Середні віки в історії людства

СЕРЕДНІ ВІКИ В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА

Велике переселення народів, що протягом 300 років вирувало на просторах Азії та Європи, призвело до загибелі Західної Римської імперії, а також давніх держав Індії та Китаю. Якісно новий стан державного, суспільного й культурного життя європейських й азіатських цивілізацій утвердився на тисячу років та увійшов в історію під назвою «Середні віки». Підсумкам епохи Середньовіччя присвячений цей параграф.

1. Поділ світу середньовічними цивілізаціями.

У Середні віки світ невпізнанно змінився. У Європі, Азії й Африці виникло кілька не схожих одна на одну цивілізацій. Вони охопили своїм впливом більшість народів, що згадуються в писемних джерелах.

Спираючись на досягнення античних і варварських народів, у Європі поступово затвердилася християнська цивілізація, країни й держави якої охоплювали землі від Піренеїв до Уралу й Скандинавії. Зберігаючи давні традиції й пристосовуючись до нових умов, розвивалися могутні та своєрідні цивілізації Китаю й Індії. Найбільш молодою і активною виявилася арабо-мусульманська цивілізація. У результаті арабських завоювань VII—IX ст. іслам затвердив свій вплив на землях Північної Африки, Близького Сходу, Середньої та Передньої Азії.

Середньовічні цивілізації значною мірою відрізнялися одна від одної, проте не можна стверджувати, що одні були кращими за інші.

2. Від варварського королівства до станово-представницької монархії.

Середньовічне тисячоліття суттєво змінило державний устрій європейських країн. Від варварських королівств і князівств через феодальну роздробленість провідні країни Європи пішли шляхом створення централізованих національних держав. У багатьох західноєвропейських країнах важливу роль відіграли станово-представницькі збори (парламенти, Генеральні штати, сейми, кортеси тощо). Вони обмежували всевладдя королів й імператорів. Деякі країни й народи увійшли до складу Священної Римської імперії.

Рис. 1. Печерний буддійський храм в Індії

Рис. 2. Пізанська вежа в Італії — шедевр романської архітектури

Інші об’єднували свої держави (Польща й Литва) в умовах постійної зовнішньої небезпеки.

Середньовічна Європа неодноразово показувала свою силу, відбиваючи набіги кочівників, вторгнення сарацинів, навалу монголів у XIII ст. Середні віки стали часом народження й нині існуючих держав, таких як Франція, Англія, Іспанія, Росія, Туреччина тощо.

Іншим історичним шляхом розвивалися азіатські народи, що входили до складу великих імперій у Китаї, Індії й арабському світі. Тут затвердилися держави у вигляді деспотій. Правління деспота (імператора, шаха, хана, султана) не обмежувалося законом, усі жителі країни були його підданими. Вважалося, що багатства країни, життя й майно людей належали правителеві.

Середньовічні держави створили необхідні умови для подальшого розвитку народів і країн.

3. Середньовічне суспільство.

У важкі часи Середньовіччя одна людина самостійно вижити не могла. Люди були змушені об’єднувати свої зусилля. Феодали створили феодальну драбину і рицарські ордени. За сприяння духівництва виникли церкви, монастирі, жебрущі ордени. Трударі об’єднувалися в селянські общини, ремісничі цехи, купецькі гільдії. Середньовічні школярі й вчителі створювали університети. Навіть злидарі й бурлаки мали свої об’єднання.

Рис. 3. Створення світу. Середньовічна мініатюра

Рис. 4. Альгамбра — палац мусульманських правителів Іспанії

Схожі об’єднання людей існували і в країнах Сходу (монастирі, ордени, общини). В Індії склалася унікальна система розподілу людей на варни й касти. У багатьох східних країнах дуже сильними залишалися родоплемінні відносини.

Наприкінці Середньовіччя розподіл людей на стани, касти, ордени й общини гальмуватиме подальший розвиток суспільства.

4. Духовне життя в Середні віки.

Духовне життя людини визначалося релігійними потребами, мораллю й правилами. У цей час зміцніли й затвердилися світові релігії, які поділили між собою все цивілізоване людство.

У Ранньому Середньовіччі вчення Конфуція в Китаї стало релігією. За наказом імператора на честь давнього мудреця почали зводити храми й здійснювали жертвоприношення. Конфуціанство називають «релігією порядку», що зміцнює одноосібне всевладдя «Сина Неба». Китайський буддизм і даосизм створили необхідні умови для самовдосконалення людини, розвитку наук про природу й суспільство.

Індуїзм, що склався в Індії в I тис. н. е., з одного боку, закріплював, освячував розподіл людей на варни й касти, але з другого, — відрізнявся високим рівнем толерантності до інших релігій і культур.

За короткий історичний період іслам перетворився на світову релігію, поширюючи досягнення арабо-мусульманської культури. Важливою особливістю духовної культури країн ісламу став розвиток наукових знань в області математики, астрономії, географії й історії.

Християнство поділилося на дві великі гілки — католицтво й православ’я. Проте середньовічне християнство сприяло розвитку всіх напрямків культури й видів мистецтва. Із середньовічних монастирських шкіл виросли університети, зародилися початки наукових досліджень.

Духовне життя середньовічного суспільства визначило появу культури гуманізму й Відродження в провідних країнах Європи.

5. Досягнення матеріальної культури.

Матеріальний світ середньовічної людини змінювався дуже повільно. Селянські знаряддя праці, інструменти ремісника, транспортні засоби вдосконалювалися, але ці зміни не були кардинальними, розтягувалися в часі й не впливали на життя людини.

Рис. 5. Храм Неба в Пекіні (1420 р.)

Рис. 6. Китайський корабель і європейська каравела

? Який із цих кораблів XV ст. був краще пристосований до далеких морських мандрів?

Варто також пам’ятати, що країни східних цивілізацій протягом усієї доби Середньовіччя випереджали Європу в розвитку науки, техніки й матеріального світу в цілому. Через кілька століть у європейських країнах почали користуватися відкриттями й досягненнями східних цивілізацій: порох і вогнепальна зброя, папір і друкарство, компас, алгебра й «арабські» цифри.

Останні два століття епохи Середньовіччя стали часом рішучих змін у матеріальній культурі західноєвропейських країн. Як завжди, найпомітніший прогрес відбувся в галузі озброєнь. З’явилися облогові й польові гармати, здатні вирішити долю будь-якої фортеці. Це переконливо довела артилерія османів під час штурму Константинополя, що вважався неприступним. Ручна вогнепальна зброя (аркебузи) швидко звела нанівець усі переваги закутих в обладунки рицарів. «Воюючий стан» замінила дисциплінована наймана піхота.

М’язову силу людини й тварин повсюди змінило водяне колесо. Помітними були досягнення в області механіки — ремісники застосовують свердлильні, токарські й шліфувальні верстати. На вежах міських ратуш з’являється механічний годинник. Зростання торгівлі стимулює появу нових типів морських суден.

Середні віки створили необхідні умови для подальшого бурхливого розвитку європейської цивілізації в епоху Нового часу.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно