Англійська революція

§ 14. Англійська революція

1. Яку роль у житті Англії відігравав парламент? 2. Коли виникло пуританство? Якими були основні погляди пуритан?

Соціально-економічний розвиток Англії напередодні революції.

На початку XVII ст. в Англії швидко формувалися нові капіталістичні відносини. Проявами цього стали створення мануфактурного виробництва, розвиток торгівлі, піднесення міст, поширення товарного сільськогосподарського виробництва.

Англія стала основним постачальником нефарбованих тканин на європейський ринок. У середині XVII ст. вона забезпечувала 80 % загальноєвропейського видобутку вугілля (близько 3 млн тонн). За перші 40 років XVII ст. подвоїлися обсяги торгівлі. Цьому сприяли торговельні компанії, які користувалися монопольним правом на торгівлю в певному регіоні. Найбільшою була Ост-Індська компанія.

У сільському господарстві розвивалися тенденції, започатковані ще в XVI ст. (огороджування, поширення найманої праці тощо). Воно активно втягувалося в ринкові відносини. Однак це було притаманно в основному південним і центральним графствам. На півночі ще зберігалися натуральна рента (оброк) і відробіток (панщина).

Зміни в економіці позначилися на соціальній структурі англійського суспільства. Хоча воно за формою залишалося становим, у поведінці, звичаях, роді занять деяких верств суспільства сталися значні зміни. Так, серед землевласників виокремилося нове дворянство, яке, на відміну від старого, активно вело господарство: розводило овець, не цуралося торгівлі та мануфактурного виробництва.

Швидко зростав прошарок найманих робітників, що працювали на мануфактурах, у копальнях, портах, на вантажних суднах.

Політичні передумови революції. Початок революції. У 1603 р. завершилося майже півстолітнє правління королеви Єлизавети. Через відсутність інших близьких родичів Єлизавета заповіла престол синові страченої нею Марії Стюарт Якову І (1603—1625 рр.). В Англії запанувала династія Стюартів. Вони прагнули встановити в країні абсолютну монархію. Давні права парламенту вони вважали поступками з боку монархів, які можна й скасувати. Католицькі симпатії Стюартів призводили до гострих релігійних конфліктів із протестантами та англіканською державною церквою. Така політика Якова І викликала невдоволення більшості громадян.

Після Якова І престол посів його син Карл І (1625—1649 рр.), який продовжував політику батька. Карл І потребував коштів для продовження розпочатих війн проти Іспанії та Франції. За перші три роки свого правління він тричі скликав і розпускав парламент: перший дав йому незначну суму, другий узагалі відмовив, а третій погоджувався надати кошти за умови, що король підпише петицію, яка відновить усі здобуті англійцями права.

Король Яків І Стюарт

Король Карл І на полюванні. 1635. Художник Антоніс Ван Дейк

Олівер Кромвель. 1649. Художник Роберт Уокер

Отримавши кошти, Карл І проігнорував умови договору і протягом 11 років узагалі не скликав парламент. Для покриття своїх витрат він поширив на всю Англію корабельний податок (щитові гроші — обов’язок прибережних областей утримувати флот). Для придушення невдоволених було розширено діяльність надзвичайних судів. У країні почалася масова еміграція до Північної Америки. Занепокоєний цим Карл І заборонив її під загрозою жорстоких покарань.

Приводом до відкритого виступу проти короля стала спроба поширити в Шотландії англіканську церкву. Шотландці взялися до зброї. Війна набула затяжного характеру. Карл І змушений був у 1640 р. скликати парламент, щоб отримати згоду на збирання нових податків. Цей парламент увійшов в історію під назвою Довгий (діяв до 1653 р.), оскільки його члени домоглися від короля згоди, що розійдуться тільки тоді, коли самі визнають це за потрібне.

Парламент висунув королю ряд вимог, викладених у «Великій ремонстрації» (протесті), які Карлу І довелося виконати. Надзвичайні суди й корабельний податок було скасовано. Король зобов’язувався скликати парламент не раніше ніж через три роки. На думку істориків, початок діяльності Довгого парламенту є початком Англійської революції.

Громадянські війни. У січні 1642 р. Карл І залишив Лондон і вирушив на північ, де в нього було найбільше прихильників. 22 серпня 1642 р. король оголосив війну парламенту. У країні спалахнула перша громадянська війна (1642—1646 рр.).

Військо короля складалося з дворян (кавалерів) і прихильників англіканської церкви. Парламентське військо (яке отримало назву «круглоголові» за форму зачіски) складалося в основному з пуритан і прихильників парламенту. Спочатку армія парламенту зазнавала поразок, але завдяки рішучим діям Олівера Кромвеля (1599— 1658), який очолив її, ситуація змінилася.

Олівер Кромвель був дрібнопомісним дворянином і належав до секти індепендентів (незалежних), що виступали за повну незалежність церкви від держави, а в політичному плані обстоювали республіканську форму правління. Коли розпочалася громадянська війна, Кромвель за згодою парламенту на власні кошти спорядив два кавалерійські полки, до яких добирав людей зі стійкими релігійними переконаннями (індепендентів). Зразково дисципліновані, хоробрі, віддані вождю, об'єднані спільними релігійними й політичними переконаннями полкиКромвеля започаткували нову парламентську армію.

Нова армія завдала королівським військам поразок у битвах під Марстон-Муре (1644 р.) і Нейзбі (1645 р.).

Після ув’язнення короля парламент прийняв низку законів. Усю землю було проголошено приватною власністю її володарів (окрім селян); торговельно-промислові верстви суспільства домоглися повної свободи підприємницької діяльності та знищення монополій; землі короля, його прихильників та церкви було розпродано або віддано солдатам як плату за службу.

Наприкінці 1648 р. король утік із полону і почав другу громадянську війну (1648—1649 рр.), у якій теж зазнав поразки.

Парламент схилявся до збереження королівської влади. Кромвель із відданими йому військами вступив у Лондон та усунув із парламенту прихильників монархії. Згодом було створено суд, за рішенням якого 30 січня 1649 р. короля Карла І стратили. Після цього в парламенті було скасовано палату лордів, Англію проголошено республікою. Законодавчу владу було передано Довгому парламенту, виконавчу — Державній раді. Однак фактичним правителем країни став Кромвель.

Страта короля Карла І

Англійська громадянська війна

Яку інформацію про громадянську війну можна отримати за ілюстрацією?

1) Зі звинувачувального акта проти короля Англії Карла І

Названий Карл Стюарт, зробившись королем Англії, у такий спосіб перебрав відповідальний обов'язок керувати країною в згоді з її законами, а не будь-яким іншим чином; з огляду на це він мав використовувати отриману владу для користі й добробуту свого народу і для охорони його прав і свобод. Однак унаслідок злочинних намірів установити й тримати у своїх руках необмежену тиранічну владу для управління країною, знищити права й свободи народу, знищити і зробити непотрібними всі основи цих прав... названий Карл Стюарт оголосив зрадницьку й злочинну війну проти чинного парламенту і народу...

Зі сказаного вище випливає, що названий Карл Стюарт був і є натхненником, автором і продовжувачем жорстоких і кривавих війн; і тому він є винуватцем усіх зрад, убивств, грабунків, пожеж, збитків і нещасть нашого народу, що були здійснені під час названих вище війн та були спричинені ними.

2) Відповідь Карла І на висунуті звинувачення

Не може бути судових справ проти будь-якої людини інакше, ніж на основі Божих і суспільних законів країни, у якій вона живе. Я переконаний, що цей процес не може бути виправданий Божими законами, або навпаки, підкорення королю дуже ясно визначається Старим і Новим Заповітами... Що стосується законів нашої країни, то я переконаний, що жоден вчений юрист не буде стверджувати, що може бути висунуто звинувачення королю, бо такі звинувачення можуть іти лише від його імені, а один із принципів права каже, що король не може бути неправим.

Порівняйте два документи. Висловіть власне ставлення до аргументів, що містяться в них. Дайте історичну оцінку страти короля.

Англійська республіка. Після страти короля і проголошення республіки до влади в країні прийшли індепенденти.

На їхню думку, держава має будуватися на тих самих засадах, що й громади віруючих, тобто на основі ідеї суспільного договору, який передбачав взаємне визнання прав та обов’язків членів колективу чи громадян.

Крім того, індепенденти не визнавали іншого тлумачення Святого Письма й тому одразу розпочали репресії проти інших релігійних сект. Найбільше постраждали дигери («справжні урівнювачі»), які оброблювали громадські землі, вважаючи, що вони не можуть бути чиєюсь власністю, а отже, є спільними. Дигери вважали, що в суспільстві всі мають працювати на спільне благо на чолі з вибраними наглядачами. У держави не має бути грошей, а за купівлю-продаж слід страчувати.

Англійська революція другої половини XVII ст.

Республіка — форма державного правління, за якої джерелом влади визнається народ, органи державної влади обираються на певний термін, а державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судову гілки.

Кромвель поглядів дигерів не поділяв. Він був твердо переконаний, що приватна власність є невід’ємним правом кожної людини, а встановлення майнової рівності — це порушення англійських традицій.

Панорама Лондона. Середина XVII ст.

Інша секта — левеллери («урівнювачі») — стверджувала: оскільки перед Богом усі рівні, то слід для всіх установити рівні права. Із цього твердження випливали їхні вимоги: встановлення загального виборчого права для чоловіків, ліквідація палати лордів, скасування «гнилих містечок» (міста, які в минулому здобули право посилати своїх депутатів до парламенту, але згодом занепали) та інші. Левеллери оголошували народ джерелом влади. Свого часу вони відіграли вирішальну роль у страті короля та реформі парламенту. Проте й «урівнювачі» зазнали гонінь і переслідувань.

Перемігши в громадянській війні, О. Кромвель здійснив каральні походи в Шотландію, яка визнала своїм королем Карла II, сина страченого Карла І. Наступною жертвою стала Ірландія, католики якої допомагали англійському королю в боротьбі проти парламенту. Походи в Шотландію та Ірландію започаткували майбутню англійську колоніальну імперію.

Важливим для колоніальних завоювань та морської першості став виданий 1651 р. Навігаційний акт, за яким усі товари, що потрапляли до Англії, могли перевозити лише англійські судна або ж судна країни-виробника. Цей акт був спрямований проти голландців, які вели посередницьку торгівлю, і призвів до війни з Нідерландами, у якій Англія здобула перемогу.

Протекторат Олівера Кромвеля. Із моменту проголошення республіки верховна влада в країні належала Довгому парламенту, який повністю складався з індепендентів. Другою важливою силою в державі була армія, підпорядкована особисто О. Кромвелю.

Тривале правління Довгого парламенту викликало обурення населення, особливо армії, яка протягом значного часу не отримувала платні. Кромвель розігнав Довгий парламент і скликав конвент (Установчі збори), де також були самі лише індепенденти. Цей конвент назвали «парламентом святих» (через побожність депутатів). «Святі» прийняли низку важливих реформ: оголосили свободу совісті (віросповідань); запровадили цивільний шлюб, вибори священиків мирянами; скасували церковну десятину; вирішили замінити стару (прецедентну) систему судочинства, що спиралася на закони різних часів, новою, що ґрунтувалася на єдиному судовому статуті (кодексі), прийнятому 1653 р.

Проти таких реформ виступили священики, юристи, а також армія. О. Кромвель розпустив «парламент святих». За згодою армії було прийнято нову конституцію («знаряддя управління»), яка передавала всю владу О. Кромвелю — лорду-протектору Англії, Шотландії та Ірландії. Кромвель зосередив у своїх руках усю виконавчу владу, отримав право затверджувати членів Державної ради, а також збирати податки в розмірах, достатніх для утримання армії. Після цього в руках Кромвеля було зосереджено більше влади, ніж у короля напередодні революції.

Законодавчу владу за конституцією було передано однопалатному парламенту, який складався з депутатів від найважливіших міст країни.

Парламент, обраний за новою конституцією, виявив непокору Кромвелю і був розпущений. Кромвель переділив країну на 14 військових округів, у яких усю повноту влади передав призначеним ним генерал-майорам. Прихильників короля було обкладено спеціальним податком. Святкування Великодня й Трійці було заборонено, як і недільні гуляння, спортивні змагання. Головними заняттями визначалися праця і молитва.

Отже, протекторат Кромвеля за своєю суттю був військово-релігійною диктатурою. Ця диктатура трималася на авторитеті сили, пуританських уявленнях про життя та успіхах Кромвеля в зовнішній політиці.

Шлях від абсолютизму до парламентської монархії в Англії

Реставрація Стюартів. У 1658 р. Кромвель помер, залишивши своїм наступником сина Річарда.

Проте Річард швидко перетворився на маріонетку генералітету і зрештою змушений був відмовитися від звання протектора. Торгово-промислові та аристократичні верстви, занепокоєні можливими виступами населення, вирішили запросити Карла II (1660—1685 рр.). У 1660 р. в Англії було здійснено політичну реставрацію — відновлено правління династії Стюартів. Королівську владу Карл II розглядав як абсолютну. Насамперед він наказав вчинити прилюдну розправу над убивцями батька. Було відновлено правління англіканської церкви, незначну частку земель повернуто колишнім власникам.

Проте правити країною, як раніше, уже було неможливо. Парламент суворо охороняв завойовані під час революції права, а також стежив за тим, щоб король не видавав будь-яких законодавчих актів. Невдовзі в парламенті утворилися дві політичні партії: торі та віги. Торі були прихильниками королівської влади, обстоювали непорушність королівських прав, існуючих порядків. Віги в усіх суперечках захищали парламент і виступали за реформи економіки, державного устрою, церкви. Однак обидві партії були проти абсолютної влади монарха.

Яків II. Декларація про віротерпимість. «Славна революція».

У лютому 1685 р. Карл II помер. Новим королем став його брат Яків II (1685—1688 рр.). Він продовжив політику свого попередника щодо відновлення абсолютної влади. Як ревний католик, він призначав на державні посади своїх одновірців. Після прийняття Декларації про віротерпимість Яків ІІ розпустив парламент і став правити одноосібно. Обурювала англійців і профранцузька зовнішня політика короля. Тоді парламентарі таємно запросили на англійський престол правителя Нідерландів Вільгельма Оранського.

Політична реставрація — відновлення старого, поваленого суспільного устрою, династії чи релігії.

Коронація Карла ІІ. 1662. Художник Дірк Ступ

? Порівняйте картини «Страта короля Карла І» (с. 107) і «Коронація Карла ІІ». Із чим, на вашу думку, пов'язані зміни в суспільних настроях англійців?

«Велика лондонська пожежа» 1666 р. Вогнем було знищено понад 13 тис. домівок, 87 церков, але в той самий час пожежа зупинила велику епідемію чуми

Восени 1688 р. Вільгельм висадився на англійському узбережжі та рушив до Лондона. Народ зустрічав його з радістю. Яків ІІ утік до Франції. Так в Англії відбувся палацовий переворот, що отримав назву «Славна революція» (1688—1689 рр.). Вона завершила тривалу боротьбу парламенту й короля. В Англії установилася парламентська монархія.

Під час вступу на престол парламентарі вручили новому королю Вільгельму III (1689—1702 рр.) Декларацію прав (Білль про права), у якій було викладено права та обов’язки законодавчої (парламенту) та виконавчої (короля та його міністрів) влади. Декларація забороняла королю видавати закони, збирати податки з народу, скликати армію без згоди парламенту. У ній підкреслювалося, що народ має право усунути негідного короля і на його місце обрати іншого, а також змінити порядок престолонаслідування.

У період правління Вільгельма III було закладено головні принципи існування англійської політичної системи. Депутати парламенту переобиралися кожні три роки. Король формував уряд із представників тієї партії, яка мала більшість у парламенті. Отже, король став правити державою через парламент. Змагання за владу партій заклали основу двопартійної системи в Англії.

Висновки

Унаслідок революції в Англії установився новий економічний і суспільно-політичний лад, який забезпечив першість Англії у світі.

Англійська революція XVII ст. відіграла визначну роль у розвитку не тільки Європи, а й усього світу, що дає привід розглядати її як подію всесвітньої історії. Під впливом

ідеалів Англійської революції розпочалася боротьба північноамериканських колоній, яка привела до утворення США.

Запитання і завдання

1. За правління якого короля розпочалася Англійська революція? 2. Хто переміг у битві під Нейзбі? 3. Хто прийшов до влади в Англії після страти короля Карла І і проголошення республіки? 4. Коли О. Кромвеля проголосили лордом-протектором країни? 5. Хто став королем Англії після реставрації Стюартів? 6. Який державний лад установився в Англії після «Славної революції»?

7. Назвіть особливості соціально-економічного розвитку Англії напередодні революції. 8. Охарактеризуйте політичні передумови, привід і початок революції. 9. Як відбувалися в Англії громадянські війни? 10. Охарактеризуйте розвиток країни в період Англійської республіки. 11. Наведіть факти, які свідчать, що протекторат О. Кромвеля за своєю суттю був військово-релігійною диктатурою. 12. Як відбулася реставрація Стюартів? 13. Чи можна вважати події 1688—1689 рр. революцією? Чому?

14. Складіть у зошиті хронологічну таблицю подій Англійської революції.

15. Запишіть стисло у зошиті результати, наслідки та значення Англійської революції.

16. Яку роль відігравав релігійний чинник у подіях Англійської революції? Поясніть свою точку зору.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно