Культура бароко. Народження нової європейської науки
- 28-03-2022, 01:30
- 653
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Сорочинська 2021
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Сорочинська 2021
Пригадайте:
1. Особливості мистецтва бароко
Наприкінці XVI ст. в Італії народився стиль бароко (від італ. barocco — вибагливий, химерний), який у XVII ст. поширився іншими європейськими країнами. Він став настільки популярним, що XVII ст. нерідко називають «століттям бароко». Мистецтво епохи бароко було започатковане у папському Римі, а його виникнення пов’язане з поширенням ідей Контрреформації. Видовищність і яскраві художні засоби мали підкреслювати грандіозність і всесильність Католицької церкви. У барокових творах головна увага приділяється людським пристрастям і почуттям. Чуттєвий і емоційний характер бароко, у якому митець зображував пристрасті та контрасти, справляв велике враження на глядача.
Сучасний вигляд барокової церкви Скальці у Венеції, XVII ст.
Бароко (від іт. barocco — примхливий, химерний) — доба у мистецтві країн Європи, колоніальної Центральної і Південної Америки кінця XVI — середини XVIII ст.
Найвідомішими майстрами живопису епохи бароко вважаються Рембрандт ван Рейн, Пітер Пауль Рубенс та Дієго Веласкес. Також завдяки творчості письменника Мігеля Сервантеса доба бароко стала «золотим століттям» іспанської літератури.
2. Художники доби бароко
Одним із найвідоміших барокових митців є Рембрандт ван Рейн (1606-1669). У 30-ті рр. XVII ст. він був найпопулярнішим художником Нідерландів. Відомим його зробила картина «Анатомія доктора Тульпа» — груповий портрет доктора Тульпа і його учнів. Рембрандт уперше, створюючи груповий портрет, вирішив відмовитися від традиційної композиції, де всі персони стоять одна біля одної, позуючи художнику. Картина мала величезний успіх. У своїй творчості він не боявся відходити від усталених норм, чим незмінно дивував сучасників. Його найвідомішими творами є «Анатомія доктора Тульпа», «Нічна варта», «Повернення блудного сина», «Даная», численні портрети, у тому числі членів сім’ї художника.
Це груповий портрет доктора Тульпа та його учнів. Тут Рембрандт уперше відмовився від традиційної композиції, де всі персони стоять одна біля одної. Ця картина зробила художника відомим
Пітер Пауль Рубенс «Автопортрет з Ізабеллою Брант», 1609 р. Ізабелла була дружиною Рубенса
Пітер Пауль Рубенс (1577-1640) був центральною фігурою фламандського мистецтва XVII ст. Спільною рисою, що об’єднувала фламандське мистецтво з нідерландським, була любов до життя в усіх його проявах. Однак якщо на картинах нідерландських майстрів превалювали побутові сцени, портрети бюргерів і міщан, то фламандські художники мали зображати те, що влаштовувало насамперед Католицьку церкву.
Дієго Веласкес «Прялі», 1656 р.
Це яскраво проявилося у творчості Рубенса, адже він був придворним художником іспанського намісника у Фландрії. Він мав безліч замовлень від знаті та Церкви. Майстер написав сотні картин, уславлюючи в яскравих барвах силу, мужність, красу людських почуттів і вчинків.
Він зображав і реальних історичних осіб, і міфологічних персонажів. Творчість Рубенса справила величезний вплив на становлення фламандської школи живопису, а його твори відомі в усьому світі.
Сучасники називали іспанського художника Дієго Веласкеса (1599-1660) «живописцем істини». Він був придворним художником іспанського короля Філіпа IV Провідне місце в його творчості посідали портрети. Іспанська аристократія не вимагала, щоб її малювали красивішою, ніж вона була насправді, — вона пишалася своїм походженням, а не красою. Веласкес зображав людей з дивовижною схожістю. Папа Інокентій Х, побачивши свій портрет роботи Веласкеса, промовив: «Занадто схожий».
Наприкінці життя митець створив картину «Прялі», де показав красу простих жінок-майстринь, які виткали килим, а поряд із ними — придворних дам, що розглядали готову роботу. Це було останнє велике полотно Веласкеса.
Дієго Веласкес «Портрет папи Іннокентія Х», 1650 р.
3. Народження нової європейської науки
Підвалини сучасної науки заклав учений Рене Декарт (Картезій) (15961650). Він відомий не лише відкриттями у сфері математики, а й своєю працею «Міркування про метод», де учений виклав основні засади критичного методу наукових досліджень — того, що ми зараз знаємо, як критичне мислення. Його суть полягає у тому, що сумніватися потрібно в усіх твердженнях, правильність яких не доведена логічно на основі доказів або експериментів. До цього часу наукові побудови у європейській науці мали обов’язково спиратися на Біблію й узгоджуватися з нею. Декарт уважав Бога за першопричину всіх речей, але не використовував Біблію як основу для наукових досліджень, як це було раніше.
Період XVI-XVII ст. у європейських країнах став часом, коли було зроблено важливі кроки у пізнанні людини і законів Всесвіту. Це заклало підвалини для формування природничих наук.
Франс Галс «Портрет Рене Декарта», 1649-1700 рр.
Оригінальна ілюстрація з книги Везалія «Про будову людського тіла», 1543 р. Це було перше дослідження анатомії людини за півтори тисячі років — до цього європейські медики користувалися працями античного філософа Галена (жив у ІІ-ІІІ ст.), що містили низку суттєвих помилок
Французький учений Блез Паскаль (1623-1662) здійснив відкриття у математиці та фізиці. На його честь названо одиницю вимірювання тиску — Па (паскаль). Блез Паскаль розробив автоматичну рахівницю — паскаліну
Значних успіхів було досягнуто в розвитку анатомії. Почали проводитися систематичні анатомічні розтини, що дало змогу висунути нові теорії про природу людського організму та винайти нові методи лікування хвороб, базовані не на філософських теоріях, а на дослідах і дослідженнях. Італійський медик Андреас Везалій (1514-1564) у 1543 р. видав фундаментальну працю «Про будову людського тіла». Незважаючи на переслідування духовної та світської влади, Везалій здійснював розтини людських трупів, вивчаючи будову тіла людини. Після оприлюднення його праці за вченим стала стежити інквізиція. Його схопили за брехливим звинуваченням у розтині живої людини та засудили до прощі в Палестину, під час якої його корабель розбився. Вчений опинився на безлюдному березі, де й помер від голоду. Проте його ім’я залишилося назавжди в історії медицини як людини, котра започаткувала сучасну анатомію.
Ранньомодерні вчені
Миколай Коперник (1473-1543) дійшов висновку, що Земля разом з іншими планетами обертається навколо Сонця й навколо власної осі, та створив геліоцентричну систему (із Сонцем у центрі) світобудови. Свої погляди він виклав у праці «Про обертання небесних тіл». Коперник працював над нею впродовж 40 років, але, розуміючи, яку реакцію вона викличе, боявся надрукувати. Книга вийшла у світ у день смерті вченого й супроводжувалася обережною передмовою видавця, в якій той презентував викладену в книзі теорію як цікаву гіпотезу. Працю «Про обертання небесних тіл» засудила Католицька церква, і від 1616-го й аж до 1822 р. трактат перебував у «Індексі заборонених книг».
Жан-Леон Хюнс «Коперник». Художник зобразив ученого за створенням геліоцентричної схеми світобудови. На передньому плані — розкрита книга зі схемою Птолемея, за якою у центрі Всесвіту знаходиться Земля
Кристіано Банті «Галілео перед римською інквізицією», 1857 р.
Наступний крок у дослідженні будови Всесвіту здійснив італієць Джордано Бруно (1548-1600). На відміну від Коперника, який центром Всесвіту вважав Сонце, Бруно обґрунтував ідею нескінченності Всесвіту, де існує безліч світів з окремими сонцями. За поширення своєї гіпотези він був заарештований, провів вісім років у в’язниці, але так і не зрікся своїх поглядів. За вироком суду інквізиції його звинуватили в єресі та спалили на багатті. Усі твори Джордано Бруно занесли до «Індексу заборонених книг», де вони перебували до 1948 р.
Італійський учений Галілео Галілей (1564-1642) виготовив телескоп зі збільшенням у 32 рази й розпочав із його допомогою регулярні дослідження небесних тіл. Він переконався в безмежності зоряного простору, відкрив кратери на Місяці, плями на Сонці та супутники, що оточують Юпітер. Усе це підтверджувало правильність теорій Миколая Коперника та Джордано Бруно. У 1632 р. він видав працю «Діалоги про дві найвідоміші системи світу — Птолемеєву та Коперникову». У ній Галілео Галілей навів незаперечні докази правильності теорії Коперника. За цю книгу Церква влаштувала суд над 70-річним астрономом. Після п’яти місяців принижень і допитів Галілей підписав каяття. За легендою, після цього він вигукнув: «А все-таки вона обертається!». Лише у 80-90-х рр. XX ст. Католицька церква визнала, що засудження вчених було помилковим, і погодилася з їхніми поглядами на будову Всесвіту.
Робота з історичними джерелами
Витяг із вироку кардиналів щодо Галілея
Висновки
Доба бароко збагатила європейське мистецтво численними мистецькими творами, що поєднували пишність, технічну довершеність та емоційність.
Внаслідок наукових досліджень і відкриттів XVI-XVII ст. було закладено основи сучасних природознавчих наук, створено наукову теорію будови Всесвіту й прокладено шлях до подальшого пізнання ще не відкритих законів природи.
Запитання та завдання
І
ІІ
А тим часом в Україні...
1578 р. — заснування Острозької академії.
1632 р. — об’єднання Лаврської і Братської шкіл у Києво-Могилянський колегіум.
XVII-XVIII ст. — розквіт «козацького бароко».
Практична робота за розділом II «Високе Відродження. Реформація в Західній Європі»
Узагальнення знань за розділом II «Високе Відродження. Реформація в Західній Європі»
скачать dle 11.0фильмы бесплатно
Коментарі (0)