Войти
Закрыть

Словник термінів і понять 11 клас Борзенко, Лобусова (профільний рівень)

11 Клас

Авангард — узагальнена назва мистецьких течій початку ХХ ст., що поєднали заперечення культурної традиції із творчою енергією, спрямованою на пошук нових засобів мистецького вираження. До основних течій авангарду належать футуризм, сюрреалізм, кубізм, абстракціонізм, конструктивізм. Автор — творець книжки, неповторного художнього світу. Алегорія (інакомовлення) — втілення певної абстрактної ідеї у конкретному образі тварини, рослини або предмета. Алюзія — натяк, що відсилає до певного сюжету чи образу, культурного явища, історичної події в розрахунку на проникливість читача, який може цей натяк зрозуміти. Афоризм — лаконічний влучний вислів. Байка — віршове або прозове алегоричне оповідання повчального змісту. Балада — ліро-епічний твір фантастичного, історико-героїчного чи соціально-побутового змісту з драматичним напруженим сюжетом. Верлібр — форма вірша, що не має наскрізної симетричної будови, не передбачає поділу на стопи, не має рими, унаслідок чого зникає поділ на строфи, що наближає такий твір до прози. Вічні теми — літературні теми загальнолюдського значення (життя і смерть, добро і зло, любов і ненависть, людина і природа тощо). Гімн — піднесена, урочиста пісня програмового характеру, яка прославляє і звеличує кого-небудь або що-небудь. Гіпербола — перебільшення якостей людини, явища, предмета. Громадянська поезія — поетичні твори, у яких розкриваються соціальні й національні мотиви....

Олександр Ірванець (Народився 1961 р.). І для театру, і для читання («Маленька п'єса про зраду для однієї актриси»)

11 Клас

Добре, коли назва інформативна, от як у О. Ірванця: тут і тему вказано, і жанр. Недарма уточнено, що п'єсу призначено для однієї актриси, а значить за жанром вона є монодрамою. Відповідно до цього й твір побудовано: як уявну розмову героїні з кількома персонажами (дійових осіб тут ніби й декілька, але їхні ролі виконує всього лиш одна актриса). Героїню звуть Она (з наголосом на першому складі). Це дівчина в інвалідному візку, котра звертається по допомогу до торговки тьоті Хони (говорить у прочинене вікно), розмовляє телефоном зі своїм хлопцем та підступною суперницею. А ще в кімнаті є радіоприймач: слова дикторів, що лунають із нього, посилюють ефект багатоголосся. П'єсу написано на початку 90-х років минулого століття: звичайно, з часом вона дещо застаріла, адже нині мало кого цікавлять натяки на тодішні політичні перипетії, якими рясніє твір. Але актуальною лишається важлива проблема згубних наслідків подвійної моралі, коли в суспільстві зрада стає чи не нормою і вже не сприймається людьми як щось виняткове й неприйнятне. Основний вплив на читачів (глядачів) забезпечує прийом «знімання маски». Спершу розповідь про драматичну долю героїні змушує нас перейнятись щирим співчуттям, однак справжнім шоком стає наступна метаморфоза: дівчина раптом піднімається з інвалідного візка — виявляється, вона зовсім не та, кого із себе вдавала. Виходить, зраджено ще й самих читачів (глядачів), котрі стали жертвами цинічного обману: замість нещасної жертви перед нами хитра й підступна співробітниця політичної спецслужби, яка чітко виконує всі вказівки «старшого дорадника»....

Олександр Ірванець (Народився 1961 р.)

11 Клас

Олександр Васильович Ірванець народився 24 січня 1961 року у Львові. Закінчив Дубенське педагогічне училище та Літературний інститут у Москві. Входив до літературної групи «Бу-Ба-Бу». Автор багатьох поетичних, прозових і драматичних творів, серед яких «Тінь великого класика», «Рівне/Ровно (Стіна)», «Вірші останнього десятиліття», «Мій хрест», «Харків 1938». Смаки в мене досить примітивні, я просто люблю добру літературу і не люблю поганої. Ось такий я зовсім не витончений гурман. Я просто починаю читати: як воно мені йде — просто прочитую, а як не йде — відкладаю. Коли я був молодим чоловіком, я сміявся з вислову Льва Толстого, я тоді не розумів цих слів: «Коли щось робиш — то роби добре, або не роби взагалі». Зараз я сам стою на цих принципах....

Софія Андрухович (Народилась 1982 р.). Щоденні записки від Стефи («Фелікс Австрія»)

11 Клас

Від назви багато в чому залежить успіх, адже вона здатна заінтригувати й привабити потенційних читачок і читачів. Ось як «Фелікс Австрія». Із цим авторці допоміг батько, коли почув назву польського гуртожитку, у якому вона працювала над романом. Мовляв, якщо гуртожиток має назву «Фелікс», а твір про Австро-Угорщину, то вже й назва роману готова. А назва перегукується з поетичними рядками: «Bella gerant alii, tu felix Austria, nube» («Нехай інші воюють! А ти, щаслива Австріє, укладай шлюби»). Відсилання до «щасливої Австрії» (felix Austria) сприймається як апеляція до міфу про «золоту добу» Галичини за «матінки Австрії» та її «найяснішого цісаря» Франца Йосифа. Події, що відбуваються 1900 року в Станіславові, пов'язані з кількома приватними історіями. Недарма твір має вигляд щоденника Стефанії Чорненько, яку вдочерив доктор Анґер. Він мав і рідну доньку Адель, яка вийшла за скульптора Петра Сколика. Стефанія (Стефа) та Адель (Аделя) товаришують, сваряться, миряться... А ще ображаються, помиляються, обурюються, підозрюють одна одну в різних підступах, влаштовують сцени та інтригують. Ще часто сумують, переживають, і зрештою розчарована в житті Стефа збирається їхати в пошуках кращої долі — ген за океан. У романі є й чимало персонажів другого плану. Серед них хлопчина на ім'я Фелікс — так назвав його Петро Сколик на честь дня народження австрійського монарха. Виявляється, малого вже давно використовував хитрий і нечистий на руку фокусник Ернест Торн — заохочував до крадіжок....

Софія Андрухович (Народилась 1982 р.)

11 Клас

Софія Юріївна Андрухович народилась 17 листопада 1982 року в Івано-Франківську. Закінчила Українську академію друкарства. Авторка книжок «Літо Мілени», «Старі люди», «Жінки їхніх чоловіків», «Сьомга», «Фелікс Австрія». Займається перекладацькою діяльністю. У писанні, як і в житті, постійно робиш помилки і втрачаєш можливості, але це не причина, щоб назавжди завмерти на роздоріжжі. Я ніколи не напишу досконалої книжки. Але я писатиму. Софія Aндрухович Досліджуємо самостійно Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте інтерв'ю з Софією Андрухович у програмі «Люди. Hard Talk». Чи зацікавила вас письменниця, її роман «Фелікс Австрія»? Чого ви очікуєте від читання твору?...

Оксана Забужко (Народилась 1960 р.). Рідні, але дуже різні («Казка про калинову сопілку»)

11 Клас

«Казка про калинову сопілку» побачила світ 2000 року. Насправді це ніяка не казка, а повість із казковими мотивами та образами. Відрізняється від народної казки складними психологічними характерами й підкреслено суб'єктивною авторською позицією. Авторка добре погодила фольклорний матеріал із власним творчим задумом. Немало взяла з казок «Дідова дочка й бабина дочка» та «Дивна сопілка», зокрема запозичила мотив метаморфози — перетворення людини на об'єкт природного світу. А ще використала легенди: одну — про злого духа перелесника, який зваблює жінок, а іншу — народну обробку біблійної історії про Каїна й Авеля з мотивом братовбивства. Важливим є й етнографічно правдоподібне відтворення звичаєвого права та побуту українського села XVIII — першої половини ХІХ століть (саме в цей час і відбуваються події). Усе почалося з конфлікту між крайнім індивідуалізмом та колективним звичаєвим правом, тобто системою неписаних норм, що закріплені в народній традиції. Мати головної героїні колись сама вийшла за нелюба, адже не могла побратися з коханим — воля батька та його практичний розрахунок визначали зрештою вибір небажаного супутника життя. Марія в старшій дочці воліє бачити, чого сама не отримала: мовляв її Ганна-панна матиме кращу долю, чи не князівною стане. Тому й усю увагу мати приділяє старшій дитині, а молодша Оленка лишилась під батьковою опікою. Як у казці «Дідова дочка й бабина дочка» — про рідних, але різних....

Оксана Забужко (Народилась 1960 р.)

11 Клас

Оксана Стефанівна Забужко народилась 19 вересня 1960 року в Луцьку. Закінчила філософський факультет Київського університету ім. Т. Шевченка. Авторка поетичних збірок «Травневий іній», «Дириґент останньої свічки», «Автостоп», «Новий закон Архімеда», романів «Польові дослідження з українського сексу», «Музей покинутих секретів», низки повістей, оповідань, есеїв. У мене було вколочено абсолютно непохитне переконання (і всі життєві розчарування в дорослому віці його так і не похитнули), що всякий чесно зроблений труд рано чи пізно дочекається винагороди. Може, посмертно. Не обов'язково ж за життя. Написання книги — це вихід за межі горизонтів свого актуального знання. Воювати з сутністю, яка хоче стати книжкою, — як ходити по воді. Ще трохи ізоляції — і відчуваєш, що почнеш левітувати. Ніяка наркота не зрівняється з кайфом від писання книжки....

Мирослав Дочинець (Народився 1959 р.)

11 Клас

Мирослав Іванович Дочинець народився 3 вересня 1959 року в місті Хусті Закарпатської області. Закінчив факультет журналістики Львівського університету. Тривалий час працював журналістом, займався видавничою справою. Автор багатьох книжок, серед яких «Гірчичне зерно», «Мукачево і мукачівці», «Гра в ляльки. Жіночі історії», «Вічник. Сповідь на перевалі духу», «Бранець Чорного лісу», «Криничар», «Горянин. Води Господніх русел», «В'язень замку Паланок», «Світло семи днів». Кожного разу, починаючи книгу, до кінця я навіть не знаю, чим вона закінчиться. Чесне слово! Я живу серед своїх героїв, вони ведуть мене за собою та щоразу чогось вчать. Тобто кожен роман — це конспект певного духовного піднесення....

Галина Пагутяк (Народилась 1958 р.). Прихований світ магії («Зачаровані музиканти: роман-феєрія»)

11 Клас

Основні події відбуваються в XVI столітті в містечку Журавні, що поблизу Дністра; правдоподібну щоденність давніх часів тісно переплетено з фантастикою. Для цього письменниця використала фольклор і міфологію — недарма визначила твір як роман-феєрію, тобто підкреслила його казковий характер. Здається, розповідь у романі стосується лише вигаданих персонажів, однак для самої авторки це не так: вона наголосила, що в основу твору покладено справжній родинний переказ: «Мій дідо ще перед війною, пасучи коней за рікою, бачив зачарованих музикантів і панну з жовтим волоссям. Я назвала їх — Ті, що літають у повітрі». Хай там як, але головному герою Матвієві Домницькому все ж випало на власні очі побачити зачарованих музикантів, і це докорінно змінило його життя. Спочатку вчулася незвичайна музика, що немов ранила серце, а потім з'явились і самі виконавці дивної музики: «Вони пропливали над Матвієм, награючи музику, ні веселу, ні сумну, а якусь наче нелюдську, а за ними проліг шмат чорної безодні, а далі з тієї безодні виринув ще кращий кінь, а на ньому пані з огняним волоссям, в пишній сукні, поверх якої здіймався під вітром зелений плащ. Вона обернула до Матвія сліпуче біле лице і вдарила його поглядом просто в саме серце»....

Навігація