1. Зміни у суспільному устрої

Завоювання Александра Великого й утворення елліністичних держав призвело до значних змін у грецькому, македонському суспільстві та суспільствах підкорених земель. Перш за все греки і македонці у тамтешніх країнах стали привілейованою частиною населення. Проте завойовники не запроваджували законів, які б обмежували права місцевих жителів.

Найбільш значущими були зміни, пов’язані з появою нових соціальних груп і чисельним зростанням інших. За елліністичної доби стрімко зростає прошарок населення, зайнятого у ремеслі й торгівлі. Саме він став основним носієм грецької культури на Сході. Новим для греків була поява численного чиновництва. Більшість чиновників походило з місцевого населення, що активно переймало грецьку мову, звичаї, культуру. Власники ремісничих майстерень, купці, великі орендатори землі і чиновники становили найзаможнішу частину суспільства. Саме ці прошарки були і найбільш еллінізованими.

Ще однією важливою частиною суспільства стали воїни, які у віддалених закутках елліністичних держав були єдиними носіями грецької мови і культури. Постійні війни потребували від царів утримувати великі армії, а набирати їх з громадян полісів вже було неможливо. Тому в елліністичних державах швидко поширюється найманство. З часом кількість греків і македонців у війську стрімко зменшується. Армія швидко «варваризується».

Як і за попередніх часів, основою суспільств залишались вільні селяни-общинники. У переважної більшості життя не було поганим. Вони жили громадами. Сплачували податки правителям.

Але новим явищем стало значне поширення рабської праці, що не було характерним для країн Сходу.

2. Повсякденне життя

Розширення меж грецького світу внесло зміни і в повсякденне життя. Так, хоч і відбулося поширення системи грецьких полісів на Схід, громадсько-політичне життя занепадає. Від мешканців міст (громадян) дедалі менше залежав стан справ у державі. Центр політичного життя перемістився до столиці, царського палацу. Натомість для мешканців міст більш грандіозними стають свята. Зростає і їхня кількість. Частішими стають театральні дійства. Жага спілкування задовольнялась у всіляких клубах (лесах) і громадах (братствах).

Храм Ніки. Фото С. Свейна

Міста, які будувалися за чітким планом, крім громадських будівель, мали багато гарних будинків заможних громадян. їх мешканці у щоденних турботах переймалися справами, пов’язаними з торгівлею, управлінням маєтками, організацією ремісничого виробництва, збором податків тощо. Натомість для звичайних трударів у житті мало що змінилося. Так, селяни Єгипту і Дворіччя, як і раніше, обробляли свої поля, підтримували у порядку систему іригації. Єдиним їхнім полегшенням стали деякі технічні вдосконалення.

Ремісники у своє розпорядження отримали велику кількість рабів, які займалися важкою підготовчою або допоміжною працею.

З ’являються майстерні, які робили продукцію у великих кількостях, застосовуючи елементи розподілу праці над виробом на окремі операції. Це значно збільшувало виробництво.

3. Духовне життя. Філософські вчення

У період еллінізму зовні здавалось мало що змінилося у духовному і релігійному житті греків. Продовжувалася традиція процесій до Акрополя, атлети показували свою силу на Олімпійських іграх, у Дельфах віщунки проголошували свої передбачення, влаштовувалися містерії тощо. Але за цими зовнішніми дійствами приховувалось головне — криза полісу і, відповідно, полісного світогляду.

Так, під впливом кризи значна частка людей впадала у скептицизм — зневіра, що тягне за собою іронічне сприйняття дійсності. Але скептицизм переважно ще не заперечував релігійний світогляд, і люди намагалися знайти втіху, врятувати свою душу у більш активному релігійному та громадському житті. Це знайшло свій відбиток у філософському вченні стоїцизм (засновник філософ Зенон, що жив на Кіпрі). Стоїки проповідували життєву активність, закликали дбати про суспільне благо.

На противагу їм прихильники вчення Епікура (епікурейство) закликали проживати життя непомітно, не втручатися у громадські справи, обмежувати контакти із зовнішнім світом. Подібні думки висловлювали і прихильники філософа Діогена (їх називали кініки). Вони стверджували, що становище у суспільстві, багатства, родинні вузи непотрібні людині.

Важливим явищем у релігійному житті стала поява культу царів, як це було традиційним у східних цивілізаціях. Серед греків і македонців набули значного поширення боги східних релігій, або відбулось ототожнення богів греків і Сходу. Так найчастіше співвідносилися Амон — Зевс, Ісіда — Деметра або Афродіта, Осіріс — Діоніс, Хатхор — Афродита, Тот — Гермес, Імхотеп — Асклепій, Хонсу — Геракл.

Під впливом Сходу, де була розвинутою соціальна група жерців, в елліністичному суспільстві поширюються всілякі практики магії і віра в прозріння. Відбувся розквіт астрології, яка зародилась в Дворіччі. Близько 200 р. до н.е. виникла ще одна наука — алхімія, яка намагалась звичайні метали перетворити на золото і срібло.

Перевірте, як ви запам’ятали

• 1. Які верстви суспільства сформувалися в елліністичних державах?
• 2. Численність яких верств суспільства зросла за часів еллінізму?
• 3. Назвіть філософські вчення, які вплинули на релігійні вірування мешканців елліністичних держав.

Поміркуйте і дайте відповідь

• 4. Яке місце у житті елліністичних держав посідали міста?
• 5. Які зміни у повсякденному житті стали помітними за часів еллінізму?
• 6. Чим було зумовлено значне поширення рабської праці?

Виконайте завдання

• 7. Намалюйте соціальну структуру елліністичного суспільства, використавши такі елементи: цар, чиновники, воїни-найманці, селяни общинники, ремісники, торговці, раби.

Завдання для допитливих

• 8. Як руйнування полісної свідомості вплинуло на духовне життя суспільства?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Суспільне, господарське та духовне життя в античних полісах на території України