Практичне заняття. Замок. Рицарські традиції. Життя селян

§10. Практичне заняття. Замок. Рицарські традиції. Життя селян

Відважні, мужні й шляхетні середньовічні рицарі стали взірцем для наслідування на багато століть. З іншого боку, саме повсякденна й важка праця селянина робила можливими «рицарські подвиги». Багато письменників присвятили свою творчість цим середньовічним станам. На практичному занятті ми познайомимося з літературними творами й писемними джерелами, у яких розповідається про життя шляхетних рицарів і працьовитих селян.

1. Як стати рицарем?

Кожен феодал вважався рицарем — важкоозброєним кінним воїном. Рицар був озброєний списом і довгим мечем. Великий трикутний щит, а також важкий залізний обладунок захищали воїна від голови до п’ят. Бойовий кінь рицаря також був закутий у броню. Поки рицар перебував у сідлі, із ним не могли впоратися й десятеро піхотинців. Як саме досягали такої військової майстерності?

Виховання рицаря починалося із семи років. Під керівництвом колишнього воїна хлопчик із раннього віку вчився рукопашного бою, фехтування й володіння списом, уміння вправно їздити на коні. Життєві успіхи рицаря залежали від військової майстерності й досвіду. Грамоті приділялося значно менше уваги. Багато рицарів залишалися неуками.

Після багатьох випробувань наставав довгоочікуваний день. Сеньйор висвячував свого 14-річного васала в рицарі. Німецький письменник Л. Фейхтвангер у романі «Іспанська балада» так описує цю подію:

...Настав знаменний день, день «удару мечем». Два священнослужителі одягли дона Педро. Вбрання його було червоне, немов кров, яку рицар зобов'язаний проливати, захищаючи Церкву і встановлений Богом порядок; черевички були коричневі, як земля, у яку всім нам доведеться зійти; пояс був білий, як чиста совість, зберігати яку він заприсягся.

Дзвонили в усі дзвони, коли принц прямував засипаними трояндами вулицями в церкву Сантьяго. Там на нього чекав дон Альфонсо в оточенні грандів* і знатних дам. Зброєносці надягли на голову схвильованому донові Педро шолом, вбрали його в кольчугу, вручили трикутний щит — тепер він мав обладунок для самозахисту. Вони оперезали його мечем — тепер у нього була зброя для нападу. Дві шляхетні дівиці надягли йому золоті шпори — тепер він міг виїхати на бій за правду й гідність.

І от дон Педро опустився на коліна, і архієпископ дон Мартін гучно прочитав молитву...

Удар відбувся. Оголеним клинком дон Альфонсо вдарив його долілиць по спині, не дуже сильно, але все-таки досить міцно, щоб відчути крізь кольчугу біль.

? 1. Який знаменний день із життя феодала описаний у цьому епізоді? 2. Де відбувалася подія і хто брав участь в урочистому ритуалі? 3. Яке головне зобов'язання брав на себе васал? Яку особисту рису рицаря письменник вважає найголовнішою? 4. Опишіть обладунок і зброю рицаря.

2. Кодекс рицарської честі.

Вірність сеньйору вважалася для рицаря вищою доблестю. Рицар мав захищати церкву, вдів і сиріт, піклуватися про своїх підданих, бути щедрим і шляхетним. Ці якості прославлялися в рицарських романах, але в реальному житті небагато феодалів відповідали кодексу рицарської честі.

В історії завоювань Карла Великого відома невдала облога міста Сарагоса, захопленого арабами. Відступаючи, загін франків був оточений

* Гранд — знатний іспанський феодал.

Рис. 1. Рицар

Рис. 2. Посвята в рицарі. Мініатюра XIV ст.

Рис. 3. Карл Великий вручає меч Роланду. Мініатюра XIII ст.

і перебитий місцевим населенням. Дружинники, що лишилися живими, склали пісню про його героїчну загибель. Пізніше вона перетворилася на відомий твір — «Пісню про Роланда». У цій поемі рицар Роланд перед вирішальною сутичкою звертається до свого товариша Олів’єра:

За нашого сеньйора слід терпіти

Жорстокий холод і нестерпну спеку,

Віддати кров свою і тіло разом.

То бийте ж списом, я мечем дістану,

Дарунком Карла, славним Дюрандалем*,

Якщо ж загину, той, хто його візьме,

Все ж скаже: «Меч шляхетного васала!»

? 1. Які обов'язки васала Роланд вважав найголовнішими і найпочеснішими? 2. У чому він вбачав рицарську доблесть?

3. Турнір.

У мирний час улюбленим заняттям рицарів було полювання, що розвивало силу й спритність. Після полювання рицарі розважалися на бенкетах, які тривали багато днів поспіль. Зазвичай сеньйора супроводжувала група васалів, що прагнули розваг і пригод. Головною розвагою рицарів стали турніри, де кожен феодал міг виявити відвагу й військову майстерність, похизуватися гарною й дорогою зброєю й обладунком. Одним із найхоробріших рицарів був англійський король Річард I Левове Серце. Він уславився тим, що не програв жодного турніру.

* Дюрандаль — меч Роланда, отриманий від Карла Великого після васальної присяги.

Рис. 4. Рицарський турнір. Мініатюра XV ст.

Рис. 5. Замок Алькасар в Іспанії. Сучасний вигляд

Змагання рицарів присвячували значним подіям — військовим перемогам, весіллям, народженню дітей сеньйора. Турніри перетворювалися на яскраві видовища. Вони були багатолюдними й проводилися на спеціально обладнаному майданчику біля стін замку або міста. На трибунах збиралася верхівка феодального суспільства, простий люд юрбився навколо. Свої турнірні подвиги рицарі присвячували «прекрасній дамі».

Головним змаганням вважалися двобої кінних рицарів. Вершники й коні були надійно захищені й прикрашені вишитими накидками, прапорами й гербами. На великій швидкості вершники зіштовхувалися один з одним, намагаючись збити супротивника з коня спеціальним турнірним списом. Важкий і громіздкий обладунок не давав змоги рицареві, який упав, підвестися без сторонньої допомоги. Іноді двобій завершувався фехтуванням на мечах і булавах, інколи — смертю учасника. Переможець двобою продовжував турнір до повної перемоги. Великий успіх у глядачів мали турнірні бої рицарських загонів.

4. Замок.

У бурхливі й тривожні часи Середньовіччя феодали були змушені укріплювати своє житло. Так з’явилися феодальні замки, що нагадували неприступні фортеці. Вони надійно захищали свого власника від зовнішніх і внутрішніх ворогів. Наприклад, французький король Людовік VI Товстий (1108—1137) ледве не половину свого тривалого правління витратив на те, щоб захопити замок одного з баронів, розташований на шляху з Парижа в Орлеан. Барон грабував купців, що перебували під королівським заступництвом. Замок був грізним свідченням панування феодала над навколишніми землями й людьми, що жили на них.

Завдання

Використовуючи рис. 6, спробуємо подумки прогулятися середньовічним замком, який феодал перетворив на справжню фортецю.

У тексті олівцем проставте відповідні номери замкових споруд, позначених на малюнку.

Рис. 6. Середньовічний замок

Рис. 7. Донжон

Рис. 8. Замкові ворота

Навколо замку виритий рів, заповнений водою ___ . Десь тут є запасний вихід із замку ____ . Його оточують високі кам'яні стіни ____ , укріплені вежами ___ .

До воріт замку веде розвідний міст. Ворота укріплені здвоєною надбрамною вежею ____ . За стінами розташовані замковий двір ____ , церква ____ , господарські приміщення, стайні ____ . Найгарнішою спорудою замку є центральна внутрішня вежа — донжон ___ , що сягає 60 метрів у висоту. Вхід до неї захищений важкими дверима, окутими залізом. Усередині вежі три поверхи, кожний з яких являє собою величезну залу. Зала першого поверху з нішами в стінах є арсеналом ___ ; у залі другого поверху розташована величезна піч, у якій під час облоги випікають хліб для захисників вежі ____ ; на третьому поверсі — зала з виходами на зовнішню вежу з бійницями ____ . У вежі може розміститися великий гарнізон.

У донжоні є вихід у підземелля з безліччю прихованих ходів; вони будувалися для таємних зносин із зовнішнім світом під час облоги. Перекази розповідають, що існував навіть підземний хід між замком і сусіднім монастирем. У льохах і підземеллях замку можна зберігати запаси, яких вистачить, щоб годувати його мешканців протягом року. У підземеллях замку розташована в'язниця ____ .

Багато середньовічних феодальних замків вважалися неприступними. Однак у феодалів було багато ворогів, від яких іноді не рятували високі стіни й вежі.

5. Селянське життя.

У період Раннього Середньовіччя більшість вільних селян-общинників втратили свої права на землю. Вони стали залежними людьми. Як же селяни втрачали свої земельні володіння? Про це пише історик А. Гуревич.

Рис. 9. Польові роботи. Малюнок XV ст.

Рис. 10. Селянин та управитель феодальним маєтком

Перегорнемо подумки сухі пергаментні сторінки середньовічних грамот. Ось вдова продає феодалові клаптик землі, тому що бика не стало і не знає вона, як обробити поле, і немає коштів, щоб прогодувати двох малих синів. От старий селянин віддає феодалові свій наділ за теплий кут і їжу до кінця своїх днів. Ось селянська родина бере гроші в борг і присягається повернути їх у день Святого Михаїла (29 вересня), а якщо не поверне, тоді феодалові перейде весь наділ. От історія братів, що спільно володіли садом, який успадкували від батька, але один із братів пішов у ченці й повинен зробити внесок у монастир.

Скільки цих грамот, що розповідають про дарування й продаж землі, про позики й поневолення! Ось вони, записані на клаптиках пергаменту, завірені показаннями свідків або ж переписані акуратним почерком у картулярій — спеціальну книгу, яку ведуть у монастирі, реєструючи нові придбання землі й залежних людей. В одному тільки Фрейзингенському монастирі вже до середини VIII ст. накопичилося близько 700 таких грамот! І всі вони оповідають про те, як було пограбоване й закабалене селянство.

? 1. Які випадки втрати землі селянами наведено в тексті? 2. У яких документах містився факт втрати земельних володінь?

Селяни продовжували користуватися землею, права на яку вони вже втратили. Як відомо, за користування землею залежні селяни несли повинності — панщину й оброк.

Із картулярію Фрейзингенського монастиря (Х ст.)

Селянин Відрад має повний наділ землі. Він сплачує за нього одну свиню, фунт льону, трьох курей, 18 яєць; щорічно дає по піввоза винограду, п'ять возів гною зі свого господарства; 12 разів привозить по оберемку дров (зазначена величина оберемка); пече хліб і варить пиво. Відповідно до звичаю протягом тижня пасе в лісі свиней. Три дні на тиждень протягом усього року обробляє ділянку панського поля (зазначений розмір ділянки). У жнива збирає на ньому врожай, а під час косовиці косить стіг сіна, працює в панській садибі. А його дружина повинна ткати полотняний одяг. Замість військового збору він відпрацьовує з возом і биками від травня до серпня.

? Заповніть у зошиті таблицю «Обов'язки селянина Відрада».

Звісно, життя середньовічного селянина складалося не тільки з важкої праці хлібороба й панщини. Важливими й регулярними подіями для селян були відвідування церкви, де шукали розраду й надію на краще життя. У середньовічних селах проводилися свята з нагоди закінчення землеробських робіт, урожаю, дня літнього сонцестояння тощо.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно