«Золотий вік» Юстиніана

Візантія розквітла за правління імператора Юстиніана (527—565 рр.).

Віч-на-віч

Юстиніан був людиною освіченою, розумною, вольовою і водночас жорстокою, підступною, дворушною, безмежно честолюбною і владолюбною. Він одружився з чарівною Феодорою — колишньою цирковою актрисою. Кращої пари годі було й шукати! Феодора ні в чому собі не відмовляла (її називали позаочі «вчителькою безсоромності»), купалася в розкошах, була жорстокою, невблаганною і мстивою, великим майстром плести інтриги при дворі. У неї запобігали ласки не лише вельможі, а й іноземні володарі. З Юстиніана вона, як мовиться, сукала мотузки, правила разом з ним. У лиху годину виявляла більше мужності й витримки, ніж імператор.

Інтриги — приховані зловмисні дії, наклепи, підступи, корисливі хитрощі.

Юстиніан зумів повернути імперії колишню велич. Візантійці відвоювали ряд земель у варварів (Північну Африку — у вандалів, Сицилію та Південну Італію — в остготів, Піренейський півострів — у вестготів), впорядкували судову систему. Укладений ними звід римських законів — «Кодекс Юстиніана» — впродовж століть визначав судове життя не лише Візантії, а й Європи. Імператор рішуче насаджував християнство. Він побудував у Константинополі архітектурну окрасу столиці — храм святої Софії — найвеличніший православний храм у світі, «храм храмів». На кордонах імперії він звів потужний оборонний вал із фортець.

Імператриця Феодора. Мозаїка VI ст.

Імператор Юстиніан в оточенні своїх воїнів, царедворців і дипломатів. Мозаїка VI ст.

На грандіозні будівельні роботи та казкову пишноту імператорського двору витрачалися шалені кошти. Тому не дивно, що населення знемагало під податковим тягарем. Податки та свавілля чиновників зрештою допекли народ до живого. У Константинополі спалахнуло грізне повстання «Ніка» (тобто «Перемагай!» — заклик повсталих). Повстанці перетворили столицю в руїну. Юстиніан не зрікся влади й не втік з міста лише тому, що Феодора нагадала йому стародавню мудрість: «Царська влада — чудовий саван» (тобто, за владу слід боротися до останнього подиху). Врешті-решт, уряд з допомогою варварів-найманців потопив повстання в крові.

Лангобарди, перси та араби нападають на Візантію. З середньовічної мініатюри

Після смерті Юстиніана Візантійська імперія почала занепадати.

Невдовзі їй довелося зіткнутися з грізними ворогами — арабами і персами. Персів вдалося угомонити, але з арабами, які заснували свою державу — Арабський халіфат, поладнати було складніше. Араби захопили Єгипет, Близький Схід й просувалися все далі й далі на захід та схід. Константинополем вони не оволоділи лише тому, що візантійці застосували проти них жахливий «грецький вогонь».

Для всезнайок

Носи візантійських суден прикрашали позолочені зображення лева чи іншого звіра. З їхньої пащі на ворогів викидалися струмені «грецького вогню», що жахало варварів. Ворога також закидали посудинами зі зміями, скорпіонами, смердючими речовинами.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно