До Першого хрестового походу участь у війнах засуджувалась Церквою. Навіть якщо війна вважалася справедливою, участь у ній шкодила спасінню душі. Але тепер участь у походах проти «невірних», навпаки, вважалася богоугодним ділом, яке дозволяло спокутувати минулі гріхи, а смерть у бою обіцяла місце в раю. Така зміна у світогляді сприяла виникненню нового явища — духовно-лицарських орденів, що започатковувалися під керівництвом Католицької церкви.

Це були напіввійськові, напівчернечі організації, вступаючи до яких лицарі давали три обітниці (покори, бідності, безшлюбності) і зобов’язувалися, на відміну від звичайних ченців, служити Католицькій церкві зі зброєю в руках. Ці ордени мали захищати християнських паломників на Святій землі, але досить швидко їхнім обов’язком стала оборона всіх тамтешніх християнських володінь.

Найбільшими і найвпливовішими стали три ордени: госпітальєрів, тамплієрів та тевтонців.

У Єрусалимі з давніх часів існував будинок відпочинку для паломників — госпіталь (у значенні притулок) імені святого Іоанна, патріарха Александрійського. Спочатку монахи лише доглядали за пораненими, а потім і самі взяли до рук зброю. У 1113 р. папа затвердив статут ордену, за яким його члени мали боротися проти ворогів християнства. Так виник духовно-лицарський орден госпітальєрів. Коли мусульмани відвоювали Палестину, госпітальєри перебралися спочатку на острів Родос, а потім — на Мальту. Відтоді його почали називати мальтійським. Цей орден існує і тепер.

Тамплієри обороняють один із замків Палестини (сучасне зображення)

На початку XII ст. дев’ять французьких лицарів організували орден тамплієрів, або храмовників (від франц. le temple — храм). Резиденція ордену розташовувалася на місці храму Соломона в Єрусалимі. Його існування протягом десяти років трималося у таємниці, доки у 1128 р. папа не затвердив його статут. Метою існування ордену мав бути захист паломницьких шляхів до Святої землі, а також самих паломників. Тамплієри мали великий вплив у Європі, а також зуміли накопичити величезні багатства. Це призвело до того, що у XIV ст. французький король, боячись їхньої могутності та водночас прагнучи заволодіти багатствами ордену, вчинив над ними розправу.

Найпізніше, наприкінці XII ст., німецькі лицарі заснували тевтонський орден. Невдовзі вони перебралися з Палестини до Європи: спочатку, щоб захищати угорські землі від половців, потім — польські землі від пруссів. Приблизно за пів століття орден завоював землі останніх та заснував на них власну державу.

• Чому французький король учинив розправу над тамплієрами?
• Який з орденів заснували німецькі лицарі?

2. Наслідки Хрестових походів на Схід

Завоювання Єрусалима у ході Першого хрестового походу збільшило піднесення та ентузіазм хрестоносців. Проте наступні три походи у Святу землю стали невдалими. Значні людські втрати, непередбачені труднощі та опір мусульман завойовникам призвели до падіння популярності цієї ідеї походів. Згодом вони перетворилися на військові кампанії, метою яких було здобуття військової здобичі та політичного впливу, а не втілення релігійних ідеалів.

У ході Четвертого хрестового походу правитель Венеції (дож) домовився з хрестоносцями, що в обмін на кораблі, які доставлять їх до Палестини, вони мають захопити Константинополь. Так дож планував помститися своїм кривдникам за те, що колись у Візантії його осліпили. Хрестоносці зруйнували Константинополь — центр східнохристиянської культури. Крім того, під час усіх своїх походів хрестоносці не щадили місцеве населення, нерідко займалися розбоєм та мародерством.

Орден тамплієрів взяв собі за символ двох лицарів на одному коні, що символізувало бідність його членів

З іншого боку, завдяки Хрестовим походам багато європейців ознайомилися з культурою народів Сходу, перейняли від них нові побутові звички (регулярне миття у гарячій воді, миття рук перед їжею, чого у Західній Європі доти ніхто не знав), рослини та продукти харчування (огірки, дині, кавуни, абрикоси, чорнослив, ізюм, цукор із цукрової тростини, «сарацинське пшоно» — гречка (донині французькою гречка — «саразан»), предмети побуту (ситець, килими, софа), механізми (вітряний млин, астролябія), а також сучасні «арабські» цифри включно з символом «0», які самі араби запозичили в Індії. До цього європейці позначали цифри буквами.

Майже 200-річне існування держав хрестоносців у Палестині та постійне спілкування з місцевим населенням вплинуло і на світогляд європейців. Завдяки ознайомленням з творами арабських географів та мандрівників вони довідалися про краї за межами Європи. З арабських перекладів вони дізналися про спадок античної культури та філософії, а також про надбання арабських учених. Розвинулася морська середземноморська торгівля між Сходом та Заходом, завдяки якій збагатилися міста-держави Італії — Венеція та Генуя. А от шлях «із варяг у греки» став занепадати, тому що зникла потреба в посередництві норманів у торгівлі зі східними країнами.

Хрестоносець

• Пригадайте інформацію про арабське військо. Порівняйте воїна-хрестоносця й арабського воїна.

• Які зміни Хрестові походи внесли у повсякденне життя європейців?

Висновки