§ 53—54. Освіта та наука

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:

скласти уявлення про розвиток освіти та науки в першій третині XX ст.; ознайомитися з основними здобутками науки й техніки цього періоду.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Коли почалося запровадження обов'язкової початкової освіти в країнах Європи? 2. Які найважливіші винаходи й відкриття були здійснені в XIX — на початку XX ст.?

1. ОСВІТА. До початку XIX ст. абсолютна більшість людей у світі була неосвіченою. Це значно гальмувало подальший розвиток індустріального суспільства. Щоб подолати це негативне явище, із кінця XIX ст. в країнах Західної Європи та Америки почали вводити систему загальної обов’язкової початкової освіти, а з початку XX ст. — загальну обов’язкову середню освіту. Існували різні типи шкіл: духовні, світські, платні та безкоштовні, початкові, середні, вищі, державні, приватні.

У XX ст. у зв’язку з розвитком педагогічної науки систему освіти було дещо вдосконалено: проведено чіткий розподіл навчальних закладів, запроваджено міжнародні дипломи, для спілкування вчителів та учнів використовувалися здобутки психології.

Так, у Великій Британії в 1918 р. було прийнято закон про обов’язкове навчання до 14 років. Активно розвивалася система професійного навчання (початкова й середня). Центрами вищої освіти були університети: Кембриджський, Оксфордський, Единбурзький та ін. Вони одночасно стали й центрами розвитку світової науки.

У США закони про обов’язкову початкову освіту було прийнято в 1918 р. в усіх штатах. Усіх учнів було поділено на «академічно здібних» і «практично мислячих», а програми пристосовано до практичних потреб людини в житті. Крім того, розвивалася університетська система. Найбільш відомими стали Гарвардський, Колумбійський, Каліфорнійський, Іллінойський, Стенфордський університети.

Найґрунтовніші зміни в 1920—1930-х рр. відбулися в системі освіти СРСР. Вдалося загалом подолати безграмотність населення. Було запроваджено загальну початкову, а згодом і середню освіту. Проте вона набула чіткого ідеологічного спрямування, стала засобом виховання «нової людини» — будівничого комунізму.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Оксфордський університет (є свідоцтва, що він працював уже в 1096 р.) складається з 38 коледжів; Кембриджський (заснований у 1209 р. колишнім оксфордським професором) — із 31 коледжу. У кожному із цих старих англійських університетів навчається приблизно по 20 тис. студентів.

Центральна будівля бібліотеки Оксфордського університету («Камера Редкліфа»). Сучасний вигляд

Каплиця собору Королівського коледжу в Кембриджському університеті та річка Кем. Сучасний вигляд

Будівля Гарвардського університету (штат Массачусетс, США). Сучасний вигляд

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Б. Муссоліні про мету шкільної освіти

Немає ніякої потреби перевантажувати дітей викладанням вчень, що походять як із минулого, так і із сьогодення. Те, що нам дійсно треба, так це, щоб школи розвивали характер італійців. Уся шкільна система має навчати молодих людей розуміти фашизм, щоб вони самі оновлювалися у фашизмі й жили в тій історичній атмосфері, яку створила фашистська революція.

Уривок із Кодексу законів про народну освіту в УСРР (1922 р.)

...Мета радянського виховання й освіти — розкріпачення трудящих мас від духовного рабства, розвиток їх самосвідомості, створення нового покоління людей комуністичного суспільства з психологією колективізму, із твердою волею, громадсько необхідною кваліфікацією і з матеріалістичним світоглядом, який би ґрунтувався на ясному розумінні законів розвитку природи й суспільства.

1. Яку мету шкільної освіти проголошували в Італії та радянських республіках? 2. Від чого залежала мета освіти в 1920—1930-ті рр.?

Крім зазначених країн, високого рівня освіта досягла в Німеччині, Бельгії, Нідерландах, Швеції тощо.

Незважаючи на якісні позитивні зрушення в системі освіти провідних країн світу, для більшості людей на Землі вона залишалася недоступною, особливо в колоніальних і залежних територіях. Низький освітній рівень був також у незалежних країнах Азії та Латинської Америки.

