Славослови жінок, кохання й честі

Яскраву сторінку в історію середньовічної європейської культури вписало рицарство. У своїх епічних творах ті рицарі, яких Бог наділив «медом поезії», прославляли безмежну відданість рицаря вродливій і благородній дамі, мирянина — церкві, васала — сеньйору. В XII ст. із стародавніх кельтських легенд про короля Артура та рицарів Круглого столу виникли рицарські романи (їх ще називають куртуазними — «придворними»). Вони оспівували палке кохання. Особливо зворушливо зображено це почуття в перлині середньовічної літератури — повісті «Трістан та Ізольда». Були серед рицарів і талановиті поети (у Франції їх називали трубадурами і труверами, в Німеччині — мінезингерами). Поети-рицарі на всі лади оспівували також жіночу чарівність та свої ніжні почуття до жінок. Виходило, що рицар, аби прислужитися дамі свого серця (справжній чи вигаданій), ладен був здійснити найнебезпечніший подвиг! Поети трохи лукавили, адже справжнє ставлення до жінок у середні віки було не таким шляхетним.

Поясни, чому того, хто когось чи щось оспівує, нині називають трубадуром?

Куртуазна література — література західноєвропейського середньовіччя, що оспівувала рицарське кохання, честь, подвиги.

Саги — оповіді про королів і героїв у скандинавських країнах.

Трубадури — середньовічні південно-французькі мандрівні поети-співці.

Трувери — середньовічні північно-французькі поети-співці.

Мінезингери — німецькі середньовічні поети-співці.

Дама та її рицар перед турніром. Мініатюра XIII ст.

Дама під захистом рицаря. Французька мініатюра

скачать dle 11.0фильмы бесплатно