§ 17. Назрівання Другої світової війни

• Охарактеризуйте наслідки Першої світової війни для країн Європейського континенту.

1. Спроби перегляду Версальської системи міжнародних договорів

Заяви А. Гітлера про потребу забезпечення «життєвого простору для арійської раси» свідчили про те, що Німеччина прагне реваншу за поразку у війні. А. Гітлер розпочав з того, що Німеччина відмовилася виконувати умови Версальського договору. Його заяви впродовж 1933-1935 рр. про необхідність перегляду договору посилили напруженість у Європі. У 1935 р. Німеччина офіційно повідомила про наявність у неї забороненої Версальським договором військової авіації.

У січні 1934 р. Німеччина підписала з Польщею договір про ненапад строком на десять років, незважаючи на те, що «польський коридор» відділяв Німеччину від Східної Пруссії. Умови німецько-польського пакту похитнули французьку систему союзів у Східній Європі. Однак цей договір певною мірою заспокоїв міжнародне співтовариство й створив ілюзію про переважно мирні наміри А. Гітлера.

Німеччина поступово відновлювала військову потужність і безкарно ігнорувала територіальні обмеження, передбачені Версальським договором.

Першим кроком до розриву Версальського договору стали події, пов’язані з багатим на залізну руду Сааром. Відповідно до договору, цей район був переданий на 15 років під управління Ліги Націй. Після закінчення терміну в січні 1935 р. в Саарі був проведений плебісцит (референдум), результат якого засвідчив значне переважання прихильників приєднання до Німеччини. Уже 1 березня 1935 р. Саар став частиною Німеччини.

Через два тижні А. Гітлер заявив, що він не має наміру дотримуватись обмежень щодо переозброєння Німеччини, накладених Версальським договором, і збільшить кількість призовників до 550 тис. осіб. Невдовзі Німеччина відновила загальний військовий обов’язок.

Усі заяви й дії А. Гітлера свідчили про те, що він вичікує слушної нагоди розпочати війну. Ще в 1920-х роках за допомогою Радянського Союзу, також незадоволеного Версальським договором, Німеччина почала переозброюватися. У СРСР були створені радянсько-німецькі бази й тренувальні табори, зокрема авіаційна база в Липецьку, танкова — під Казанню, станція з випробування бойових отруйних речовин у Саратові. Щорічно в СРСР проходили підготовку до 80 німецьких офіцерів. Однак улітку 1933 р. Німеччина почала поступово згортати спільні з Радянським Союзом військові програми, пояснюючи це браком коштів. З часом німецькі тренувальні табори на території СРСР були ліквідовані.

Після виходу Німеччини в 1933 р. з Ліги Націй країна вже відверто ігнорувала військові обмеження за Версальським договором, хоча до 1936 р. А. Гітлер продовжував «заколисувати» світ розмовами про те, що його мета полягає у виправленні «помилки» щодо Німеччини в договорі. І все ж були чіткі ознаки того, що його наміри набагато ширші. У 1936 р. А. Гітлер звернув увагу на західний кордон Німеччини.

Німецькі кавалериста в Рейнській зоні. Фото. Березень 1936 р.

За Версальським договором, Рейнська область на кордоні між Німеччиною та Францією була оголошена демілітаризованою зоною.

Франція вважала це гарантією своєї безпеки, і тому будь-яка спроба ремілітаризації району була потенційно провокативною.

Поки Європа переймалася вторгненням Італії в Ефіопію (1935), А. Гітлер вирішив увести війська в Рейнську демілітаризовану зону. Тих, хто застерігав його від необачного кроку, А. Гітлер запевнив, що виведе війська на першу ж вимогу французької армії.

7 березня 1936 р. Німеччина направила 10 тис. військовослужбовців і 23 тис. озброєних поліцейських у Рейнську демілітаризовану зону.

Більша частина населення Рейнської зони раділа їхньому приходу, проте побоювалася реакції на це Великої Британії та Франції. Щоб заспокоїти Лондон і Париж, А. Гітлер заявив, що окупація Рейнської зони має «символічний» характер.

Франція та Британія не відреагували на брутальне порушення А. Гітлером Версальського договору. На думку В. Черчілля, це був вирішальний момент, коли А. Гітлер ще міг і мав зупинитися. Німецька армія була нечисленною й зупинення Німеччини на цьому етапі підірвало б не тільки політичні, а й військові позиції А. Гітлера. Завдяки ж бездіяльності Великої Британії та Франції А. Гітлер ремілітаризував Рейнську зону й перейшов до наступного етапу нацистської експансії.