2. РОЗВИТОК НАУКИ. У фундаментальних і галузевих науках першість належала країнам Європи та Північної Америки. Англійський фізик Джозеф Томсон у 1897 р. відкрив першу елементарну частинку, що входить до складу атома, — електрон. Ефект радіоактивності досліджували Антуан Беккерель, П'єр Кюрі та Марія Склодовська-Кюрі. Німецький фізик Макс Планк і данський фізик Нільс Бор своїми відкриттями започаткували новий розділ фізики — квантову механіку.

У цей самий час російський фізик Олександр Столетов дослідив фотоелектричні явища, що згодом стали застосовувати в радіоелектроніці.

У 1905 р. німецький фізик Альберт Ейнштейн заклав основи теорії відносності, яка змусила переглянути традиційні уявлення про простір, час і рух. Визначаючи рух світла у вакуумі, залежність його напрямку й швидкості від джерела світла, вчений дійшов висновку, що абсолютного, незалежного від спостерігача простору й часу не існує. У 1919 р. цю теорію було підтверджено експериментально. Ще одним видатним фізиком цього періоду став італієць Енріке Фермі.

Відкриття російських математиків Пафнутія Чебишева та Олександра Ляпунова започаткували низку найважливіших напрямків математики. Цим вченим належать великі відкриття в галузі математичного аналізу, теорії чисел і теорії відносності.

Відкриття фундаментальних наук сприяли появі нових міждисциплінарних досліджень і зародженню нових наук. Так, періодичний закон хімічних елементів Дмитра Менделєєва був доповнений електронною теорією будови атома. Вчені встановили, що порядковий номер елемента в періодичній системі відповідає кількості елементів того чи іншого атома.

П'єр Кюрі та Марія Склодовська-Кюрі в лабораторії. 1898 р.

Александр Флемінг із чашкою з пліснявою — пеніциліном

Перша світова війна стала потужним імпульсом розвитку хімії. Терміново створювали виробництво отруйних газів (у Німеччині цим займався хімік Ф. Габер) і протигазів (перший протигаз створив російський хімік М. Зелінський), нарощували випуск вибухових речовин. У Німеччині тривали пошуки штучних замінників недоступних природних продуктів. На межі наук з’явилися нові дисципліни — хімічна фізика, геофізика.

У пошуку штучних речовин особливо плідним був метод французького вченого Віктора Гріньяра. Використовуючи його, можна було синтезувати велику кількість органічних речовин.

У біології інтенсивно розвивалися дослідження в галузі генетики. Данський біолог Вільгельм Йогансен розробив генну теорію. Важливий внесок у цю справу зробили німецький вчений Август Вейсман, американський вчений Томас Морган (розробив основні уявлення хромосомної теорії спадковості) та радянський вчений Микола Вавилов. Застосування фізичних і хімічних методів дослідження сприяло створенню біофізики та біохімії.

Працюючи в галузі біохімії, російський вчений Василь Докучаев з’ясував складний і тривалий процес утворення ґрунтів і заклав основи сучасного ґрунтознавства.

Нові відкриття було зроблено в геології. Провісником великих змін у геології стало обґрунтування німецьким геофізиком Альфредом Вегенером гіпотези про дрейф континентів. Порівнявши протилежні берегові лінії Атлантичного океану та аналізуючи геологічні й палеонтологічні відомості, А. Вегенер висловив припущення, що раніше існував єдиний праматерик, який потім розколовся на теперішні. Теоретичні розробки дали вагомий практичний результат. У розвідці корисних копалин стали широко застосовуватися нові методи пошукових робіт, прилади та інструменти.

Важливими були здобутки і в дослідженні людини. Російський фізіолог Іван Сеченов зробив важливі відкриття у вивченні людської психіки. Його лекції з біоелектрики стали відомими в усьому світі. Австрійський психоаналітик Зігмунд Фрейд оприлюднив свою теорію підсвідомого. Російський учений Іван Павлов створив теорію умовних рефлексів.

Мікробіологи продовжували розробляти вірусну теорію. Так, англійський бактеріолог Фредерік Творт у 1915 р. зробив відкриття, що бактерії мають вірусні хвороби, які призводять до загибелі їхніх колоній. Канадський бактеріолог Фелікс д'Ерелль у 1917 р. повторив відкриття й назвав віруси, що знищують бактерії, бактеріофагами. На базі цих відкриттів було розроблено нові ліки — антибіотики, першим із яких став пеніцилін, створений англійцем Александром Флемінгом.

Юрій Кондратюк

ЦІКАВІ ФАКТИ

Протягом тривалого часу маловідомими на Батьківщині були розробки в галузі ракетобудування українського вченого-винахідника Юрія Кондратюка (Шаргея). Його праця «Завоювання міжпланетних просторів» (1929 р.), перекладена англійською мовою на замовлення американського космічного агентства, використовувалася для підготовки польоту космічного корабля на Місяць (1960-ті рр.).

Будівництво Дніпрогес у Запоріжжі. 1930-ті рр.

Амелія Ерхарт на двомоторному літаку «Локхід-Електра», на якому вона збиралася облетіти навколо світу в 1937 р. Пролетівши понад 80% маршруту, літак з А. Ерхарт та двома штурманами на борту зник у Тихому океані

Значні зрушення відбулися в економічній науці. Вони були зумовлені активним державним регулюванням економіки. Для його обґрунтування виникла потреба переглянути класичну політичну економію, яка розглядала ринкову економіку як своєрідну саморегульовану систему, що виключає будь-який зовнішній вплив. Некоректність такого уявлення й необхідність державного регулювання економіки для підтримання ринкової рівноваги обґрунтував англійський економіст Джон Кейнс у 1936 р. На основі його праць набув розвитку новий напрямок в економічній науці — кейнсіанство. Одночасно розроблялися конкретні методи планування й прогнозування економіки як на Заході, так і в СРСР у роки перших п’ятирічок. У США впроваджували стандартизацію виробництва.

Важливою рисою розвитку науки стала її інтернаціоналізація — здобутки науковців однієї країни ставали надбанням усього людства.

Нікола Тесла

ЦІКАВІ ФАКТИ

Усі найновіші досягнення в техніці та технології насамперед упроваджували у військову техніку. Перша світова війна показала, що майбутнє за новими видами зброї: танками, літаками, підводними човнами, авіаносцями тощо. Тому, незважаючи на пацифістські настрої, відбувалося стрімке переозброєння армій новими зразками зброї, почали розробляти нову тактику й стратегію їх використання. Армії моторизувалися, їхня зброя стала більш смертоносною. Ускладнення військової техніки тягнуло за собою й докорінні зміни в підготовці солдатів та офіцерів. Високий рівень технічного оснащення військ надавав суттєву перевагу.

3. ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА ТА ЗМІНИ В ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА. На межі XIX—XX ст. у більшості країн світу почалася швидка електрифікація. Лампочку електричного розжарювання винайшов Томас Едісон. Виходець із Югославії хорват Нікола Тесла створив першу ГЕС і зробив чимало відкриттів в електричних процесах.

Електрика, яка до Першої світової війни була розкішшю в побуті, поступово ставала звичною для жителів міст. Разом із нею в будинках з’явились і нові електричні побутові прилади — пилососи, праски, пральні машини. Виробництво електроенергії перетворилося на важливу галузь економіки. Зводили великі електростанції, у тому числі гідроелектричні. Найбільшою з побудованих у ці роки була ГЕС Боулдер на річці Колорадо в США. Найбільша в Європі ГЕС — Дніпрогес (Запоріжжя).

Розвиток енергетики забезпечив потужний імпульс для виробництва. У XX ст. було впроваджено конвеєрне виробництво. Це дало змогу запровадити технології масового виробництва відносно дешевої продукції.

4. ЗМІНИ У ТРАНСПОРТНІЙ ГАЛУЗІ ТА ЗВ'ЯЗКУ. У першій половині XX ст. транспорт і зв’язок зазнали стрімких змін. Залізничний транспорт швидко вдосконалювався: зростали швидкість та обсяги перевезень, на зміну паровозам поступово приходили тепловози й локомотиви на електричній тязі. Залізниця почала електрифікуватися.

Луї Рено на своєму автомобілі на початку XX ст.

Складання автомобілів «Форд» на конвеєрі. Початок XX ст.

Реклама телефоністок компанії «Телефонні системи Белла»: «Вона каже "Будь ласка" та "Дякую"»

У 1920-ті рр. швидкими темпами став розвиватися новий вид транспорту — авіаційний. Від першого польоту літака братів Райт у 1903 р. до Першої світової війни авіація була різновидом спорту й цікавим видовищем. У роки війни вона продемонструвала набагато ширші можливості. Після війни авіацію активно застосовувала поштова служба, вона стала необхідною в пошукових заходах, для перевезення термінових вантажів, а згодом і пасажирів. Розвиток авіації дав можливість здійснювати польоти на далекі відстані зі значним навантаженням. У 1927 р. американець Чарльз Ліндберг здійснив перший трансатлантичний переліт за 33 години. Створювалися перші авіакомпанії, відкривалися перші постійні маршрути пасажирських перевезень, зокрема в Україні.

Авіаконструктори провідних держав світу (США, Англії, Німеччини, СРСР тощо) у гонитві за швидкістю почали активно розробляти реактивні двигуни й ракетну техніку, а також теорію космічних польотів.

Поява авіації була не єдиною зміною в розвитку транспорту. Автомобіль серйозно потіснив залізниці. У світі сформувалося декілька потужних центрів машинобудування: США («Форд», «Дженерал моторе», «Крайслер»), Франція («Рено», «Пежо-Сітроєн» тощо), Англія («Остін», «Ягуар» тощо), Німеччина («Мерседес-Бенц», «БМВ», «Опель» тощо).

Разом із розвитком автомобільного транспорту почалося створення мережі доріг із твердим покриттям. Швидкому збільшенню випуску автомобілів сприяло запровадження Генрі Фордом конвеєрного методу виробництва автомобілів. Символом автомобільної ери 1920—1930-х рр. став Форд-Т.

Швидко розвивалася і система зв’язку: поширювався телефонний зв’язок, прокладалися міжконтинентальні лінії зв’язку. Завдяки винаходам радіо Гульєльмо Марконі та Олександра Попова тепер можна було забезпечувати зв’язок із кораблями в океані та віддалених районах Землі. Радіостанція поступово стала невід’ємною складовою експедицій дослідників, моряків, пілотів та військових.

5. ЗМІНИ В ПОБУТІ. НОВА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ. У перші десятиліття XX ст. з’явилася велика кількість винаходів, які полегшували працю людей і змінювали побут. У провідних державах почали використовувати такі звичні нам тепер речі, як холодильники, пральні машини, електрочайники, електропраски, фени, радіоприймачі тощо.

Перші радіомовні передачі з’явилися в США в 1919—1920 рр., в Англії та Франції — у 1922 р. В Україні радіомовлення розпочалося в 1924 р. в Харкові.

Ідею послідовної передачі елементів зображення, яка базувалася на інерційності зору людини, уперше висловили незалежно один від одного Н. Санлек (Франція) та А. ді Пайва (Португалія). На практиці цю ідею реалізував польський інженер П. Ніпков. Подальший розвиток телемеханіки був пов’язаний із працями В. Сміта (США). Він поєднав явища внутрішнього та зовнішнього фотоефекту з практичним використанням електронно-променевої трубки. Практичне впровадження телебачення почалося з чорно-білих передач, проведених у 1925 р. Дж. Бердом в Англії та Р. Дженкінсом у США. В Україні перший телепередавач почав діяти в Києві в 1938 р.

Джон Берд зі своїм телевізійним апаратом. 1925 р.

Американський актор і режисер Орсон Веллс у радіостудії.

30 жовтня 1938 р. він запустив в ефір радіоспектакль за романом Герберта Веллса «Війна світів». Багато радіослухачів сприйняли постановку як справжню радіотрансляцію про вторгнення прибульців, у деяких містах здійнялася паніка

Важливим для змін у побуті стало винайдення пластмаси (1910 р.).

6. ВЧЕНІ — ЛАУРЕАТИ НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ. За визначні наукові дослідження й відкриття або великий внесок у культуру та розвиток суспільства у світі запроваджено Нобелівську премію. Ознайомимося з найвідомішими вченими-лауреатами.

Альберт Ейнштейн (1879—1955) народився в місті Ульмі, а його дитинство проминуло в Мюнхені. У школі йому не подобалися зубріння й надмірна дисципліна. Виявивши здібності до математики й фізики, він багато читав самостійно. Батько хотів бачити сина інженером, але той на вступних іспитах у Цюриху «провалився» і змушений був закінчити гімназію. У Швейцарії А. Ейнштейн відмовився від німецького громадянства.

У 1914 р. його, уже всесвітньовідому людину, запросили повернутися до Німеччини та очолити Інститут фізики. За заслуги перед теоретичною фізикою в 1921 р. А. Ейнштейну було присуджено Нобелівську премію.

У 1920-х рр. А. Ейнштейн був переконаним пацифістом. Світ він розглядав як гармонійне ціле, схоже на велику й вічну загадку. Заздрісники в Німеччині називали праці вченого «єврейською фізикою», а його досягнення вважали такими, що не відповідають вимогам арійської науки.

А. Ейнштейн дізнався про прихід до влади А. Гітлера, перебуваючи за кордоном. Вчений розумів небезпеку нацизму, прагнув не допустити, щоб нацисти оволоділи атомною зброєю. У США йому запропонували посаду професора фізики, а в 1940 р. надали громадянство.

Листівка з портретом Альфреда Нобеля (напис «Альфред Нобель — засновник найвідомішої у світі премії»)

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Щоб увічнити своє ім'я в пам'яті людства, шведський хімік і підприємець Альфред Нобель (1833—1896) заповів більшу частину своєї спадщини на створення благодійного фонду. Нобелівську премію щорічно присуджують Шведська королівська академія наук та інші авторитетні установи Швеції, починаючи з 1901 р. Премії в галузі фізики, хімії, фізіології та медицини, літератури, економіки вручають у Стокгольмі, премію миру — в Осло 10 грудня, у день смерті А. Нобеля. На церемонію вручення запрошують лауреатів і членів сім'ї, а також королівську родину. Лауреат має виголосити перед високим зібранням свою Нобелівську лекцію. Унікальність нагороди визначається тим, що вона має міжнародний характер, тобто її може отримати людина з будь-якої країни й будь-якого походження. За більш ніж столітню історію Нобелівської премії жінки ставали лауреатками 49 разів.

Портрет Альберта Ейнштейна, викладений із різноманітних радіодеталей та комп'ютерних запчастин за відомою світлиною 1951 р. Художник К. Пієріні. 2015 р.

У післявоєнний період А. Ейнштейн домагався вільного обміну ідеями та досягненнями науки між країнами й народами, підкреслював відповідальність вченого за долю людства. А. Ейнштейна справедливо вважають найвідомішим ученим XX ст.

Макс Планк

Макс Планк (1858—1947) народився в місті Кілі, що належало Пруссії. Він мав чудові музичні здібності, але в гімназії вчитель математики відкрив у ньому схильність до природничих і точних наук. Навчаючись в університетах Мюнхена та Берліна, М. Планк віддав перевагу фізиці, хоч один із його професорів стверджував, що там уже відкривати нічого. М. Планк захопився вивченням явищ теплоти, механічної енергії та перетворення енергії. Він вважав, що електромагнітне випромінювання відбувається не суцільним потоком, а порціями. Їх А. Ейнштейн пізніше назвав квантами. Отже, праці М. Планка ознаменували народження квантової теорії. Це був справжній переворот у фізиці. За відкриття квантів енергії вченому в 1919 р. було присуджено Нобелівську премію.

У Німеччині М. Планк був президентом Товариства фундаментальних наук кайзера Вільгельма. Свій авторитет він використовував для захисту вчених, змушених емігрувати. Відкрито підтримував А. Ейнштейна, якого переслідували нацисти. Одного із синів М. Планка було страчено в 1944 р. за участь у замаху на життя А. Гітлера.

Заслуги вченого цінувалися високо. М. Планк був членом багатьох іноземних академій наук, у тому числі АН СРСР, як і А. Ейнштейн, обирався членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, яке було попередником Української академії наук. Товариство, яке він очолював до війни, було перейменоване на Товариство Макса Планка.

Нільс Бор у своїй лабораторії після отримання Нобелівської премії у 1922 р.

Нільс Бор (1885—1962) народився в Копенгагені. У дитинстві він був завзятим футболістом, пізніше захопився лижами і парусним спортом. В університеті його дипломний проект отримав золоту медаль Данської королівської академії. Н. Бор навчався в Англії у Дж. Томсона, який відкрив електрон, та Е. Резерфорда — дослідника радіоактивності елементів та будови атома. Тогочасні фізики не могли з’ясувати, чому електрон, перебуваючи на орбіті, не втрачає енергії. Н. Бор довів, що електрон має постійну орбіту, і лише з її зміною вивільнюється енергія. Модель атома Н. Бора було високо оцінено у світі.

Із 1920 р. до кінця життя вчений керував заснованим ним же Інститутом теоретичної фізики в Копенгагені. За заслуги в дослідженні будови атомів та їхнього випромінювання Н. Бор в 1922 р. був удостоєний Нобелівської премії. Завдяки йому набула розвитку нова галузь науки — квантова механіка.

У роки Другої світової війни Н. Бор не залишився в окупованій Німеччиною Данії. Його вивезли спершу до Швеції, а потім до Англії (у бомбовому відсіку літака). Далі Н. Бор працював у Лос-Аламосі, США. Він відігравав провідну роль у реалізації Мангеттенського проекту — проекту створення атомної зброї. Асистентом Н. Бора був його син Оге Бор, який у 1975 р. теж став лауреатом Нобелівської премії.

Огe Бор, син Нільса Бора

Н. Бор намагався переконати прем’єр-міністра Великої Британії В. Черчилля та президента США Ф. Рузвельта бути відвертими з Радянським Союзом, установити жорсткий контроль над виготовленням зброї масового знищення. Він активно виступав за мирне використання атомної енергії та за широке міжнародне співробітництво.

Енріко Фермі

Енріко Фермі (1901—1954) народився в Римі. Юнак мав визначні здібності до фізики й математики. До навчання в університеті знання він здобував самотужки. У 21-річному віці Е. Фермі отримав ступінь доктора наук. Він заснував першу в Італії школу сучасної фізики. Після встановлення фашистської диктатури Е. Фермі залишив Італію і виїхав до США. У 1938 р. йому було присуджено Нобелівську премію з фізики за доведення існування нових радіоактивних елементів та відкриття ядерних реакцій.

У США Е. Фермі працював над Мангеттенським проектом. Дослідження були суворо засекречені. Перший у світі ядерний реактор будували під трибунами університетського футбольного стадіону. Вважають, що Е. Фермі відкрив двері в атомний вік. Він зумів пояснити природу космічних променів і джерело їхньої високої енергії. Після його смерті новий хімічний елемент у таблиці Д. Менделєєва назвали фермієм.

Ірвінг Ленгмюр. Портрет з обкладинки журналу «Тайм». 1950 р.

Ірвінг Ленгмюр (1881—1957) народився в Нью-Йорку, навчався в США та Німеччині. Компанія «Дженерал електрик» надала йому можливості для проведення досліджень. І. Ленгмюр спростував твердження, що світіння лампи залежить лише від вакууму. Наповнивши лампу азотом, він довів, що його лампа горить краще, до того ж потребує меншої кількості енергії. Винахід І. Ленгмюра приніс величезні прибутки компанії «Дженерал електрик». Згодом І. Ленгмюр винайшов насос, у 100 разів потужніший за ті, що використовувалися. Світове визнання як вчений І. Ленгмюр здобув за відкриття й дослідження в хімії поверхневих явищ. У 1932 р. йому було присуджено Нобелівську премію.

Праці І. Ленгмюра мали великий вплив на розвиток хімії, біології, фізики. Вчений ввів термін «плазма» для газу, що утворювався в разі застосування сильного змінного струму. У роки Другої світової війни розробляв апаратуру для створення димової завіси, методи запобігання зледенінню літаків, цікавився способами контролю за погодою. І. Ленгмюр часто повторював, що свобода, притаманна демократії, є необхідною умовою наукових відкриттів.

Петер Дебай

Петер Дебай (1884—1966) народився в місті Маастрихті в Нідерландах. Після десяти років навчання і дослідницької діяльності в університетах Німеччини вирушив у Швейцарію до А. Ейнштейна. Там він став професором теоретичної фізики.

П. Дебай переглянув квантову теорію А. Ейнштейна в окремих її аспектах і зміг суттєво розширити знання про зв’язки між атомами й молекулами. У своїх працях він увів поняття, яке дістало назву «температура Дебая». Виведена ним формула дала можливість вести розрахунки фізичних властивостей твердого тіла — тепло- та електропровідності, теплоємності тощо. У 1936 р. П. Дебай отримав Нобелівську премію в галузі хімії за внесок у дослідження молекулярної будови речовин. На той час він уже працював у лабораторії Берлінського університету, читав студентам лекції, був членом ряду іноземних наукових товариств та академій наук, у тому числі АН СРСР.

Через відсутність німецького громадянства П. Дебая звільнили з лабораторії. Він переїхав до США, де очолив хімічний факультет Корнельського університету. Проведені ним у місцевих лабораторіях дослідження складних полімерів знайшли широке практичне застосування.

Карл Ландштайнер

Карл Ландштайнер (1868—1943) народився у Відні. Він вивчав медицину, хімію. У 1923 р. вчений переїхав до США, згодом отримав американське громадянство. У 1930 р. йому було присуджено Нобелівську премію за відкриття груп крові людини. Метод К. Ландштайнера дав можливість переливати кров однієї людини іншій. Він вивчав особливо небезпечну хворобу — поліомієліт. Завдяки К. Ландштайнеру було відкрито нові напрями досліджень у бактеріології, імунології, досягнуто успіхів у практичній медицині.

ВИСНОВКИ

• У першій третині XX ст. наука продовжувала розвиватися швидкими темпами. Вагомі відкриття, які докорінно змінили уявлення про світ, відбувалися як у фундаментальних, так і у прикладних науках. Найбільші відкриття були здійснені в галузі фізики.

• Відкриття почали активно впроваджувати в життя, змінюючи його на краще.

• Нові відкриття й дослідження були надбаннями не окремих країн, а людства загалом.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. У яких країнах було запроваджено обов'язкову середню освіту? 2. Як змінилася роль освіти в першій третині XX ст.? 3. Які чинники впливали на розвиток науки в першій третині XX ст.? 4. Назвіть найважливіші наукові досягнення першої третини XX ст. 5. Які нові види транспорту та зв'язку з'явилися в цей час? 6. Як електрифікація вплинула на життя людей?

7. У яких галузях науки відбулися найбільші зміни й чому? 8. Як зміни в техніці позначилися на побуті та якості життя людей провідних держав світу? 9. Як Перша світова війна вплинула на розвиток науки й техніки?

10. Складіть розгорнутий план відповіді на тему «Розвиток науки в першій третині XX ст.».

11. Які з наукових відкриттів першої третини XX ст. ви вважаєте найбільш важливими для людства? Обґрунтуйте свою відповідь. 12. Складіть розповідь про одного з вчених — лауреатів або лауреаток Нобелівської премії (на вибір).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно