Вступ 6 клас Сорочинська, Мартинюк (інтегрований курс) 2019
- 27-04-2022, 18:22
- 490
6 Клас , Всесвітня історія 6 клас Сорочинська, Мартинюк (інтегрований курс) 2019
Вступ
1. Що вивчає історія стародавнього світу?
Історія — наука про розвиток суспільства від минулих до теперішніх часів. У п’ятому класі ви ознайомилися з окремими сторінками історії України, а тепер починаєте ознайомлюватися з історією інших країн та народів, з історією всього людства. Історія — одна з найдавніших наук. Слово «історія», як ви вже знаєте, давньогрецького походження, що перекладається як «дослідження», «оповідь про події».
Історія людства від найдавніших часів до теперішнього часу називається загальною або всесвітньою історією. Історія стародавнього світу — це перший період всесвітньої історії. Саме його ми й будемо вивчати у шостому класі.
Він починається від появи людства і закінчується падінням Західної Римської імперії у V ст. (476 р.)
Перший ступінь у розвитку людського суспільства історики назвали первісністю (деякі історики поділяють його на два періоди: дикість і варварство), наступний ступінь — цивілізацією.
Основними ознаками цивілізованості вважається наявність міст, писемності та держави.
Історія стародавнього світу вивчає життя первісного суспільства і перших цивілізацій.
2. Історичні джерела
Із курсу історії п’ятого класу вам відомо, яким чином учені досліджують історію. У цьому їм допомагають історичні джерела.
Будівлі, речі, документи, малюнки, перекази, звичаї тощо допомагають історикам встановлювати факти і писати історію.
Історичні джерела — це предмети матеріальної культури, писемні пам’ятки, звичаї, особливості давніх мов, усе те, що дає уявлення про минуле.
Насамперед вони вивчають писемні джерела. Людина навчилася писати понад п’ять тисяч років тому, і відтоді накопичилось багато писемних пам’яток. Це глиняні таблички, єгипетські папіруси, берестяні грамоти, рукописні літописи, книги, ділові документи тощо.
Але більша частина історії людства була безписемною. Як же вчені дізналися про те далеке минуле? У цьому випадку на допомогу приходять науки: археологія, етнографія, антропологія та інші, які, узагальнюючи, називають допоміжними історичними дисциплінами.
3. Археологія і антропологія
Найбільшу частку джерел становлять різні речі.
Археологія — наука, яка вивчає матеріальні (речові) історичні джерела та відтворює за ними минуле людського суспільства.
Матеріальні джерела — рештки давніх поселень, жител, будівель, цвинтарів, знаряддя праці людини, прикраси, посуд й інші залишки матеріальної культури, тобто сліди життя та діяльності людини на Землі. Попіл від вогнища первісної людини, печера зі слідами її життєдіяльності, кам’яна сокира, черепок від посуду, канал, загата, дорога, піраміда — усе це матеріальні джерела.
Деякі матеріальні джерела збереглися на поверхні, інші опинилися під кількома шарами ґрунту, піску або мулу. Археологи, розкопуючи й досліджуючи їх, ведуть копітку роботу, аби розгадати таємниці історії, що сховані під товщею землі.
Для визначення часу археологічних знахідок археологи встановили систему «трьох віків» — кам’яний, бронзовий, залізний. Такий поділ історії людства називається археологічною періодизацією, в основі якої покладено зміни в характері основних матеріалів, із яких виготовляли знаряддя праці, предмети побуту, зброю тощо. Протягом мільйонів років людина виготовляла знаряддя праці з каменю, цей період отримав назву кам’яного віку. Але за останні декілька тисяч років найважливішим відкриттям людини стало виготовлення знарядь праці з бронзи, а пізніше — із заліза. Ці періоди археологи назвали відповідно бронзовим та залізним віками.
Археологічні розкопки
Археологічні розкопки — дуже трудомістке заняття. Усі роботи переважно проводяться вручну. Верхній шар землі знімається лопатою, а потім робота виконується за допомогою ножів і щіточок, щоб не пошкодити знайдені предмети; археологам доводиться перебирати руками тисячі тонн землі, щоб відшукати важливі матеріальні джерела. Деякі розкопки ведуться десятки і сотні років. Так, розкопки стародавнього міста Помпеї, що загинуло внаслідок виверження вулкану, тривають від 1748 року. Місто було засипане попелом під час виверження Везувію в 79 р. Воно не потерпіло ані від вогню, ані від грабіжників, тому археологам вдалося відтворити як зовнішній, так і внутрішній вигляд споруд.
Людські рештки
Величезне значення в інтерпретації знайденого археологами має також антропологія — наука, яка вивчає тілесну, духовну та соціальну природу людини, її походження і розвиток, наука про еволюцію людини та людства. Однак у країнах Західної Європи та США під цим терміном розуміють науку про первісних людей взагалі. Сучасна наука дає змогу досить достовірно відтворити образ людини. Вчені створили метод відтворення обличчя за будовою кісток черепа. За ним можна відтворити портрет і сучасної, і давньої людини.
4. Етнографія
Крім згаданих джерел, історики первісного суспільства досліджують етнографічні дані.
Вчені й мандрівники знайшли племена мисливців та збирачів, які живуть сьогодні в різних частинах землі: у Південній та Північній Америці — індіанці, в Австралії — аборигени, в Африці — бушмени, у Південно-Східній Азії — тоала, андаманці, семанги та ін. Вони нічого не знають про рільництво, не мають домашніх тварин. Знаряддя праці виготовляють з каменю, кісток та дерева. Займаються полюванням та збиральництвом. Не носять одягу та взуття. Для житла вони використовують хижі (курені), які складають з гілок, каміння, землі й жердин. На одному місці довго не затримуються.
Дослідження життя цих племен допомагає вченим відтворювати життя минулого, робити висновки про первісних людей.
Дослідження побуту народів, яких не торкнулися здобутки сучасної цивілізації, також допомагають історикам дізнатись про минуле. Різноманітні обряди (наприклад, весільні, похоронні, календарні), а також такі явища матеріальної культури, як одяг, прикраси, житло становлять значний інтерес для вивчення історії.
Індіанець в національному вбранні, малюнок Л. Родрігеса
Етнографія — наука, яка досліджує побут і звичаї народів, їх матеріальну та духовну культуру.
5. Відлік часу в історії
Вивчення історії неможливе без визначення часу, коли відбувалася певна подія. Яким способом люди відкрили існування часу й розпочали його вимірювати? Ймовірно, це відбулося в результаті їхнього спостереження за навколишнім світом. Відбувається зміна дня і ночі, пір року тощо. Саме це дозволило людству створити календар.
Календар — це спосіб підрахунку днів у році, система числення часу, заснована на періодичних явищах природи: зміні пір року, фаз Місяця, Сонця.
Календарі дозволяють упорядковувати окремі факти, встановити, яка подія відбулася раніше, а яка пізніше. Історикам визначати час певних подій або їх дати допомагає наука хронологія. Упорядкувати події і відобразити їх у послідовності допомагає лінія часу. Ця пряма поділена на відрізки, які означають роки, десятиліття, століття, тисячоліття. Історики переважно вимірюють час століттями, які скорочено позначаються «ст.» і пишуться римськими цифрами. Десять століть становить тисячоліття, яке позначається «тис.» і теж пишеться римськими цифрами.
Як рахують роки в межах століть і тисячоліть?
Але для здійснення відліку потрібна якась відправна подія.
Сучасне літочислення почалося майже дві тисячі років тому. Воно пов’язане із виникненням християнської релігії. Серед християн було прийнято вести відлік часу від Різдва Христового — моменту, коли народився Ісус Христос. Це літочислення поширилося в багатьох європейських країнах, почалася християнська ера, яку стали називати новою або нашою ерою. Усе, що сталося до моменту народження Ісуса Христа, вважається подіями до нашої ери (до Різдва Христового) та записується скорочено — до н.е. (до Р.Х.). Минуло понад 1000 років, перш ніж християнська віра була прийнята всіма європейськими країнами. Було підраховано, що Ісус народився 753 року від заснування Риму. Роки нашої ери, як правило, вказуються без додавання «наша ера» (н.е.) або «після Різдва Христового» (Р.Х.).
Календар ацтеків
Лінія часу (умовний напрямок руху часу вказаний зліва направо)
В арабських народів було створено мусульманську еру, її відлік починається з 622 року за юліанським календарем. У віруючих мусульман існує місячний календар, який на 10-11 днів коротший за наш. Тобто у нас минає 32 роки, а в них за той самий час — 33 місячних. Деякі мусульманські народи ще використовують, окрім місячного, і сонячний календар.
Чим раніше до нашої ери сталася подія, тим більша кількість років до н.е. Чим пізніше сталася подія, тим менша кількість років до н.е.
Слов’янський календар
Відлік років в історії кожен із давніх народів проводив по-своєму. Тому вченим дуже важко встановити, коли сталася та чи інша подія. Існує понад 200 різних літочислень, тобто нумерацій років. У Давньому Єгипті роки починали рахувати від початку правління нового фараона, у Японії — з моменту вступу на престол імператора. У Давній Греції відлік років проводився за Олімпіадами, а в Давньому Римі — від початку заснування Риму.
Перевірте, як ви запам’ятали
- 1. Що вивчає історія стародавнього світу?
- 2. Які головні ознаки цивілізації?
- 3. Назвіть основні види історичних джерел.
- 4. Вивченням яких історичних джерел займається археологія?
- 5. Що таке календар? Чим відрізняються місячний і сонячний календарі?
- 6. Коли починається і закінчується перший період всесвітньої історії?
Подумайте і дайте відповідь
- 7. Які джерела, на вашу думку, дають історикам найвичерпнішу інформацію про первісні часи людства?
- 8. Чому археологію іноді називають «історією, яка озброєна лопатою»?
- 9. Як етнографія допомагає у вивченні історії?
Виконайте завдання
- 10. До якого століття ви можете зарахувати сучасні дні, враховуючи періодизацію, встановлену археологами?
- 11. Для чого людство винайшло календар? Які системи літочислення вам відомі?
Завдання для допитливих
- 12. Що покладено в основу археологічної періодизації історії і чому?
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Відлік часу в історії стародавнього світу
Коментарі (0)