Італійські міські республіки

Італії поталанило більше, ніж іншим західноєвропейським державам. У ній краще збереглася антична спадщина, нуртувало господарське життя, вона стала центром католицького світу. Однак політична доля не пестила її. Країна діставалася то одному завойовнику, то іншому — лангобардам, візантійцям, франкам, арабам, норманам. Міста не сприяли політичному об’єднанню країни, бо жили своїми інтересами й ворогували між собою — на втіху сильнішим сусідам. У X ст. Середня та Північна Італія потрапили під владу німецьких імператорів. Відтоді німці зачастили в Італію з грабіжницькими походами.

В XI—XII ст. італійські міста стали комунами. Щоб сеньйори не гнобили городян, їхні замки було зруйновано, а самих їх проголошено васалами комун.

Комуни були самоврядними, їх очолювали виборні консули (радники). Лише у Венеції та Генуї влада належала не консулам, а дожу, якого обирали довічно. Закони видавала Верховна рада, в якій верховодило купецтво. Якщо в цьому виникала потреба, скликалося віче — збори громадян, наділених виборчими правами. Отже, міста-комуни були республіками. Між ними не було навіть натяку на рівність. Сильніші з них так утискали слабших, що тим доводилося іноді зі зброєю в руках боронити свою незалежність. Найзапекліше воювали між собою Венеція та Генуя. В XIII ст. перемогу святкувала Генуя, яка завдала воєнної поразки Венеції та її союзниці Пізі. Ворожнеча між містами-республіками була бальзамом на душу візантійського та німецького імператорів.

Республіка — форма державного правління, коли верховні органи влади обираються на певний термін.

Венеціанський банк. Мініатюра ХIV ст.

Італія IX—XI ст.

Відшукай на карті Венецію і Геную (з XII ст. — республіки-суперниці), а також Флоренцію. Покажи Папську область.

Джерело

1261 р. Із договору між візантійським імператором Михаїлом Палеологом і Генуезькою республікою

...По-перше, відтепер і надалі наше імператорство та його наступник любитимуть (Генуезьку республіку) і воюватимуть проти республіки Венеціанської й усіх венеціанців, наших ворогів, і не укладатимуть миру з цією республікою, а також перемир'я чи угоди без відома і бажання Генуезької республіки, а Генуезька республіка не укладатиме миру, перемир'я чи угоди, а Венеціанською республікою без відома й бажання нашого імператорства.

...Ворогам Генуезької республіки (імператор) не надасть будь-якого ринку, за винятком пізанців — вірних людей в нашій імперії, а також він прожене з усієї нашої імперії всіх піратів, які виступають проти Генуезької республіки, і буде переслідувати їх і карати згідно з законом.

1. Якими виступають у цьому договорі взаємини між Генуезькою та Венеціанською республіками?

2. Поміркуй, чи хотів візантійський імператор примирення між цими містами-республіками? Чи сприяв цей договір такому примиренню?

Поміркуй, чому ворожнеча між містами-республіками влаштовувала візантійського та німецького імператорів?

Краєвид Венеції. Мініатюра кінця XIV ст.

На основі цього малюнка склади розповідь про середньовічну Венецію — красу і гордість містобудування в Італії.

Комунальний рух переміг також у багатьох селах Італії. Проте сільські комуни, визволившись з-під влади сеньйорів, поставали васалами міських комун.

У містах-республіках вирувало політичне життя. В ХІІ—ХІІІ ст. городяни розкололися на два політичні угруповання — гвельфів і гібелінів. Гвельфами називали тих, хто підтримував пап у боротьбі з німецькими імператорами, гібелінами — прихильників імператорів. Зокрема, Флоренція підтримувала пап, а Піза та Лукка — імператорів.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно