§ 4. ДЕРЖАВА В СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЄВРОПІ

«Король, королевич...»

Поселившись на території Римської імперії, германці знайшли там досконаліший, ніж у них, державний устрій. Їхній верхівці сподобалась сильна влада імператорів. Але германські конунги, майбутні коралі, не могли відразу відмовитися від народних зборів та ради старійшин. На побудову держави з сильною владою германці затратили кілька століть. Історики називають таку державу монархією, бо вона базувалася на одноосібній владі монарха, яка була спадковою (передавалася від батька до сина). У Європі монархів називали королями (назва походить від імені Карла Великого), в Росії — царями (назва походить від імені Цезаря).

Влада перших франкських королів ще була слабкою, проте поступово міцнішала. Згадайте історію з суассонською чашею: конунг Хлодвіг не відразу стратив непокірного воїна, а зробив це лише через рік, коли відчув, що має для цього достатню владу. Посилили ж свою владу коралі франків переважно завдяки своїм воєнним успіхам, нарощуванню багатств, підтримці з боку церкви.

Мармурове крісло Карла Великого в соборі Ахена

Палац Карла Великого в Ахені. Реконструкція

Королі, навіть якщо церква надавала їм особливо почесний титул імператора, не могли самотужки керувати великою країною. Вони спиралися на військо, чиновників, суд — усе те, що називається державою. Але держава з’явилася не відразу. Навіть Карл Великий ще не мав своїх міністрів та інших посадовців, їх замінювали палацові слуги: камергер, конюший, кравець та ін. В областях найбільші племена очолювали герцоги (ця посада була спадковою). Невеликі округи підпорядковувалися графам (їх призначав монарх). На чолі прикордонних «марок» стояли маркграфи (від цього слова походить титул маркіз). У найвіддаленіші куточки держави імператор відряджав своїх довірених контролерів — «королівських посланців».

Карл Великий не мав своєї столиці, бо життя провів у воєнних походах та постійних роз’їздах по імперії. Найчастіше імператор франків зупинявся в Ахені, де любив купатися в гарячих джерелах (у цьому місті його й поховали).

Проводив життя в мандрах не лише Карл Великий, а й інші монархи. До цього змушувала відсутність засобів зв’язку. За королем, скучаючи за домашнім затишком, плентався весь його двір, який нагадував «караван чи військо на марші». Інакше керувати державою тоді було неможливо.

Переїзд королівського двоpy. З середньовічного малюнка

Монарх — спадковий глава держави в монархії.

Монархія — одноосібна вища державна влада, здебільшого спадкова.

Для всезнайок

Ще франки склали легенду, нібито в день хрещення Хлодвіга прилетіла біліша за сніг голубка і принесла в посудині священну ароматну олію — єлей. Єлею ніколи не меншало, бо його постійно оновлювали. Він зберігався в монастирі Сен-Ремі, що в м. Реймсі. Ним миропомазував чоло, руки, груди й спину французьких королів архієпископ Реймський. Тому королів і називали «Божими помазанниками». Вважалося, що на них зійшла Божа благодать, що й вони — чудотворці.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно