У 133 р. до н.е. представника популярів Тіберія Ґракха обрали народним трибуном. Він виніс на обговорення закон, за яким спеціальна комісія повинна була відібрати в нобілів державні землі й передати їх безземельним громадянам. Однак вороги Ґракха стали поширювати чутки про його намір позбавити сенат влади і правити одноосібно. Це викликало обурення сенаторів. Його вбили.

Але після смерті Тіберія Ґракха протягом п’яти років створена за його життя комісія з перерозподілу земель роздала ділянки 75 000 громадян.

Тіберій і Гай Ґракхи

У 123 р. до н.е. брат Тіберія Ґракха — Гай Ґракх (153-121 рр. до н.е.), ставши народним трибуном, продовжив політику брата. Він запровадив цілий ряд законів. Кілька тисяч селян одержали земельні наділи, а покарання за злочини стали менш жорстокими. Це забезпечило йому підтримку бідноти, що масово почала переселятися до Риму. Проте реформи, спрямовані на подолання бідності, призвели до поширення неробства та паразитизму.

3. Реформи Гая Марія

Реформи, які мали впорядкувати життя у державі в нових обставинах, продовжив Гай Марій (86 р. до н.е.). Обраний консулом, він у 107 р. до н.е. отримав дозвіл на набір армії за новими правилами. У військо приймали всіх охочих, які озброювалися за державний рахунок, отримували заробіток, а після 16 років служби мали ще отримати і ділянку землі. Натомість він зміцнив дисципліну і порядок. Військова служба перестала буди громадським обов’язком, а стала професією. Солдати почали перетворюватися на самостійну соціальну групу зі своїми інтересами.

Гай Марій

Спираючись на нову армію, Марій домігся ряду важливих перемог. У той же час зміни в армії швидко відбились і на політичній боротьбі. Марій став ледь не головною політичною фігурою Риму.

4. Диктатура Сулли

Проте Марій не сподівався, що створена ним нова армія стане інструментом у боротьбі проти нього.

Так, полководець Луцій Корнелій Сулла (138-78 рр. до н.е.) у 87 р. до н.е. підняв заколот проти Марія, мовляв, той встановив у Римі тиранію. Сулла, спираючись на віддані війська, захопив місто і вчинив розправу над прихильниками опонента. У 82 р. до н.е. його проголосили пожиттєвим диктатором з необмеженою владою.

Сулла

Від самого початку Сулла розгорнув терор проти своїх супротивників. Уперше було складено проскрипції — списки ворогів, яких міг убити будь-хто і за це йому не було б покарання. До списків внесли імена 4700 прибічників Марія. Диктатор припинив роздавання хліба, підвищив роль сенату, обмежив владу народних зборів. У 79 р. до н.е. він несподівано відмовився від необмеженої влади й оселився у своєму маєтку, де помер у 78 р. до н.е.

5. Повстання Спартака (73-71 рр. до н.е.)

Численні війни спричинили швидке збільшення кількості рабів у Римі. Їх вважали майном, використовували на найтяжчих роботах, вбивали під час свят. У Римі існувала жорстока розвага — гладіаторські бої. Рабів-гладіаторів навчали мистецтву володіння зброєю та бою в спеціальних школах. В одній із них у місті Капуя у 74 р. до н.е. фракієць Спартак підняв повстання гладіаторів. Знищивши охорону, він і 70 його товаришів утекли й сховалися на горі Везувій.

У 73 р. до н.е. там були розбиті римські легіони, що намагалися влаштувати облогу. Так було здобуто першу перемогу, після якої до Спартака почали сходитися раби з усіх куточків Італії.

Спартак від гори Везувій повів свої загони до Адріатичного моря, на південь Італії, звільняючи рабів та знищуючи римські військові гарнізони. Чисельність армії повсталих становила близько 90-120 тис. осіб.

На початку 72 р. до н.е. Спартак вирішив змінити напрямок руху і повести свої війська на північ, щоб вирватися за кордони ненависного Риму.

Спартак з основними військами успішно просувався на північ, до Альп. Але з невідомих причин повсталі повернули назад і рушили знову на південь, з наміром переправитися на о. Сицилія, щоб там утворити свою державу. Спартак розраховував на допомогу піратів, які обіцяли переправити його війська через протоку між материком і островом.

Страта учасників повстання Спартака

З боями та величезними втратами повстанці пробилися до Бруттійського (Регійського) півострова — на кінчик «Аппенінського чобота».

Однак зрештою Красс розбив військо заколотників, а саме повстання було придушене. 6000 полонених переможці розіп’яли на хрестах уздовж дороги від Капуї до Риму — Римська держава похитнулася, але не впала під могутніми ударами повстанців.

Гладіатори — спеціально треновані раби, яких змушували битися на арені цирку між собою або з дикими тваринами.