Войти
Закрыть

Надія національної драми

8 Клас

Автор у такому творі майже нічим себе не виявляє, а дійові особи розкриваються через вчинки, діалоги та монологи, характеристику їх іншими дійовими особами чи самохарактеристику, мову тощо. Щоб вистава захопила глядачів, робота драматурга має бути філігранною3. Йому необхідно обрати момент у житті дійових осіб, коли найсильніше виявляються характери героїв і протиставлені їхні погляди. Драматург має написати репліки дійових осіб так, щоб дія була динамічною і захопливою. 3 Філігранний — продуманий або опрацьований до найменших деталей. У цьому розділі ви вивчатимете трагікомедію І. Карпенка-Карого «Сто тисяч», створену 1889 р., тому особливості драми розглянемо на прикладі класичних п’єс ХІХ ст. Драматичний твір поділяється на дії (акти), кожна з яких своєю чергою — на яви4. На початку твору завжди вміщено список дійових осіб. Поява нової дійової особи відділяє одну яву від іншої. У класичному драматичному творі невелика кількість дійових осіб й одна сюжетна лінія. Події зазвичай розгортаються від минулого до майбутнього, місце дії залишається переважно незмінним. Рушієм дії в драматичному творі є гострий конфлікт. Свої зауваження і доповнення (місце дії, особливості гри акторів тощо) автор передає через ремарки5....
0 Переглянути

Ритми й образи сучасної української поезії (кінець ХХ — початок ХХІ ст.): Галина Кирпа (Народилася 1950 р.)

8 Клас

Галина Миколаївна Кирпа народилася 1 січня 1950 р. на хуторі поблизу села Любарці на Київщині. Закінчила Любарецьку середню школу та філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Працювала на видавничій та журналістській роботі. Перекладачка. Авторка книжок «День народження грому» (1984), «Гостини» (1986), «Цвіт королевий» (1988), «Ковток тиші» (1999), «Будинок старий, як світ» (1999), «Чарівний вузлик» (2000), «Слон мандрує до мами» (2001) та ін....
0 Переглянути

Ритми й образи сучасної української поезії (кінець ХХ — початок ХХІ ст.): Ігор Павлюк (Народився 1967 р.)

8 Клас

Ігор Зиновійович Павлюк народився 1 січня 1967 р. в с. Ужова на Волині. Навчався в Ленінградському вищому військовому інженерному училищі. На другому курсі, коли почав писати вірші, подав рапорт на відрахування з навчання. Був відряджений у забайкальську тайгу будувати автомобільну дорогу із в’язнями. У 1992 р. закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. Івана Франка. Працював у засобах масової інформації. Автор 26 книг, серед яких — збірки ліричних творів «Нетутешній вітер» (1993), «Голос денного Місяця» (1994), «Скляна корчма» (1995), «Алергія на вічність» (1999), «Стихія» (2002) та ін., прози — «Біографія дерева племені поетів» (2003), «Заборонений цвіт» (2007); п’єси для дітей «Літаючий казан» (2003) та ін. Твори поета перекладено в багатьох країнах світу....
0 Переглянути

Ритми й образи сучасної української поезії (кінець ХХ — початок ХХІ ст.): Анатолій Мойсієнко (Народився 1948 р.)

8 Клас

Анатолій Кирилович Мойсієнко народився 9 липня 1948 р. в с. Бурівка на Чернігівщині. Закінчив філологічний факультет Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М. Гоголя. Доктор філологічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Автор поетичних збірок «Приємлю» (1986), «Сонети і верлібри» (1996, 1998), «Шахопоезія» (1997), «Сім струн» (1998, 1999), «Віче мечів» (1999), «Нові поезії» (2000), «Спалені камені» (2003), «Вибране» (2006), «З чернігівських садів: нові сонети і верлібри» (2008). Твори Анатолія Мойсієнка перекладено на сім мов світу. Сам він перекладає з німецької і слов’янських мов....
0 Переглянути

Ритми й образи сучасної української поезії (кінець ХХ — початок ХХІ ст.): Іван Малкович (Народився 1961 р.)

8 Клас

Іван Антонович Малкович народився 10 травня 1961 р. в с. Нижній Березів на Івано-Франківщині. Закінчив Івано-Франківське музичне училище та філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. У 1992 р. заснував видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Автор поетичних збірок «Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997), «Вірші на зиму» (2006), «Все поруч» (2010). Вірші Малковича перекладено на англійську, німецьку, італійську, російську, польську, литовську, грузинську й інші мови....
0 Переглянути

Ритми й образи сучасної української поезії (кінець ХХ — початок ХХІ ст.): Василь Герасим'юк (Народився 1956 р.)

8 Клас

Василь Дмитрович Герасим’юк народився 18 серпня 1956 р. в м. Караганді (Казахстан). Після повернення родини в Україну навчався спочатку в рідному селі Прокурава на Гуцульщині, потім — у м. Коломия. Закінчив філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Автор поетичних книг «Смереки» (1982), «Потоки» (1986), «Космацький узір» (1989), «Серпень за старим стилем» (2000). Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка....
0 Переглянути

Тепло поетичного слова Василя Голобородька (Народився 1945 р.)

8 Клас

Усупереч радянському вихованню, Василь змалку, як спраглий подорожній до води, тягнувся до глибоких джерел народного словесного мистецтва. У п’ятнадцять років він почав збирати фольклорні твори та робити етнографічні записи. Це захоплення поет не полишає все життя, вони стали для нього взірцем для витворення образної системи власної поезії. В одинадцятому класі школи-інтернату в с. Верхнє під Лисичанськом, де продовжив навчання, Василь почав віршувати. «Після дощу» — так називався перший його вірш, надрукований 7 травня 1963 р. в лисичанській міській газеті «Новый путь». У цьому ж році з’явилось також кілька добірок віршів у республіканській пресі. Молодого автора помітили такі відомі поети, як Андрій Малишко та Дмитро Павличко, літературознавець Іван Дзюба. Рідкісний випадок, але вже через три роки після дебюту Олесь Гончар1 назвав 20-літнього Василя Голобородька «надією української літератури». Юнак був сповнений нових творчих планів. 1 Гончар Олесь (Олександр) Терентійович (1918-1995) — український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч. Перший лауреат премії імені Тараса Шевченка, голова Спілки письменників України (1959-1971), академік АН України. Він вступив до Київського університету імені Тараса Шевченка на філологічний факультет, але провчився лише рік. У 1964 р. завершилась «хрущовська відлига» — і Василя відрахували з навчання. Він повернувся на малу батьківщину й відновився в Донецькому університеті. Через рік В. Голобородька знову було відраховано з формулюванням «за дії, не сумісні зі званням студента». Насправді ж — за вільнолюбні погляди, опір русифікації та поширення серед студентів забороненої літератури. У цьому ж році через втручання КДБ2 заборонено до друку його першу опетичну збірку. «У Луганськ приїхав кадебіст, — згадував В. І. Голобородько, — і каже до мене українською: давай працювати на нас стукачем. Допоможемо з книжкою, а також вступити в сільгоспакадемію. Я не погодився»....
0 Переглянути

Тихі чесні кроки Володимира Підпалого (1936—1973)

8 Клас

«... Я мабуть, не народився поетом» — так скромно оцінював своє обдарування Володимир Олексійович Підпалий. Але коли ви читатимете його твори, то відкриєте для себе тонкого ніжного лірика, у якого не знайдете жодної фальшивої ноти. Доля виявилася до нього несправедливою, відвівши всього 37 коротких років життя. Він не любив слави й галасу довкола свого імені, був скромний і чесний, а водночас принциповий, коли мова заходила про святі для нього поняття — «Україна», «людина» і «творчість». В. Підпалого літературознавці характеризують як представника «тихої поезії» — ліричного струменя в українській літературі 60-х — початку 70-х років ХХ ст. Їй не притаманна орієнтація на зовнішні ефекти, вона духовно спокійна й зосереджена. На відміну від пафосності, ствердження державності, національної самосвідомості поетів- «шістдесятників», вірші «тихих ліриків» відзначаються камерністю1, увагою до внутрішнього світу особистості, через який вони осмислюють загальнолюдське. В умовах, коли в країні до людини ставились як до «суспільного коліщатка», В. Підпалий і представники «тихої поезії» проголошують самоцінність кожної особистості, що на той час було сміливо й кидало виклик тоталітарній системі....
0 Переглянути

Ліричне послання Володимира Сосюри (1898—1965)

8 Клас

Писати поетичні твори Володимир Сосюра почав ще в 14 років російською мовою. Згодом його муза на все життя свідомо обрала українську. Появу нового українського поета засвідчила перша збірка «Поезії», надрукована в 1921 р. Рідко буває, щоб у 23 роки хтось із літераторів ставав класиком. До таких унікальних митців належав і Володимир Сосюра. У 1921 р. за одну ніч він написав поему «Червона зима», яка відразу принесла йому народну славу. Його твори миттєво розкуповували в книгарнях, декламували на літературних вечорах, вивчали в школі. Унікальний випадок: сам Володимир Сосюра, навчаючись у Харківському інституті народної освіти, як студент, теж змушений був вивчати свої твори. У 20-30-х роках Сосюра активно займається літературною творчістю. У цей час друкують його поетичні збірки «Місто», «Осінні зорі», у ліро-епічних творах «Оксана», «Робітфаківка», «Сількор», «Хлоня», «Махно» він створює низку соціально-психологічних портретів. Поряд із творами на теми соціалістичного будівництва (вимога часу!) пише інтимну лірику. Від початку поетичної творчості йому притаманне тонке ліричне сприйняття світу. Поет щирий і відкритий у вираженні своїх почуттів. Із середини 20-х років В. Сосюра дедалі більше розчаровується в новій радянській дійсності. Поет бачить, що його золотаво-блакитну Україну нищать, і болісні роздуми про це знаходять вияв у творах. Голод 1932-1933 рр. в Україні, арешти й розправи над друзями підсилюють трагічні почуття. Його твори в цей час піддають гострій критиці за націоналізм та ухиляння від прославляння радянської влади. В. Сосюру навіть примусили працювати слюсарем на заводі, щоб він перевиховався і набрався «робітничого гарту»....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 57 58 59 60 61 62 63 64 65 ... 229
Назад

Навігація