§ 8. Франція

АКТУАЛІЗАЦІЯ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Пригадайте економічне та політичне становище Франції після закінчення Другої світової війни. Які політичні сили очолювали Рух Опору?

1. Четверта республіка. Після визволення у Франції склалася нова політична ситуація. Колишні політичні сили, які уособлювали Третю республіку, були скомпрометовані внаслідок їхньої капітуляції перед нацистами. На політичну арену вийшли нові суспільно-політичні об’єднання. Впливовою силою став Союз деголлівців. Найбільшими політичними партіями стали Французька комуністична партія (ФКП), яка 1945 р. нараховувала 800 тис. членів, Французька соціалістична партія (ФСП), 1946 р. - 350 тис. членів.

9 вересня 1944 р. генерал Шарль де Голль сформував коаліційний Тимчасовий уряд, до якого увійшли учасники Руху Опору. Вся повнота влади була фактично зосереджена в руках голови Тимчасового уряду.

Становище у Франції було дуже складним. Двічі відбувалися вибори до Установчих зборів, тричі проводився референдум. Нарешті 13 жовтня 1946 р. було прийнято конституцію Четвертої республіки (Перша республіка існувала в 1792-1804 рр., Друга - в 1848-1852 рр., Третя - в 1870-1940 рр.). Вона декларувала право на працю, відпочинок, організацію профспілок, проведення страйків, право робітників на участь в управлінні підприємствами.

Відповідно до нової конституції:

• Франція проголошувалася парламентською республікою;
• парламент поділявся на дві палати — Національні збори і Раду республіки;
• Національні збори і Рада республіки ухвалювали закони і контролювали діяльність уряду;
• президента республіки обирали на 7 років Національні збори і Рада республіки.

24 грудня 1946 р. нова конституція набрала чинності.

Четвертій республіці дісталася дуже складна економічна спадщина. Першому урядові на чолі з соціалістом Полем Рамадьє були потрібні великі капіталовкладення для пожвавлення економіки.

ПРЕЗИДЕНТИ ФРАНЦІЇ

В. Оріоль (1947-1954)

Р. Коті (1954-1959)

Ш. де Голль (1959-1969)

Ж. Помпіду (1969-1974)

В. Жіскар д’Естен (1974-1981)

Ф. Міттеран (1981-1995)

Ж. Ширак (1995-2007)

Н. Саркозі (2007-2012)

Ф. Олланд (2012-2017)

Д. Макрон (з 2017)

Велику допомогу Франції надали Сполучені Штати, реалізуючи план Маршалла. Проте, приймаючи допомогу, Франція послідовно захищала свій суверенітет. Так, у 1954 р. саме рішення французького парламенту заблокувало ідею створення об’єднаної європейської армії.

За рахунок зовнішніх позик і кредитів з 1946 по 1958 р. країна одержала 12 млрд доларів. Як наслідок, прискорилися темпи економічного розвитку. У 1948 р. промисловість Франції перевершила довоєнний рівень, а 1958 р. випуск промислової продукції зріс у 2,5 раза порівняно з довоєнним. У сільському господарстві цього рівня було досягнуто 1950 р.

У червні 1949 р. Франція стала членом НАТО. У квітні 1951 р. вона виступила співзасновницею Європейського об’єднання вугілля і сталі. Утворення цього об’єднання зміцнило міжнародні позиції Франції, сприяло налагодженню торгового, економічного, культурного співробітництва. У 1957 р. в Римі було підписано угоду про створення Спільного ринку, провідну роль в якому відігравала Франція. Проте політична боротьба в країні не вщухала.

За час існування Четвертої республіки змінилося 25 кабінетів. Правляча верхівка країни намагалася запобігти остаточному розпадові імперії. Тому, коли під керівництвом Фронту національного визволення (ФНВ) Алжиру в цій країні 1954 р. розпочалося повстання проти французької влади, уряд узяв курс на його придушення. За статусом Алжир був не колонією, а заморським департаментом. Алжирські французи, які складали 1 млн із 9 млн населення цієї території на півночі Африки, були категорично проти надання країні незалежності.

Алжирська війна побила всі рекорди жорстокості й спустошила скарбницю. У травні 1958 р. криза в Алжирі досягла апогею.

Налякані перспективою нового піднесення демократичного руху, владні структури пішли на ліквідацію Четвертої республіки і запросили де Голля повернутися в політику. Відставний генерал, який у той час спокійно жив у своєму маєтку, погодився.

ДОКУМЕНТ

Я самотня людина, яка не змішує себе з жодною партією, з жодною організацією... Я людина, яка не належить нікому й належить усім... Зараз я повертаюсь до свого села і залишаюсь там у розпорядженні країни. (Із виступу Ш. де Голля на прес-конференції 19 травня 1958 р.).

• Прокоментуйте слова де Голля. Які переваги для нього створювала неналежність до жодної партії?

2. Становлення П’ятої республіки. 1 червня 1958 р. більшість Національних зборів затвердила Шарля де Голля керівником уряду.

Нова конституція Франції, прийнята 28 вересня 1958 р., значно звузила повноваження парламенту і розширила права президента. Президент, обраний на сім років не на засіданні парламенту, як досі, а колегією з 80 тис. виборців, наділявся повноваженнями голови держави, голови виконавчої влади і головнокомандувача збройних сил. Він мав право розпускати Національні збори, стверджував закони, ухвалені парламентом, але міг видавати і власні декрети, які не потребували ствердження парламентом. 21 грудня 1958 р. 75,5 % виборців підтримали кандидатуру Шарля де Голля у президенти Франції. Він чимало зробив для зростання ролі Франції у світі.

Генерал Ш. де Голль.

Розгляньте фото. Що ще вам відомо про цього непересічного політичного діяча? За допомогою додаткових джерел розширте своє уявлення та напишіть коротке есе про нього.

Перші свої кроки де Голль присвячує вирішенню колоніального питання. 16 вересня 1959 р. він несподівано для багатьох публічно визнає право на самовизначення Алжиру. Впродовж наступного року незалежність від Франції отримало більше двох десятків африканських держав, а також В’єтнам і Камбоджа. Де Голль докладає максимум зусиль, щоб процес відбувався цивілізовано і безболісно.

Із самого початку генерала дратувала обстановка секретності, якою було оповите перебування на території Франції натовських військових баз. Американські військові, які їх очолювали, відмовлялися надавати інформацію, що цікавила уряд Франції. Відтак, у 1959 р. президент перевів під французьке командування протиповітряну оборону країни, ракетні війська і підрозділи, виведені з Алжиру. Це не могло не спричинити погіршення відносин Франції з Вашингтоном. Але де Голль твердо наполягає на праві Франції самостійно визначати свою політику.

З вересня 1961 р. на його життя здійснюється цілий ряд - п’ятнадцять - замахів, а також відбувається спроба державного перевороту.

У лютому 1960 р. Франція здійснює перше із цілої серії випробувань ядерної зброї. А рівно через п’ять років генерал повідомляє про відмову Франції від використання долара в міжнародних розрахунках і перехід на єдиний золотий стандарт. 9 вересня 1965 р. загальносвітовий резонанс отримує заява де Голля, що Франція віднині не вважає себе пов’язаною зобов’язаннями із НАТО. 21 лютого 1966 р. країна офіційно виходить з військової організації НАТО, а штаб-квартира блоку переводиться з Парижа в Брюссель. Із французької території виводиться 29 військових баз із 33 тис. солдатів і офіцерів. Позиція Франції в міжнародних справах стає антиамериканською. Генерал засуджує дії Ізраїлю в Шестиденній війні, а потім і в’єтнамську авантюру, від якої він особисто відраджував керівництво США.

Перший президентський термін де Голля закінчився наприкінці 1965 р. Переконаний, що президента повинен обирати народ, а не виборці, він ще в 1962 р. заручився підтримкою своєї думки, провівши з цього приводу референдум. Вибори 1965 р. стали другими в історії Франції прямими виборами президента (перші відбулися в 1848 р., за часів Наполеона III). Проте несподівано для де Голля перемоги в першому турі він здобути тоді не зміг і лише під час другого остаточно взяв гору над кандидатом коаліції лівих сил Ф. Міттераном.

Ф. Міттеран (у центрі).

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ

Франсуа Міттеран - президент Франції в 1981-1995 рр. Його президентство є найбільш тривалим в історії Франції. У 1965-1968 рр. - лідер Федерації демократичних і соціалістичних лівих сил. Перший секретар Французької соціалістичної партії (1970-1981 рр.).

Падіння популярності президента зумовлювали прорахунки в його соціально-економічній політиці. Ліквідація великої кількості дрібних селянських господарств, спричинена аграрною реформою, та великі вкладення в розвиток військово-промислового комплексу знизили рівень життя в країні.

2 травня 1968 р. у Парижі розпочалися студентські заворушення. Студенти Сорбонни вимагали поновити роботу закритого недавно факультету соціології. Розпочинаються зіткнення із поліцією. До студентських заворушень (вони отримали назву «червоного травня») несподівано приєднуються профспілки. 13 травня відбувається грандіозна маніфестація під гаслами «Де Голля - в архів!» та «Час іти, Шарлю!». Розпочинаються масові страйки з вимогами 40-годинного робочого тижня і підвищення мінімальної заробітної плати.

24 травня президент виступив по телебаченню, де ствердив, що країна перебуває на межі громадянської війни, і зажадав додаткових повноважень. 30 травня він розпускає Національні збори і призначає нові парламентські вибори, на яких голлісти (Об’єднання за підтримку республіки та незалежні республіканці) святкують приголомшливу перемогу, отримавши 73,8 % депутатських мандатів.

Президент увів до складу уряду лівих голлістів, які виступали з проектом соціально-економічних реформ. Генерал вирішив здійснити ці реформи. Першим кроком став законопроект про новий адміністративний поділ Франції та відновлення сенату. Де Голль заявив, що винесе проект на загальний референдум і, в разі його відхилення, піде у відставку. Проект виявився непопулярним, і на референдумі 27 квітня 1969 р. 52 % виборців його відхилили. Уже на другий день генерал склав повноваження, а наступного року помер. На виборах, які відбулися в червні 1969 р., президентом було обрано прем’єр-міністра в 1962-1968 рр. Ж. Помпіду. Уряд Ж. Помпіду, враховуючи настрої мас, послабив державну регламентацію економіки та розширив соціальне законодавство. Поліпшилися відносини зі США.

Наступним президентом став голліст В. Жискар д’Естен, який продовжив політичний курс Ж. Помпіду.

3. Франція наприкінці XX — на початку XXI ст. У 1981 р., під час гострої економічної кризи, до влади у Франції прийшов блок лівих партій. Президентом став соціаліст Ф. Міттеран, який керував країною до 1995 р. Він продовжив курс на об’єднання Західної Європи, підтримання добросусідських відносин із країнами Східної Європи. Завдяки франко-німецькому примиренню стало можливим створення загальноєвропейських інституцій.

ДОКУМЕНТ

Влада може приймати багато форм. Вона впливає на приватне життя людини, на облаштування сім'ї (...) Для того щоб керувати, потрібен особливий дар. Але керуюча людина не обов'язково краща за інших, просто вона краще пристосована для виконання цієї функції... Ясно одне: коли йдеться про можливість розлучити люблячих або знищити цілий народ - це вже не ілюзія. Думаю, що влада завжди небезпечна, і той, хто володіє нею, повинен якщо не відчувати страх, то ні на мить не дозволяти собі забути про... особливість свого становища. (Із спогадів Ф. Міттерана).

• Прокоментуйте висловлювання колишнього президента Франції. Чи погоджуєтесь ви з ним? Свою точку зору обґрунтуйте.

УРЯДОМ ЛІВИХ СИЛ БУЛО:

• здійснено націоналізацію низки великих банків і деяких промислових підприємств;
• децентралізовано владу;
• збільшено мінімальний розмір оплати праці та соціальні пільги;
• скорочено робочий тиждень, знижено пенсійний вік, розширено права трудящих і профспілок.

Усе це призвело до посилення інфляції, падіння курсу франка, а введення державного контролю над цінами і заробітною платнею викликало масове незадоволення. Тому Ф. Міттеран змушений був призначати прем’єр-міністрами представників правих сил - мера Парижа Жака Ширака та неоголліста Едуара Балладюра. Ф. Міттеран приділяв значну увагу культурній політиці. Під час його президентства було здійснено реконструкцію Дувра і створено новий комплекс Національної бібліотеки.

Ж. Ширак.

Після закінчення другого президентського терміну Ф. Міттерана в 1995 р. його змінив Ж. Ширак, який денаціоналізував окремі промислові групи й банки, скоротивши цим самим державний сектор. Було обмежено державне регулювання промисловості, відпущено ціни, скорочено витрати на соціальні програми. Це не сприяло популярності президента, якому в 2002 р. вдалося добитися переобрання лише завдяки несподіваному виходу у другий тур лідера ультраправих Ле Пена. Унаслідок цього Ж. Ширак порівняно з першим туром (20 %) у другому отримав у 4 рази більше голосів виборців (близько 82 %). Проте в цілому рейтинг Ж. Ширака й надалі не перевищував 35 %.

У зовнішній політиці Ж. Ширак не підтримав воєнну операцію НАТО в Іраку й не зміг добитися схвалення конституції Євросоюзу на референдумі, унаслідок чого її було остаточно відхилено.

35-м президентом Французької Республіки та 6-м президентом П’ятої Французької Республіки у 2007 р. став колишній міністр внутрішніх справ Ніколя Саркозі.

Н. Саркозі.

23 червня 2008 р. з ініціативи Н. Саркозі була проведена найбільш масштабна, ніж будь-коли, реформа конституції Франції. Було змінено або доповнено 47 статей із 89. Реформа здійснювалась під лозунгом осучаснення інститутів П’ятої Республіки. Зокрема було введено ліміт на переобрання президента (повноваження однієї людини обмежені двома термінами). Також президент більше не може очолювати вищий орган суддівської спільноти у Франції.

Саркозі не виконав своєї обіцянки розчистити передмістя від мігрантів і втягнув Францію в бомбардування Лівії. Не знайшли розуміння в суспільстві і його заходи із скорочення витрат бюджету, зокрема пропозиція підвищити на два роки пенсійний вік.

Відтак, поразка Н. Саркозі на виборах у 2012 р. була прогнозованою - до влади знов повернулися соціалісти: посаду президента обійняв їх лідер Франсуа Олланд, який вдало використав у своїй кампанії образ «людини з народу». Він став першим президентом П’ятої республіки, який відмовився балотуватися на повторний термін, досягнувши максимуму непопулярності (у 2017 р. його політику підтримувало лише 4 % французів).

Ф. Олланд і Е. Макрон.

Причиною стали:

• легалізація одностатевих шлюбів, що викликала бурхливі протести в усій країні;
• воєнні інтервенції до Малі та Центральноафриканської республіки;
• спроба запровадити 75 % податок на прибутки мільйонерів, що спричинила відтік капіталів із Франції;
• засилля мігрантів та ряд скоєних ними терористичних актів.

14 травня 2017 р. Олланд передав повноваженння міністру економіки і промисловості у своєму уряді Емануелю Макрону, на якого зробили ставку лідери великого бізнесу (фармацевтичної, хімічної промисловості та банкіри). Проте і цей проект виявився невдалим, що засвідчили, зокрема, масові заворушення вже наприкінці 2018 р., організовані рухом «жовтих жилетів» на знак протесту проти підвищення податку на паливо. За допомогою соціальних мереж «жовті жилети» зуміли залучити до протестних акцій й інші верстви населення.

«Жовті жилети».

Висловте власну думку, чи є можливим у наш час стихійне виникнення протестних рухів - без відповідної організації, фінансової підтримки тощо. Свою точку зору аргументуйте.

Протестні виступи набули такої потужності, що Макрону довелося запроваджувати надзвичайний стан, але й це не допомогло вирішити ситуацію. Зрештою, уряду довелося піти на поступки. Зокрема:

• податок на паливо було скасовано; мінімальна зарплата підвищена на 100 євро;
• зменшені виплати на соціальне страхування малозабезпечених;
• плату за наднормову роботу звільнено від податків.

ЗАПАМ'ЯТАЙМО ДАТИ

13 жовтня 1946 р. - прийняття конституції Четвертої Республіки

28 вересня 1958 р. - прийняття конституції П'ятої Республіки

НАБУВАЄМО КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Хронологічну. Розташуйте події у хронологічній послідовності: обрання де Голля президентом Франції, створення Тимчасового уряду перше випробування ядерної зброї, президентство Ф. Міттерана.

Просторову. Де у Франції в цей період найчастіше відбувалися протестні виступи?

Інформаційну. 1. Використавши додаткові джерела, порівняйте конституції Четвертої та П'ятої республік. 2. Складіть історичний портрет Ф. Міттерана. 3. Ідентифікуйте портрети президентів Франції, подані у підручнику на с. 63.

Логічну. 1. Чим пояснюються, на вашу думку, кризові явища в такій розвинутій країні, як Франція? Свою точку зору аргументуйте. 2. Що вам відомо про життя і соціальний статус українців у Франції?

Аксіологічну. Як вплинула на становище у країні політика прийняття великої кількості мігрантів?

Мовленнєву. Обговоріть у групах: чому стало можливим франко-німецьке примирення й до яких наслідків воно призвело?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 11 клас Ладиченко, Заблоцький (профільний рівень)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)