«БЛАКИТНА ПАННА»

Вірш «Блакитна Панна» відкриває цикл «Гротески», який складається з десяти поезій.

У ньому звучить мотив весняної природи, яка оживлює все, напоює радістю, творчістю, щастям.

«Блакитна Панна» — це гімн весні, молодості, красі. Як і у фольклорних творах, де весна уявляється дівчиною, у вірші М. Вороного вона змальована в розгорнутій персоніфікації — образі блакитної панни, яка «лине вся в прозорих шатах, у серпанках і блаватах». Образ весни — центральний символ вірша. Його зміст практично невичерпний. Це і пора року, коли все оживає, і саме життя, яке вічно оновлюється й змінюється.

Ліричний герой бачить і відчуває весну в пастельних тонах, ніжною й чарівною. Автор уживає епітети, щоб найточніше відтворити його світовідчуття та настрій, а слова церковнослов’янського походження довгожданна, нездоланна, осанна надають картині урочистості й піднесеності. Із семи дієслів у перших трьох строфах лише одне слово «лине» виражає рух, але авторові вдається майстерно передати динамічний стан природи, безперервне її оновлення.

Особливістю поетичного пейзажу є те, що фокус для зображення природи перебуває десь понад хмарами — тому вся картина рідного краю навесні постає широко, панорамно. Підсилюють це враження й іменники на позначення простору: гори, гай, луги, поля.

Щоб передати багатоголосся природи, автор використовує асонанси й алітерації, зокрема повтори слів з наголосом на голосному -а та закінчення -на:

Довгожданна, нездоланна...

Ось вона — Блакитна Панна!..

Гори, гай, луги, поля —

Вся земля

їй виспівує: «Осанна!»

Музичності віршу додають внутрішні рими, створені за допомогою поетичного переносу, тобто розриву рядка: «Має крилами Весна / Запашна; Сяє усміхом примар / З-поза хмар; Ось вона вже крізь блакить / Майорить» тощо. У такий спосіб авторові вдається закцентувати увагу на смислотворчих словах вірша.

Франц Вантерхальтер. Весна

У М. Вороного, як і в П. Верлена, «всі настрої були тонкі, делікатні, прозорі». Ліричний герой усіма засобами виражає свій радісний, піднесений настрій, а остання строфа символізує собою перехід ліричного переживання від зачудованого споглядання до активних порухів душі:

І уже в душі моїй

В сяйві мрій

В’ються хмелем арабески,

Миготять камеї, фрески,

Гомонять-бринять пісні

Голосні

І сплітаються в гротески.

Таким чином несвідоме, непізнане відчуття краси надихає обдаровану особистість до творчості, радість душі від краси знаходить утілення у витворах мистецтва, котрі постають у різних жанрах: арабесках, камеях, фресках.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно