Войти
Закрыть

Франко-перекладач

10 Клас

Художній переклад - це максимально наближене відтворення літературного тексту іншою мовою з дотриманням головних особливостей оригіналу. Британська енциклопедія трактує професію літературного перекладача не як науку, а як мистецтво, отже, визнає перекладача рівноправним співавтором твору. Переклад неможливий без втрат і певних деформацій. Зі староіталійської мови навіть походить фразеологізм: «Traduttore, traditore!» - що означає: «Перекладач - зрадник». Якщо переклад тексту суттєво відрізняється від оригіналу, то літературознавці називають його не літературним перекладом, а переказом. Переклад - надзвичайно відповідальна справа. Треба дуже добре володіти мовою твору, мати естетичне й літературне чуття, щоб із синонімічного ряду вибрати слово, яке якнайкраще відповідає певній лексемі в оригіналі, необхідно ще й адаптувати чужомовний літературний текст до розуміння читача, для якого здійснюють переклад. Отже, перекладач мусить знати ментально-світоглядні особливості обох народів: того, з мови якого перекладає, і того, який читатиме цей переклад. Той, хто береться за літературний переклад, зобов’язаний подолати мовний бар’єр, усунути ілюзію комунікативної тотожності (перекладати не механічним способом, а відшукувати найточніші слова, які передають зміст оригіналу). Асоціативні зв’язки мови оригіналу й мови перекладу - різні, тому перекладач зобов’язаний працювати творчо. Іван Франко вільно володів 14 мовами, здійснив літературні переклади з 37 національних літератур майже 200 художніх текстів. Листувався з тогочасним поліглотом1, українцем кримськотатарського походження - Агатангелом Кримським (1871-1942), який знав майже 100 мов (шістдесятьма - писав і читав)....
0 Переглянути

Поема «Мойсей»

10 Клас

До біблійного образу Мойсея зверталося чимало геніальних митців світу. Літературознавці важають, що найбільшим досягненням є драма Гергарта Гауптмана «Мойсей». В українській літературі вперше до образу легендарного пророка звернувся Корнило Устиянович, який створив картину й написав вірш «Мойсей» (відповідно в 1888 та 1891 рр.). 1904 р. Іван Франко побував в Італії, де мав можливість на власні очі побачити шедеври малярства і скульптури найгеніальніших італійських митців. Особливо вразила поета робота Мікеланджело дуже вдалий образ біблійного пророка Мойсея. Саме він надихнів І. Франка до написання геніальної поеми. Український митець працював над своїм твором упродовж січня - липня 1905 року. Пролог же до поеми автор написав тоді, коли твір уже зверстали. Управитель друкарні Кароль Беднарський показав Іванові Франку, що на початку книги з технічних причин залишається кілька чистих сторінок, а тому порадив написати авторську передмову. На другий день І. Франко приніс знаменитий пролог. Поему двічі (1905, 1913) було видано окремою книгою. У Наддніпрянській Україні її взявся друкувати альманах «Розвага», але саме через вступ царська цензура заборонила видання, знищивши готовий до продажу наклад. 1916 р. поема «Мойсей» без прологу вийшла у київському видавництві «Криниця». Вступ категорично заборонила військова цензура. А тим часом авторська передмова до «Мойсея» - чи не найважливіша частина поеми....
0 Переглянути

Поетичний роздум «Легенда про вічне життя»

10 Клас

Поетичний роздум «Легенда про вічне життя» Івана Франка має ознаки художньо-історичного твору (тут діє Александр Македонський (Александр Великий, Александр Завойовник), якому підкорився чи не весь тогочасний цивілізований світ, засновник найбільшої імперії, що розпалася мало не відразу ж після його смерті), фігурує його кохана дружина-красуня - персіянка Роксана, генерал Александра й потаємний обранець серця Роксани - Птоломей, а в образі аскета-мудреця вгадується вихователь і наставник Македонського - античний філософ Аристотель). Проте історичний ракурс у цьому творі не такий важливий, адже в поезії на першому місці проблема життя і смерті. Зав’язкою цього ліро-епічного твору є те, що всемогутня богиня, високо оцінивши аскета, разом із горіхом подарувала йому безсмертя. Благородний філософ вирішив, що вічне життя насправді потрібне не йому, а царю Александру Македонському, щоб змінити хід людської цивілізації. Цар же не уявляв свого життя без коханої Роксани, яка його ж і отруїла (цей вчинок Роксани стає кульмінацією Франкового твору), надіючись, що, позбувшись Александра, завоює серце Птоломея. Проте Роксана не цікавила Александрового воєначальника, який так кохав куртизанку1, що пожертвував власним безсмертям. Куртизанка ж приносить безцінний горіх Александрові Македонському, вважаючи лише його вартим безсмертя....
0 Переглянути

Шлях Івана Франка до модернізму. «Поетична суперечка» з Миколою Вороним

10 Клас

На початку XX ст. модерністські віяння набували поширення в Україні, а в середовищі молодих авторів були дуже популярні. Українські митці прагнули бачити українську літературу не народницькою чи просвітницькою, адже «фотографування» людських бід засобами слова давно себе вичерпало, а такою, де художні персонажі є цілісними характерами й повноцінними психотипами людей нового століття. Відчувалося, що гряде знакова доба в українській літературі з новітніми проявами й методами розкриття внутрішнього світу персонажів у прозі й емоційно-естетичних станів ліричних героїв у поезії. Звісно, що будь-які нові явища викликають дискусії, заперечення і неприйняття. Павло Грабовський, перебуваючи на засланні в Сибіру, надрукував у львівській «Зорі» (1897) статтю «Дещо про творчість поетичну», у якій розкритикував модерністські тенденції як «мистецтво для мистецтва», а в його поезії «Я не співець чудовної природи» пролунав однозначний народницько-просвітницький девіз: «Де плачуть, там немає вже краси!». Ідеологом української модерністської літератури був Микола Вороний. У «Літературно-науковому віснику» він опублікував «Відозву» (1901), якій судилося, за словами Сергія Єфремова, стати своєрідним «маніфестом українського модернізму». Вороний пропагував модернізм дуже делікатно, ратував за оригінальність творів, філософський підхід до порушуваних проблем і наголошував, що в літературних текстах «на естетичний бік творів має бути звернена найбільша увага». Як зауважувала Соломія Павличко, Микола Вороний «у кожному пункті своєї програми застерігається від надмірностей», «проповідує не свободу творчості в цілому, а таку свободу, яка б виключала натуралізм, а також надмірний естетизм». Отже, цьому полемістові йшлося не про «мистецтво для мистецтва», а якраз про новий горизонт українського красного письменства. Іще одним підтвердженням цього є його вірш, якому судилося стати маршовою піснею - «За Україну»....
0 Переглянути

Вірш «Декадент»

10 Клас

Як вам уже відомо, збірка «Зів’яле листя» І. Франка спричинилася до неоднозначної реакції галицької еліти. У 1896 р. «Зоря» надрукувала ювілейну розвідку «Літературні портрети. Доктор Іван Франко» Василя Щурата, у якій дуже виважено схарактеризовано друге видання збірки «З вершин і низин». Доречно згадати, що сам В. Щурат був великим прихильником «декадентських поетів», зокрема Шарля Бодлера й Поля Верлена, які, як він наголошував, знамениті насамперед «незвичайною силою слова і пластики». Він висловив думку, що збірка «Зів’яле листя» І. Франка «є об’явом декадентизму в українсько-руській літературі», але зміст, який він укладав у слово «декадентизм», не був негативний. Навпаки, В. Щурат повів мову про несподіване Франкове перевтілення, разюче іншу іпостась автора (тоді ще поняття «літературний герой» не існувало) у «Зів’ялому листі», нову цікаву грань таланту вже відомого митця. Поезія «Декадент», присвячена опонентові1, виявилася аж ніяк не такою відповіддю, на яку В. Щурат міг очікувати. Деякі строфи цієї поезії - уїдливий сарказм. Тож нічого дивного, що В. Щурат, як давній Франків приятель, відгукнувся на «Декадент» власним віршем «Се не декадент!». Вірші виявилися багато в чому подібними, проте абсолютна неспівмірність творчих обдарувань авторів звела нанівець намагання В. Щурата власним віршованим текстом перемогти навіть виразно декларативну2 поезію І. Франка. Паралельно з віршем «Се не декадент!» В. Щурат опублікував у «Зорі» (1897) ще одну свою статтю «Поезія зів’ялого листя в виду суспільних задач штуки», у якій писав про подвійну природу декадентства як творчого літературного вираження митців. Літературознавець визнавав, що доцільно називати збірку «Зів’яле листя» І. Франка навіть не драмою, а трагедією, а також те, що «красою й оригінальністю, добірністю поетичних зворотів, поетичною свіжістю» саме ця книга перевершила всі ліричні твори автора, написані раніше....
0 Переглянути

Цикл віршів «Україна»

10 Клас

Безпосередньо до образу України Іван Франко у своїй творчості звертався кілька разів. Інша річ, що в радянські часи про ці патріотичні твори навіть не згадували, а вірші з циклу «Україна» (зокрема, «Розвивайся ти, високий дубе...» і «Не пора, не пора...») зі збірки «З вершин і низин» не ввійшли до 50-томного видання творів митця. Поезія «Розвивайся ти, високий дубе...» побудована на паралелізмах: настає весна у природі - починається весняне пробудження серед українського народу, Петро Кончаловський. Дуб (1951) його наближення до омріяної перемоги у визвольній боротьбі проти колоніального гніту, а також до здійснення мрії про власну державу. У цій поезії І. Франко наголошує на колишній величі козацької України й окреслює її споконвічні історичні межі: «Встане славна мати Україна, / щаслива і вільна, / від Кубані аж до Сяну-річки / Одна, нероздільна». Рідна земля персоніфіковано постає розумною і дбайливою матір’ю власного народу, яка в довірливій розмові з найкращими синами й доньками повчає: «Пора, діти, добра поглядати / Для власної хати, / Щоб ґаздою, не слугою / Перед світом стати!» Як підступні сусіди у цій поезії згадані найближчі держави. Мати-Україна застерігає свій народ не спокушатися намовами недругів, не вдаватися до міжусобиць, не проливати крові своїх братів від Сходу до Заходу: «Чи ще ж то ви мало наслужились / Москві і ляхові? / Чи ще ж то ви мало наточились / Братерської крові?». Вірш «Не пора, не пора, не пора..» із циклу «Україна» у роки Першої світової війни став народною маршовою стрілецькою піснею:...
0 Переглянути

Поетична збірка «Зів'яле листя»

10 Клас

1896 р. сорокалітній Іван Франко видав окремою книжечкою збірку «Зів’яле листя». Автор назвав свій твір дуже вдало, оскільки основним мотивом уміщених поезій був смуток, жаль за навіки втраченим коханням. Цікаво знати! Як відомо, «Перший жмуток» «Зів’ялого листя» і. Франко включив до збірки «З вершин і низин». Проте коли «Зів’яле листя» вийшло окремим виданням, галицькі критики й лідери громадських рухів почали висловлювати своє розчарування, адже поет-трибун, поет-глашатай раптом показав себе нещасливим у коханні! Причиною такого нерозуміння стало насамперед те, що на той час іще не існувало поняття «літературний герой». Гадали, якщо автор у поезіях веде мову від першої особи, то він розповідає про власні почуття й переживання. У передмові, яку вважаємо ядром Франкової художньої містифікації1, поет зазначив, що до нього нібито потрапив чужий зошит, а тому пропоновані читачам вірші належать молодому чоловікові, який через любовну трагедію вчинив самогубство. Орієнтуючись на таку художню версію, І. Франко визначив жанр «Зів’ялого листя» як ліричну драму і передмову закінчив словами Ґетевого героя з роману «Страждання молодого Вертера»: «Будь мужньою людиною і не йди моїм слідом». Насправді ж ніякого самогубці та зошита не було, вірші належать перу Франка, багато з них мають автобіографічний характер. Ключовою у збірці «Зів’яле листя» є поезія «Тричі мені являлася любов», адже в ній ідеться про три великі кохання в житті поета. Першою обранкою серця постає юна Ольга Рошкевич, про яку так поетично сказано: «...Несміла, як лілея біла, /...
0 Переглянути

Тематична і жанрова різноманітність лірики Івана Франка

10 Клас

Лірика другої половини XIX - початку XX ст. Івана Франка виявилася найвагомішим творчим здобутком тогочасної української поезії. Поет плідно освоїв і зреалізував тематичні, стильові й жанрові можливості українського слова. Сергій Єфремов наголошував: «Виступивши, як сам каже, на ниву громадсько-літературної діяльності "впору тяжкого перелому” в галицькому житті, Франко... записав своє ім’я не тільки в подіях того моменту, а й у цілій історії українського руху за останні десятиліття й придбав собі одно з найпочесніших місць у нашому письменстві». У всеосяжній своїми різновидами (філософська, інтелектуальна, громадянська, інтимна, пейзажна) ліриці Франко порушував найактуальніші національні проблеми, у центрі яких - українська людина як ліричний герой чи ліричний персонаж, якщо йшлося про ліро-епічні тексти. Збірка «З вершин і низин» Найвизначнішою у поетичній спадщині Івана Яковича слушно вважають збірку «З вершин і низин» (1887), присвячену дружині - Ользі Хоружинській. У першому виданні вона налічувала 252 сторінки. До неї ввійшли навіть такі ранні поезії, як «Народна пісня» і «Котляревський» (1873). Громадянська лірика з її різновидами - політичною й патріотичною - у цій поетичній збірці виразно домінувала. На відміну від першого видання, у другому (1893) назва «З вершин і низин» уже звучить афористично, як своєрідний підсумок поетичної творчості І. Франка за 20 попередніх років. Автор, готуючи до перевидання «З вершин і низин», не тільки значно розширив її (500 сторінок), а й дуже уважно поставився як до підбору творів, так і до самої структури збірки. Її поділено на шість розділів («De profundis» («З глибин»), «Профілі і маски», «Сонети», «Галицькі образки», «Із жидівських мелодій», «Легенди»). Перші чотири розділи складаються з циклів; шостий - містить лише поеми («Смерть Каїна», «Цар і аскет», «Панські жарти»). У передмові до збірки автор зауважив: «Укладаючи матеріал для сеї книжки, я покинув думку про хронологічний порядок, зовсім не пригожий в книжці так різномастого змісту, котрій, проте, хотілось мені придати яку-таку артистичну суцільність». Продумана письменником структура поетичної книги засвідчувала аналітичний склад розуму1 її автора, вміння розставляти логічні акценти....
0 Переглянути

Життєвий і творчий шлях

10 Клас

Іван Франко народився 27 серпня 1856 р. в Нагуєвичах поблизу Дрогобича на Львівщині в шанованій і досить заможній сім’ї коваля Якова Франка. Батько славився як хороший майстер і людина непересічного розуму. Мати Івана Франка - Марія Кульчицька - мала гарний голос, любила співати та розповідати казки. Від неї до І. Франка перейшло глибоке розуміння краси природи і неповторності кожної хвилини життя. Батькова кузня для рудоголового Яся (у дитинстві його також звали ще й Мироном) стала найулюбленішим місцем. Сюди приходили люди, розповідали свої життєві історії. На основі почутого в дитинстві й згадок вітчима про бориславські нафтові копальні згодом постав Франків цикл «Бориславські оповідання». Навіть через багато років письменник згадував про ковальське горно як символічне джерело власної сили й натхнення: «На дні моїх споминів, десь там у найглибшій глибині, горить огонь. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі». Вихований в атмосфері людяності й добра, Івась зростав тямовитою дитиною з чудово розвиненою пам’яттю, мисленням та уявою. Оскільки в Нагуевичах школа була дуже далеко від оселі батьків, Яків Франко віддав шестирічного Івана до початкової школи в село Ясениця-Сільна. Малий Франко жив у сім’ї маминого брата, дядька Павла Кульчицького, який за десять днів зумів навчити хлопчика читати по-українськи. У початковій школі Франко навчився читати і писати українською, польською і німецькою мовами, вивчив чотири арифметичні дії. Саме в Ясениці-Сільній Іван мав доступ до величезної бібліотеки священика Йосипа Левицького, людини передових поглядів, перекладача-самоучки творів Йоганна-Вольфганга Ґете та Йоганна-Фрідріха Шиллера....
0 Переглянути

Модернізм як літературне й малярське явище

10 Клас

Модернізм (буквально - осучаснений) - напрям в образотворчому мистецтві, архітектурі й світовому письменстві, який зародився на початку XX ст., але пережив період свого розквіту в літературі лише після Першої світової війни, а в малярстві та архітектурі не вичерпав себе й досі. Модерністи реалізували свої таланти як пошуки «вглиб людини», прагнули переосмислювати дійсність, виокремлюючи й вивищуючи особистісне над буденним і рутинним. Якщо авангардизм, який виник паралельно із модернізмом наприкінці XIX ст., був спрямований у майбутнє та на художнє витворення нової, зміненої реальності через повне заперечення традиції, епатажність, руйнування усіх мистецьких норм, а реалізм якнайповніше відтворював дійсність у теперішньому й минулому часах, то модернізм вибірково сприймав традицію, переосмислював її, визнавав неможливість пізнання чи відтворення сучасного світу наявними засобами й прийомами, тому проповідував ідею нового погляду на світ і нових підходів до людини, абсолютизував категорії «краса», «чисте мистецтво». Основними напрямами модернізму були символізм, імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм. Усі вони краще надаються для розуміння і диференціації1, якщо кожен із літературних різновидів модернізму ілюструвати репродукціями картин художників, які творили або творять і зараз у стилі символізму, імпресіонізму, неоромантизму, експресіонізму. Символізм - стильовий напрям в образотворчому мистецтві й літературі кінця XIX - початку XX ст., хоча певні важливі риси цього мистецького напрямку існували ще в античній літературі. Відомий насамперед французький символізм, найяскравіше представлений творчістю Шарля Бодлера, Артюра Рембо, Поля Верлена, Стефана Малларме; символізм бельгійського драматурга Моріса Метерлінка. До символізму у своїй творчості тяжіли насамперед українські митці таких літературних угруповань, як «Молода муза» й «Українська хата», але найбільшою мірою - Олександр Олесь, Петро Карманський, Богдан Лепкий, молодий Павло Тичина, поети-«неокласики». Тяглість традиції символізму була настільки відчутна навіть значно пізніше, що збірку діаспорного поета Олега Зуєвського «Золоті ворота» (1947) Володимир Державин назвав «відродженням символізму». Окремі риси символізму притаманні повісті-новелі «Сойчине крило» Івана Франка й новелам «Intermezzo» та «Цвіт яблуні» Михайла Коцюбинського, хоча в цих же творах паралельно простежуються й виразні риси імпресіонізму та навіть експресіонізму. В...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 167 168 169 170 171 172 173 174 175 ... 229
Назад

Навігація