Короткий словник понять і термінів

А

Абсолютизм (абсолютна монархія) — форма правління, за якої монарху належить необмежена влада, а органи станового представництва втрачають своє значення.

Аграрний переворот — заміна в сільському господарстві феодальних відносин капіталістичними.

Б

Бароко (італ. barocco — дивний, примхливий) — культурно-історична доба, стиль європейського мистецтва, літературний напрям кінця XVI - середини XVIII ст., для якого характерні підкреслена урочистість, пишна декоративність, динамічність композиції.

Біржа — ринок оптової торгівлі товарами за запропонованими зразками (товарна біржа) або цінними паперами (фондова біржа).

Буржуазія — у капіталістичному суспільстві клас, який володіє засобами виробництва й живе на прибутки від праці найманих робітників.

Буржуазна революція — переломний переворот у державному й економічному житті суспільства, унаслідок якого до влади приходить буржуазія й створюються умови для капіталістичного розвитку.

В

Великі географічні відкриття — найважливіші географічні відкриття європейців кінця XV — середини XVII ст.

Великі Моголи — мусульманська держава, яка існувала на території сучасної Індії, Пакистану та Південно-Східного Афганістану із середини XVI ст. й до початку XVIII ст. й контролювала більшу частину Південної Азії.

Високе Відродження — період в історії мистецтва в Італії (кінець XV - перша чверть XVI ст.), вищий етап у розвитку художньої культури Відродження.

Віги — угруповання противників королівської влади в Англії в другій половині XVII ст., згодом — політична партія.

Відродження (фр. Renaissance від латин. re — знову й nasci — народжуватися) — епоха розвитку європейської культури, для якої характерне повернення до ідеалів античності, гуманізму.

Візир — титул міністрів і вищих сановників у багатьох мусульманських країнах.

Війна за незалежність — війна, основною метою якої є звільнення з-під влади іншої держави, звільнення території від загарбників і встановлення (або поновлення) незалежності.

Г

Тези (фр. gueux — жебраки) — дворяни в Нідерландах, які виступали проти іспанського володарювання під час Нідерландської революції; згодом назва всіх учасників національно-визвольної боротьби проти Іспанії.

Громадянська війна — збройна боротьба між ворогуючими угрупованнями — громадянами однієї держави.

Гугеноти (фр. huguenots, від нім. Eidgenossen — союзники) — французькі протестанти-кальвіністи XVI-XVII ст., які переслідувалися католицькою церквою й урядом.

Д

Декларація (латин. declaratio — проголошення, заява) — офіційна заява з приводу чогось, урочисте проголошення урядом, партією, з’їздом певних принципів, положень, а також документ, у якому вони викладені.

Джентрі — середнє й дрібне дворянство в Англії в другій половині XV-XVII ст.

Дигери (від англ. diggers — копачі) — представники радикального лівого крила пуритан в Англійській революції.

Диктатура (латин. dictatura — необмежена влада) — необмежена влада в державі, зосереджена в руках однієї особи чи групи осіб.

Династичні війни — війни, які ведуть країни за спадщину й право правити в країні, де за певних обставин династія або припинила управління, або вона не в змозі управляти країною.

Дипломатія — діяльність держави щодо здійснення зовнішньої політики.

Е

Енциклопедисти — французькі науковці-просвітники, які видавали багатотомну «Енциклопедію, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел» 1751-1780 рр., за редакцією Д. Дідро та Ж.-Л. Д’Аламбера.

Є

Єзуїти (від латин. Jesus — Ісус) — члени католицького ордену «Товариство Ісуса», створеного 1534 р. І. Лойолою для зміцнення папської влади й боротьби проти Реформації.

З

Зустріч цивілізацій — це контакти представників Старого й Нового Світу (Європи й Америки), пов’язані з відкриттям Американського континенту X. Колумбом наприкінці XV ст. Однак чимало нащадків індіанців доколумбової Америки вважає, що це була не «зустріч», а насильницьке вторгнення європейців у чужий світ.

І

Імперія (латин. imperium — влада) — 1) назва монархічної, здебільшого великої держави, очолюваної імператором; 2) назва великих держав, які мали колонії.

Індепенденти (від англ. independents — незалежні) — представники лівого крила пуритан (кінець XVI-XVII ст.), які засуджували англіканську церкву.

Індуїзм — одна зі світових релігій. В основі лежить учення про переселення душ померлих в інші тіла.

Індустріальне суспільство — суспільство, яке пов’язане із застосуванням у виробництві машинної техніки та її постійного вдосконалення.

Іслам — одна зі світових релігій, виникла в VII ст., засновник — Мухаммед. Ґрунтується на вірі в єдиного Бога (Аллаха) й Мухаммеда — його пророка.

К

Каліграфія — мистецтво чітко, чисто й вишукано писати.

Кальвінізм — протестантська релігійна течія, засновником якої був Ж. Кальвін.

Капіталізм — тип суспільства, що заснований на приватній власності й ринковій економіці.

Класицизм — мистецький стиль кінця XVII — початку XVIII ст., зразком для якого було античне (давньогрецьке та давньоримське) мистецтво.

Колонізація — організація поселень за межами своєї країни; може відбуватися мирним шляхом, а може супроводжуватися пограбуваннями й винищенням місцевого населення.

Колонія — в епоху капіталізму територія чи країна, яка перебуває під владою іноземної держави, позбавлена політичної та економічної незалежності.

Конкіста (ісп. conquista — завоювання) — іспанське й португальське завоювання країн Центральної та Південної Америки в XV-XVI ст.

Конкістадори (ісп. conquistador — завойовник) — іспанські й португальські завойовники країн Центральної та Південної Америки в XV-XVI ст.

Конституція (латин. constitutio — устрій) — основний закон держави.

Контрреформація (латин. contra — проти) — система заходів, яку католицька церква здійснювала для боротьби проти Реформації.

Конфедерація — союз суверенних держав, об’єднаних спільними керівними органами, створений для певних цілей, переважно зовнішньополітичних і воєнних.

Конфуціанство — філософсько-релігійне вчення Конфуція, що ґрунтується на дотриманні правил етикету, самовдосконаленні, повазі до старших, культ предків.

Л

Луддизм — рух руйнівників машин в Англії часів промислового перевороту. Назва походить від імені Н. Лудда, який зруйнував свій верстат на знак протесту проти сваволі хазяїна.

Лютеранство — один із напрямів протестантизму, засновником якого був М. Лютер.

М

Маньчжури — народність, яка проживала в Маньчжурії на північ від Ляодунського півострова. Тривалий час перебували в залежності від китайської династії Мін. Наприкінці XVI ст. хан Нурхаци зумів об’єднати розпорошені тунгусо-маньчжурські народності мисливців, рибалок, скотарів і землеробів у державу, яка з 1609 р. названа Цзінь («золота»), а в 1636 р. була перейменована на Цин («чиста»).

Мануфактура (латин. manus — рука, factura — виготовлення) — велике підприємство, де працюють наймані робітники. Характеризується поділом праці між робітниками на основі ручного виробництва.

Меркантилізм (від італ. mercante — торговець, купець) — економічна школа, яка теоретично обґрунтовувала політику ряду держав XV-XVIII ст., спрямовану на накопичення в країні золота й срібла шляхом обмеження їх вивезення й збільшення експорту товарів.

Метрополія (грецьк. metro — мати й polis — місто) — держава, яка захопила певні території і перетворила їх на колонії.

Мініатюра (з латин, minium — червона фарба) — невелике живописне зображення в старовинному рукописі або книзі.

Модернізація (фр. modernisation — оновлення) — оновлення, удосконалення будь-чого згідно із сучасними вимогами.

Н

Наймані робітники — вільні працівники, які не мали власної землі та господарства, тому наймалися до власників землі або підприємств й отримували заробітну плату.

Натурфілософія (від латин. natura — природа) — система уявлень про природу, яка прагнула дати всеохопну картину світу, але, не маючи для цього відповідних наукових даних, замінювала невідомі їй дійсні зв’язки явищ ідеальними.

Національно-визвольна війна — війна, основною метою якої є звільнення з-під влади іноземної держави, звільнення території від іноземних загарбників і встановлення (або поновлення) національної незалежності.

Новіш час — період, що охоплює другу половину XVII — початок XX ст., який характеризується становленням та утвердженням буржуазних відносин.

О

Опозиція (латин. oppositio — протиставлення) — партія чи політичне угруповання, яке виступає проти владних партій або політичних угруповань.

Опричнина — система внутрішньо-політичних заходів Івана IV Грозного в 1565-1572 рр. для розгрому боярсько-князівської опозиції та зміцнення Московської держави; землі, підпорядковані безпосередньо Іванові IV Грозному, з власним державним апаратом і військом (опричниками).

Освічений абсолютизм — політика абсолютизму в деяких європейських країнах у XVIII ст. Її змістом було знищення або перетворення «згори» застарілих феодальних порядків.

П

Північне Відродження — культурний рух і мистецька епоха в північно-європейських країнах в останнє десятиріччя XV ст. та першій чверті XVI ст. Свою назву течія отримала через спільні з італійським Відродженням тенденції.

Політика самоізоляції — закриття країни від зовнішнього світу, яку проводили правителі деяких держав Далекого Сходу в XVII-XIX ст.

Пресвітеріани — послідовники однієї з течій кальвінізму, що виникла в Англії в XVI ст. Прагнули повернутися до системи управління церквою та проведення богослужінь за зразком перших християн.

Промисловий переворот — заміна ручної праці машинною, унаслідок чого відбувається перехід від мануфактури до фабрики (XVIII ст.).

Просвітники — ідеологи й діячі Просвітництва.

Просвітництво — ідейний рух XVIII ст., заснований на переконанні у вирішальній ролі розуму та науки в пізнанні світу й суспільства.

Протектор (латин. protector — захисник) — захисник, заступник.

Протекторат — форма правління держави, коли влада належить лорду-протектору.

Протестантизм (від слова протест) — один із трьох (разом з католицизмом і православ’ям) основних напрямів у християнстві. Оформився під час Реформації в XVI ст. на засадах ідеологічної опозиції до римсько-католицької церкви.

Р

Ранній Новий час (ранньомодерна доба) — період з кінця XV до середини XVII ст. в історії Європи, який характеризується розвитком ранньокапіталістичних відносин і масштабними змінами в політичній, релігійній і культурній сферах. Натомість на Сході в цей час ще тривало середньовіччя.

Раціоналізм (латин. ratio — розум) — філософська течія, яка визнає розум основою пізнання й поведінки людей.

«Революція цін» - різке підвищення цін на товари, особливо на продукти харчування, у західноєвропейських країнах упродовж XVI ст. й зниження вартості цінних металів. «Революція цін» була обумовлена тим, що золото й срібло європейці захоплювали або у вигляді готових скарбів у Латинській Америці, або видобували за допомогою дешевої робочої сили.

Релігійні війни — війни між прихильниками Реформації (протестантами-кальвіністами) і католиками у Франції.

Республіка (латин. respublica — спільна справа) — форма правління держави, коли вища державна влада належить представницькому органу, який обирається народом.

Реставрація (латин. restauratio відновлення) — відновлення поваленого революцією політичного ладу.

Реформація (від латин. reformatio зміна, перетворення) — суспільно-політичний та ідеологічний рух у країнах Європи в XVI ст. за перебудову католицької церкви.

Рококо (від фр. rocaille — мушля) — стиль у західноєвропейському мистецтві (XVIII ст.), для якого характерні вигнуті лінії, манірність образів, звернення до міфологічної і пасторальної тематики.

С

Смута — період історії Московського царства з 1604 по 1613 р.

Самодержавство — монархічна форма правління в Росії.

Султан — у країнах Сходу — титул монарха, а також особа, яка має цей титул.

Т

Технічний прогрес — процес винайдення нових машин і механізмів. Торі (англ. tory) — угруповання прихильників королівської влади в Англії в другій половині XVII ст., яке відстоювало інтереси земельної аристократії, згодом — політична партія.

Триптих — композиція з трьох картин, барельєфів, малюнків та ін., об’єднаних спільною темою, ідеєю; складна ікона, що має три стулки.

У

Унія (латин. unio — єднання) — союз, об’єднання двох або кількох монархічних держав під владою однієї династії; об’єднання православної церкви з католицькою під владою Папи Римського.

Утопія (грецьк. u — немає і topos — місто; або eu — благо й topos — благословенний) — ідеальне, фантастичне, нереальне суспільство. Походить від назви праці Т. Мора «Утопія».

Ф

Фабрика (латин. fabrica — майстерня) — велике промислове підприємство, де основні виробничі операції здійснюють машини.

Федерація (латин. foederatio — об’єднання) — форма адміністративного устрою держави, коли адміністративні територіальні одиниці, які входять до складу держави, мають власні органи державної влади, конституції, закони.

Фермер — заможний селянин — власник або орендар землі, який веде господарство переважно з використанням найманої праці.

Фільварок — у феодальній Польщі, Литві, Білорусі й Україні — комплекс земельних угідь з власним господарством.

Ц

Церковний розкол — релігійний рух середини XVII ст. проти реформи російської православної церкви, який закінчився відокремленням від неї частини віруючих.

Ш

Шейх (з араб. старий) — голова мусульманської громади.

Шляхта — дрібне дворянство феодальної Польщі; польське дворянство взагалі.

ЄВРОПА у XVIII ст.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно