Войти
Закрыть

Андрій Чайковський (1857—1935)

8 Клас

Андрій Якович Чайковський — письменник, громадський діяч, народився 15 травня 1857 року в місті Самбір (нині Львівська область) у родині дрібного службовця. У ранньому віці втратив батьків, тому хлопчика виховувала бабуся. Андрійко спочатку навчився читати польською мовою, оскільки українського букваря тоді не було. До початкової школи не ходив, навчався удома. Іспити за початкову школу здавав приватно. Згодом навчався у Самбірській гімназії, де вперше прочитав «Кобзар» Тараса Шевченка. Цікавився історією та культурою України. Тоді ж під впливом прочитаних книжок спробував писати драми й оповідання. Відбувши річну військову службу, вступив на філософський факультет Львівського університету, а через рік перейшов на правничий відділ університету. Працював адвокатом у Львові, потім відкрив у Бережанах адвокацьку канцелярію. Літературна діяльність Андрія Чайковського розпочалася 1888 року. Письменник глибоко знав сучасне йому селянське життя, і на цю тему писав твори. На пробудження національної свідомості й виховання молоді значний вплив має проза Чайковського в романтичному стилі про козаччину, зокрема оповідання «За сестрою», яке Андрій Якович написав 1907 року. Славу письменнику приніс історичний роман «Сагайдачний»....
0 Переглянути

Леся Українка (1871—1913)

8 Клас

Леся Українка (справжнє ім’я та прізвище Лариса Петрівна Косач) — поетеса й громадська діячка, народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинський (нині Житомирська область) у сім’ї урядовця. В освіченій, культурній родині Косачів шанували мистецтво, поважали книгу. Леся навчилася читати в чотири роки. А на дев’ятому році життя дівчинка почала писати вірші. Минав час, а з ним і пора дитинства золотого. На зміну йшли роки напруженого навчання. Через тяжку хворобу Леся навчалася вдома. Завдяки наполегливості й винятковим здібностям вона згодом стала високоосвіченою людиною, знала більш як десять мов. 1893 року у Львові вийшла друком перша збірка поезій Лесі Українки під назвою «На крилах пісень». 1899 року у Львові побачила світ нова збірка поезій «Думи і мрії», а 1902-го в Чернівцях — третя поетична збірка «Відгуки». Писала Леся Українка і п’єси. Найкращою серед них є «Лісова пісня». Крім поезій і п’єс, Леся Українка створила чимало цікавих оповідань, казок, значну частину яких присвятила дітям. Тяжка хвороба й невтомна творча праця виснажили сили Лесі Українки. 1 серпня 1913 року вона померла в курортному містечку Сурамі (Грузія). Поховали Лесю Українку в Києві на Байковому кладовищі....
0 Переглянути

Іван Франко (1856—1916)

8 Клас

Іван Якович Франко — великий письменник, учений і громадський діяч, народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі на Львівщині в родині сільського коваля. Батько Франка славився на всю околицю не тільки сумлінною працею, а й своєю вдачею: живою, гостинною, людяною. Іван Франко дуже любив і шанував свого батька. Від нього він перейняв девіз життя: «З людьми і для людей». І матінку свою хлопчик теж гаряче любив. Це від неї, за його власними словами, у нього м’яке серце на красу, на добро, податлива й горда душа, повага до старших, до людей праці, до народу свого. Це від неї непогасна любов до слова красного, до пісні народної. 1875 року, закінчивши Дрогобицьку гімназію, Іван Франко вступив до Львівського університету. Свої перші твори друкував у студентському журналі «Друг». Іван Франко збирав зразки усної народної творчості: прислів’я, приповідки, легенди, пісні, які він записував від ремісників і селян. 1887 року вийшла перша збірка поезій Франка «З вершин і низин», яка після Шевченкового «Кобзаря» стала найвидатнішим явищем української поезії XIX століття. Літературна спадщина Івана Франка величезна. Чимало віршованих і прозових творів він написав для дітей. Це казки «Коли ще звірі говорили», «Лис Микита», оповідання «Малий Мирон», «Олівець», «Грицева шкільна наука» та інші....
0 Переглянути

Борис Грінченко (1863—1910)

8 Клас

Борис Дмитрович Грінченко — письменник, учений, педагог, громадський діяч, народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр на Харківщині (тепер Сумська область). У п’ять років, ледь навчившись читати, хлопчик почав писати вірші російською мовою. Коли юнак навчався у Харківській реальній школі, до його рук потрапив «Кобзар» Тараса Шевченка. Під впливом Шевченкового слова Грінченко став писати українською мовою. Склавши екстерном екзамен на звання народного вчителя у Харківському університеті, майбутній письменник працював у сільській школі. Засвоювати шкільну науку селянським дітям було важко. Навчання велося російською мовою, яку діти українських сіл розуміли погано. Борисові Дмитровичу доводилося перекладати їм багато слів із підручників. Так мусив робити він і тоді, коли розповідав учням про щось цікаве. Грінченко пильно придивлявся до життя дітей поза школою, прагнув зрозуміти, як вони сприймають навколишній світ, чим цікавляться, про що мріють. Він написав багато правдивих оповідань про дітей. Борис Грінченко збагатив українську літературу багатьма віршами, оповіданнями, повістями, п’єсами. У художніх творах реалістично відтворив тяжке життя трудящого люду. Видавав популярні книжки для народу....
0 Переглянути

Леонід Глібов (1827—1893)

8 Клас

Основна частина життя Леоніда Івановича пов’язана з містом Чернігів, де письменник прожив більш як 30 років. Як талановитого поета, педагога, високоосвічену і демократичну людину його дуже шанувала учнівська молодь міста. Тут він викладав історію і географію у чоловічій гімназії, організував недільні школи для простого люду, заснував тижневик «Чернігівський листок». В останні роки життя Леонід Іванович завідував земською друкарнею, започаткував творчі «четверги», на яких збиралася інтелігенція, сприяв розвитку місцевого театру. Леонід Глібов почав писати вірші ще в 14 років. У 20 років вийшла перша книга його поезій. Книжку було написано російською мовою, називалася вона «Стихотворения». Леонід Іванович Глібов був прогресивною людиною свого часу, порушував проблеми національної освіти, хотів змін у суспільстві. У своїх байках гостро висміював суспільні вади, викривав зажерливість, жорстокість, підступництво, прислужництво. Леонід Іванович ніколи не втрачав почуття гумору, постійно писав для дітей, бо на них покладав великі надії на щасливе майбутнє....
0 Переглянути

Степан Руданський (1834—1873)

8 Клас

Степан Васильович Руданський — поет, гуморист, перекладач античної* літератури, народився 6 січня 1834 року в селі Хомутинці на Вінниччині в родині сільського священника. Батько дуже хотів, щоб син також став священником. Степан закінчив бурсу*, семінарію*, але священником не став. Натомість вступив до Медико-хірургічної академії в Петербурзі, що в той час була осередком передової науки й культури. Батько не допомагав, тому вчитися було важко: бракувало коштів. У Медико-хірургічній академії підтримувався традиційний інтерес до літератури й мистецтва. Петербурзький період найплідніший у житті Руданського-поета. У цей час він почав друкувати свої твори. Степан Руданський — автор балад, романсів, ліричних поезій, гуморесок, байок, історичних поем, поеми-казки «Цар-Соловей». Після завершення навчання Степан Васильович поїхав працювати лікарем до Ялти. Він доклав багато зусиль для благоустрою міста, невтомно трудився як лікар, збирав українські пісні, продовжував поетичну творчість, головно в галузі перекладу. Помер Степан Руданський 3 травня 1873 року. Його поховали в Ялті на Масандрівському кладовищі....
0 Переглянути

Тарас Шевченко (1814—1861)

8 Клас

Великий український поет Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині (тепер село Шевченкове Черкаської області) у родині селянина-кріпака. Безрадісним було Тарасове дитинство: у дев’ять років лишився він без матері, зазнав знущань лихої мачухи, а на одинадцятому році життя втратив і батька. До всього цікавий, допитливий, хлопець змалку виявив пристрасть до малювання. Він пробував «дійти науки» в дячка-маляра, та той лише доручав хлопцю розтирати фарби. Поміщик Енгельгардт узяв Тараса в «козачки»: Тарас мусив скрізь бути з паном і прислужувати йому. 1829 року Шевченко-підліток разом з Енгельгардтом побував у Корсуні, Києві, а восени того ж року прибув із паном у Литву до міста Вільно (нині Вільнюс). Тут він вивчає польську мову, читає твори польських письменників, малює. Заскочивши Тараса за малюванням, поміщик жорстоко покарав його. Проте згодом надумав вивчити хлопця на домашнього художника. Узимку 1831 року пан забрав Шевченка до Петербурга, тодішньої столиці царської Росії. Тут 1832 року його навчав малювання майстер живопису Василь Ширяєв. Випадкове знайомство з художником-земляком Іваном Сошенком відкрило перед юнаком шлях до справжнього мистецтва. На малюнки кріпака звернув увагу відомий художник Карп Брюллов. Нові друзі Шевченка викупили його з кріпацтва. На 25-му році життя, 22 квітня 1838 року, Тарас Шевченко став вільним. Того ж року Шевченко вступив до Академії мистецтв у Петербурзі....
0 Переглянути

Українські народні прислів’я та приказки

8 Клас

До усної народної творчості належать прислів’я та приказки — короткі влучні вислови, у яких у художній формі відображено різні явища життя. Вони є узагальненою пам’яттю народу, висновками з життєвого досвіду багатьох поколінь предків. Прислів’я — це народний вислів повчального змісту, що виражений реченням. Наприклад: Вік живи, вік учись. Прислів’я вживають тоді, коли треба щось наголосити, виділити основну думку з усього перед цим сказаного або дати оцінку побаченому, почутому, зробленому. Прислів’я, наче промінь прожектора, вихоплює найсуттєвіше. Приказка — це образний вислів. Він не формулює певного правила, не має повчального змісту. Наприклад: Не нашого поля ягода; Ганятися за двома зайцями. Виникають прислів’я та приказки постійно, але поширюються в народі й передаються від покоління до покоління лише найзмістовніші й найвлучніші з них. Справжні народні прислів’я поєднують у собі глибокий зміст із дуже простою, але образною формою. Їх легко запам’ятовувати й виголошувати. Найдавніші прислів’я і приказки пов’язані зі спостереженнями за природою, з трудовою діяльністю людей. У них відображено багатовікову боротьбу народу проти іноземних загарбників, постає образ мужнього, сміливого, нескореного героя, який звик до труднощів, але не потерпить знущань і ладен краще загинути, ніж утратити честь і волю. Такими народ хотів бачити своїх синів, ідеал такої поведінки пропонував їм у прислів’ях: Козак з біди не заплаче; Краще впадь, але не зрадь....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 77 78 79 80 81 82 83 84 85 ... 229
Назад

Навігація