• Й. фон Ріббентроп стверджував, що німецька експансія була не спланованою політикою, а лише «відповіддю» на недоброзичливі щодо Німеччини кроки іноземних держав. Чи вважаєте Ви таку риторику гітлерівського дипломата правдивою та переконливою? Аргументуйте Вашу точку зору.

«Після того як Барту знову включив Польщу у французьку систему пактів, було ратифіковано франко-радянський договір про взаємодопомогу, який, звісно, становив безпосередню загрозу рейху й означав скасування Локарнської угоди. Відповіддю Гітлера стало відновлення німецького військового суверенітету на всій території рейху. Пізніше фюрер казав мені, що... після укладення франко-радянського військового союзу він не міг діяти інакше».

Йоахим фон Ріббентроп, міністр закордонних справ Німеччини в 1938-1945 рр. (Между Лондоном и Москвой: Воспоминания и последние записи. — М., 1996. — С. 106)

• Демілітаризована зона — частина території держави, на якій для розмежування потенційно ворожих сторін за міжнародним договором знищені військові споруди й інші об’єкти, заборонено утримання військових формувань.

У серпні 1936 р. А. Гітлер почав утілювати «чотирирічний план» підготовки німецької економіки до війни. На початку листопада наступного року він провів нараду з вузьким колом провідних німецьких партійних і державних діячів. Подробиці наради стали відомі завдяки нотаткам полковника Ф. Госбаха, який вів протокол наради. (Цей документ — «меморандум Госбаха» — фігурував на Нюрнберзькому міжнародному трибуналі над нацистськими злочинцями в 1946 р. як важливий доказ загарбницької сутності націонал-соціалізму й злочинів нацистської верхівки).

• Проаналізуйте висловлювання А. Гітлера й визначте, які він сформулював основні цілі зовнішньої політики Німеччини. А. Гітлер не прагнув зберегти для історії протокол цієї наради. Як Ви думаєте, чому? Визначте рядки, які вказують на те, що А. Гітлер цілеспрямовано планував світову війну.

«Мета німецької політики — гарантувати безпеку... расового суспільства, а також розвивати його. Це питання простору... Німецька політика мусить ураховувати позицію... Британії та Франції... Проблеми Німеччини можна вирішити тільки силою, а такий підхід завжди пов’язаний з ризиком... Постають запитання «коли?» і «як?». ...можливі три варіанти:

1. Період 1943-1945 рр. На наш погляд, після цієї дати можна очікувати змін тільки на гірше... непохитна рішучість диктує необхідність вирішення проблем Німеччини впродовж 1943-1945 рр. і не пізніше.

2. Якщо внутрішня боротьба у Франції... цілком поглине країну, тоді прийде час діяти проти чехів.

3. Якщо під час війни з іншою державою... вона [Франція] не матиме змоги виступити проти Німеччини... наша перша мета, якщо ми будемо втягнуті у війну, — побороти Чехословаччину й Австрію одночасно...

Польща, маючи в тилу Росію, не захоче втручатися... Військове втручання Росії, зважаючи на позицію Японії, більш ніж сумнівне... Британія, воюючи з Італією, вирішить не виступати проти Німеччини».

Адольф Гітлер (Trueman С. N. The Hossbach Memorandum)

2. Нарощення озброєнь

Готуючись до майбутніх територіальних загарбань, А. Гітлер надавав вирішального значення відродженню німецьких збройних сил. Кожен крок нацистів на шляху відновлення й примноження військового потенціалу країни становив реальну загрозу для сусідів Німеччини. Порівняно з 1934 р. військові витрати в 1939 р. зросли більше ніж у 20 разів.

Німці активно будували нові підприємства, оснащені найсучаснішим обладнанням. До 1938 р. ці підприємства забезпечили Німеччині першість у західному світі з виробництва металу та інших стратегічних матеріалів.

Виклик, кинутий А. Гітлером, вимагав рішучих дій у відповідь. У 1934 р. британський уряд затвердив п’ятирічний план збільшення (на 800 одиниць) кількості бойових літаків. Уряд уважав, якщо Німеччина випередить Англію в бойовій авіації, наздогнати її буде вже неможливо й Британські острови стануть зручною мішенню для німецьких бомбардувальників.

Дошкульним ударом по престижу Великої Британії стало зазіхання Німеччини на її першість на морі. Німеччина давно ігнорувала статті Версальського договору, які обмежували її військово-морський флот. Німці таємно будували надводні кораблі й підводні човни. Британія спочатку спробувала «умиротворити» А. Гітлера, але, зазнавши поразки в політиці потурання нацистській агресії, почала активно боротися проти німецької експансії.

Франція перебувала в складнішому становищі. Французи не могли покладатися лише на оборонні споруди на кордоні з Німеччиною або на допомогу Британії. Маючи договір про взаємодопомогу з Великою Британією та Радянським Союзом, у середині 1930-х років Франція домоглася створення ще одного блоку — Малої (або Балканської) Антанти в складі Греції, Румунії, Туреччини та Югославії. Також французький уряд докладав зусиль для збереження своєї колоніальної імперії, насамперед в Африці.

У квітні 1935 р. Британія, Франція та Італія об’єднались у Фронт Стрези (за назвою італійського міста, де було підписано угоду). Цей проект так і залишився нереалізованим, бо три держави не змогли домовитися про те, як Фронт Стрези повинен зупинити А. Гітлера. Того ж року Британія підписала військово-морську угоду з Німеччиною. Згідно з угодою, Німеччина могла мати надводний флот, тоннажність якого становила понад третину тоннажу британського флоту, а підводного флоту — 45 %. Тоді ж були таємно створені військово-повітряні сили Німеччини, що відкрито претендували на рівність із британською військовою авіацією. Британці не узгоджували з французами підписання угоди, а отже, діяли у власних інтересах, намагаючись самостійно обмежити нарощення німецької військово-морської потужності. Це була ще одна перемога А. Гітлера без застосування зброї, адже Британія фактично змирилася з німецьким військовим переозброєнням.

«Найважливіше те, що німці випередили нас як в авіації, так і у військовому виробництві... Уже ніщо не могло перешкодити німецькій армії та німецькій авіації стати найсильнішими в Європі. Ми могли за допомогою надзвичайного напруження сил... лише поліпшити становище...»

Вінстон Черчілль (Вторая мировая война. — М., 1991. — Кн. 1, т. 1-2. - С. 105)

3. Діяльність Ліги Націй в умовах загострення міжнародних відносин 1930-х років

Ліга Націй мала як очевидні успіхи, так і не менш очевидні невдачі. До здобутків Ліги належать її спроби налагодити міжнародну співпрацю в соціальній та економічній сферах, створення комісії з опіуму, що ініціювала протидію поширенню наркотиків. Уперше в історії Ліга Націй привернула увагу до проблеми надання промислово розвиненими країнами нових технологій економічно слабким країнам, опікувалася проблемами материнства й дитинства, освітою, культурою, фаховою підготовкою та багатьма іншими напрямами діяльності. Також вона мала певні здобутки в справі збереження миру.

Договір про створення Ліги Націй був частиною Версальського договору, який не зміг загасити вогонь недовіри між учорашніми ворогами. Також важливою причиною невдачі Ліги Націй були вади її статуту. Зокрема, він не передбачав створення міжнародних миротворчих військ чи поліції. Отже, Ліга Націй не мала засобів, аби змусити будь-яку країну дотримуватися міжнародного права.

1937 р. — приєднання до Антикомінтернівського пакту Італії; завершення формування «Осі Берлін-Рим-Токіо».

1. Які дії Німеччини свідчили про її відмову від виконання положень Версальського договору?

2. Деякі історики оцінюють окупацію Рейнської зони як своєрідний Рубікон, перейшовши який А. Гітлер уже не міг мирно вирішувати довоєнні проблеми. Чи поділяєте Ви таку точку зору? Чи була можливість зупинити А. Гітлера без застосування зброї?

3. Якою була роль СРСР у відродженні військового потенціалу Німеччини? Чому, на Вашу думку, ці дві держави активно співпрацювали у військовій сфері? Які обставини їх зближували?

4. Охарактеризуйте діяльність Ліги Націй в умовах наростання воєнної загрози. Готуючи відповідь, використайте матеріали таблиці на с. 178.

5. Поясніть зміст історичного поняття «Антикомінтернівський пакт».

6. Якщо «Вісь Берлін-Рим-Токіо» та Антикомінтернівський пакт виникли для боротьби проти Комінтерну, то в чому ж полягала загроза від держав «Осі» для Заходу? Аргументуйте Вашу точку зору.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно