§ 10. Поширення Реформації. Контрреформація в Європі

Пригадайте

1. Що таке Реформація? Чому вона розпочалася на початку XVI ст.?

2. Охарактеризуйте погляди М. Лютера. Які верстви населення його підтримували?

3. Як ви вважаєте, чому німецька Реформація переросла в Селянську війну?

4. Який принцип було проголошено 1555 р. в Аугсбурзі? До яких наслідків це призвело?

5. Що в проповідях М. Лютера найбільше обурювало католицьку церкву?

6. Що таке інквізиція та з якою метою її було створено?

1. Поява кальвіністської церкви

Поступово Реформація почала поширюватися по всій Європі. Одним з її центрів стала Швейцарія.

Економічне й політичне життя Швейцарії багато в чому нагадувало становище Німеччини напередодні Реформації. Країна складалася з кількох незалежних земель — кантонів, які умовно поділяли на лісові й міські. Лісові кантони були переважно сільськогосподарськими, розвиненими слабше за міські, у яких процвітали ремесла, торгівля, банківська справа.

У всіх кантонах сильні позиції мала католицька церква. Кантонами управляла олігархічна верхівка, що складалася з дворян і міського патриціату. Вона наживалася на постачанні швейцарських найманих солдатів іноземним правителям. Безчинства місцевої аристократії викликали невдоволення швейцарського бюргерства, яке мріяло про об’єднання країни, сильну центральну владу, про заборону найманства та приборкання апетитів церкви й секуляризацію її земель.

Великий реформаційний рух у Швейцарії розгорнувся під впливом М. Лютера. Країна розкололася на католиків і протестантів.

Одним із центрів не лише швейцарської, а й європейської Реформації стало велике й багате м. Женева. Місцеві бюргери були налаштовані на реформу церкви, а тому протестантські проповідники з інших країн знаходили там теплий прийом і прихисток. Серед них був і француз Жан Кальвін (1509-1564), якому довелося залишити батьківщину через звинувачення в лютеранській єресі.

Жан Кальвін народився у французькому м. Нуайоні в набожній католицькій родині. Здобувши ґрунтовну початкову освіту, хотів стати священиком. Але за порадою батька відмовився від свого наміру й почав вивчати право.

Після завершення студій Ж. Кальвін опинився в Парижі, де зазнав сильного впливу реформаційних ідей. Він відмовився від кар’єри юриста й узявся досліджувати Святе Письмо. Духовні пошуки зумовили розрив із католицизмом. Оскільки у Франції до прихильників Реформації ставилися по-ворожому, Ж. Кальвін у 1536 р. прибув до Женеви, де започаткував течію в протестантизмі, названу за його іменем - кальвінізмом. Того ж року побачила світ його богословська праця «Настанови в християнській вірі», де він розвинув своє реформаційне віровчення.

Г. Гольбейн Молодший. Жан Кальвін. 1497-1543 рр.

Жан Кальвін був переконаний, що над усім у цьому світі панує Божа воля. Доля кожної людини наперед визначена Богом: одні обрані для вічного спасіння, інші прокляті на вічні муки. Однак християнин має вірити, що він обраний для спасіння. Показником обраності християнина є досягнення успіху в його справі. Ким би людина не була — ремісником, слугою чи багатим купцем, вона має прагнути досягти визнання у своїй професії. Саме це й було ознакою того, що на людину чекає життя в раю.

Такі переконання спонукали до сумлінної праці й покори перед владою, яка також дається від Бога. Біднякам належить бути скромними й терплячими, аби ними були задоволені їхні господарі. Майстри, підприємці, купці повинні примножувати свої статки, однак не заради багатства як такого, а щоб довідатися про свою долю. Прокляті люди можуть завдати шкоди обраним, тому їх треба змушувати жити за Божими законами.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

1536 р. З праці Жана Кальвіна «Настанови в християнській вірі»

...Бог своїм незаперечним і незмінним планом визначив тих, кого Він обрав раз і назавжди для спасіння, і тих, кого, навпаки, Він вирішив приректи на знищення. Віддаючи належне обраним, ми заявляємо, що цей план було створено Його милосердям незалежно від чеснот конкретної людини; стосовно проклятих, то своїм справедливим, однак непохитним рішенням Він зачинив двері життя перед ними.

...Якщо найбільший грішник з-поміж грішників, цілковито негідний найменших почестей, буде наділений владою, ця влада — священна, бо дана Словом Господа виконавцям його істинної й справедливої волі. Згідно з цим, він мусить ставитися до своїх підданих з усім благоговінням і повагою, ніби він був найкращим із королів.

• Як ви вважаєте, ознайомившись із положеннями вчення Ж. Кальвіна, людина могла вільно визначати свою подальшу долю чи її доля була наперед визначена Богом?

• Як трактував Ж. Кальвін походження влади?

Основу кальвіністської церкви становила громада віруючих, які самі обирали своїх старшин — пресвітерів і проповідників — пасторів. Духовними й світськими справами громади керувала консисторія. Основна увага в церковній службі приділялася проповіді й виконанню псалмів. Засуджувалося поклоніння святим мощам та іконам, заохочувалися доноси на тих, хто не виконував ці приписи.

Кальвінізм — протестантська релігійна течія, що виникла в XVI ст. в процесі Реформації, заснована французьким богословом Ж. Кальвіном, який зробив спробу практично реалізувати її в Женеві.

У Женеві Ж. Кальвін запровадив справжню диктатуру, хоча сам не обіймав жодних посад. Нерідко консисторія давала вказівки, які були обов’язковими для світської влади. Заборонялися ігри, розваги, музика й танці. Жителі міста мали носити скромний темний одяг. Колись яскрава, весела й безтурботна Женева перетворилася на похмуре місто, яке стали називати «протестантським Римом». Самого Ж. Кальвіна іменували «женевським Папою». Непокірних ув’язнювали, виганяли з міста або страчували.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Трагічною виявилася доля талановитого іспанського лікаря, автора богословських і медичних праць Мігеля Сервета (1511-1553). Улітку 1553 р., тікаючи від інквізиції, він заїхав до Женеви, де його впізнали й виказали міській владі. За іронією долі кальвіністський слідчий ставив йому ті самі запитання, що й католицький інквізитор. Виявилося, що останні вісім років М. Сервет листувався з Ж. Кельвіном, якому щиро зізнався, що не поділяє деяких його реформаційних поглядів. Тож у Женеві на довірливого М. Сервета вже чатувала смерть: за порадою непримиренного до опонентів Ж. Кальвіна його було засуджено як єретика й спалено.

• Як ви вважаєте, Ж. Кальвін повівся з М. Серветом по-християнськи?

Незважаючи на те, що Ж. Кальвін був похований у безіменній могилі в Женеві, його вчення мало великий успіх, особливо серед міського населення Європи. З Женеви воно поступово поширилося на інші кантони Швейцарії, а також стало популярним у Нідерландах, на півдні Франції, в Англії, Шотландії, деяких німецьких князівствах, у Північній Америці.

2. Перехід папства до Контрреформації

Успіхи протестантів завдали сильного удару по католицькій церкві, яка поступово втрачала владу над християнським світом. Тривалий час у Римі не усвідомлювали сутність реформаційного руху та його можливі наслідки. Лише в середині XVI ст., з утратою політичного впливу в Італії та в Європі загалом, папство почало шукати шляхи протидії Реформації. Рішучий наступ на протестантів і початок реформування католицької церкви пов’язані з понтифікатом Папи Римського Павла III (1534-1549).

Ця система заходів відома в історії як Контрреформація. Її активно підтримали правителі країн, у яких католицизм залишався провідною релігією. Ідеться про Іспанію, Францію, частину німецьких та італійських князівств.

У системі заходів проведення Контрреформації важливу роль відіграли: 1) інквізиція; 2) книжкова цензура; 3) нові релігійні ордени, зокрема орден єзуїтів; 4) діяльність і постанови Тридентського собору.

Тиціан. Папа Римський Павло III. 1543 р.

• Яка роль Папи Римського Павла III в Контрреформації?

Контрреформація (від латин. contra reformatio) — система заходів з метою реорганізації й зміцнення позицій католицької церкви, а також викорінення протестантських ідей.

РЕФОРМАЦІЯ ТА КОНТРРЕФОРМАЦІЯ В ЄВРОПІ

Противники Реформації вважали за необхідне діяти примусовими засобами. Ці завдання передусім були покладені на «Святу інквізицію» — організацію, яка існувала з XIII ст. і боролася з єрессю. У 1542 р. з ініціативи кардинала Джованні Караффи в Римі було створено Верховний інквізиційний трибунал. Він отримав необмежену владу в справах католицької віри й був покликаний вести процеси проти єретиків-протестантів у всьому світі. До різних країн посилали комісарів «Святої інквізиції», які намагалися контролювати не лише дії, а й помисли людей.

Від усюдисущих інквізиторів не було порятунку. Католицька церква заохочувала доноси й наклепи на прихильників нової віри. Від імені інквізиції було засуджено й спалено як єретиків тисячі протестантів. їхнє майно віддавали донощикам. Жертвами інквізиційного трибуналу стали освічені люди епохи, визначні вчені — Джордано Бруно, Томмазо Кампанелла, Галілео Галілей та багато інших.

Терор інквізиції доповнювався жорсткою книжковою цензурою. У 1543 р. кардинал Дж. Караффа заборонив видавати книжки без дозволу інквізиторів. Почали з’являтися перші каталоги з переліком забороненої літератури. У 1559 р. в Римі побачив світ «Індекс заборонених книг», обов’язковий для всієї католицької церкви. Цей список складався з творів протестантів і книжок авторів, чиї думки не збігалися з нормами життя католицької церкви. До «чорного реєстру» потрапили окремі праці Еразма Роттердамського, твори Джованні Боккаччо, Ульріха фон Гуттена та багатьох інших. Цікаво, що серед заборонених виявилася й книжка, одним з укладачів якої був сам кардинал Дж. Караффа.

3. Орден єзуїтів

Інквізиція та книжкова цензура використовувалися як своєрідні запобіжні заходи. Головною ж наступальною зброєю католицької церкви для боротьби з Реформацією став орден єзуїтів. Засновником ордену був іспанський дворянин Ігнасіо Лойола (1491-1556). Він походив з давнього іспанського роду. У 1521 р. в битві з французами був важко поранений в обидві ноги й назавжди залишився кульгавим. Під час тривалого лікування І. Лойола зачитувався житіями святих і вирішив присвятити своє життя Богу. Задля цього почав студіювати філософію та богословські науки в університетах Алькали й Саламанки. Паралельно навчав селянських дітей Закону Божого. За ним пильно стежила інквізиція, і він навіть двічі опинявся під вартою. Гоніння змусили І. Лойолу покинути Іспанію й оселитися в Парижі.

У 1534 р. в Парижі в церкві Святої Марії, що на Монмартрі, кілька молодих людей на чолі з І. Лойолою дали обітницю безшлюбності й бідності. Вони вирішили поїхати з місіонерською місією в Палестину або поступити на службу до Папи Римського. Однак задум паломницької подорожі до Палестини провалився. Тоді І. Лойола та його прихильники прийняли сан священиків, залишилися проповідувати в Італії і вирішили створити новий релігійний орден.

Офіційно орден було засновано в 1540 р., коли Папа Римський Павло III затвердив його статут. Орден отримав назву «Товариство Ісуса», хоча більш відомий у світі як орден єзуїтів (від латин. Jesus — Ісус). Мета ордену полягала в зміцненні позицій католицької церкви через місіонерство, благодійність, освіту та боротьбу з єретиками. Крім традиційних чернечих обітниць бідності, безшлюбності й послуху, єзуїти прийняли також обітницю беззаперечної покори Папі Римському. В ордені панувала жорстка дисципліна.

Невідомий художник. Ігнасіо Лойола. XVI ст.

Орден єзуїтів — католицький орден, у 1540 р. створений І. Лойолою. Основним завданням ордену єзуїтів було поширення й захист католицтва.

Щоб стати повноправним членом ордену, належало здолати 4 рівні. Найнижчий становили послушники. Очолював «Товариство Ісуса» генерал, який мав необмежені повноваження. Ця посада була довічною. Першим таким генералом став І. Лойола. Його богословські погляди викладені в праці «Духовні вправи».

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

1548 р. З праці Ігнасіо Лойоли «Духовні вправи»

Тиша — небезпечніша й гірша за шторм, і найбільш небезпечний ворог — це відсутність ворогів!

Ті, що трудяться в Божому винограднику, повинні спиратися на землю лише однією ногою, бо інша має бути вже трохи піднятою для продовження шляху.

Необхідно, аби віра в Бога була настільки великою, щоб людина, не сумніваючись, подалася в море на дошці, якщо в неї немає корабля.

Якщо церква вважає, що те, що нам видається білим, насправді чорне, ми повинні неминуче це визнати.

• Якими рисами характеру та чеснотами мають володіти віруючі?

• Як ви вважаєте, до чого може призвести така сліпа відданість?

Одяг єзуїтів нагадував убрання вчених XVI-XVII ст. Вони носили чорний жупан, плащ і капелюх із загнутими з боків крисами. Через такий одяг і великий авторитет генерала ордену називали «чорним Папою».

Єзуїти брали активну участь у політичному й громадському житті Європи, керуючись принципом «мета виправдовує засоби». Заради справи вони навіть могли зважитися на вбивство, що в християнській релігії вважалося страшним гріхом. Членами ордену, зокрема, було підготовлено кілька замахів на життя протестантських правителів і політичних діячів у Франції, Англії та Нідерландах. Єзуїти були активними учасниками католицьких змов у країнах, які стали на шлях протестантизму.

Значну увагу єзуїти приділяли вихованню й освіті. Вони відкривали колегії та школи, які вирізнялися високим рівнем освіти. Система навчання була розрахована переважно на молодь із суспільних верхів. Однак заради популярності ордену єзуїти надавали безкоштовну освіту також вихідцям із нижчих станів, якщо ті виявляли особливі здібності. У XVI-XVII ст. єзуїти вважалися найкращими викладачами в Європі. Вони утримували сиротинці, шпиталі, будинки для літніх людей.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Починаючи з кінця XVI ст. чимало єзуїтських колегій з’являється на українських теренах, зокрема в Ярославі (нині Польща), Львові, Луцьку, Кам’янці-Подільському, Острозі, Перемишлі (нині Польща), Вінниці, Києві та ін. За приблизними підрахунками, з кінця XVI до середини XVII ст. випускниками єзуїтських шкіл, розташованих на українських землях, могло бути близько 2,5-3 тис. юнаків. Серед них були такі відомі діячі, як Богдан Хмельницький і Лазар Баранович.

Найбільшої слави зажила єзуїтська колегія у Львові, відкрита в 1606 р. У середині XVII ст. тут навчалося 700 і більше юнаків. При Львівській єзуїтській колегії діяла навіть власна друкарня. Єзуїти постійно домагалися перетворення цього навчального закладу на академію. І ось 20 січня 1661 р. польський король Ян II Казимир підписав диплом, який надавав єзуїтській колегії у Львові «гідність академії і титул університету». Відтепер тут дозволялося викладати університетські дисципліни, присуджувати вчені ступені бакалавра, ліценціата (проміжний ступінь між бакалавром і доктором), магістра й доктора. Так на території України з’явився перший навчальний заклад, що мав статус університету. Від заснування і до 1773 р. Львівський університет перебував під контролем єзуїтів і підпорядковувався генералові ордену в Римі.

Широкого розмаху набула місіонерська діяльність єзуїтів. Уже з XVI ст. члени ордену проповідували в Японії, Індії та Китаї. Під їхнім контролем перебували величезні колонії Іспанії й Португалії в Південній Америці. У 1610 р. єзуїти заснували власну державу в Парагваї, яка проіснувала понад 150 років.

На момент смерті І. Лойоли (1556) орден єзуїтів об’єднував майже 1000 осіб. У 1622 р. Папа Римський Григорій XV визнав І. Лойолу святим.

4. Тридентський собор

Однією з вимог прибічників Реформації із самого її початку було скликання Вселенського собору. Йому належало реформувати християнське віровчення. Однак собор зібрався тільки тоді, коли між католицтвом і протестантизмом відбувся повний розрив. Ініціатива скликання собору належала імператорові Священної Римської імперії Карлу V. Він наполягав на проведенні реформ у церкві, сподіваючись за допомогою певних поступок примирити протестантів з католиками. Проте Папа Павло III та його наступники не бажали проведення собору, побоюючись утручання імператора в справи церкви.

Собор було скликано 1545 р. в м. Тренто (на кордоні Італії й Німеччини), латинська назва якого — Тридент. Тому в історії він відомий як Тридентський собор. Він працював із перервами до 1563 р. Змінювалося й місце проведення засідань собору. Це був собор виключно католиків, стурбованих боротьбою з Реформацією. Отже, його можна назвати собором Контрреформації.

Тридентський собор підтвердив усі католицькі догмати, різко виступив проти свободи віросповідання. Крім того, були прийняті рішення, спрямовані на покращення освітнього рівня священиків, підвищення їхньої духовності, на посилення церковної дисципліни. У постановах Тридентського собору піддавалося анафемі вчення протестантів, але засуджувалася торгівля індульгенціями. Підтверджувалася практика католицької церкви щодо проведення меси, здійснення таїнств, поклоніння іконам і мощам. Було посилено владу єпископів, зміцнено інквізицію. Водночас зберігалися традиційні прерогативи римських пап, зокрема їхнє неподільне право тлумачити соборні постанови, тобто проголошувався принцип верховенства папства над собором.

На основі рішень Тридентського собору папський Рим здійснив ряд важливих реформ, які оновили католицьку церкву й з часом зміцнили її позиції.

Наслідком Реформації та Контрреформації стала втрата церковної єдності в Європі. Усе це позначилося на психології людини раннього Нового часу. Релігія тісно переплелася із суспільно-політичним життям. Суперечки про суть віри розділяли цілі народи, держави й навіть окремі сім’ї. Віра вже не сприймалася як щось традиційне, успадковане від предків. Кожна людина самостійно вирішувала, яку релігію їй вибирати заради спасіння своєї душі.

Кальвінізм, Реформація, Контрреформація, орден єзуїтів, Тридентський собор; 1540, 1542, 1545-1563, 1559; Жан Кальвін, Ігнасіо Лойола, Папа Римський Павло III.

1. Порівняйте реформаційні ідеї М. Лютера та Ж. Кальвіна. Хто з них більше думав про людину? Обґрунтуйте відповідь прикладами.

2. Кому належать наведені вислови? З якого приводу вони були сказані?

«Необхідно, аби віра в Бога була настільки великою, щоб людина, не сумніваючись, подалась у море на дошці, якщо в неї немає корабля». «Бог своїм незаперечним і незмінним планом визначив тих, кого Він обрав для спасіння, і тих... кого Він вирішив приректи на знищення». «Чия влада — того й віра».

3. Установіть відповідність між датою та подією.

1 1517 р.

2 1555 р.

3 1542 р.

4 1559 р.

5 1540 р.

А оприлюднення «Індексу заборонених книг»

Б створення ордену єзуїтів

В початок Реформації в Німеччині

Г підписання Аугсбурзького релігійного миру

Д затвердження статуту ордену єзуїтів

4. Назвіть і покажіть на карті країни, у яких була поширена протестантська й католицька віра.

5. Установіть відповідність між поняттям і його визначенням.

1 Реформація

2 кальвінізм

3 «Індекс заборонених книг»

4 єзуїти

5 Контрреформація

А одна з основних течій протестантизму, яка виникла в 1536 р.

Б соціальний і релігійний рух у Західній і Центральній Європі в XVI ст. за реформу церкви, проти католицького вчення й духовенства

В члени ордену «Товариство Ісуса»

Г список книжок, які католикам заборонялося читати

Д система заходів, спрямованих на зміцнення позицій католицької церкви й боротьбу проти протестантизму

6. Чому орден єзуїтів приділяв багато уваги вихованню й освіті молоді?

7. Прокоментуйте вислів французького письменника й філософа Вольтера: «Кальвін широко відкрив двері монастирів не для того, щоб монахи вийшли з них, а для того, щоб загнати туди весь світ».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно