Халіфат за Омейядів і Аббасидів

Після смерті Мухаммеда мусульманську державу очолювали його найближчі соратники, яких назвали халіфами — «заступниками» пророка.

Халіф — у ряді мусульманських країв — монарх і водночас глава тамтешніх мусульман.

Ті перші халіфи, які походили з багатого і впливового мекканського роду Омейядів, розуміли, що для зміцнення своєї влади й ісламу потрібні переможні війни, які б згуртували арабів, розпорошених по різних країнах. Вони, передусім високий і кремезний Омар, накинулися на Візантійську та Перську імперії, сподіваючись на підтримку з боку тих арабів, які служили у візантійському та перському військах. Халіфи не прогадали, тому до початку VIII ст. араби вже порядкували в Ірані, Сирії, Єгипті, Північній Африці, Середній Азії до китайських кордонів. На початку VIII ст. вони накинули око і на Західну Європу — завоювали вестготську Іспанію. Такої велетенської імперії, як Арабський халіфат, не знала вся попередня історія. Араби поткнулися було і в Галлію, та там їх угомонив у бою при Пуатьє (732 р.) король франків Карл Мартелл.

Омейяди зробили своїм осідком сирійське місто Дамаск. Завойованими територіями керували намісники халіфа — еміри.

Арабські воїни. Малюнок

Сторінка Корана

Поширення Ісламу до 750 р.

1. Який район став основою для утворення єдиної Арабської держави?

2. Назви найважливіші міста Аравії.

3. Які території були завойовані арабами за перших халіфів? В яких частинах світу вони розташовувалися?

4. Перелічи землі, які увійшли до складу Халіфату в середині VII ст.

«Священна війна», як цього й хотіли халіфи, згуртувала всіх арабів, які багатіли на військовій здобичі. Вона дуже змінила їх побут. Кочівники-бедуїни ставали осілими, звикали жити в містах.

До немусульман араби ставилися зверхньо, як цього вимагала їхня релігія. Між мусульманами та «невірними» установилася чітка межа. «Невірним» чужакам заборонялося вести спосіб життя «правовірних» арабів, арабам — жити так, як жили «невірні».

У VII ст. всі проповіді й висловлювання Мухаммеда записали. Так з’явився Коран. Його настанови й правила стали шаріатом — непорушним законом для «правовірних».

Коран — священна книга мусульман.

Шаріат — настанови й правила, за якими живуть мусульмани.

Джерело

Середньовічний автор про становище немусульманського населення в Арабському халіфаті

Тут лише зрідка можна зустріти... мусульманина, який вмів би писати... У Сирії та Єгипті писцями служать християни, тому що мусульмани покладаються на їхнє знання мови й не утруднюють себе вивченням, за прикладом неарабів, арабської мови... У Сирії більшість сортувальників монет, фарбувальників, міняйл і чинбарів — євреї, більшість лікарів і писців — християни.

Які заняття в Арабському халіфаті вважалися немусульманськими? На чию долю вони випали?

Араби погано ладнали поміж собою. Політична обстановка в Халіфаті була складною. Майже всі халіфи з роду — Омейядів загинули насильницькою смертю. Зрештою, в середині VIII ст. владу халіфів перебрали Аббасиди — нащадки Аббаса, дядька пророка Мухаммеда. Своїм осідком Аббасиди зробили місто на р. Тигр, яке пізніше одержало назву Багдад («Богом даний»).

Розпад Арабського халіфату

Чому халіфам не вдалося зберегти під своєю владою всю територію Халіфату?

Для всезнайок

На відміну від Омейядів, Аббасиди воювали не під білим, а під чорним прапором.

Халіфат — неозорий, проте неміцний — відразу ж почав розвалюватися. Від нього відпали Іспанія, Північна Африка та Єгипет. У 1258 р. його розгромили монголи.

Для допитливих

У середині VII ст. халіфом став Алі — родич Мухаммеда. Але не всі «правовірні» визнали його владу. Прибічники Алі назвалися шиїтами, його супротивники — сунітами. Цей розкол у мусульманській общині не подоланий і досі.

Суніти — мусульмани, які вважають джерелом віровчення не лише Коран, а й доповнення до нього — Суну (складена в VII—IX ст.).

Шиїти — мусульмани, які визнають наступниками Мухаммеда лише його родича Алі з нащадками.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно