Узагальнення до розділу VI

В останній третині XX ст. у провідних індустріальних країнах почався пост-індустріальний (інформаційний) етап розвитку. На початку XXI ст. з'явилися нові можливості для успішного вирішення соціально-економічних проблем, оскільки багато винаходів упроваджується у сфері інформаційних послуг, освіти та медицини. Усе це сприяє сталому розвиткові й підвищенню якості життя людей.

Витрати на розвиток фундаментальних наук дедалі більше бере на себе держава. Науково-технічна революція (НТР) набула всеохопного характеру й суттєво вплинула на економіку, політику, ідеологію, побут, духовну культуру та психологію людей.

Забезпечення інноваційного розвитку економіки та формування суспільства, заснованого на знаннях, потребує інтеграції науки та виробництва. Доведено, що інвестиції в науку, в інтелект є найбільш ефективним капіталовкладенням. Наукові відкриття впливають на економічну та виробничу сфери через розвиток техніки, удосконалення технологій, поліпшення соціальної взаємодії в суспільстві.

У постіндустріальному суспільстві, заснованому на знаннях, важливе місце належить освіті. Сучасне виробництво дуже складне: що вища кваліфікація працівника, то вища якість його праці й, відповідно, винагорода, яку працівник отримує від роботодавця.

НТР сприяла виникненню позитивних соціальних змін у суспільстві, зокрема:

• завдяки впровадженню досягнень НТР значно покращилася якість життя більшості людей. Порівняно з XIX ст. тривалість робочого тижня скоротилася майже вдвічі, а час на відпочинок збільшився вчетверо;
• через упровадження інноваційних технологій, створення «інтелектуальних» роботів скорочується потреба в працівниках, зайнятих некваліфікованою тяжкою працею;
• збільшується роль знань та освіти; сучасна людина навчається впродовж усього життя.

В умовах інформаційного суспільства людство повинне вирішувати глобальні проблеми: подолання бідності, забруднення навколишнього середовища, техногенні катастрофи (наприклад, Чорнобильська 1986 р.), стрімке старіння населення в розвинених країнах і демографічний вибух у країнах Азії та Африки, поширення смертельних захворювань. Ці й інші проблеми потребують для їхнього вирішення доброї волі всіх народів світу й згуртування держав заради майбутніх поколінь.

Прогрес у галузі техніки й технологій, розвиток науки відобразилися в нових формах мистецтва та архітектури. Друга половина ХХ ст. — час, коли виникали нові модерністські й постмодерністські течії. Більшість стилів і напрямів сучасного мистецтва сформувалася саме в останні десятиліття ХХ ст., вони продовжують розвиватись у XXI ст.

Післявоєнна культура була доволі демократичною. Зокрема, житлове будівництво розвивалось у напрямі полегшення й спрощення умов побуту; шафи й ліжка вмонтовувалися в стіни; замість кольорових шпалер стіни фарбували у світлі кольори.

Змінилися тенденції моди, набули популярності швидкі ритми. Бугі-вугі, самба, мамбо, рок-н-рол гармоніювали з тогочасним стилем життя. По-іншому стали використовувати вільний час: організовували різноманітні зібрання, спільні розваги, фестивалі, у яких брали участь представники різних рас, культур і станів.

Науковий, технічний та економічний розвиток неможливий без гуманістичної революції, перебудови свідомості й цінностей.

XXI ст. — це, звісно, не «кінець історії», а лише черговий її етап. Людям належить вирішити чимало накопичених проблем і подолати несправедливість.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно