§ 14. СРСР. Встановлення сталінського режиму

1. Нова економічна політика більшовиків

Політика «воєнного комунізму» призвела до масових селянських повстань, які охопили територію України, Поволжя, Кубань, Дон, Сибір. Активізувався рух басмачів у Середній Азії.

Найнебезпечнішим став збройний виступ моряків Балтійського флоту в Кронштадті навесні 1921 р. Заколотники поряд з економічними вимогами висунули й політичні: «Ради — без комуністів». Проти повсталих кинули регулярну армію.

Криза 1921 р. змусила більшовицьке керівництво терміново переглянути свою політику, особливо щодо селянства. Навесні 1921 р. Ленін спромігся переконати партійне керівництво в необхідності переходу до нової економічної політики.

Неп мав забезпечити виживання більшовицького режиму в умовах міжнародної ізоляції та масових виступів населення.

Початком здійснення нової економічної політики став X з’їзд РКП (б), який у березні 1921 р. ухвалив резолюцію «Про заміну продрозкладки продподатком». Податок установлювався вдвічі меншим, ніж розмір продрозкладки, передбаченої на 1921 р.

Згодом селянам дозволили продавати надлишок продукції на ринку, організовувати кооперативи, а також орендувати землю та використовувати найману працю.

Відповідно у промисловості було проведено децентралізацію управління, підприємства об’єднувались у трести і переводилися на господарський розрахунок, деякі підприємства поверталися колишнім власникам, дозволялась оренда, залучався іноземний капітал через створення концесій та спільних підприємств.

Такі заходи сприяли відродженню ринкових відносин, фактично ліквідованих за доби «воєнного комунізму». З метою їх нормального функціонування запроваджувалася нова система оподаткування, вводилася нова конвертована грошова одиниця — червінець, забезпечений золотом. 1 червінець дорівнював 10 золотим карбованцям. Але більшість радянського керівництва вважала неп тимчасовою політикою, розрахованою на перехід від капіталізму до соціалізму, і не бажала відмовлятися від комуністичних ідей. Основні економічні важелі залишалися в руках

Червінець

більшовицької бюрократії. Зберігався значний державний сектор (важка та більша частина легкої промисловості), зовнішня торгівля була державною монополією, діяв єдиний державний банк, держава формувала ціни на сільськогосподарську і промислову продукцію. У політичній сфері РКП (б) утримувала всю повноту влади.

Таке суперечливе становище спричиняло неодноразові кризи хлібозаготівлі у 1925, 1927-1928, 1928-1929 рр. Приводом до їхнього виникнення була відмова селян здавати зерно за заниженими цінами.

Кризи супроводжувалися загостренням політичної боротьби у партійному керівництві між групою Бухаріна, Рикова, Томського (прихильники збереження і розвитку непу) та групою Сталіна, Молотова, Кагановича, Ворошилова. У цій боротьбі перемогла група Сталіна — прибічники військово-комуністичних методів управління економікою, котрі взяли курс на відмову від непу.

Суперечності непу

Хоча неп не став довгостроковою політикою, завдяки ньому було відновлене господарство, зруйноване в роки Першої світової та громадянської воєн.

2. Проголошення СРСР

Установлення комуністичних режимів на більшій частині колишньої Російської імперії поставило на порядок денний питання про тісніше об'єднання утворених на цих теренах радянських республік.

На початку 20-х рр. розгорілася дискусія про форму такого об’єднання.

Так, нарком національностей И. Сталін висунув ідею утворення радянської спільності на засадах автономії. Тобто всі радянські республіки мали увійти до складу РСФРР на правах автономії. Такий варіант інтеграції здобув назву плану «автономізації», проте його розкритикували українські та грузинські більшовики. В умовах наростаючого конфлікту між московським центром та більшовиками національних республік у полеміку втрутився Ленін, який запропонував створити радянську спільність на засадах федерації (у федерацію об’єднувалися рівноправні республіки, а не підпорядковані РСФРР). Цю пропозицію схвалили представники всіх республік.

1-й з’їзд рад СРСР відбувся 30 грудня 1922 р. На ньому проголосили СРСР, обрали Центральний виконавчий комітет і Президію Союзу РСР.

У січні 1923 р. ЦВК СРСР утворив Конституційну комісію, яка підготувала проект конституції СРСР. Його затвердили на 2-му з’їзді рад у січні 1924 р. Конституція містила Декларацію та Договір про утворення СРСР, який не мав нічого спільного з проектом договору 1922 р. З’їзд рекомендував союзним республікам ратифікувати текст конституції, що й було зроблено. Так відбулося конституційне оформлення СРСР.

3. Ленін і Сталін. Тоталітарний характер сталінського режиму

Протягом травня 1922 р. — березня 1923 р. стан здоров’я радянського лідера В. Ульянова (Леніна) значно погіршився. У зв’язку з хворобою його було повністю усунуто від політичної діяльності. Незважаючи на це, в моменти поліпшення стану здоров’я Ленін продиктував декілька статей і листів до своїх соратників — лідерів партії більшовиків. Він дав оцінку їхнім особистим якостям, вказавши на небезпеку суперництва між Сталіним і Троцьким для єдності та стабільності у партії. Він пропонував усунути Сталіна від партійного керівництва та реорганізувати державний і партійний апарат у такий спосіб, щоб він забезпечував умови для колегіальних рішень.

В економічній політиці він наполягав на збереженні непу І перейнявся ідеєю створення суспільства «цивілізованих кооператорів». 21 січня 1924 р. Ленін помер. Його смерть стала приводом до посилення боротьби за владу, за лідерство у партії, яка розгорнулася в останні роки його життя.

Основними суперниками в цій боротьбі виступали Сталін і Троцький. Ще 1923 р. у ВКП (б) оформилася «ліва опозиція» на чолі з Троцьким, яка різко критикувала бюрократизацію партійного апарату та спроби Сталіна зосередити всю повноту влади у своїх руках.

Старі соратники Леніна, остерігаючись диктаторських амбіцій і прагнень Троцького узурпувати владу, знехтувавши владолюбством самого Сталіна, підтримали його в боротьбі. У результаті Троцького усунули від державних справ, обмежили його вплив у партії, а 1929 р. — вислали з країни.

Сталін біля мертвого Леніна, 1924 р.

Йосип Сталін

У 1925 р. оформилась «нова опозиція», яку очолили Каменев і Зінов’єв. Вона виступила проти монополізації Сталіним права на тлумачення «ленінської спадщини».

Але Сталін на той час уже зосередив у своїх руках усі важелі партійного та державного впливу, особливо в питанні підбору кадрів. Лідерів опозиції усунули від партійного та державного управління, керівництва Комінтерном.

Спроба групи Каменєва-Зінов’єва взяти 1926 р. реванш у боротьбі за владу успіху не мала. Останній виступ опозиціонерів стався 1927 р. — «платформа 83». Основними їхніми вимогами було виконання «політичного заповіту» Леніна. Проте час уже згаяли.

1929 р. став роком остаточної перемоги Сталіна у боротьбі за владу із ленінськими соратниками, а також утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР.

Причинами встановлення режиму особистої влади Сталіна в СРСР були:

• відсутність традицій політичної демократії в країні та реальних демократичних свобод;

• низький рівень політичної культури населення СРСР;

• зосередження політичної влади в руках однієї партії;

• невисокий інтелектуальний рівень керівництва ВКП (б), обмеженість його політичної культури;

• внутрішня природа радянської влади, яка становила собою диктатуру класу, що переросла в диктатуру партії та не заперечувала можливості диктатури однієї особи;

• наявність численного бюрократичного апарату, добробут якого залежав від збереження командно-адміністративної системи.

Боротьба у керівництві більшовицької партії

Основним методом встановлення й підтримки існування такого режиму був тотальний контроль над суспільством і постійний терор проти всіх його верств. Таким чином, в СРСР, як і в ряді європейських держав, установлювався тоталітарний режим. Керівною та спрямовуючою силою політичної системи стала більшовицька партія, яка своєю ідеологією визнавала марксизм-ленінізм.

Запитання і завдання:

1. Які причини зумовили перехід радянського керівництва до непу? Назвіть складові нової економічної політики. 2. Які заходи непу було здійснено в промисловості, у сфері торгівлі й фінансів, у сільському господарстві? 3. З’ясуйте результати і наслідки непу. 4. Які реформи в державному управлінні та партійному апараті пропонував здійснити Ленін в останніх своїх працях? 5. Чому і між ким виникла гостра боротьба за лідерство у партії більшовиків після усунення Леніна від активної політичної діяльності? 6. Які опозиційні групи і коли виникали у ВКП(б)? 7. Який рік вважається роком утвердження тоталітарного режиму в СРСР і чому?

Запам’ятайте дати:

1921 р. — повстання в Кронштадті.

Березень 1921 р. — запровадження нової економічної політики (непу).

30 грудня 1922 р. — проголошення СРСР.

1929 р. — утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно