ОБРАЗ ПРОМЕТЕЯ

«Кавказ» — не лише сумний твір, написаний на смерть друга, і не лише сатиричне викриття російського самодержавства. Це заперечення зла, яке засліплює людей облудою й лицемірством. Своє завдання поет вбачає в тому, щоб указувати на прояви зла, викривати його підступність і водночас стверджувати неминучу перемогу добра. У цьому полягає особливість Шевченкової сатири, якій властиві переходи від ствердження до викриття, від піднесеного до саркастичного тону. Автор висміює лицемірство колонізаторів і водночас співчуває повстанцям, які чинять спротив загарбникам. Нескореність народу представлена символічним образом Прометея. Згідно з античним міфом, цей титан заради людей викрав вогонь з Олімпу, за що був прикутий до скелі в горах Кавказу й приречений на страждання. Це один із «вічних образів», тобто таких, що не втрачають своєї актуальності впродовж століть. Вічні образи символізують певні людські риси, які можуть бути властивими також і всьому народу. Із Прометеєм пов'язані волелюбність, героїчна самопожертва й сила духу. Цей образ автор співвідносить зі становищем народів Кавказу й позначає їхню нескореність у боротьбі за волю. Авторські симпатії цілком на боці повстанців, які захищають свою рідну землю: «Борітеся — поборете, / Вам Бог помагає! / За вас правда, за вас сила / І воля святая!»

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Які образи називають «вічними»?
• 2. Ким є Прометей в античній міфології?
• 3. За що його покарав Зевс?
• 4. Що символізує образ Прометея в поемі?
• 5. З якими словами автор звернувся до кавказьких повстанців?

АВТОРСЬКІ МОНОЛОГИ

Уся поема «змонтована» з різних монологів і різних голосів. Одні відображають пряму авторську позицію, інші відтворюють колективний знеособлений голос імперського «ми», з яким полемізує поет. Автор почергово звертається до кількох адресатів: до Бога з наріканням на панування зла у світі, зі словами підтримки — до повстанців, до прихильників імперії — з викриттям їхнього лицемірства, до Христа — з низкою риторичних питань («За кого ж ти розіп'явся, / Христе, сине Божий?»), нарешті, завершує поему слово до загиблого товариша.

У сатиричному змалюванні імперської політики автор вдається до різних прийомів, але найбільше він використовує іронію: приховану насмішку, яка в багатьох випадках сягає саркастичного — злого, уїдливого викриття. Цитуючи голоси прихильників імперії, поет розкриває фальш пропагандистських тверджень про нібито просвітницьку місію росіян, які завойовують чужі землі.

Автор висміює лицемірну суть «благоденствія», яке насправді тримається на насильстві й поневоленні. Так само саркастично характеризується російська церква, яка на ділі є одним із засобів імперської колоніальної політики. Насправді за велемовними словами церковників стоять не любов та істина, а ненажерливість, нестримна жадоба збагачення: «Суєслови, лицеміри / Господом прокляті. / Ви любите на братові / Шкуру, а не душу!»

У поемі піднесений виклад змінюється саркастичним і навпаки, а потім, наприкінці твору, заступається мінорною інтонацією. Поет може бути непримиренним противником зла й одночасно людиною з особливою здатністю до справжньої християнської любові та співчуття. Звертаючись до побратима, він веде з ним останню душевну розмову: «О друже мій добрий! Друже незабутий! / Живою душею в Украйні витай, / Літай з козаками понад берегами, / Розриті могили в степу назирай».

Аналізуємо художній твір

• 1. Як скомпонована поема?
• 2. До яких адресатів звертається автор?
• 3. Який тип насмішки переважає у творі?
• 4. Чому поет зневажливо ставиться до російських церковників?
• 5. З якими словами звернувся він до загиблого товариша?

УЗАГАЛЬНЕНА ІДЕЯ ТВОРУ

У поемі «Кавказ» Т. Шевченко виходить поза межі української тематики. Він засуджує колоніальну імперську політику щодо інших народів, які, подібно до українського, зазнали жорстокого національного гноблення. Автор продовжив розвивати тему національно-визвольного повстання як дієвого засобу в досягненні національної свободи. Узагальненою ідеєю твору є важлива думка: краще загинути в боротьбі, аніж прийняти фальшиві цінності й перетворитися на покірного раба.

Аналізуємо художній твір

• 1. Чому поет розповідає у творі про життя чужого народу?
• 2. Чи підтримує автор національно-визвольну боротьбу?
• 3. У чому полягає ключова ідея твору? Чи є актуальною ця ідея сьогодні?

Україна і світ

Одна з вершин на північному схилі Кавказьких гір має назву Пік Шевченка. Ім'я поета дали їй українські альпіністи, що підкорили безіменну вершину 1939 року. Висота Піку Шевченка 4200 м.