Войти
Закрыть

Як жили предки українського народу — слов’яни. Практична робота № 6

6 Клас

У часи формування слов’янства спостерігалася велика рухливість різних племен і народів. Від початку своєї історії слов’янські спільноти вели осілий спосіб життя. Хоча також переміщалися в пошуках нових територій для життя. Діємо: практичні завдання За допомогою ілюстративних матеріалів і запитань до них укладіть розповідь про те, як давні слов'яни облаштовували свої поселення та житла. Давні слов’яни облаштовували невеликі (від семи до 30 господарств) неукріплені поселення, іноді будували укріплені городища. Житла будували наземні чи заглиблені в землю. Важливим їхнім елементом були печі або відкриті вогнища на долівці. Поряд із житлом лаштували господарські споруди, ями-льохи для зберігання запасів. 2. ЯК ГОСПОДАРЮВАЛИ ДАВНІ СЛОВ’ЯНИ Дізнатися про господарське життя давніх слов’ян допомагають археологічні дослідження. Розвиток слов’янських спільнот учені досліджують на матеріалах низки археологічних культур. Діємо: практичні завдання Пропонуємо вашій увазі довідкові матеріали та археологічні знахідки І тис. н. е. За допомогою наданих матеріалів виконайте такі завдання:...
0 Переглянути

Склавини й анти на теренах України

6 Клас

Уперше на сторінки писемних джерел анти потрапили наприкінці IV ст. Готський історик Йордан розповідав, що 375 р. анти зазнали нападу короля остґотів Вінітара. Спочатку мужні анти перемогли нападника, однак невдовзі Вінітар знищив вождя антів Божа разом із 70 старійшинами. Деякий час землі антів (територія сучасної України) входили до складу держави гунів, що існувала протягом 370-469 рр. А вже з розпадом імперії гунів анти утворили самостійний союз племен. Анти славилися як вправні воїни, які воювали з готами, Візантією та аварами. З писемних джерел до нас дійшли імена антських вождів Мусокія, Ардагаста, Пирогоста. Військове мистецтво антів базувалося на особистому досвіді антських вождів. Воюючи проти супротивника, вони намагалися діяти раптово, швидко, використовуючи різноманітні хитрощі: засідки, пастки. Анти запозичили у своїх ворогів лук і стріли, дротики, шоломи, кинджали. Пізнавально й цікаво Анти — в перекладі з давніх східних мов означає «кінець», «край», «окраїна». Назву антам, імовірно, дали сусідні народи, для яких анти — окраїнний народ щодо сусідніх античних цивілізацій. Пізнавально й цікаво На період існування на теренах України антів і склавинів припадає час заснування столиці нашої держави — Києва. Хоча поселення людей існували на території столиці задовго до слов'янських часів, однак офіційною датою заснування прийнято вважати 482 р., коли, за легендою про заснування Києва, місто було закладене полянським князем Києм....
0 Переглянути

Як починалася історія слов’ян

6 Клас

Слов'яни — найбільша (300-350 млн осіб) в Європі спільнота споріднених народів, що населяє значні території Центральної, Східної, Південної Європи. Слов'яни розмовляють схожими мовами, однак за територією розселення виділяють три гілки слов'янства: східнослов'янську (українці, білоруси, росіяни), західнослов'янську (поляки, кашуби, чехи, словаки, лужичани), південнослов'янську (серби, хорвати, словенці, боснійці, болгари, македонці, чорногорці). Зіставляючи скупі відомості писемних джерел та інформацію археологів, історики поволі відтворюють перші сторінки історії слов’ян. Зокрема, на підставі археологічних досліджень встановлено, що формування праслов’янських спільнот відбувалося упродовж ІІ—І тис. до н. е. Найбільш ранні писемні згадки про слов’ян, на думку деяких істориків, належать до початку І тис. н. е. Під назвою венедів (венетів) вони згадуються у працях римських авторів І ст. н. е. Плінія Старшого й Тацита. Згодом венеди згадуються в «Певтингеровій таблиці» (копія з римської карти І ст. до н. е. — перша половина V ст. н. е.) Самоназва слов’ян (слов'яни — ті, хто володіє словом, розмовляє зрозумілою мовою) з’явилася на межі IV—V ст. н. е. Однак у працях пізніших авторів вони згадуються також під назвами антів і склавинів....
0 Переглянути

Падіння Західної Римської імперії

6 Клас

Вам уже відомо, що «варварами» римляни називали своїх сусідів-неримлян, яких вони вважали відсталими та некультурними. Варварами називали різні за походженням народи, зокрема кочовиків — гунів, слов’янські племена, а також германців, до яких належали готи, франки, вандали, бургунди та інші. Ще з II ст. н. е. варвари почали здійснювати набіги на Римську імперію. Не оминули варвари й Україну. Так, у першій половині III ст. в українське Причорномор’я з Прибалтики прийшли готи. Тут вони захопили античні міста-держави Ольвію, Тіру, а також Боспорське царство. Звідси в другій половині ІІІ ст. здійснювали походи в Малу Азію та на Балканський півострів, завдаючи клопоту Римській імперії. Із часом готи розділилися на дві групи: вестготів, які жили на захід від Дністра, й остґотів, які жили в нижній течії Дніпра. У IV ст. готи прийняли християнство та створили королівство на чолі з Германаріхом. У 375 р. держава впала під натиском навали гунів, що прийшли в Європу з далекої півночі Китаю. 2. ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО ПЕРЕСЕЛЕННЯ НАРОДІВ Період з IV до VII ст. відомий як Велике переселення народів. Цей процес мав кілька причин: зміна клімату, що змушувала кочовиків шукати нові пасовища для худоби; посилення майнової та соціальної нерівності; зростання ролі вождів і знаті, їхнє прагнення до захоплення нових земель і воєнної здобичі....
0 Переглянути

Кризові явища в Римській імперії та її поділ

6 Клас

Римська імперія мала величезну територію, сильну армію і, здавалося, ніщо не могло похитнути її могутності. Проте в господарстві імперії розпочалася криза (занепад). Пізнавально й цікаво У 122 р. імператор Адріан побудував на кордоні Риму в Англії 117-кілометровий оборонний вал з фортами (фортецями) й 10-метровими ровами з обох боків. Таким чином, Рим від завойовницьких походів перейшов до оборони від варварських племен. Основою всього господарства була праця рабів. Вони працювали в полі й пасли худобу, зводили будинки й акведуки, палаци та храми. Поміркуймо! Наскільки раби були зацікавлені в результатах своєї праці? Дешева рабська праця витіснила працю вільних ремісників і селян, у яких, до того, землевласники поступово відібрали їхні землі. Вільні селяни, ремісники розорялися й перетворювалися на пролетарів — людей без майна й без роботи, які живуть подачками, охоче беруть участь у будь-яких заколотах. Тільки в одному Римі в II ст. н. е. жили близько 200 тис. пролетарів, які не працювали, але щодня одержували їжу, а іноді й гроші. Від римської влади вони вимагали безкоштовних розваг, насамперед гладіаторських боїв. Гасло «Хліба й видовищ!» стало правилом їхнього життя....
0 Переглянути

Виникнення та поширення християнства

6 Клас

Після розгрому повстань скорених народів, рабів і бідноти в ІІ—І ст. до н. е. пригноблені версти римського суспільства опинилися в ще складнішому становищі. Зневірені люди розмірковували над запитаннями: що робити знедоленим людям, де знайти порятунок від важких умов життя? Античні філософи навчали, що сонце, земля, вогонь — це явища природи, а не боги. Боги були жорстокими, вередливими й мало чим відрізнялися від людей. Поміркуймо! Чому потрібна була нова релігія, а старі релігії Греції та Риму втратили свою популярність? 2. ПЕРШІ КРОКИ ХРИСТИЯНСТВА Релігія євреїв — юдаїзм — мала риси, що привертали до себе увагу людей. Це — монотеїзм (віра в єдиного Бога), а також віра в те, що настане день, коли на Землі з’явиться Месія (рятівник, «помазаник Божий») і врятує свій народ від римського рабства. У Палестині, де жили євреї, численні юдейські секти пропонували людям різні ідеї. З таких сект і виросла нова релігія — християнство. Варто запам’ятати! Християнство — одна з трьох світових релігій (разом із буддизмом та ісламом). Основа віровчення: віра в Ісуса Христа як втілення і вияв Бога, зішестя на Землю Сина Божого для спасіння людства від гріха....
0 Переглянути

Культура Давнього Риму

6 Клас

На культурний розвиток Риму істотно вплинули греки, які в 146 р. до н. е. були завойовані римлянами. Римські боги, зазнавши впливу еллінів, стали подібними до грецьких. Так, римський Юпітер був схожим на Зевса, Марс — на Ареса, Венера — на Афродіту, Юнона — на Геру. На честь богів римляни влаштовували свята, що відігравали велику роль у суспільному житті. Зіставте грецьку та римську скульптури цариці богів. Дізнайтеся, на які сфери життя вони впливали. Опишіть ці скульптури. 2. РИМСЬКЕ МИСТЕЦТВО й ОСНОВНІ АРХІТЕКТУРНІ ПАМ'ЯТКИ Пізнавально й цікаво Мистецтво в Римі відігравало зовсім іншу роль, ніж у Греції, в якій воно було нерозривно пов'язане з життям. Грецькі живописці, скульптори, архітектори, філософи та поети самі творили історію. У Давньому Римі це завдання виконували правителі міст, полководці, імператори, їхні імена вписані в історію, а от імена римських живописців, скульпторів до нас не дійшли, хоча вони були також талановиті, як і грецькі. Наприклад: амфітеатр Флавіїв (римського імператора), Аппієва дорога (римського цензора). Рим створив велику культуру і прагнув поширити цивілізацію в світі. Цікавим є те, що римляни не продовжили теоретичних досліджень греків у галузі фізики та математики. Їх цікавило здебільшого практичне застосування наукових досягнень....
0 Переглянути

Римське право. Практична робота № 5

6 Клас

Римське право — система загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених Римською державою (царського, республіканського періодів і періоду імперії). Розвиток римського права охоплює понад тисячу років, від Законів дванадцяти таблиць (451-450 рр. до н. е.) до римського цивільного права імператора Юстиніана І. Римське право послужило основою правових систем у континентальній Європі, а також в Ефіопії та найдавніших європейських колоніях. Цицерон згадував, що коли він був хлопчиком, то школярі «Закони дванадцяти таблиць» учили напам'ять. Чи варто, на вашу думку, використовувати цей приклад у сучасних школах для ознайомлення учнів із правовими нормами? Як ви розумієте висловлювання Цицерона: «Знання законів полягає не в тому, щоб пам'ятати їхні слова, а в тому, щоб осягнути їхній сенс». Пізнавально й цікаво Рабів у Давньому Римі вважали річчю, і вони не мали прав. Але в привілейованому становищі перебували раби 83 цінних професій, освічені раби, наприклад, висококваліфіковані кухарі, педагоги, ювеліри, поети, художники, юристи. Володарі цих рабів їх оберігали, оскільки вартість їхня була дуже високою....
0 Переглянути

Утворення Римської імперії. Октавіан Август

6 Клас

Після смерті Юлія Цезаря в Римі тривали війни за розширення римських володінь та боротьба за владу. У 27 р. до н. е. родич Цезаря Октавіан установив одноосібне правління у володіннях Риму — період республіканського правління в державі завершився. Римський сенат, слухняно приймаючи пропозиції Октавіана, присвоїв йому ім’я «Август» (священний, звеличений божеством). В історії Риму розпочався період імперії. Октавіана, який став першим римським імператором, називали Цезарем Августом («сином божественного»). Як імператор Октавіан Август зосередив у своїх руках повноваження всіх органів колишньої римської республіки. Така форма правління, коли зберігалися республіканські установи, але влада належала одній людині, дістала назву принципата (у перекладі з латинської — керівна роль, імператорська влада). Пізнавально й цікаво Маючи повну монархічну владу, Август увесь час наголошував, що він тільки перший серед рівних. Тому він не дозволяв споруджувати храми й виготовляти статуї на свою честь. Зовні Август тримався скромно, одяг носив тільки домашнього виготовлення, витканий дружиною й дочкою. Усе життя імператор боявся змов. На засідання сенату він з'являвся в панцирі та з мечем під одягом. Сенатори підходили до нього по одному, кожного обшукували. Октавіана охороняла особиста гвардія — преторіанці. 1. Як характеризують Октавіана Августа наведені факти? 2. Чому Октавіан дбав про свою охорону? За часів Августа у всій імперії розгорнулося грандіозне будівництво. Місто прикрасили багатьма чудовими спорудами, створили нову площу — Форум Августа....
0 Переглянути

Диктатура Юлія Цезаря

6 Клас

У 74 р. до н. е. розпочалося найбільше в Стародавньому світі повстання рабів-гладіаторів, яке очолив Спартак, фракієць за походженням. Він служив у римському війську, але потім утік, був схоплений і відданий у гладіатори. Гладіатор (від латинського слова «гладіус» — меч) — людина, яка володіє мечем. Зазвичай гладіаторами ставали найдужчі й найхоробріші раби. У спеціальних школах їх навчали володіти зброєю, майстерно фехтувати. Школи були схожі на в'язниці, де гладіаторів суворо охороняли, а за найменшу провину заковували в кайдани, саджали на ланцюг. Гладіаторські бої влаштовували в цирках (спорудах, схожих на сучасні цирки), де гладіатори повинні були битися один з одним або з дикими звірами на потіху римлянам. Боротьба за владу, в якій активну участь брала армія, придушення повстань рабів сприяли зростанню впливу полководців. Одним з них був Гай Юлій Цезар. У 59 р. до н. е. його було обрано консулом. Через рік він був призначений намісником у приєднану до Риму провінцію Галлію. Установивши римське панування, Цезар став майже одноосібним правителем на підкорених землях. Зростання популярності Цезаря непокоїло Помпея — державного діяча й полководця Риму. Помпеєві вдалося переконати сенат і відкликати Цезаря з Галлії....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 25 26 27 28 29 30 31 32 33 ... 60
Назад

Навігація