Міжнародні відносини у XVIII ст.
- 28-03-2022, 01:39
- 416
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Сорочинська 2021
Зверніть увагу!!!
§ 20. Міжнародні відносини у XVIII ст.
Пригадайте:
- 1. Яким був головний результат підписання Вестфальського миру 1648 р.?
- 2. Як ви розумієте поняття «баланс сил»?
1. Семилітня війна
Перша чверть XVIII ст. відзначилася цілою серією війн, які перекроїли політичну карту Європи, незмінну з часу підписання Вестфальського миру 1648 р. Це — Війна за іспанську спадщину 1701-1714 рр., Північна війна 1700-1721 рр., Війна за австрійську спадщину 1740-1748 рр. Війна за іспанську спадщину показала слабкість Франції у протистоянні з Великою Британією. Внаслідок Північної війни Швеція втратила контроль над регіоном Балтійського моря, поступившись Російській імперії. У ході Війни за австрійську спадщину було визнано право на трон Марії-Терезії, але ціною регіону Сілезії та частини італійських володінь Австрії. Ці війни не розв’язали основних політичних суперечностей між великими європейськими державами, що обіцяло ще одне збройне зіткнення незабаром.
Внаслідок цих конфліктів дві раніше могутні держави Європи XVII ст. — Іспанія і Швеція — втратили свій статус. Натомість головними політичними гравцями стали п’ять держав: Франція, Англія (Велика Британія з 1707 р.), Австрійська монархія, Прусське королівство та Російська імперія. Жодна з них не була достатньо могутньою, щоб самостійно перемогти суперників, тому створювали тимчасові об’єднання — коаліції, що воювали між собою. Крім того, у цьому протистоянні важливу роль відіграла боротьба за колонії.
Війни розкошів
- Визначте головні наслідки війн першої чверті XVIII ст. Чи вирішили вони суперечності, які на той час існували між провідними європейськими державами? Які з них стали більш впливовими внаслідок цих конфліктів?
Усі це призвело до низки війн (війни за польську (1733-1735 рр.) та австрійську спадщину (1740-1748 рр.), війни з Османською імперією (1735-1739 рр.), які й створили передумови до вибуху Семилітньої війни (1756-1763) — військового конфлікту, котрий охопив Європу, території Америки та Азії. У ній коаліція Австрійської монархії, Російської імперії, Франції та Іспанії протистояла коаліції Великої Британії та Прусського королівства.
Семилітня війна: синім позначено англо-прусську коаліцію, зеленим — французько-австро-іспано-російську
Війна розпочалася з того, що король Пруссії Фрідріх ІІ у 1756 р. без оголошення війни напав на Саксонію і розбив австрійську армію, яка йшла на допомогу саксонцям, а потім завдав поразки французам. Проте на боці Австрії та Франції також виступила Російська імперія, війська якої змогли завдати поразки пруссам, більше того, у 1760 р. вони вступили у Берлін. Прусське королівство могло б стати частиною Російської імперії, якби у 1761 р. не померла імператриця Єлизавета Петрівна, а її наступник імператор Петро ІІІ не захоплювався Фрідріхом ІІ і вважав його своїм кумиром. Він відкликав російські війська.
Рафаель Монлеон-і-Торрес «Обстріл фортеці Ель Моро», 1762 р. У результаті облоги та штурму Гавани британський флот здобув цю фортецю, але повернув її Іспанії після укладення Паризького миру
Капітуляція — це угода про припинення бойових дій та здачі ворожим силам конкретної території або міста.
Воєнні дії між Великою Британією, Францією та Іспанією велися на території Північної, Центральної та Південної Америки, Філіппінах та Індії.
Бенджамін Вест «Смерть генерала Вольфа», 1770 р. Ця картина зображає епізод битви на рівнинах Авраама 13 вересня 1759 р. між англійцями та французами за право володіти Квебеком. Військо генерала Вольфа здобуло перемогу, проте сам він отримав смертельне поранення
Френсіс Хейман «Роберт Клайв зустрічається з Мір Джафаром після битви», 1760 р. Зображена зустріч відбулася після битви під Плессі, у якій англійці завдали поразки французам і в такий спосіб заволоділи регіоном Індії Бенгалією. З цього моменту починається відлік британського панування в Індії
Загальні втрати у Семилітній війні становили півтора мільйона осіб. Попри все кровопролиття, жоден із учасників конфлікту не зумів здійснити значних територіальних надбань у Європі. У 1763 р. виснажені сторони підписали Паризький мирний договір. За його умовами Велика Британія відібрала у Франції Канаду і більшість надбань в Індії, а від Іспанії — Флориду. Іспанія за цим договором закріпила за собою Кубу та Філіппіни. Франція, окрім території Канади, втрачала на користь Іспанії Луїзіану — в обмін на втрачену нею Флориду.
- Які територіальні зміни відбулися внаслідок Семилітньої війни?
2. Боротьба за «османську спадщину»
У XVIII ст. продовжився конфлікт між Османською імперією та європейськими державами. Проте, на відміну від попередніх століть, від зазіхань на свої території захищалася вже Османська імперія. Головними претендентами на її володіння були Російська імперія, Австрійська монархія, Велика Британія та Франція, які прагнули не допустити того, аби їхній тривалий вплив на Османську імперію був порушений.
Тиск з боку Великої Британії та Франції не зупинив Австрію та Російську імперію від нових спроб загарбати частину Османської імперії. Це вилилось у переможні для Російської імперії війни з османами, зокрема 1768-1774 рр. та 1787-1791 рр. Завдяки підступним провокаціям російська сторона змогла добитися того, що Османська імперія сама оголошувала їй війну, в якій згодом зазнавала поразки. У мирних перемовинах представники Великої Британії та Франції намагалися утримати загарбницькі апетити Російської імперії. Наприклад, Катерина ІІ домовилася з Йосифом ІІ про розділ між собою ще не завойованих ними балканських володінь Османської імперії. Планувалося створити дві держави — Грецьку імперію та Дакію. Проте Велика Британія та Франція пригрозили їм війною, що змусило змовників на певний час полишити свої плани. Як бачимо, ці країни побоювалися посилення Австрії та Російської імперії.
Проте унаслідок війн Османської імперії з коаліціями європейських держав вона втратила земельні володіння у Причорномор’ї. Натомість Російська імперія здобула все Чорноморське узбережжя від гирла Дністра до Криму, але все-таки не досягла своєї головної мрії — мати вихід до Середземного моря. Австрія здобула у цих війнах Буковину.
Г. Х Штюц «Римницька битва», кін. XVIII ст. У битві на річці Римник армія Російської імперії розбила вчетверо більше османське військо
Я. Суходольський «Штурм Очакова», 1853 р. На картині зображено штурм османської фортеці Очаків на узбережжі Чорного моря у грудні 1788 р. у ході російсько-турецької війни 1787-1791 рр.
Суперництво європейських держав за «османську спадщину» з новою силою розгорілося у ХІХ — на поч. ХХ ст.
- Поясніть, що позначає термін «боротьба за османську спадщину».
3. Поділи Речі Посполитої
У XVIII ст. Річ Посполита переживала важку політичну кризу. Вона була пов’язана з тим, що сейм — головний орган прийняття рішень — контролювали магнати, які перш за все були зацікавленні у власному збагаченні. Шляхта не мала реальної політичної влади, а відсутність реформ призводила до того, що країна почала відставати у розвитку від своїх сусідів. Фактична влада у країні належала магнатським родам, які перш за все турбувалися про власну вигоду. З часом дедалі частіше почали лунати заклики скасування права вето у сеймі, а також про проведення реформ у дусі Просвітництва.
Елізабет Віже-Лебрен «Портрет Станіслава Понятовського», 1797 р.
У 1764 р. новим королем Речі Посполитої став Станіслав Август Понятовський (1764-1795). Вважається, що він був коханцем російської імператриці Катерини ІІ. Під час виборів Понятовського на престол у Речі Посполитій були розміщені російські війська. Однак Понятовський вирізнявся інтелігентністю, освіченістю і прагненням здійснити реформи. Конвокаційний сейм, крім обрання короля, ухвалив постанову, що віднині рішення, котрі стосуються фінансових питань, мають ухвалюватися не одноголосно, а більшістю голосів. Це давало надію на можливість подолання кризи Речі Посполитої.
У перші роки свого правління Понятовський почав формувати польську дипломатичну службу, спробував обмежити владу гетьманів і скарбників, запровадив лицарську відзнаку за вірну службу королю, що забезпечило йому певну підтримку серед дрібної шляхти. Успішні реформи Понятовського викликали незадоволення Катерини II, яка вбачала в них небезпеку втрати впливу на Польщу, і коли король вирішив ліквідувати принцип одноголосного прийняття рішень, Російська імперія під приводом боротьби за релігійну віротерпимість змусила в 1767 р. ухвалити рішення про рівність прав католиків й представників інших конфесій. Катерина ІІ урочисто заявила, що виступатиме не лише за захист проголошеної релігійної толерантності, а й «традиційних» прав шляхти. Насправді це означало, що під приводом «захисту православних» Російська імперія будь-якого моменту могла втручатися у внутрішні справи Речі Посполитої, а під «традиційними» правами шляхти малось на увазі перш за все право «liberum veto». Такі запевнення Катерини ІІ супроводжувалися вивезенням у глиб Російської імперії частини лідерів опозиції.
Карл Готліб Швайкарт «Портрет Тадеуша Костюшка», ХІХ ст.
29 лютого 1768 р. у містечку Бар на Поділлі група магнатів-противників короля проголосила створення Барської конфедерації, яка б мала стати на захист «вітчизни, віри та вольностей, національних прав та свобод, що хиляться до занепаду». Фактично Барська конфедерація обернулася на антивладний заколот.
Дії конфедератів спровокували на Правобережній Україні Коліївщину — збройний виступ гайдамаків, козаків та селян проти поляків, католиків та євреїв. Коліївщина вирізнялася небаченою жорстокістю повстанців. Її жертвами стало близько 20 тис. осіб.
Усі ці події стали приводом до втручання у внутрішні справи Речі Посполитої сусідів — Російської імперії та Австрії і Пруссії, нібито для наведення порядку. Тож у 1772 р. відбувся так званий Перший поділ Польщі. За ним Галичина відійшла до Австрії, Східна Білорусь — до Російської імперії, Західна Польща — до Прусського королівства. Щоб надати законності своїм діям, союзники домоглися затвердження поділу країни польським сеймом і королем Станіславом Понятовським, які відмовились від претензій на анексовані території.
Перший поділ став потрясінням для польського суспільства, яке почало все більше схилятися до необхідності реформ. У цих умовах король провів низку реформ, які ліквідовували внутрішні мита та мали сприяти розвитку економіки (будівництво шляхів, каналів, мануфактур) і, відповідно, зростанню доходів державної скарбниці.
У 1788-1792 рр. тривала робота Великого сейму, який мав реформувати весь державний устрій Речі Посполитої. Всі ухвалені Великим сеймом зміни увінчало прийняття 3 травня 1791 р. Конституції Речі Посполитої.
Російська імперія, щоб не втратити контроль над Річчю Посполитою, вторглася на її територію. Король, в обмін на збереження частини реформ, погодився на відчуження деяких земель. Так, 1793 р. відбувся Другий поділ Польщі, за яким Правобережна Україна була приєднана до Російської імперії.
Звісно, не всі у Речі Посполитій могли погодитися з тим, що їхню країну ділять між собою інші держави. Очолив боротьбу проти загарбників герой війни за незалежність США Тадеуш Костюшко. Спочатку повстанці мали успіх, але потім Росія та Пруссія, зібравши значні сили, перейшли в наступ. Російська армія розгромила основні сили повсталих та захопила Варшаву. У 1795 р. відбувся Третій поділ Польщі, за яким Російська імперія отримала Західну Білорусь, Західну Волинь, Литву й Курляндію, Австрія — Краківську, Сандомирську та Люблінську області, Пруссія — інші землі включно з Варшавою. Унаслідок цих поділів держава Річ Посполита припинила своє існування.
- Скільки відбулось поділів Речі Посполитої? Які держави здійснювали її поділ?
Цікаво знати
На вимогу Катерини II Станіслав Понятовський був змушений зректися престолу і переїхав до Санкт-Петербурга, де жив на виділену йому пенсію без права виїжджати за кордон і помер 1798 р. від інсульту. Його поховали у католицькому костелі, звідки останки в 1938 р. передали Другій Польській республіці й перепоховали на батьківщині у містечку Волочин. У 1990 р., через поганий стан поховання, останки Понятовського перевезли з Волочина (тоді — Білоруська РСР) у Варшаву, де в 1995 р. були урочисто перепоховані в соборі Івана Хрестителя.
Висновки
Більша частина ХVІІІ ст. минула у війнах між провідними європейськими державами, які об’єднувалися в ситуативні коаліції. Метою війн було недопущення посилення однієї з держав. У результаті склався баланс сил між Англією, Францією, Австрією, Пруссією та Російською імперією. Наймасштабнішим конфліктом ХVІІІ ст. стала Семилітня війна, бойові дії якої велися не лише у Європі, а й у колоніальних володіннях.
Запитання та завдання
I
- 1. Укажіть хронологічні межі Семилітньої війни.
- 2. Як ви розумієте термін «боротьба за османську спадщину»? Які країни її вели?
- 3. Які особливості політичної системи Речі Посполитої найбільше заважали її реформуванню та розвитку?
- 4. Укажіть, яким з європейських війн XVIII ст. відповідають такі результати: втрата Францією панівного становища у Європі; втрата Австрією Сілезії; втрата Швецією панування у Балтійському регіоні.
- 5. Коли було ухвалено Конституцію Речі Посполитої?
- 6. Що врятувало Пруссію від цілковитого розгрому в ході Семилітньої війни? Про що це може свідчити?
ІІ
- 1. Обговоріть у парах. У чому особливість Семилітньої війни?
- 2. За яких умов Російська імперія здобула контроль над Північним Причорномор’ям? Висловіть власні припущення, які це мало наслідки для історії України.
- 3. Які реформи намагався провести король Станіслав Август Понятовський? Чи досяг він своєї мети? Якщо не досяг, то чому?
- 4. Що можна вважати формальним приводом для Другого поділу Речі Посполитої?
- 5. Чому відбулося повстання під проводом Тадеуша Костюшка? Чим воно закінчилося?
- 6. Які основні територіальні зміни відбулися у Європі протягом XVIII ст.?
Даний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 8 клас Сорочинська 2021", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)