2. Національні та глобальні виклики.

Національні виклики для різних країн кардинально відрізняються один від одного. Для країн Африки актуальним викликом є боротьба з бідністю та голодом, у той час як у європейських країнах та США люди ведуть боротьбу з ожирінням та пропагують здоровий спосіб життя. Для одних країн важливим викликом є корупція (серед них і Україна), для інших - демократизація суспільного життя, для третіх - подолання наслідків стихійних лих тощо.

Проте існують глобальні виклики, які стосуються життя більшості народів світу.

Серйозну проблему становить демографічна криза, викликана неконтрольованим зростанням чисельності населення планети: упродовж другої половини XX ст. воно збільшилося з 2,5 до 6,3 млрд, тобто в 2,5 раза. Протягом останніх двох десятиліть приріст населення в цілому становив близько 2,4 %. При цьому в більшості розвинених країн він не перевищував 0,5-1 %, зате в країнах, що розвиваються, досягав 4 %.

Максимальних цифр досягнуто на Індійському субконтиненті, у Західній Азії й деяких африканських країнах. Загалом, дві третини населення Землі припадає на так звані «однодоларові країни» (де люди в день отримують не більше одного долара) - країни Азії, Африки і Латинської Америки.

Забезпечити всіх харчами на сьогодні - завдання практично нереальне, оскільки в результаті хижацької експлуатації природних ресурсів майже повсюди відбувається виснаження угідь та катастрофічне зниження рівня ґрунтових вод, що, у свою чергу, призводить до порушення екологічного балансу планети.

Існує й диспропорція в розподілі земних благ: так, США, кількість населення яких не перевищує 5 % населення планети, споживають до 40 % глобальних ресурсів, ще майже стільки ж розподіляється між Японією, Німеччиною, Китаєм, Beликою Британією, Францією, Італією, Іспанією, Канадою і Бразилією. При цьому більше половини американців страждають від надлишкової ваги. Варто згадати, що лише на святкування дня Святого Валентина у США витрачається майже 15 млрд доларів. Цієї суми вистачило б, щоб забезпечити всіх голодних не тільки продуктами харчування, але й медичними послугами.

Нерівномірності в можливостях забезпечення потреб більшості людей у країнах, різних за рівнем економічного розвитку, ілюструє таблиця:

Таке становище, своєю чергою, провокує значну міграцію з бідних до більш заможних і стабільних держав. Нині легальні й нелегальні мігранти становлять понад 15 % населення в більш ніж 50 країнах. Ця кількість і надалі зростатиме, сприяючи посиленню в країнах, що приймають мігрантів, соціальної і політичної напруженості. У поєднанні з перспективою масового безробіття (вчені прогнозують, що за нових умов до 80 % населення виявиться зайвим на ринку праці) це породжує колосальні проблеми криміногенного, терористичного та революційного характеру. Захиститись від них можна лише шляхом реалізації всіх, без винятку, норм Декларації прав людини, під якою стоять підписи представників усіх розвинутих країн світу.

У той же час людство безупинно старішає, якщо в 1950-му людей старше 60 років у світі було 200 млн, то 2050 р. таких людей буде вже 2 млрд, тобто п’ята частина населення. Люди старшого віку, які потребують соціальної допомоги від держави, у різних країнах складають різну частину населення. Наприклад у Японії люди живуть найдовше: кількість людей, яким виповнилося більше 100 років, за останні 20 літ збільшилася в 7 разів, таких людей зараз понад 70 тисяч. У той же час в Індії люди старші за 65 років складають лише 6 % населення. Старіння населення тягне за собою проблему скорочення робочої сили. Уже зараз робочих місць у Японії, як і в інших розвинутих країнах, значно більше, ніж робочих рук. Їх заповнюють іммігранти, вихідці з країн Азії, Африки, Латинської Америки, колишнього Радянського Союзу. В умовах НТР великий обсяг робіт виконують «розумні машини». Швидке зростання народонаселення та збільшення споживання викликали загрозу продовольчої кризи. Голод є супутником життя багатьох народів країн Сходу та Латинської Америки.

Назріває енергетична та сировинна криза: вичерпуються традиційні джерела енергії та сировини, родовища корисних копалин. Учені прогнозують, що вже в недалекому майбутньому нестача природних ресурсів стане катастрофічною, оскільки біозапас планети виснажується з небаченою в історії людства швидкістю. За даними Всесвітнього фонду дикої природи, природні ресурси споживаються сьогодні швидше, ніж планета їх здатна відтворювати. Уже в 2003 р. біологічні можливості Землі перевищувалися приблизно на 25 %. За умови збереження нинішніх темпів споживання ресурсів до 2050 р. їх буде удвічі менше від потреби.

Величезної шкоди людству завдає екологічна криза. Забруднення навколишнього середовища сьогодні досягло безпрецедентних масштабів. Так, «екологічне житло» людини становить близько однієї четвертої земного суходолу, але лише десята частина цієї площі придатна для землеробства. До того ж, через використання непродумано інтенсивних сільськогосподарських технік і ця площа щороку зменшується на близько 5 млн гектарів. Масове застосування пестицидів і гербіцидів знищує ґрунтоутворювальну флору і фауну, водночас сприяючи розмножуванню шкідливих комах і бактерій. Нині близько 400 видів шкідників рослин є стійкими до впливу хімічних препаратів.

Проживання в мегаполісах, через перенасичення їх автомобілями, що викидають шкідливі речовини, є вже небезпечним для життя. Проте переселення за місто теж не є панацеєю. Продукти життєдіяльності людини потрапляють до атмосфери, викликаючи «парниковий ефект» у вигляді загального потепління, що становить загрозу для існування цивілізації в цілому.

Ще одним викликом для світового співтовариства є небезпека кожному громадянину від здійснення терористичних актів. А особливу загрозу становить поширення зброї масового знищення - ядерної, хімічної, бактеріологічної, передовсім небезпека заволодіння такою зброєю терористичними структурами.

Отже, людство стоїть перед багатьма викликами та загрозами, які необхідно розв’язувати в мирний цивілізаційний спосіб.

3. Виміри цінностей людського буття в сучасному світі.

Цінностями людського буття є як матеріальні речі, так і духовні. Розглянемо духовну складову людського буття. Як правило, поняття «духовність» можна окреслити через рівень знань, освіченість, етико-моральну систему співвідношень людини як особистості та її ставлення до соціальної реальності. У процесі соціалізації людини відбувається формування її внутрішнього світу, ціннісно-смислових вимірів буття. На кожному етапі розвитку історії сутність людини більшою чи меншою мірою набуває нових форм і смислових значень. Людина та її життєві орієнтири розглядаються в різних координатах. Зокрема в сучасному світі завдяки розповсюдженню соціальних мереж та зануренню молоді у «віртуальну реальність» спостерігається повсюдна знеособленість комунікації, відсутність співпереживання у спілкуванні. Це поглибило властивий для західноєвропейської традиції індивідуалізм, що виявляє суперечливий характер буття сучасної людини через замкненість та соціальний інфантилізм.

У той же час процес глобалізації дедалі більше вносить свої корективи в сучасний світ, змінюючи свідомість та соціальний характер життєдіяльності людини. Революція в галузі засобів масової комунікації, що зумовила збільшення швидкості обміну інформацією, прийняття рішень, динаміку економічних, культурних та політичних явищ, визначила такі нові якості людини, як самостійність і рішучість. Необхідність оперативно орієнтуватися в мінливому інформаційному просторі, здатність швидко аналізувати, приймати рішення та сприяти їх втіленню дедалі більше стають ознаками нових вимірів людського життя.

Крім того, завдяки науково-технічній революції значний обсяг важкої та нудної роботи виконують машини, тому людина має змогу більше часу витрачати на саморозвиток та творчість, а відкритий характер демократичного суспільства передбачає виховання почуття свободи та відповідальності.

Категорія відповідальності характеризує людину з погляду виконання нею конкретного практичного завдання, морального обов’язку. Своєю чергою, ця категорія пов’язана з її уявленнями про свободу, адже, не володіючи свободою, людина не змогла б відповідати за власні вчинки. Свобода і відповідальність завжди передбачають осмислений вибір. Відповідно, обґрунтування вибору (дій чи бездіяльності) свідчить про рівень розвитку особистісної свободи та відповідальності.

Серед «вічних» категорій людського буття продовжують залишатися категорії «добра і зла», «віри», «надії», «любові». У сьогоднішньому світі вони мають нові обриси, оскільки добро і зло рідко виступають у своєму первісному сенсі. Наприклад, у деяких країнах, зокрема у США, дозволений продаж зброї. З одного боку, зброя використовується для захисту самої людини та її оточення, з другого - нерідко застосовується для скоєння терористичних нападів, жертвами яких стають безневинні люди.

Використання природних ресурсів є благом для людини та злом для природи. Можна наводити й інші приклади такого внутрішного протиріччя у відносинах людини і природи, людини і суспільства, людини і нації, людини і малої групи, людини і людини. Проте духовність є найвищим виміром людського життя, а духовно розвинена людина усвідомлює себе і свої вчинки, здатна ними керувати й спрямовувати на досягнення суспільно значущих цілей відповідно до норм права і моралі; головним внутрішнім регулятором її поведінки є совість.

4. Україна у світовому співтоваристві. Після здобуття незалежності Україна почала стверджуватись на міжнародній арені як суверенна держава. її зовнішня політика спрямована на розвиток добросусідських відносин, зміцнення безпеки в Європі та світі.

Внесок України в поліпшення загальної атмосфери безпеки у світі. Важливою подією у зовнішній політиці незалежної України стало її приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Це стало можливим після того, як на будапештській зустрічі у верхах країн НБСЄ у грудні 1994 р. президенти США та Росії, а також прем’єр-міністр Великої Британії поставили свої підписи під меморандумом про гарантії безпеки Україні. Аналогічні гарантії надали Україні уряди КНР і Франції, які мають ядерну зброю.

Участь України в діяльності міжнародних організацій. Найбільшою та найвпливовішою міжнародною організацією є ООН. Україна стала співзасновницею цієї організації та бере участь у її роботі з 1945 р. За роки незалежності наша країна декілька разів була непостійним членом Ради Безпеки ООН (строком на 2 роки) та удостоювалась честі головувати на засіданнях Ради Безпеки. Одною з важливих місій, які виконує Україна як член ООН, є участь у миротворчих контингентах збройних сил у різних країнах світу.

Міжнародна торгівля регулюється правилами СОТ, членом якої є Україна.

В основу системи СОТ закладено чотири принципи:

• членство в СОТ передбачає добровільне визнання країною-учасницею організації правил цієї системи;
• країни, які належать до цієї системи, користуються режимом найбільшого сприяння в торгівлі;
• зниження торговельних бар’єрів між країнами-членами СОТ шляхом переговорів;
• між членами СОТ діє принцип «справедливої торгівлі», згідно з яким країни-учасниці, по-перше, не можуть збільшу вати тарифи після того, як вони під час переговорів погодилися на зниження; по-друге, зобов’язані дотримуватися того податкового режиму, який був у країні, де вироблялися ці товари; по-третє, використовувати експортні субсидії.

Україна також активно підтримує співпрацю з ЮНЕСКО, яка має великий досвід вирішення проблем у галузі культури, проблем збереження культурної спадщини, ліквідації неписьменності, розповсюдження медичних знань та ін. Україна є членом Всесвітньої організації охорони здоров’я, за допомогою якої зникли деякі небезпечні інфекційні хвороби на планеті; українські медики брали участь у ліквідації епідемій у різних куточках світу. Всесвітня організація охорони здоров’я своєю чергою направляє медичні препарати та вакцини для українських громадян.

5. Участь України в міжнародних спортивних змаганнях. Українські спортсмени відомі в усьому світі в багатьох видах спорту. Особливо популярними є Андрій Шевченко, Яна Клочкова, брати Віталій та Володимир Кличко, Олександр Усик, Василь Ломаченко та ін. Вони мають чемпіонські титули, виступали на провідних аренах світу, ними захоплюються сотні тисяч уболівальників. Прості люди на різних континентах починають пізнавати Україну саме завдяки цим та іншим нашим спортсменам.

Україна має імідж спортивної держави й тому, що проводить різні міжнародні змагання. Одним із наймасштабніших змагань було Євро-2012, коли Україна і Польща приймали чемпіонат Європи з футболу. До Києва та інших міст приїхали сотні футбольних уболівальників з різних країн Європи, які були гостинно зустрінуті, а матчі відбулися в оновлених спортивних спорудах.

До символічної збірної кращих спортсменів України часів незалежності увійшли Руслан Пономарьов - перший український чемпіон світу з шахів; Лілія Подкопаєва - абсолютна чемпіонка світу зі спортивної гімнастики; легкоатлетка Інеса Кравець, яка в секторі для потрійних стрибків єдина у світі змогла досягти позначки 15,5 м; перша олімпійська чемпіонка з фігурного катання Оксана Баюл; стрибун у висоту Сергій Бубка та інші.

У такий спосіб поступово формується позитивний образ нашої країни у світовому співтоваристві.

НАБУВАЄМО КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Хронологічну. Визначте, скільки років Україна є членом ООН.

Просторову. Покажіть на карті країни, які дали гарантії безпеки Україні за Будапештським меморандумом.

Інформаційну. Використавши текст підручника та додаткові джерела, зробіть таблицю «Глобальні виклики людству в сучасних умовах» за схемою: назва проблеми, її сутність, шляхи подолання.

Логічну. 1. Які тенденції світового розвитку другої половини XX - початку XXI ст., на вашу думку, найважливіші? 2. Чи згодні ви з тим, що зануреність молоді у «віртуальну реальність» призводить до знеособленості комунікацій, відсутності співпереживання у спілкуванні? Відповідь аргументуйте.

Аксіологічну. Сформулюйте ваші власні цінності людського буття.