§ 20. Річ Посполита

За цим параграфом ви зможете:

- характеризувати процес становлення і розвитку Речі Посполитої;

- давати визначення, що таке «шляхетська демократія»;

- визначати причини занепаду Речі Посполитої.

Пригадайте:

1. Що спонукало Польщу до укладення уній з Литвою?

2. Кого називали козаками?

1. Господарський розвиток

У XVI ст. у Польщі в сільському господарстві відбувався перехід від середньовічної оброчної системи до фільварково-панщинного господарства.

Фільварок — багатопрофільне господарство, в якому вся земля належала панові та яке базувалося на праці селян, котрі відробляли панщину.

Причин цього було декілька. По-перше, у Західній Європі зростали міста, збільшувалася чисельність міського населення і зростав попит на сільськогосподарську продукцію. По-друге, внаслідок напливу золота до Європи після Великих географічних відкриттів почався інтенсивний розвиток капіталістичних відносин, що зумовлювало збільшення попиту на хліб, сільськогосподарську продукцію та сировину для мануфактур.

Землевласники (шляхта) перетворювали свої господарства на фільварки з метою збільшення виробництва товарної продукції. Окрім вирощування хліба, у фільварках будували й власні переробні підприємства — млини, винокурні тощо.

Товарна продукція — це продукція, що виробляється не для власного споживання, а для продажу на ринку.

Поширення фільварків спричинило посилення визиску селян землевласниками. У фільварках панщина сягала шести днів на тиждень. Але примусова праця селян була малоефективною. Для того, щоб отримати більше прибутку, землевласнику потрібно було більше землі та залежних селян. У 1557 р. Сигізмунд II Август прийняв «Уставу на волоки», згідно з якою общинні землі поділялися на волоки — 19,5 га.

У першій половині XVI ст. Польщу охопило господарське піднесення. Під його впливом з’явилося чимало нових міст. Варшава, яка виросла з невеликого поселення, в XVI ст. стала новою столицею королівства замість Кракова. Польські купці вели жваву торгівлю з Німеччиною, Угорщиною, Італією, скандинавськими країнами, Московською державою. З'явилися суконні, полотняні, шкіряні, паперові, скляні та інші мануфактури.

Фільварок (гравюра XVII ст.)

Ф. Гогенберґ. Варшава наприкінці XVI ст.

А втім, період зростання польських міст тривав недовго, і вже у другій половині століття вони занепали. Турецькі завоювання на Балканському півострові звели нанівець усю південно-східну торгівлю. Зростання попиту на сільськогосподарську продукцію в Європі активізувало розвиток торгівлі по Віслі й далі Балтійським морем. Вона приносила великі прибутки не міському купецтву, а магнатам і шляхті, які домоглися від короля у 1565 р. права на безмитний вивіз за кордон своєї продукції. До того ж король нічого не зробив для захисту польських виробників від іноземної конкуренції, що також стало причиною розорення міст. Купці згортали свою діяльність, мануфактурне виробництво занепадало. Саме тому в Польщі не склався міцний третій стан буржуа-підприємців, який у країнах Західної Європи сприяв формуванню підвалин нового суспільства.

► Чим було зумовлено поширення фільваркового господарства?

2. Магнати, шляхта і селяни

У той час польське суспільство мало становий характер. Відповідно у кожного стану були свої права і привілеї. Основні суспільні верстви тогочасної Польщі: привілейовані (духовенство та шляхта), напівпривілейовані (міщани) та непривілейовані (селяни).

Католицька церква відігравала провідну роль у польському суспільстві. Їй належала п'ята частина земельних володінь. Вона мала чималі матеріальні та фінансові ресурси. Вище духовенство разом із магнатами становило верхівку польського суспільства.

На початку XVI ст. завершилось формування єдиного стану землевласників — шляхти. Вони становили 7-10% населення країни. Шляхта користувалася значними правами і привілеями. Тільки вона могла володіти землею, носити зброю тощо. Найзаможніші шляхтичі називалися магнатами. Переважна більшість магнатів походили з давніх родів — Радзивіллів, Острозьких, Конєцнольських, Ходкевичів та ін. Фінансова могутність давала змогу магнатам справляти значний вплив на внутрішню та зовнішню політику Польщі.

Польська шляхта

Ю. Хмельмонський. Оранка

Переважна частина шляхтичів володіли одним-двома селами, а то й половиною села. Після приєднання українських земель до Польщі дрібна та середня шляхта почала захоплювати родючі землі в Україні. Деякі шляхтичі саме завдяки загарбаним українським землям перетворилися на великих магнатів — Замойські, Любомирські, Потоцькі. Переважна більшість дрібної шляхти підтримувала когось із магнатів. За допомогою шляхти магнати домагалися від короля прийняття вигідних їм рішень.

На початку XVI ст. частина польського селянства (близько 20%) потрапила у кріпосну залежність від магнатів і шляхти. Воші втратили будь-які особисті та юридичні права. Натомість погіршилося становище і селян, котрі зберегли особисту свободу.

Через занепад міст польське міщанство не стало впливовою силою суспільства. До того ж переважну частину міщан становили німецькі, єврейські та вірменські громади.

► У чому особливість станової структури Польщі?

► Який соціальний стан був домінуючим у польському суспільстві?

3. Реформація і Контрреформація

У 20-х рр. XVI ст. у Польщі поширилися ідеї Реформації. Особливістю польського реформаційного руху була його строкатість і відсутність єдиного напряму, підтримуваного більшістю населення країни.

Після виступу Лютера значної популярності в Польщі, особливо серед жителів міст, набуло лютеранство.

У 30-х рр. XVI ст. у країні поширився кальвінізм. Його ідеї підтримали шляхта і магнати, що вбачали в ньому можливість досягти більшої незалежності від центральної влади та отримати церковні землі. Одначе протестанти в Польщі не розпочинали збройної боротьби за втілення своїх поглядів, обмежуючись їхньою пропагандою. Ці рухи охоплювали тільки шляхту і магнатів, а переважна більшість селянства трималася католицької віри. У містах, що занепадали, також не склалося таких суспільних сил, які змогли б підтримати Реформацію.

Від кінця XVI ст. у Польщі посилилась і, зрештою, перемогла католицька Контрреформація. Першим став надавати активну допомогу католицькій церкві у боротьбі проти Реформації король Стефан Баторій. Саме за його правління активну діяльність розгорнули єзуїти.

Стефан Баторій

Єзуїтський колегіум в Раві Мазовецькій

Під час правління Сигізмунда III, який належав до фанатичних прибічників католицизму, протестантизм у Польщі було фактично знищено. Король забороняв його прихильникам обіймати державні посади, що зменшувало популярність нової віри серед шляхти. До того ж такого впливу єзуїтів, як у Польщі, не знала жодна країна Європи. Вони фактично підкорили всю систему освіти і через своїх прихильників організовувати погроми протестантів. Закріпившись у Польщі, єзуїти розпочали наступ на православних і на українських землях. Саме з метою поширення католицизму було укладено у 1596 р. Берестейську унію. За нею православна церква на українських і білоруських землях переходила під зверхність Папи Римського.

► Який вплив справили Реформація і Контрреформація на внутрішній розвиток Польщі?

4. Зміна династії на королівському троні. Шляхетська демократія

Особливістю політичного розвитку Польщі в XVII ст. було те, що в ній не склалась абсолютна монархія, а утворилася «шляхетська республіка». Шляхта обирала короля. Виборний король не мав нрава ухвалювати важливі рішення без згоди сейму, що складався з сенату і палати послів. Реальна влада в державі належала магнатам, які обирали королем того, хто їх влаштовував.

У 1572 р. помер Сигізмунд II Август. Із його відходом припинилася династія Ягеллонів. Якщо доти обрання нового короля було суто формальним актом, то відтоді воно набуло іншого характеру — короля обирали голосуванням палат сейму. Першим виборним королем став Генріх Валуа (1573-1574 рр.). Через кілька місяців він повернувся до Франції Генріхом III. З його ім’ям пов’язано підписання «Генріхових артикулів». За цим документом король не мав права призначати свого наступника, затверджувати або скасовувати постанови сеймів, оголошувати війну, укладати мир, скликати ополчення. У разі порушення королем цих умов магнати і шляхта мали право підняти проти нього повстання і позбавити його влади. Виконувати ці умови був зобов’язаний і новий король Стефан Баторій (1576-1586 рр.), хоча він зумів повернути авторитет владі короля. У 1587 р. королем було обрано Сигізмунда III (1587-1632 рр.), який започаткував на польському престолі династію Вазів, Королі, не маючи впливу на внутрішнє життя, провадили надзвичайно активну зовнішню політику, зумівши втягнути країну в усі війни й суперечки, що точилися в той час.

Генріх Валуа

Сигізмунд III

► Якого короля першим обрали на польський престол?

5. Люблінська унія

Польська держава постійно намагалася розширити свої кордони у східному напрямку. Магнати і шляхта бажали отримати нові володіння, оскільки вільних земель у Польщі фактично не залишилося; міщани й купці були зацікавлені в нових ринках збуту та розвиткові торговельних зв’язків; католицьке духовенство прагнуло поширення католицизму.

Активна експансія на Схід бере свій початок з XIV ст. Одним із шляхів реалізації цієї ідеї стало створення тісного союзу між Польським королівством і Великим князівством Литовським.

Причин для об’єднання двох держав у XVI ст. було декілька. Насамперед, польські магнати і шляхта прагнули отримати українські землі, що входили до складу Литви. Іншою причиною було прагнення зупинити експансію Московії на Захід. Але слід зазначити, що у Великому князівстві Литовському були і противники унії, особливо — українські та білоруські шляхтичі, які не бажали поширення впливу католицької церкви.

Я. Матейко. Люблінська унія

Унію було підписано 1 липня 1569 р. в Любліні, Утворювалась єдина держава Річ Посполита (республіка) з єдиним виборним королем, сеймом, монетою. Окремими залишалися печатка, місцева адміністрація, фінанси, військо.

За Люблінською унією Литва втрачала свою державність і зберігала лише певну автономію на значно меншій території. Унія сприяла посиленню польської експансії на українські та білоруські землі. На цих теренах активно насаджувався католицизм. Зростало соціальне гноблення після загарбання земель польськими магнатами і шляхтою; запроваджувалася фільваркова система господарювання. Почалося активне спольщення литовської, української та білоруської еліт.

Карта Речі Посполитої

Робота з історичними джерелами

1. Люблінська унія 1569 р.

Обрання короля

Польське королівство і Велике князівство Литовське, згідно з попередньою інкорпорацією між ними, — неподільне тіло, одне зібрання, один народ, так що віднині у цього з двох народів одного зібрання, з'єднання неподільного народу і майже єдиного, однорідного, нерозрізнюваного й неподільного тіла буде на вічні часи одна голова, не окремі державці, а один — король польський, якого, згідно з давнім звичаєм і привілеєм, спільними голосами поляків і Литви буде обрано в Польщі, а не в іншому місці...

Привілеї та вольності Литви

Обдумано і вжито заходів для того, щоб це єднання та унія Великого князівства Литовського з Польщею ні в чому не підривали, не ображали й не зменшували тих прав, привілеїв, вольностей і звичаїв Великого князівства Литовського, які не суперечать польському народові: навпаки, такі права, привілеї, вольності та звичаї обидві сторони за взаємною радою посилюватимуть і примножуватимуть...

Права поляків і литовців

Усі закони й постанови, хоч би які були і хоч би із якої причини видані в Литві проти польського народу, стосовно заняття вищих і яких завгодно посад, що передаються й доручаються нами, також стосовно маєтків і земель, стосовно придбання земель і володіння ними у Великому князівстві Литовському... — усі такі закони, за згодою всіх чинів, руйнуємо та обертаємо в ніщо... Віднині як поляк у Литві, так і литовець у Польщі можуть купити маєток і оселитися всяким законним способом, і можуть за законом обіймати посаду в тій землі, у якій матимуть осілість; що ж до духовних посад, то вільно нам буде роздавати їх на наш розсуд, як і було досі, не звертаючи уваги на осілість особи в тій країні.

• Поміркуйте:

Якими були умови Люблінської унії?

6. Зовнішня політика

Після укладення унії Польща опинилась у нових зовнішньополітичних обставинах. їй довелося вступити у боротьбу з Московією, Швецією та Туреччиною за панування на просторах Східної Європи.

Так, Польщі довелося вступити у Лівонську війну (1558-1583 рр.), в якій Литва виступала на боці Лівонського ордену проти Московії. Король Стефан Баторій зумів завдати відчутних ударів війську Івана Грозного. У 1579 р. польська армія оволоділа Полоцьком і розпочала облогу Пскова. У 1582 р.

Я. Матейко. Стефан Баторій під Псковом

Стефан Баторій підписав угоду з Московською державою, за умовами якої вона мусила залишити Лівонію. Ця угода зупинила просування Московської держави до Балтійського моря.

Проте незабаром у Польщі довелося вести війну за Лівонію зі Швецією. Ця війна тривала з перервами з 1600 до 1635 р. У її результаті Рига з Ліфляндією відійшли до Швеції, а Курляндія залишилась під владою Речі Посполитої. Такий розподіл не влаштовував жодну зі сторін, і через 20 років бойові дії спалахнули знову.

Приєднавши за Люблінською унією українські землі, Польща мусила приділяти увагу обороні цих земель. Українські козаки, які захищати свої землі від татар і самі здійснювали походи до турецьких берегів, тепер опинилися під владою польського короля. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. відносини між Польщею та Османською імперією різко загострилися через козацькі походи. Кульмінацією боротьби стала Хотинська війна (1621 р.), в якій козацько-польське військо, яке чисельно поступалося туркам, у тривалій запеклій боротьбі зуміло зупинити наступ Османської імперії на Річ Посполиту,

На цьому протистояння Польщі та Османської імперії не припинилося. Двом державам ще не раз довелося помірятися силами упродовж XVII ст.

► Які країни були головними суперниками Речі Посполитої на зовнішньополітичній арені?

7. «Великий потоп». Занепад Речі Посполитої

У середині XVII ст. на долю Польщі випали великі випробування, які поляки назвали «Великим потопом». Країна, будучи однією з наймогутніших держав Європи, опинилась на межі зникнення з політичної карти світу. Початок цьому поклало протистояння влади з українським козацтвом, яке розпочало збройну боротьбу за відстоювання своїх привілеїв і стало на захист українського народу і церкви проти утисків поляків. Періодичні повстання кінця XVI — початку XVII ст. врешті-решт вилилися у Національно-визвольну війну українського народу під проводом Б. Хмельницького, що розпочалася у 1648 р. Кривавий конфлікт, котрий вівся з перемінним успіхом, вкрай виснажив обидві сторони. Зрештою, у 1654 р. до нього долучилася Московська держава, яка переслідувала власні інтереси. У 1655 р. проти Польщі починає війну Швеція, яка фактично захоплює власне польські землі. У такій складній ситуації поляки зуміли завдати поразки Швеції і укласти мир, втративши лише васальне Прусське князівство (1660 р,), після тривалої боротьби знайти спільну мову з Московією, поділивши українські землі навпіл (Андрусівське перемир’я 1667 р. і «Вічний мир» 1686 р.), стримати чергову турецьку агресію, відкупившись частинами Поділля і Правобережною Україною. Ці війни дорого коштували Речі Посполитій — населення країни скоротилося з 4,5 до 1,8 млн осіб.

Польські крилаті гусари

Й.Ф. Лемкс. Шведський король Карл X в битві під Варшавою (1656 p.)

Вирішальну роль у боротьбі поляків відіграла шляхта, яка ще більше зміцнила своє становище. З 1652 р. в польському сеймі було встановлено порядок «вільного вето», згідно з яким усі рішення сейму мали ухвалюватись одноголосно. Законодавча діяльність сейму практично припинилась. У країні встановилася політична анархія. Ця криза призвела до поступового занепаду Польщі.

Останнє піднесення Речі Посполитої припадає на час правління короля Яна Собеського. Ще будучи гетьманом (головнокомандувачем армії), він завдав чергової поразки туркам на Поділлі й у 1683 р. врятував Відень від останньої турецької облоги. Тим самим було остаточно зупинено османську агресію в Європі та відновлено південні кордони Польщі (1699 р.).

Проте вже на початку XVIII ст. країна опинилася в залежності від сусідніх держав, а наприкінці століття втратила свою державність: її територію було переділено між Росією, Австрією та Пруссією.

► Що зумовило занепад Речі Посполитої?

8. Культура

У XVI-XVII ст. Польща досягла вагомих успіхів у розвитку культури. Як писав Еразм Роттердамський: «Вітаю народ, який — хоча і колись вважався варварським — тепер так прекрасно розвивається у галузі науки, права, релігії і в усьому, що протилежне всезагальній неотесаності, і може конкурувати з найбільш культурними народами». Цьому видатному мислителю довелося на власні очі побачити «золотий вік» польської культури, який припав на XVI ст. Її швидкий поступ був зумовлений впливом Відродження, яке принесли на польський ґрунт молоді поляки, навчаючись в італійських, німецьких і французьких університетах. Крім того, у самій Польщі почалося масове заснування шкіл, які несли ідеї Ренесансу. Пробудився інтерес до книг у широких верствах суспільства. Завдяки пошті, створеній польським королем Сигізмундом Августом, почався більш активний культурний вплив із Заходу. Небувалий інтерес до науки і відкриттів охопив і Польщу. Так, Мацей із Мехова створив трактат «Про дві Сарматії», в якому зробив опис Східної Європи та Азії. Хроніст Бернард Ваповський уславився створенням великих мап Європи. Великою популярністю стали користуватися історичні праці Марцина Бельського, Марцина Кромера, Лукаша Гурницького, Переживає розквіт і художня література. Завдяки творам Миколая Рея і Яна Каховського закладаються основи польської літературної мови. Але вершиною «золотого віку» є наукова діяльність М. Коперника.

Мистецтво Ренесансу мало великий вплив і на архітектуру. Будуються резиденції магнатів, маєтки шляхти, які пишно прикрашають елементами декору. Прикметним явищем тієї доби стало встановлення шляхтичами і міщанами в костелах монументальних нагробних скульптур. Під впливом мистецтва Відродження скульптури мали реалістичний образ.

Центром поширення нових культурних явищ був королівський двір. Саме за Сигізмунда Августа стало модним запрошувати до двору митців, художників. Символом нового культурного впливу став перебудований у ренесансному стилі Вавельський замок.

XVII ст. принесло з собою і нові культурні впливи. Це час поширення на теренах Речі Посполитої польського, або, як його називали, сарматського бароко. Головну роль у його поширенні відіграла католицька церква, яка після Тридентського собору прагнула мистецькими засобами вплинути на віруючих. У новому стилі також був перебудований замок у Варшаві, куди у 1596 р. переїхав королівський двір. Величі та красі королівського заліку і костьолів прагнули наслідувати й польські магнати. У першій половині XVII ст. країна пережила справжній будівельний бум. Всі ці нові палаци прикрашали дорогими картинами. Створювалися театри. Після трагедії середини століття масове будівництво відновлюється, колишні будівлі перебудовуються, саме тому в Польщі збереглося багато пам'яток тієї доби.

Також вплинуло на розвиток польської культури того часу формування ідеалів, цінностей і звичаїв шляхти. Вони отримали назву «сарматизм» (польські шляхтичі виводили свій родовід від сарматів). Фактично сарматизм став другим струменем польської культури. Він поєднував як елементи західної культури, так і східної. Це, наприклад, проявлялося у мові: польська мова стала активно поповнюватися латинськими словами. Одяг шляхтичів теж був дивним поєднанням елементів моди Сходу і Заходу. Сарматизм також породив відчуття зверхності польської культури над культурами сусідніх народів, що виливалося в процес ополячення й окатоличення.

Вавельський замок (гравюра)

Надгробок Сигізмунда Старого

► Який вплив мала культура Відродження на розвиток Польщі?

Висновки

XVI-XVII ст. стало часом злету і занепаду Польщі. Завдяки Люблінській унії і війнам було досягнуто максимального територіального зростання.

Натомість зовнішня могутність не була підкріплена внутрішньою стабільністю. Багатонаціональний характер держави, «шляхетська демократія» послаблювали внутрішні сили країни і, зрештою, призвели до її занепаду,

У XVI-XVII ст. відбувається піднесення польської культури, поштовхом до якого стала культура європейського Відродження, На теренах Речі Посполитої поєднались західна та східна культури, що зумовило виникнення такого явища, як сарматизм.

Закріпимо знання

1. Що таке фільваркове господарство?

2. Які зміни в політичному устрої Польщі відбувалися в XVI ст.?

3. Коли було укладено Люблінську унію? Які причини та наслідки її підписання?

4. Що таке «вільне вето»?

5. Чим був зумовлений занепад польських міст у XVII ст.?

6. Схарактеризуйте зміни у сільському господарстві Польщі в XVI ст.

7. Чому події другої половини XVII ст. у Польщі отримали назву «Великий потоп»?

8. Визначте і схарактеризуйте основні напрями зовнішньої політики Польщі.

9. Розкажіть про польсько-турецьку війну 1620-1621 рр. та участь у ній українських козаків.

10. Вкажіть особливості поширення ідей Реформації в Польщі.

11. Схарактеризуйте основні здобутки польської культури.

12. Що допомогло Речі Посполитій вистояти і відстояти свою незалежність у бурхливих подіях другої половини XVII ст.?

• Запам'ятайте дати:

1569 р. — Люблінська унія.

1600-1611, 1626-1629, 1655-1660 рр. — польсько-шведські війни,

1620-1621, 1672-1673, 1683-1699 рр. — польсько-турецькі війни.

1648 р. — початок Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького,

1686 р. — «Вічний мир» із Московією.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно