Войти
Закрыть

Микола Вороний: «Інфанта»

10 Клас

Роботу над віршем «Інфанта» М. Вороний розпочав у 1907 р. Це період реакції після російської революції 1905 р. Мріям українців на визволення ще не довелося збутися, але в колах інтелігенції все сильнішим ставало усвідомлення того, що вони неминучі. Поет завершив роботу над віршем у 1922 р. в еміграції — через п’ять років після жовтневого перевороту 1917 р. та загарбання України більшовиками. М. Вороний відтворює свої переживання від національної революції та оцінює минулі події крізь призму цих п’яти літ. «Різьблю свій сон...» — цією фразою розпочинається вірш. Образ сну в символістів — це несвідоме, особливий стан духу, коли людина відсторонена від усього зовнішнього й заглиблюється у внутрішній світ, залишається наодинці із собою. Але це також стан, коли вона є водночас і глядачем, і актором, як зауважував аргентинський прозаїк Л. Борхес. Композиційно «Інфанту» умовно можна поділити на дві частини, у першій з яких ліричний герой є споглядачем, а в другій — дійовою особою. Пейзажна замальовка на початку твору — це поетична картина пізньої осені, коли «На землю писанками прозорими / Лягли осінні дерева». Образом вогнелунних килимів автор дає читачам орієнтир, що на дворі кінець жовтня - початок листопада, коли землю покрив багряний лист. Підсилює картину завивання вітру, холодна блакить неба, алмазний блиск планети Венери, яка тільки восени з’являється на східному небосхилі — там, звідки в жовтні 1917 р. прийшла в Україну революція. Пейзаж позначений авторськими неологізмами проміннострунними, мрійнотканому, вогнелунними, які надають віршу музичності. Але вже на підсвідомому рівні зароджується передчуття тривоги, яке досягається алітерацією р: прозорий, дерева, акорди проміннострунні, Венера, мрійнотканий, дрімати....
0 Переглянути

Микола Вороний: «Блакитна Панна»

10 Клас

«Блакитна Панна» — це гімн весні, молодості, красі. Як і у фольклорних творах, де весна уявляється дівчиною, у вірші М. Вороного вона змальована в розгорнутій персоніфікації — образі блакитної панни, яка «лине вся в прозорих шатах, у серпанках і блаватах». Образ весни — центральний символ вірша. Його зміст практично невичерпний. Це і пора року, коли все оживає, і саме життя, яке вічно оновлюється й змінюється. Ліричний герой бачить і відчуває весну в пастельних тонах, ніжною й чарівною. Автор уживає епітети, щоб найточніше відтворити його світовідчуття та настрій, а слова церковнослов’янського походження довгожданна, нездоланна, осанна надають картині урочистості й піднесеності. Із семи дієслів у перших трьох строфах лише одне слово «лине» виражає рух, але авторові вдається майстерно передати динамічний стан природи, безперервне її оновлення. Особливістю поетичного пейзажу є те, що фокус для зображення природи перебуває десь понад хмарами — тому вся картина рідного краю навесні постає широко, панорамно. Підсилюють це враження й іменники на позначення простору: гори, гай, луги, поля. Щоб передати багатоголосся природи, автор використовує асонанси й алітерації, зокрема повтори слів з наголосом на голосному -а та закінчення -на:...
0 Переглянути

Микола Вороний: «Шукач нової краси»

10 Клас

Дивна річ — переплетіння доль людських. А ще цікавіше, коли ці люди — визначні культурні діячі країни. Ось, скажімо, Микола Вороний і Микола Вербицький, один з авторів українського Гімну «Ще не вмерла Україна...» та улюблений вихователь славетної української артистки Марії Заньковецької. Саме донька М. Вербицького Віра стала дружиною М. Вороного та народила йому сина Марка, згодом відомого поета. Із цією сім’єю майже родинними зв’язками поєднаний також М. Коцюбинський, Марків хрещений батько. А ще — Михайло Грушевський, Марко Кропивницький, Іван Франко, Панас Саксаганський та багато інших діячів увійшли в життя Миколи Вороного та справили вплив на його становлення як митця. І таких переплетінь у долі Миколи Вороного дуже багато, адже він, як активна особистість, був у вирі подій кінця XIX - початку XX ст., став одним із тих культурних діячів, що виводили українську літературу на широкий європейський простір. Микола Кіндратович Вороний народився 24 листопада 1871 р. на Катеринославщині. Великий уплив на формування особистості майбутнього митця справила його мати Олімпіада Дмитрівна, яка походила зі шляхетського роду Колачинських. Серед її предків — ректор Києво-Могилянської академії П. Колачинський, сподвижник гетьмана Мазепи. Саме вона співала синові народні пісні, навчала грамоти, увела у світ художньої літератури — і цим заклала основи духовного світу сина....
0 Переглянути

Леся Українка: Ліричні твори. «Лісова пісня»

10 Клас

Перший варіант «Лісової пісні» Леся Українка завершила 25 липня 1911 р., а в жовтні цього ж року з’явився остаточний текст твору. Поштовхом до його написання, як зізнавалась поетеса в листі до своєї матері Олени Пчілки, стала її туга за рідним краєм: «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую мавку "в умі держала”, ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліси (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділася мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували — пам’ятаєш? — у дядька Лева Скулинського... Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов "слушний час” — я й сама не знаю чому. Зчарував мене сей образ навіки». Але буде дуже спрощено думати, що лише спогади про дитинство навіяли Лесі Українці сюжет драми. Глибина ідейного змісту «Лісової пісні» дає підстави стверджувати, що вона йшла до свого вершинного твору протягом усього життя. Драматичні твори Лесі Українки початку XX ст. засвідчили її відмову від соціально-побутової драми, яка переживала на той час кризу, та її перехід до творення «нової драми» з її філософським та психологічним осмисленням життєвих явищ. Модерністські пошуки символічного узагальнення дійсності вимагали нових жанрових форм, тому письменниця обирає жанр драми-феєрії, який у європейській літературі наближався до Marchendrame — драми-казки....
0 Переглянути

Леся Українка: Ліричні твори. «Стояла я і слухала весну...»

10 Клас

Вірш «Стояла я і слухала весну...» (1893-1894) увійшов до циклу «Мелодії» з поетичної збірки «Думи і мрії». У ньому втілено нові сподівання й творчі плани Лесі Українки. Про надії на краще вона писала в листі до Драгоманових: «Я тепер в весняному настрої і думками вже не дома, а по світах літаю. Простір для думок великий і планів тьма...». У центрі твору — лірична героїня із цілою симфонією почуттів, навіяних весною. Персоніфікований образ весни нагадує фольклорний: вона «Співала пісню дзвінку, голосну, / То знов таємно-тихо шепотіла». Ця чарівна пора року співзвучна з настроєм дівчини, надихає її, вселяє надії. Вона постає перед нами надзвичайно ніжною, чулою, душевно витонченою. Через уживання в кожному рядку дієслів авторка створює динамічний, швидкоплинний образ весни. Її настрої та настрої ліричної героїні звучать в унісон, і цим створюють особлива атмосфера, інтимна. Дослідники припускають, що приватне листування із С. Мержинським Леся Українка знищила, бо розмежовувала особисте й публічне життя. У наш час ми спостерігаємо, як засобами соціальної комунікації приватне життя і публічних, і пересічних людей оприлюднюється назагал часто в найменших деталях. Як ви вважаєте, чи варто бути відкритим для сторонніх в особистому житті?...
0 Переглянути

Леся Українка: Ліричні твори. «Мріє, не зрадь!..»

10 Клас

«Не скрию від тебе, — писала Леся Українка до сестри Ольги, — що бувають у мене хвилини розпачу, коли мені здається, що все даремне, що я от-от упаду на дорозі і важкий хрест задавить мене, але се хвилини тільки, взагалі ж я думаю, що хоч сама не житиму, то завжди буду в силі помагати жити іншим, хто тільки схоче моєї помочі». Як бачимо, попри всі випробування долі, надія в Лесі була сильніша за песимізм. Сподівання на краще стосувалися не лише особистого життя поетеси, а й передусім надій на перемогу історичної справедливості в питаннях національного звільнення. Під час революції 1905 р. в українського народу з’явився шанс скинути пута російського рабства. Великий оптимізм Леся Українка втілила у вірші «Мріє, не зрадь!..», написаному в цей час. Поезію побудовано у формі внутрішнього монологу ліричної героїні, що звертається до своєї мрії, яку вона ставить у нерозривний зв’язок з життям народу: Я вже давно інших мрій відреклася для тебе. Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя. 1 Пасіонарій — особа, що бере активну участь у громадській діяльності. Анафора «Мріє, не зрадь» звучить як заклинання, молитва про найсокровенніше. Ліричну героїню не лякають «ні страждання, ні горе, ні смерть», які пов’язані з революційними подіями. У поезії знову з’являється образ СЛОВА, яке тут виступає як енергія думки, що має втілитися в конкретних діях:...
0 Переглянути

Леся Українка: Ліричні твори. «Слово, чому ти не твердая криця...»

10 Клас

Захист української мови для вітчизняних письменників ніколи не був питанням риторичним чи лише естетичним. Валуєвський циркуляр 1863 р., Емський указ 1876 р., інші акти російської влади мали на меті знищити СЛОВО українського народу, яке є втіленням його вільнолюбного духу, а отже, позбавити народ права на саме існування. У зв’язку із цим проблема збереження й розвитку мови для всіх поколінь українських письменників стала надзавданням. Леся Українка, виховуючись у творчому середовищі, дуже рано зрозуміла вагу слова в справі звільнення народу від духовного, національного та соціального рабства. Так, 18-річна поетеса стає засновницею київської «Плеяди», одним із завдань якої була підготовка видань для народу — перекладів зі світової літератури. У листі до брата Михайла Леся писала: «Нема що й казать про те, що я візьмуся тепер до роботи так, що тільки ну! Що залежатиме від мене, я все зроблю, ба — що ж мені й робити, як не се! Адже, як би там не було, а література — моя професія!». Леся Українка для перекладів вибирала передусім художні твори, які були пройняті духом вільнодумства та вільнолюбства, у такий спосіб намагаючись сформувати в народу подібні риси. Поетеса осмислювала проблему мистецтва та його призначення в багатьох своїх творах. Тема слова та ролі поета стає однією з важливих у поемі «Давня казка», віршах «Поет під час облоги», «Зоря поезії», «То be or not to be» та інших. Авторка усвідомлює високе призначення Поета як виразника дум і сподівань народу, утверджує ідею служіння поета своїй музі й народові....
0 Переглянути

Леся Українка: Ліричні твори. «Contra spem spero!»

10 Клас

Вірш «Contra spem spero!» (з лат. «Без надії сподіваюсь», 1890) увійшов до поетичної збірки «На крилах пісень». Як відомо, на час написання твору припадає загострення Лесиної хвороби. Перед дев’ятнадцятирічною поетесою постало питання: скласти руки перед хворобою чи кинути їй виклик і жити повноцінним життям? Лірична героїня, яка зливається з авторкою, не хоче миритися з обставинами і протиставляє їм оптимізм і силу волі. Свої настрої, викликані тяжкими життєвими випробовуваннями, юна поетеса відтворює в заклично-оптимістичному вірші «Contra spem spero!». Перша частина твору побудована на контрастних образах: осінь, сум — весна, радість; сльози, голосіння — надія, сміх, що передають загальний фізичний і моральний стани ліричної героїні. І якщо фізично вона знесилена й слабка, то морально — сильна й рішуча до дій. Лірична героїня пов’язує життя з творчою працею, що передає через символічний образ сіяча: Алегоричний образ «сумного перелогу» уособлює стан української літератури на той час, а «квітки на морозі» — це ті естетичні пошуки нового слова, якого потребувала нова доба. Для ліричної героїні письменницька справа — це передусім тяжка, невдячна робота, втілена в образі сізіфової праці, але це її не бентежить, адже вона усвідомлює свою відповідальність перед загалом. Оксиморони «серед лиха співати пісні», «без надії сподіваюсь» відображають життєву позицію ліричної героїні: викликам долі протиставляти оптимізм і рішучі дії. Звичайно, всі заклики у вірші декларативні, сформульовані у вигляді гасел, у ньому ще наявні традиційні народницькі образи сіяча, гірких сліз, веселої весни, провідної зірки, але в поезії відтворено неоромантичний образ сильної, активної особистості, готової працювати задля майбутнього. Для цієї поезії характерна афористичність виразу, що стає в подальшому прикметною особливістю Лесиної творчості....
0 Переглянути

Леся Українка: «Серце української духовності»

10 Клас

Про Ларису Петрівну Косач, яка увійшла в українську літературу під псевдонімом Леся Українка, Д. Донцов1 на початку XX ст. висловив думку, що «вона на цілу голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою, хоч і респектованою2». Та й сама поетеса зауважувала, що її твори належать до речей «хвалимих, але не читомих». 1 Дмитро Іванович Донцов (1883-1973) — український літературний критик, публіцист, філософ, політичний діяч, один із перших керівників Союзу визволення України (СВУ), головний ідеолог українського націоналізму. 2 Від французького, «респект» — той, кого поважають, визнають. 3 Космополітизм — ідеологія, яка надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям і другорядне — національним проблемам. Прибічник цих ідей — космополіт («людина світу»). На жаль, українське суспільство протягом тривалого часу належно не змогло оцінити творчості поетеси. За життя її звинувачували в космополітизмі3, літературщині й відриві від народу, після смерті — часто прочитували спрощено й припасували невластивий образ революціонерки. Натомість значення творчості Лесі Українки для української культури величезне. Вона — освічена людина європейського рівня, яка своєю творчістю сприяла модернізації української літератури, виведенню її з прокрустового ложа народницької естетики, феміністка, зрештою, велика ревнителька України й усього українського....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 161 162 163 164 165 166 167 168 169 ... 229
Назад

Навігація