Войти
Закрыть

Кризові явища в Римській імперії і утвердження домінату

6 Клас , Всесвітня історія 6 клас Сорочинська, Мартинюк (інтегрований курс) 2019

 

§ 44. Кризові явища в Римській імперії і утвердження домінату

Після вивчення матеріалу параграфа ви зможете:

• визначити причини кризи Римської імперії;

• наводити приклади кризових явищ в імперії;

• характеризувати реформи імператорів Діоклетіана і Константина.

Пригадайте:

1. Хто з римських правителів запровадив форму правління «принципат»?

2. Який період розвитку Римської імперії можна характеризувати як розквіт?

3. Назвіть найвідоміших імператорів попередньої доби.

1. Криза Римської імперії

У II—III ст. велетенська Римська імперія вступила у тривалу кризу. Дедалі рідше збиралися народні збори і до III ст. н.е. вони зовсім зникають. Сенат уже не розв’язував важливих проблем держави. Повставали не тільки підкорені народи, а й легіони, які повинні були тримати їх у покорі. Частина провінцій раз за разом проголошувала незалежність. Скарбниця держави була порожньою через витрати на величезну армію та розкіш імператорського двору.

Щоб покрити витрати, імператори вдавалися до всіляких фінансових махінацій: зменшувалась вага срібних і золотих монет, карбувалися мідні гроші тощо. Все це викликало знецінення грошей — інфляцію, а як наслідок — зростання цін, господарський занепад, падіння життєвого рівня. Втрачався зв’язок з провінціями й занепадала торгівля.

З припиненням загарбницьких воєн Рим уже не отримував невільників у таких масштабах, як раніше. Раби стали дорожчими. Відповідно зменшилась ефективність рабської праці. Тому рабів примушували працювати все більше. Щоб раби працювали старанніше, господарі надавали їм ділянку землі, дозволяли мати сім’ю, власне майно, їх називали «рабами з хатинами» — колонами.

Криза — складне становище, загострення суперечностей.

Інфляція — надмірне збільшення кількості грошей і швидке їх знецінення.

2. Династія Северів. «Солдатські» та «сенатські» імператори

Після смерті Коммода поновилася кривава боротьба між різними претендентами на владу, які спирались на війська у провінціях і загони преторіанців. Інколи сенат зводив на трон своїх імператорів, але найчастіше перемагав висуванець армії. У 193 р., підтриманий своїми солдатами, владу в Римі захопив представник заможного роду Северів з фінікійської колонії в Африці Луцій Септимій Север (146-211 рр). Ставши імператором, йому довелося вести збройну боротьбу з іншими претендентами на владу.

Ворожий щодо сенату, Север розраховував лише на підтримку армії. Тому й реформи свої розпочав з армії: розпустив стару преторіанську гвардію, яка складалася з римських громадян, і набрав нові загони із солдатів сирійських та дунайських легіонів; посилив зовнішні кордони.

Север

Каракалла

Ґета

У 211 р. імператор помер, залишивши двох синів-спадкоємців — Цезаря Бассіана Каракаллу (186-217 рр.) й Августа Ґета. Братів підтримали сенат, легіонери і преторіанська гвардія. Вони вирішили поділити між собою країну. Августу Ґету мала відійти східна частина імперії зі столицею в Александрії Єгипетській, а Каракаллі — західна зі столицею в Римі.

Матері вдалося умовити синів не припускатися такої фатальної помилки. Однак ворожнеча не припинилася, і за наказом Каракалли Августа вбили.

За час свого правління імператор дарував права громадянства жителям римських провінцій, провів грошову реформу, розбудовував дороги. У 212-216 рр. були зведені відомі громадські лазні, які дістали назву «терми Каракалли».

Як людина настрою, він оголосив війну Парфянському царству лише тому, що його правитель відмовився видати заміж за римського імператора свою дочку. Ця війна була останньою подією в житті Каракалли. У 217 р. його вбив командир особистої охорони Марк Макрин.

Після смерті Каракалли новим імператором став Елагабал (218-222 рр.). Чотирнадцятилітній імператор увійшов у історію не державними справами, а неймовірною жорстокістю та марнотратством. Названий на честь одного зі східних богів, він приносив йому в жертву дітей. У звичайних римлян ненависть викликали розкішні обіди Елагабала з екзотичними стравами. Розважаючись, імператор наказував засипати гостей пелюстками квітів. Інколи пелюсток було так багато, що дехто помирав від задухи. Державні справи Елагабала не цікавили, але він дорого продавав усім охочим звання та посади. Правління Елагабала викликало хвилю обурення серед римських громадян. Солдати знову повстали і вбили імператора.

Терми Каракалли

У 222 р. імператором став Александр Север (208-235 рр.). Він значно скоротив витрати на утримання двору, провів грошову реформу, поповнив запаси продовольства, витрачені Елагабалом, відкрив нові навчальні заклади. Але це не допомогло подолати кризу імперії. Становище ускладнилося на початку III ст. н.е., коли на імперію одночасно напали германські племена алеманів і Парфія. На короткий час Александру вдалося навести лад в армії, і Рим зміг протистояти вторгненню. Але перси завдали імперії відчутних ударів.

Елагабал

Александр Север

У 235 р. останнього представника династії Северів — Александра Севера вбили. Далі, як у калейдоскопі, змінювалися імператори — вихідці із простих солдатів: Максимін Фракієць, Гордіан, Децій, Валеріан та десятки інших. Незважаючи на те, що дехто з них намагався дбати не лише про себе, а й про державу, вони гинули насильницькою смертю внаслідок придворних змов.

3. Реформи Діоклетіана

У 284 р. римським імператором став командир двірцевих військ Діокл (243 — між 313 і 316 рр.). Він змінив ім’я на Цезар Гай Аврелій Валерій Діоклетіан Август. З його правління розпочався новий період в історії Римської імперії. Він дістав назву «домінат».

Домінат (у перекладі з лат. — панування) — форма правління державою, за якої влада імператора є необмеженою, а республіканські органи влади втрачають значення.

Діоклетіан

Діоклетіан отримав у спадок слабку та занепадаючу імперію. У Галлії повстали вільні землероби, колони, раби й місцеві племена, яких підтримали легіони, набрані з галлів. Заворушення відбувалися й в африканських провінціях. Дворіччя захопили перські війська. Ззовні Риму загрожували племена франків та алеманів.

Унаслідок військової реформи частина армії була розташована у фортецях на кордонах імперії, а інша перебувала в містах. Це давало змогу контролювати місцеве населення і придушувати повстання на їх початку.

Для поліпшення управління величезною імперією Діоклетіан поділив країну спочатку на дві частини — східну і західну — й призначив своїм співправителем визначного полководця Максиміана. Згодом своїм співправителем західної частини Діоклетіан призначив Гая Галерія (242-311 рр.). Максиміан, який управляв східною частиною, також обрав собі співправителя — Флавія Констанція Хлора (264-306 рр.). Але й за умов поділу імперії Діоклетіан залишався одноосібним правителем з необмеженою владою. Така система управління дістала назву тетрархія — правління чотирьох.

Збирання податків та придушення повстань покладалися тепер на місцеву владу. Існували окремо військова і цивільна влада.

Ще одним завданням, яке Діоклетіан ставив перед собою, була боротьба з християнством. На його думку, християни становили загрозу для влади, оскільки їхні общини нагромадили гроші та були добре організовані. У 303 р. він видав закон, яким заборонив християнство. Кожен віруючий мав привселюдно зректися своїх поглядів і принести жертву язичницьким богам та імператорам. Тих, хто відмовлявся, піддавали переслідуванням, тортурам, ув’язненню і навіть страчували.

Гай Галерій

Флавій Констанцій Хлор

У 305 р. Діоклетіан і Максиміан зреклися влади й передали її цезарям Галерію та Констанцію Хлору. Розгорілась нова боротьба за владу.

4. Реформи Константина

У 306 р. британські легіонери проголосили імператором талановитого і відважного командира, старшого сина Констанція Хлора Константина. Головним суперником Константина був син Максиміана Максенцій. Вирішальна битва між претендентами на владу відбулась у 312 р. біля містечка Червоні Скелі, поблизу Риму. Війська Максенція були розбиті. Константин увійшов до Риму. Сенатори, повіривши обіцянкам Константина відродити колишню владу сенату, проголосили його Августом.

У 324 р. Константин, названий пізніше Великим, став одноосібним володарем усієї Римської імперії. Всі громадяни стали підданими імператора.

Імператор продовжив реформи, розпочаті Діоклетіаном. Він провів грошову реформу, замінивши знецінені срібні монети золотими — солідами. Для впорядкування збирання податків прикріпив вільних людей до землі або ремесла. За реформами Константина, селянин і ремісник мали постійно проживати на одному місці. Заборона переселятись мала забезпечити не лише виробництво сільськогосподарської продукції і ремісничих виробів, а й постійний збір податків для наповнення державної скарбниці.

Константин

Римський солід

Тріумфальна арка Константина

За правління Константина змінився й склад римської армії. Якщо раніше її основу становили громадяни імперії, то тепер у ній почало з’являтися все більше найманців з племен, що проживали на кордонах імперії.

У 324-330 рр. на місці грецької колонії Візантій на берегах протоки Босфор Константин заснував нову столицю імперії — Константинополь, яку називали «другим Римом». У новій столиці збудували храми старим язичницьким богам і християнські церкви. Частина римської знаті переселилася до Константинополя.

На короткий час могутність імперії відродилася.

Константин помер 22 травня 337 р. Після його смерті почалася міжусобна боротьба за владу.

Перевірте, як ви запам’ятали

  • 1. Хто такі колони?
  • 2. У який період у Римі правили «солдатські» і «сенаторські» імператори? Назвіть найвідоміших імператорів цього періоду.
  • 3. Як була влаштована система правління, що отримала назву тетрархія?
  • 4. Яка головна відмінність принципату від домінанту?
  • 5. У яке місто імператор Константин переніс столицю імперії?
  • 6. Хто з імператорів став залучати до римської армії наймані загони варварів?

Поміркуйте і дайте відповідь

  • 7. Чому деяких римських імператорів ІІ-ІІІ ст. називають солдатськими?
  • 8. Які із заходів Діоклетіана продовжили життя імперії?
  • 9. Чому Діоклетіан переслідував християн?

Виконайте завдання

  • 10. Обговоріть у групах. Чим відрізняється домінат від принципату?

Завдання для допитливих

  • 11. Чому імператор Константин отримав прізвисько Великий?
скачать dle 11.0фильмы бесплатно
 

Коментарі (0)

Додавання коментаря

  • оновити, якщо не видно коду