§ 7. США в 1945–1960 рр.

1. УТВЕРДЖЕННЯ США ЯК ПРОВІДНОЇ КРАЇНИ ПОВОЄННОГО СВІТУ

1.1. Підсумки війни. США зробили великий внесок у розгром фашизму в роки Другої світової війни. Людські втрати країни нараховували понад 300 тис. убитими і 800 тис. пораненими, полоненими та зниклими безвісти.

Однак США, на території яких не велися воєнні дії, виявилися єдиною країною, чия економіка вийшла з війни значно зміцнілою. За роки війни національний дохід країни подвоївся. Суперники США або тимчасово вибули з конкурентної боротьби (Німеччина, Японія), або потрапили у фінансово-економічну залежність від США (Велика Британія, Франція). США скористалися цим, щоб заволодіти новими ринками, збільшити експорт товарів і капіталів.

1.2. Зростання військової могутності США. На 1945 р. США досягли найвищого за свою історію рівня військової могутності. Військово-морські та військово-повітряні сили базувалися в найважливіших стратегічних пунктах. Наприкінці війни збройні сили країни нараховували 12 млн осіб. США аж до 1949 р. монопольно володіли ядерною зброєю.

1.3. Основні цілі зовнішньої політики. Якщо до Другої світової війни зовнішньополітичний курс країни визначала політика ізоляціонізму, то з посиленням економічної та військової могутності відбулася його кардинальна зміна в бік опори на військову силу, прагнення підсилити свій вплив на хід подій у всіх країнах світу. Оптимальною, на погляд правлячих кіл США, формою устрою післявоєнного світу був би «світ по-американськи» - «Рах Americana». Основними цілями зовнішньополітичного курсу США були: зміцнення національної безпеки; створення союзу західних країн; протидія поширенню комунізму; посилення позицій США в усьому світі. 25 червня 1947 р. Конгрес прийняв закон «Про національну безпеку», що вперше в американській історії вводив посаду міністра оборони. Крім того, були створені Національна рада безпеки і Центральне розвідувальне управління (ЦРУ).

1.4. Посилення активності США на міжнародній арені. Дж. Кеннаном, радником посольства США в Москві, на початку 1946 р. була запропонована «доктрина стримування». Вона передбачала оборону всього західного світу від «можливого проникнення комунізму». На боротьбу зі зростанням впливу комунізму у світі, зокрема в Туреччині та Греції, була спрямована «доктрина Трумена», з якою президент США виступив у березні 1947 р. на об’єднаному засіданні обох палат Конгресу США. Показником зростаючої ролі США у світі став їх особливий вплив при створенні НАТО в 1949 р. Американські генерали зайняли ключові позиції в керівництві цієї організації.

Значно підсилила роль США у світі реалізація «плану Маршалла», у ході якого була надана економічна допомога 17 країнам Європи. З іншого боку, зростання міжнародного впливу США в роки «холодної війни» сприяло подальшій конфронтації та гонці озброєнь у світі.

2. ПОСИЛЕННЯ ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ РЕАКЦІЇ

2.1. Зростання впливу республіканців. У післявоєнний період намітилося зростання впливу Республіканської партії. Смерть президента Ф. Рузвельта 12 квітня 1945 р. обернулася для демократів утратою ряду позицій у країні. Американські виборці виступили проти військової регламентації й обмежень воєнного часу, що зберігалися. На проміжних виборах 1946 р. республіканці отримали більшість в обох палатах Конгресу.

2.2. Реформи адміністрації Трумена. У цих умовах президент Г. Трумен вирішив узяти курс на продовження реформ, розпочатих президентом Рузвельтом. У країні інтенсивно проводилася конверсія. Уряд Трумена подбав про адаптацію до мирного життя демобілізованих військовослужбовців і прийняв закон, названий «Солдатським біллем про права». Колишні солдати й офіцери отримали суттєві пільги в сфері освіти, в одержанні кредитів для відкриття свого бізнесу.

Прагнучи уникнути масового безробіття, що загрожувало (за прогнозами - до 8 млн чоловік), серйозними соціальними конфліктами, адміністрація Трумена розробила систему заходів, що одержала голосну назву «справедливий курс» (за аналогією й одночасно на відміну від «нового курсу» Рузвельта).

Важливе місце в концепції «справедливого курсу», що містилася в посланні Трумена Конгресу у вересні 1945 р. і включала в себе програму з 25 пунктів, надавалося забезпеченню повної зайнятості, що знайшло своє відображення в законі «Про зайнятість» (1946 р.). Намічалися заходи для запобігання інфляції та різкому збільшенню вартості життя.

2.3. Загострення соціальних проблем. У процесі переходу промисловості на мирне виробництво не вдалося уникнути зниження доходів більшості американців. Спостерігалося зростання безробіття і підвищення цін. Якщо під час війни страйки були заборонені, то в післявоєнний час вони знову відновилися. Вплив профспілок, що нараховували у своїх лавах понад 15 млн чоловік, ставав усе значнішим. Адміністрація Трумена прагнула вберегти країну від хаосу страйкового руху і прийняла ряд важливих законів.

2.4. Новий закон про трудові відносини. Зростання впливу профспілок почало дратувати владу. Республіканці, які мали більшість у Конгресі, поспішили скористатися перевагою та ініціювали прийняття в 1947 р. закону «Про відносини робітників і підприємців», розробленого сенаторами Тафтом і Хартлі, що істотно урізав право робітників на страйки. Також заборонялися страйки державних службовців і страйки солідарності. Запроваджувалася система примусового арбітражу в особливо небезпечних трудових конфліктах.

2.5. «Маккартизм». На виборах президента США в 1948 р. Г. Трумен знову був обраний главою держави.

На хвилях «холодної війни», конфронтації з СРСР, загострення внутрішніх проблем в американському суспільстві почали поширюватися антикомуністичні настрої, шпіономанія і заклики до боротьби проти так званих «підривних елементів». 9 лютого 1950 р. маловідомий сенатор від штату Вісконсін Дж. Мак-Карті, розмахуючи аркушем паперу, заявив на мітингу в м. Уілінг: «Я тримаю в руках список з 205 осіб, які відомі державному секретарю як члени компартії і які, однак, продовжують працювати і формувати політику держдепартаменту». З аналогічними заявами він виступив і в інших містах. У країні почалися масові перевірки на «лояльність», у ході яких грубо порушувалися громадянські права американців.

«Полювання на комуністів». Карикатура в газеті «Вашингтон пост», 1947 р. Прокоментуйте ідею карикатури

У 1950 р. Конгрес переважною більшістю голосів прийняв закон «Про внутрішню безпеку». Відповідно до нього засновувалося Управління з контролю за підривною діяльністю. Пильному контролю, переслідуванням і шантажу піддавалися не тільки ліві організації, а й державні службовці, солдати й офіцери, діячі науки і культури. Багато громадян Сполучених Штатів залишали країну. У їх числі був і видатний кіноактор і кінорежисер Ч. Чаплін. Таким чином, влада США, борючись із досить незначним проявом комунізму в країні, почала застосовувати в цій боротьбі методи свого ідеологічного супротивника.

3. ВНУТРІШНЯ І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА АДМІНІСТРАЦІЇ Д. ЕЙЗЕНХАУЕРА

3.1. Перемога на президентських виборах Д. Ейзенхауера. На президентських виборах 1952 р. перемогу здобув кандидат від республіканців, відомий воєначальник у роки Другої світової війни Д. Ейзенхауер, за якого проголосували майже 34 млн американців. Його опоненту, демократу Е. Стівенсону, віддали голоси дещо більше 27 млн. Республіканці забезпечили собі більшість у Сенаті і Палаті представників.

Ейзенхауер Дуайт Дейвід (1890-1969) - президент США в 1953-1961. Народився в містечку Денісон (штат Техас). У 1910 вступив до знаменитого військового училища у Вест-Пойнті, після закінчення служив у форту Сем Х’юстон. Після Першої світової війни працював у військовому відомстві США, служив на Філіппінах. З червня 1942 Ейзенхауер був направлений у Велику Британію, де обіймав посаду командувача збройних сил США в Європі. З 1943 був призначений командувачем Об’єднаних збройних сил союзників у Європі. Керував висадкою військ у Франції в червні 1944. У 1952 Ейзенхауер переміг на президентських виборах і став 34-м президентом США. Після закінчення президентських повноважень залишив політику. Помер 28 березня 1969.

3.2. Особливості соціально-економічного розвитку країни в 1950-ті рр. З огляду на кризові явища в економіці в 1949-1950 рр. і спираючись на традидійну доктрину республіканців, що передбачала обмеження ролі держави в економічному житті країни, нова адміністрація ґрунтовно змінила економічну політику. У 1953 р. уряд скасував контроль над цінами і заробітною платою, а пізніше і контроль над квартплатою. Істотно змінювалась податкова система. Був прийнятий закон про реформу оподаткування, що передбачав значні пільги підприємцям, скасовувався податок на надприбуток. У 1959 р. уряд ініціював прийняття нових законів, що передбачали зниження податків на доходи від капіталовкладень за кордоном. Представники приватного бізнесу зайняли провідні позиції в основних галузях виробництва.

Разом із тим у 1950-ті рр. намітилося зниження темпів зростання промислового виробництва в США в порівнянні з іншими розвинутими країнами.

«Ера Ейзенхауера» збіглася з розгортанням НТР. Держава стимулювала розвиток науково-технічного прогресу, створюючи федеральні фонди і центри координації та розвитку наукових досліджень. У 1958 р. у США був прийнятий національний закон «Про освіту», що передбачав розширення державного фінансування системи шкільної освіти.

3.3. Внутрішня політика. Формулюючи концепцію свого президентства, Ейзенхауер наголошував на тому, що «країна має потребу в періоді спокою й об’єднання після потрясінь Другої світової війни». У сфері внутрішньої політики він проводив помірний курс.

З одного боку, президент не розширив соціальні програми, які існували в попереднє десятиліття, коли країною керували демократи. З іншого - і не дозволив їх скоротити, як цього хотіли багато республіканців. Ейзенхауер приборкав стрімке зростання військових витрат, зрозумівши небезпеку посилення військово-промислового комплексу.

Однією із найсерйозніших проблем адміністрації Ейзенхауера залишався розгул «маккартизму» в країні. У серпні 1954 р. президент підписав закон «Про контроль над комуністичною діяльністю». У ньому компартія оголошувалась «агентом іноземних держав» і обвинувачувалася в намірі скинути уряд США. Як наслідок Конгрес поставив компартію поза законом. Під приводом «комуністичної діяльності» були позбавлені основних прав і профспілки. Однак активність сенатора Мак-Карті набувала настільки скандальних форм, що у грудні 1954 р. парламент засудив його поведінку.

3.4. Зовнішня політика. У зовнішній політиці адміністрація Ейзенхауера прагнула забезпечити гегемонію США в усьому світі, спираючись на економічні важелі і технологічне лідерство.

Разом із тим президент наполягав на необхідності скорочення чисельності армії. Для цього потрібно було запропонувати таку воєнну стратегію, яка відповідала б завданню захисту від можливого нападу СРСР, що не виключали у Вашингтоні. Така стратегія була розроблена й одержала назву «масова помста». Суть її полягала в тому, що керівництво США висловило готовність протистояти комунізму в будь-якій точці земної кулі. На дії СРСР в одному регіоні США залишали за собою право відповісти в будь-якому іншому, де вважали це найбільш слушним, використовуючи при цьому, за потреби, ядерну зброю.

У цілому в сфері зовнішньої політики Ейзенхауер виявив велику гнучкість, поєднуючи відкриті пропагандистські кроки і таємні операції. Так, у грудні 1953 р. він виступив із програмою «Атом для миру», що припускала використання ядерної енергії в мирних цілях. З іншого боку, президент активно використовував ЦРУ для таємних підривних операцій проти країн, де при владі перебували нелояльні до США уряди. Проте Ейзенхауер не дозволив втягнути США в яку-небудь нову війну.

Відносини із СРСР у період президентства Ейзенхауера розвивалися досить складно і суперечливо. Періоди ослаблення напруженості змінювалися загрозою виникнення війни. Деякий прогрес у двосторонніх відносинах був досягнутий під час візиту в 1959 р. у США глави радянського уряду М. Хрущова. Тоді вперше з’явилася реальна перспектива досягти згоди з контролю над озброєннями.

ПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

I. Для перевірки знань

1. Після закінчення Другої світової війни США стали провідною державою західного світу. Чим можна пояснити зростання впливу США?

2. Якими були основні цілі зовнішньополітичного курсу США після закінчення Другої світової війни?

3. Чому реалізація «плана Маршалла» значно підсилила роль США у світі?

4. Які завдання вирішувало ЦРУ в 1950-ті рр.?

II. Для систематизації навчального матеріалу

1. Які заходи передбачав «справедливий курс» Трумена?

2. Визначте сутність «доктрини стримування» і «доктрини Трумена».

3. Які тенденції у внутрішньополітичному житті країни виявив «маккартизм»?

4. Визначте особливості соціально-економічного розвитку країни в 1950-ті рр.

5. Визначте основні напрямки внутрішньої політики адміністрацій Трумена й Ейзенхауера.

III. Для обговорення в групі

1. Чи існувала реально в США «комуністична загроза» у 1950-х рр.?

2. Що означала на практиці готовність американського уряду «протистояти комунізму в будь-якій точці земної кулі»? Чи відповідало це тенденціям міжнародної обстановки в 1950-х рр.?

IV. Робота з історичними термінами, географічними картами

1. Поясніть терміни: «маккартизм», «доктрина стримування», «доктрина Трумена».

2. Покажіть на карті країни Європи, в яких, згідно з «доктриною Трумена», особливо гострим було питання боротьби зі зростанням впливу комунізму.

V. Творчі завдання

1. Період «маккартизму» деякі історики, політики характеризують як «полювання на відьм». Звідки походить цей вираз, і що він означає? Чи застосовують його опоненти у внутрішньополітичній боротьбі в сучасній Україні?

2. Стосовно зовнішньої політики президент Ейзенхауер говорив: «Тільки сила може допомогти - слабкість не може допомогти ніколи, вона може тільки просити милостині». Який зміст, на Вашу думку, він вкладав у ці слова?

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ДАТИ

1952 р. - обрання президентом Д. Ейзенхауера

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 11 клас Щупак (Новітній період 1939 - 2011 рр.)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)