Войти
Закрыть

Ліричні роздуми поета

9 Клас

Краще зрозуміти Шевченкову лірику допоможуть біографічні обставини її створення. Багато змін у долі поета визначив арешт 1847 року. На нього чекало життя рядового солдата, він був відірваний від звичного оточення, від українських читачів. Та навіть за цих умов поет не полишив творчої праці. Написані вірші автор заносив до невеликих саморобних записників, які було легко сховати. Усього існувало чотири такі «захалявні книжечки». Півтора року Т. Шевченко був художником у науково-географічній експедиції, що займалася вивченням Аральського моря, потім жив в Оренбурзі. Він багато писав і малював. Через це за доносом одного з офіцерів у 1850 році його заарештували. Арешт гнітюче вплинув на Шевченка, призвів до тривалої творчої кризи. Наступне заслання довелося відбувати на півострові Мангишлак у несприятливих для здоров'я кліматичних умовах. Лише після смерті царя Миколи І з'явилася надія на звільнення. В ув'язненні й на засланні поетові судилося провести більш як десять років. По дорозі із заслання в 1857 році Т. Шевченко мусив зупинитися в Нижньому Новгороді. Там написав нові твори, зокрема й ліричну медитацію «Доля». Згодом він оселився в Петербурзі. У 1859 році відвідав родичів у Кирилівці, мріяв про власну домівку на батьківщині. Мрія не здійснилася: поета заарештували й вислали до російської столиці, де й минули останні роки його життя....
0 Переглянути

Жіноча доля в поезії Т. Шевченка. Наймичка

9 Клас

Символічний підхід до розкриття теми жіночої долі, ледь накреслений у «Наймичці», повною мірою був реалізований у поемі «Марія». Цей твір, який належить до пізньої творчості Т. Шевченка, став своєрідним підсумком в осмисленні теми материнства. Автор запропонував дуже суб'єктивне трактування євангельської розповіді про Марію та її сина Ісуса. Він наблизив священну історію до сприйняття українських читачів. Залучення фольклорних художніх деталей дозволило йому показати звичайну жінку й водночас підкреслити, що саме в таких «звичайних» людях криється величезна сила, яка здатна змінювати світ. У цьому образі поєдналися риси стражденної української жінки-покритки і величної у своєму святому материнстві Богородиці. Поет змалював матір як джерело любові й добра, утвердив ідею самовідданої боротьби за вічні життєві цінності. Шевченко пройшов через творчу еволюцію в розкритті теми жіночої долі від романтичного образу Катерини до освяченого євангельським авторитетом образу Марії. Дослідниця Валерія Смілянська писала: «Позбавивши євангельську історію будь-якої містики, поет не принизив Марію; навпаки, вмістив її як найбільший скарб "в душі невольничій, малій"..., творячи апофеоз родини — Матері й Сина, що віддали себе громадському служінню заради високих ідеалів правди, справедливості, "всетворящої" любові, братерства»....
0 Переглянути

Жіноча доля в поезії Т. Шевченка. Катерина

9 Клас

У «Наймичці» (1845) Т. Шевченко розвинув тему материнства. Як і в «Катерині», у цьому творі зображено героїню, яка народила дитину поза шлюбом. Однак її життєвий вибір інший, ніж у Катерини, котра в розпачі покінчила життя самогубством. Усвідомлення власної соціальної неповноцінності в умовах звичаєвого права, що передбачало осуд позашлюбних стосунків, з одного боку, та самовіддана любов до власної дитини, з другого, змушують її зректися материнства. Відмовляючись від права називатись матір'ю та віддаючи свого сина чужим людям, вона хоче зробити його повноцінним членом суспільства — знімає з нього ганебне тавро байстрюка. Залишивши сина на виховання бездітному подружжю, героїня перебуває поряд із ним як наймичка, але до останніх хвилин свого життя не зважується розкрити таємниці. Поема приваблює емоційним змістом образу головної героїні. Вона не постає у творі як грішниця. Самозречення Ганни, яка своє життя присвятила синові, автор осмислює як високу жертовність. Для характеристики Ганни дуже важливі її монологи, у яких вона виявляє свої емоції. Приваблює її материнське ставлення до сина, постійна турбота про його благополуччя. Ганна останні роки свого життя ходить на прощу до Києва, молиться за свою дитину. Автор дає зрозуміти читачам, що ця героїня давно спокутувала помилку молодості своєю самовідданою жертовною любов'ю. Він підносить материнську любов до рівня святого почуття, непрямо відсилаючи читачів до найважливішого в християнській культурній традиції жіночого образу — Богородиці....
0 Переглянути

Жіноча доля в поезії Т. Шевченка

9 Клас

У мистецтві є теми, близькі й зрозумілі людям різних епох. Вони не вичерпують себе повністю, а розкриваються щоразу новими гранями. Є в цих «вічних темах» особлива притягальна сила, що змушує митців повертатися до них знову й знову. Вони мають загальнолюдське значення. До «вічних» належать не лише філософські теми на кшталт життя і смерті, добра і зла, а й більш конкретні теми кохання, війни тощо. До вічних належить і тема жіночої долі та один з її варіантів — тема материнства. Ідеальним утіленням ідеї материнства в українській традиції здавна вважався образ Богородиці. Від часів прийняття християнства українці виявляли особливу увагу до цього образу. Він вийшов поза межі церковного життя й був органічно сприйнятий народною свідомістю. Козаки вважали Богородицю своєю небесною заступницею. Народний ідеал не проводив чіткої межі між земним і небесним. Недарма в народній уяві Богородиця наблизилась до реалій українського життя, набула земних рис. Саме на цей народний ідеал багато в чому орієнтувався Т. Шевченко, працюючи над темою материнства та жіночої долі....
0 Переглянути

Послання поета до свого народу («І мертвим, і живим, і ненарожденним...»). І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє

9 Клас

Якщо в поемі «Сон» Т. Шевченко спрямував свою сатиру проти Російської імперії як зовнішнього зла, то в посланні він звернувся до критичного осмислення внутрішнього українського життя. Не випадково твір побудований так, що в ньому звучать суперечки, заклики, перестороги, навіть погрози, а адресати для автора то «недолюди», то «брати». Уже від початку поет виявляє себе як пророк, якому відкрилась уся глибина народного горя («Тілько я, мов окаянний, / І день і ніч плачу...»). Розпач переростає у звинувачення та заклик до українців, які миряться з таким становищем: «Схаменіться, недолюди, / Діти юродиві!» Після емоційного вступу поет переходить до аналізу причин виродження української еліти. Автор апелює до національної свідомості читачів, закликає триматися свого родового досвіду. Бо навіть найкраща чужоземна наука нічого не варта, якщо не приносить духовної свободи. Попри засвоєні гучні слова, прогресивні заклики, на ділі все лишається як колись: «І хилитесь, як і хилились! / І знову шкуру дерете / З братів незрящих, гречкосіїв». Виголосивши аргументи-застереження, автор нагадує про неминучу розплату за байдужість до народних страждань: «Схаменіться! Будьте люди, / Бо лихо вам буде. / Розкуються незабаром / Заковані люде, / Настане суд...». Вислови автора прості й водночас афористичні. У них звучить критика дилетантизму і всезнайства, відірваного від реальних проблем. Соромно знати всі слов'янські мови, та не знати до пуття рідної. Те саме стосується й історії: некритичне сприйняття минулого не дає чіткого розуміння сучасного життя. Поетове ставлення до козацької верхівки доволі жорстке: «Раби, подножки, грязь Москви, / Варшавське сміття — ваші пани / Ясновельможнії гетьмани». Тож чи є підстави пишатися такими предками, які передали нащадкам лише «свої кайдани»? Зрештою, автор робить гіркий висновок: «Доборолась Україна / До самого краю. / Гірше ляха свої діти / Її розпинають»....
0 Переглянути

Послання поета до свого народу («І мертвим, і живим, і ненарожденним...»)

9 Клас

Літературне послання може бути звернене не лише до конкретної особи, а й до великої групи людей. Як видно з повної назви твору, «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» (1845) адресоване всій нації поза часовим і територіальним вимірами її буття. Такий тип звернення дуже подібний до спілкування пророка зі своїм народом; він, зокрема, характерний для біблійних пророків та апостолів, які проголошували істину й викривали прояви зла. Т. Шевченкові в період «трьох літ» образ поета-пророка був дуже близьким. Поет вірив у здатність натхненного правдивого слова впливати на свідомість людей і спонукати до змін. Не випадково він обрав епіграф із Соборного (тобто зверненого до багатьох) послання апостола Іоанна Богослова. За його допомогою автор нагадує про братню любов як духовну основу національної єдності. Слова поета звернені в першу чергу до української еліти, освічених поміщиків, які на словах підтримували передові ідеї, а на ділі з байдужістю ставились до соціального й національного поневолення свого народу....
0 Переглянути

Викриття російських колонізаторів у поемі «Кавказ». Кавказ

9 Клас

«Кавказ» — не лише сумний твір, написаний на смерть друга, і не лише сатиричне викриття російського самодержавства. Це заперечення зла, яке засліплює людей облудою й лицемірством. Своє завдання поет вбачає в тому, щоб указувати на прояви зла, викривати його підступність і водночас стверджувати неминучу перемогу добра. У цьому полягає особливість Шевченкової сатири, якій властиві переходи від ствердження до викриття, від піднесеного до саркастичного тону. Автор висміює лицемірство колонізаторів і водночас співчуває повстанцям, які чинять спротив загарбникам. Нескореність народу представлена символічним образом Прометея. Згідно з античним міфом, цей титан заради людей викрав вогонь з Олімпу, за що був прикутий до скелі в горах Кавказу й приречений на страждання. Це один із «вічних образів», тобто таких, що не втрачають своєї актуальності впродовж століть. Вічні образи символізують певні людські риси, які можуть бути властивими також і всьому народу. Із Прометеєм пов'язані волелюбність, героїчна самопожертва й сила духу. Цей образ автор співвідносить зі становищем народів Кавказу й позначає їхню нескореність у боротьбі за волю. Авторські симпатії цілком на боці повстанців, які захищають свою рідну землю: «Борітеся — поборете, / Вам Бог помагає! / За вас правда, за вас сила / І воля святая!» Опрацьовуємо прочитане 1. Які образи називають «вічними»? 2. Ким є Прометей в античній міфології? 3. За що його покарав Зевс? 4. Що символізує образ Прометея в поемі? 5. З якими словами автор звернувся до кавказьких повстанців? АВТОРСЬКІ МОНОЛОГИ Уся поема «змонтована» з різних монологів і різних голосів. Одні відображають пряму авторську позицію, інші відтворюють колективний знеособлений голос імперського «ми», з яким полемізує поет. Автор почергово звертається до кількох адресатів: до Бога з наріканням на панування зла у світі, зі словами підтримки — до повстанців, до прихильників імперії — з викриттям їхнього лицемірства, до Христа — з низкою риторичних питань («За кого ж ти розіп'явся, / Христе, сине Божий?»), нарешті, завершує поему слово до загиблого товариша....
0 Переглянути

Викриття російських колонізаторів у поемі «Кавказ»

9 Клас

Поему «Кавказ» Т. Шевченко присвятив світлій пам'яті свого приятеля Якова де Бальмена. Вони познайомились у 1843 році на Полтавщині й відтоді стали добрими друзями. Де Бальмен був талановитим художником, малював ілюстрації до творів Т. Шевченка. Йому довелося брати участь у війні, яку Російська імперія вела на Кавказі. Шевченків товариш загинув в одному з військових походів улітку 1845 року. Звістка про це боляче вразила поета, його скорбота позначилась на виборі епіграфа — рядків із книги біблійного пророка Єремії. Оплакуючи побратима, автор поеми шукав відповідь на непросте питання: хто ж є справжнім винуватцем цієї трагедії? Замість погребального плачу або траурної епітафії Т. Шевченко написав глибокий, складно організований твір, що поєднав авторські монологи дуже різного настроєвого забарвлення. Емоційна реакція поєдналась у поемі з роздумами про потворний характер російського самодержавства. За своєю викривальною силою твір нагадує інвективу — гостре звинувачення, пристрасний осуд загарбницьких воєн....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 107 108 109 110 111 112 113 114 115 ... 229
Назад

Навігація