Основні поняття й терміни

Антиглобалізм — термін, яким характеризують політичну позицію осіб, що протистоять політиці глобалізації. Його прихильники загалом об'єднані ідеєю протистояння політичній владі транснаціональних корпорацій, Світової організації торгівлі тощо за рахунок суверенітету держав.

Біполярний (двополюсний) світ — вид балансу сил у міжнародних відносинах, за якого вплив у світі розподіляється між двома державами.

Бітники — літературний і молодіжний рух США середини 1950 — початку 1960-х рр. Проголошували добровільну відмову від облаштованого й забезпеченого життя, обирали бідність і жебракування, заперечували існуючу соціальну мораль.

Всесвітня історія — процес розвитку людського суспільства загалом, якому притаманні певні закономірності, що виявляються в історії всіх народів. Розпочинається з появою людського суспільства й залежно від спільних рис та явищ у його розвитку поділяється на історичні періоди.

«Держава добробуту» — модель державного розвитку в індустріально розвинених країнах, яка передбачає досягнення високого рівня життя. Для неї характерні передусім масове споживання і соціальний захист. Її становлення в країнах Заходу припадає на кінець 1940-х — 1950-ті рр., а розквіт — на 1960-ті — початок 1970-х рр.

Доктрина — філософська, політична або правова теорія, релігійна концепція, вчення, система уявлень, керівний теоретичний або політичний принцип.

«Економічне диво» — образний вислів, який використовується щодо періоду стрімкого економічного зростання деяких країн та регіонів.

Етнонаціоналізм — різновид націоналізму; на відміну від громадського націоналізму (належність людини до нації визначається її громадянством), його прибічники вважають, що націю об'єднує спільна спадщина — релігія, традиції, історія, кровна спорідненість тощо.

Історичний період — етап політичного, соціально-економічного й культурного розвитку людства, що характеризується певними подіями, явищами, процесами тощо.

Історія Новітнього часу — сучасний період всесвітньої історії, що охоплює події XX — початку XXI ст.

Конфронтація — протиборство, протистояння, зіткнення різних соціальних систем, інтересів, принципів.

Концепція «самоврядного соціалізму» — особливе розуміння соціалізму, яке утвердилося в Югославії в період її розвитку соціалістичним шляхом. Відповідно до нього перехід до самоуправління відбувався в умовах демократизації та децентралізації суспільства, яке функціонувало в умовах розвитку ринкових відносин.

Країни «соціалістичного табору» — країни, що обрали соціалістичний шлях розвитку й підтримали радянську ідеологію. На Заході ці країни називали комуністичними, протиставляючи їх демократичній моделі розвитку.

Монетаризм — економічна теорія, за якою кількість грошей в обігу є визначальним чинником для розвитку економіки. Започаткована Мілтоном Фрідманом.

«Народна демократія» — форма політичної організації суспільства, яка виникла в деяких країнах Центрально-Східної Європи після завершення Другої світової війни.

Науково-технічна революція (НТР) — якісний стрибок у розвитку продуктивних сил, перебудова технічних основ матеріального виробництва шляхом перетворення науки на провідний чинник виробництва, у результаті якого відбувається трансформація індустріального суспільства в постіндустріальне.

Неоконсерватизм — сучасна політична течія, що пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства, визначає урядову політику й політичний курс деяких провідних країн Заходу в останні десятиліття (наприклад, тетчеризм, рейганоміка).

Неолібералізм (новий лібералізм) — напрям політичної та економічної думки, що виник у 1930-х рр. і сформувався як ідеологія в 1980—1990-х рр.

Організація Об'єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація, створена для підтримання миру й безпеки у світі та розвитку співробітництва між державами.

«Перебудова» — загальна назва сукупності політичних та економічних реформ, що проводили в СРСР у 1985—1991 рр. Складові цієї політики у внутрішньополітичній сфері — «гласність» та демократизація, в економіці — запровадження елементів ринкових відносин, у зовнішній політиці — нормалізація відносин із країнами Заходу.

Постіндустріальне (постмодерне, інформаційне) суспільство — стадія суспільного розвитку, яка змінила індустріальне суспільство. Для неї характерні посилення чинника знань, інформації, використання відновлюваних джерел енергії, опікування захистом довкілля тощо.

«Празька весна» 1968 р. — період політичної лібералізації і суспільно-політичних реформ у Чехословаччині в січні—серпні 1968 р„ спрямованих на побудову «соціалізму з людським обличчям».

Рейганоміка — державна економічна політика американського уряду в період президентства Р. Рейгана для подолання економічної кризи 1980—1982 рр. та її наслідків.

Розрядка — період у міжнародних відносинах (1970-ті рр.), для якого характерні ослаблення протиборства між СРСР і США й нормалізація відносин між ними, взаємні поступки й компроміси. У цей період вживали заходів з обмеження гонки озброєнь і розвитку співробітництва в різних сферах.

Соціальне ринкове господарство — ринкове господарство, у якому принцип свободи ринку поєднується з принципом соціального вирівнювання. Його концепцію розробив у 1947 р. німецький економіст В. Ойкен.

«Соціалізм із людським обличчям» — вислів, яким характеризували спробу реформування комуністичного режиму в Чехословаччині в 1968 р. під час «Празької весни». У широкому розумінні — спроба поєднати соціалістичні ідеї з елементами демократичного суспільства.

Суніти — ортодоксальний напрям в ісламі. Суніти тлумачать Коран дослівно, роблять ставку на трактування Суни, вчинків і висловів пророка Мухаммеда, вважають, що халіфом може бути тільки людина з репутацією та знанням богослова (мудра й фізично здорова людина), і визнають законність правління перших чотирьох халіфів — Абу Бакра, Омара, Османа та Алі. Халіф — виборна посада.

Тетчеризм — політика консервативного уряду Великої Британії, очолюваного М. Тетчер у 1979—1990 рр. Супроводжувалася приватизацією національних підприємств, монетаризмом у фінансово-економічній сфері, зменшенням фінансування освіти й охорони здоров'я.

Трайбалізм — племінний або етнічний сепаратизм у суспільстві. На практиці він означає, що всі соціально-економічні відносини обумовлені родоплемінними, етнічними. Політичні партії створюють за етнічною ознакою, справи прагнуть вести лише з одноплемінниками.

Транснаціональна корпорація (ТНК) — міжнародна компанія, що здійснює виробництво промислових продуктів на основі прямих іноземних інвестицій та контролює свої закордонні філії.

Трансформація (політична) — історичний процес змін і перетворень у суспільстві.

Хіпі — міжнародний молодіжний рух, започаткований у 1965 р. в Сан-Франциско (США) в умовах лібералізації і демократизації суспільства, один із найяскравіших проявів контркультури. Рух мав пацифістське забарвлення, значно вплинув на мистецтво, особливо на рок-музику. Він став одним із символів епохи. Його учасники називали себе «поколінням квітів» або «поколінням любові». Із рухом хіпі пов'язана сексуальна революція. Рух занепав на початку 1970-х рр.

«Холодна війна» — поняття, що позначає глобальне економічне, ідеологічне й військово-політичне протистояння між СРСР із його союзниками та США, країнами Західної Європи з їхніми союзниками, що відбувалося із середини 1940 і до початку 1990-х рр.

Шиїти — послідовники цілого ряду ісламських течій. Шиїти визнають єдиним законним наступником пророка Мухаммеда тільки халіфа Алі та його нащадків по головній лінії. На відміну від сунітів, шиїти вважають, що влада має належати імамам, тобто прямим нащадкам Алі та доньки Мухаммеда Фатіми, а не виборним особам — халіфам. Більшість шиїтів проживають в Ірані, Іраку, Ємені, Сирії тощо.

«Шокова терапія» — система заходів для стабілізації економіки та становлення ринкових відносин. Програма передбачала лібералізацію цін, фінансово-кредитної системи, зовнішньоекономічної та інших видів діяльності, використання монетаристських методів регулювання економіки, скорочення державних витрат на соціальні потреби.

Югославські війни, або війна в Югославії — низка збройних конфліктів, що відбувалися на території колишньої федеративної Югославії в 1991—2001 рр. їх суть полягала у прагненні її народів здобути свою незалежність та протидіяти силам, які намагалися не допустити цього. Завершилася утворенням нових незалежних держав.

Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин — система міжнародних відносин, яка існувала в Європі у другій половині 1940 — 1990-х рр., закріплена договорами й домовленостями Ялтинської і Потсдамської конференцій.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно