§ 13. АРАБСЬКИЙ ХАЛІФАТ

Арабські завоювання VII—VIII ст. тісно пов’язали християнський Захід та ісламський світ, стосунки між якими були непростими. Християни і мусульмани досхочу навоювалися між собою, але водночас налагодили й мирну торгівлю та обмінювалися культурними надбаннями.

Мусульманин — той, хто сповідує Іслам.

Про те, як з’явилися християни в Європі, вже йшлося. Але де, коли і як з’явилися мусульмани, що їх європейці називали сарацинами («східняками»)?

Аравія й араби

Творцями ісламу були жителі Аравії — араби.

Аравійський півострів з трьох боків омивають моря. Це справжнє царство піску. Майже всю територію вкривають піщані й кам’янисті пустелі та напівпустелі. Там немає річок, є лише сухі річища — ваді. Дощі в Аравії випадають тільки взимку. Проте там завжди вирувало життя, був багатий рослинний і тваринний світ. Найбільшого ж значення для Аравії набули прадавні караванні шляхи, що поєднували Східне Середземномор’я з країнами Сходу. Середньовічному населенню Аравії випало займатися караванною торгівлею — небезпечною, але дуже прибутковою.

Люди селилися в Аравії переважно в прибережних районах, скраю пустелі—там здавна виникли торгові поселення. Отже, жителі Аравійського півострова зуміли пристосуватися до суворих природно-кліматичних умов, хоча часто почувалися незахищеними й безпорадними. Населяли ж Аравію переважно арабські племена, які чітко поділялися на арабів північних і південних.

Північними арабами були хоробрі та войовничі бедуїни («жителі пустелі»), які займалися кочовим скотарством і караванною торгівлею. Вони з давніх-давен використовували одногорбого верблюда, здатного днями обходитися без води, задовольнятися найпростішою й найгрубішою їжею (верблюжими колючками), і при цьому везти на своїй спині вантаж у кілька сотень кілограмів. Вони ж винайшли шкіряний мішок, у якому тримали воду. Верблюди та шкіряні мішки з водою давати змогу їм добиратися до віддалених пасовищ і споряджати каравани ледь не на край світу. Поряд з торгівлею, бедуїни ходили у воєнні походи, займалися розбоєм, грабуючи міста, купців та землеробів. Південні ж араби віддавали перевагу землеробству та мореплавству. Вони вирощували фініки, шовковиці, гранати, персики, фіги, абрикоси, виноград, пшеницю, ячмінь та інші культури, тримали верблюдів, коней, овець, кіз. Бедуїни їх зневажали, вважаючи гідним заняттям лише торгівлю, лихварство, військову справу та поезію.

Арабський купець-бедуїн. Східна мініатюра

Араби навантажують верблюда. З мініатюри ХІІІ ст.

Родинні зв’язки в арабів були міцними, адже без них ці діти пустелі не вижили б. Але до появи ісламу араби єдиною спільнотою себе не вважали й своєї держави не утворили.

Згадай, як називається такий суспільний устрій?

Караванна торгівля — торгівля товарами, доправленими в пустельних районах на в’ючних тваринах.

Бедуїни — кочівники на Аравійському півострові та в деяких районах Північної Африки.

Іслам («покірність») — одна зі світових релігій.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно