Культура епохи Бароко. Народження нової європейської науки
- 26-03-2022, 15:41
- 606
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк 2021 (поглиблене вивчення)
§ 8. Культура епохи Бароко. Народження нової європейської науки
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:
про особливості мистецтва епохи Бароко; якою була творчість художників цього періоду; про втілення гуманістичних ідей у творчості М. де Сервантеса; як розвивалися наукові знання.
ПРИГАДАЙТЕ
1. Якими засобами мистецтво відображає дійсність? 2. Із чим пов’язаний перехід від одного до іншого стилю в культурі? 3. Які риси були притаманні розвитку науки в Середньовіччі? 4. Яких учених-математиків ХVІ—XVII ст. ви знаєте?
1. ОСОБЛИВОСТІ МИСТЕЦТВА ЕПОХИ БАРОКО. Наприкінці XVI ст. в деяких країнах Європи культура епохи Відродження почала поступатися місцем новому стилю — бароко. Його батьківщиною вважається Італія. Саме там розташовані перші пам’ятки бароко в архітектурі, скульптурі й живописі. Яскраві художні засоби бароко, на противагу Ренесансу з його величними, гармонійними, але застиглими композиціями, відзначалися внутрішнім напруженням та динамізмом.
Мистецтво епохи Бароко змінилося за змістом. Головну увагу воно приділяло пристрастям і почуттям людини, поєднувало дійсне та уявне. Митці ігнорували розміри й норму, зображували контрасти, які створювали ілюзію реальності.
Досить поширеною є думка, що епоха Бароко постала на хвилі кризи гуманізму. Той світ, до створення якого закликали гуманісти, мав стати впорядкованим і гармонійним, а перетворився на хаос, у якому людина, як виявилося, була суперечливою істотою, роздвоєною між добром і злом. Бароко відображало бажання людини насолоджуватися життям, мистецтвом та природою. Якщо Ренесанс майже не виходив за межі країн Західної Європи, то з епохи Бароко почалося поширення мистецьких здобутків на інші регіони світу. Велике значення мало те, що протягом XVII ст., яке називають «століттям Бароко», відбулася справжня наукова революція, яка повністю змінила середньовічне світобачення.
Бароко (від італ. barocco — примхливий, химерний) — стиль у мистецтві країн Європи, колоніальної Центральної та Південної Америки кінця XVI — кінця XVIII ст.
Чи можна стверджувати, що у творчості митців епохи Бароко наявні спільні риси? Які саме?
Повернення блудного сина. Художник Рембрандт ван Рейн. 1632 р.
Епоху Бароко, яка стала «золотим віком» іспанської літератури, започаткувала творчість письменника Мігеля де Сервантеса.
Найвідомішими майстрами живопису епохи Бароко вважаються Рембрандт ван Рейн (Голландська республіка), Пітер Пауль Рубенс (іспанські Нідерланди), Дієго Веласкес (Іспанія).
2. РЕМБРАНДТ ВАН РЕЙН. У 30-ті рр. XVII ст. Рембрандт ван Рейн був найпопулярнішим художником Нідерландів. Відомим його зробила картина «Урок анатомії доктора Тульпа» — груповий портрет доктора Тульпа з учнями. Створюючи його, митець уперше вирішив відмовитися від традиційної композиції, де всі персонажі позують художнику. На картині учні оточили стіл, на якому лежить тіло людини, і слухають пояснення доктора. Митець зумів показати різну реакцію на кожному з облич учнів. Деякі з них, наче стурбовані появою глядачів, дивляться їм просто у вічі.
Рембрандт створив багато картин, щоразу все наполегливіше намагаючись відійти від усталених норм.
У 1642 р. Рембрандт виконав на замовлення груповий портрет офіцерів амстердамської стрілецької роти. Кожен із них заплатив майстрові 100 гульденів, сподіваючись зайняти на картині почесне місце, годинами позував стоячи. Однак коли портрет, який пізніше отримав назву «Нічна варта», було завершено, офіцери обурилися: замість гордовитих вояків, що вже давно забули, як нести військову службу, художник намалював стрільців, що за сигналом тривоги виступили на захист свого міста. Рембрандт відтворив сцену зі справжнього життя, але замовники цього не зрозуміли. Популярність художника пішла на спад. Цього ж року померла дружина Рембрандта. Його будинок і майстерню продали за борги (художник не вирізнявся ощадливістю). Його нещастя тривали: померла друга дружина, а згодом — єдиний син.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Дослідниця ХХ ст. В. Березіна про картину Рембрандта «Нічна варта»
Намальована в 1642 р. велика картина, що згодом дістала назву «Нічна варта», мала стати груповим портретом членів стрілецької гвардії. Однак Рембрандт, відмовившись від визнаного в ті часи статичного розташування фігур і рівного зображення всіх учасників, показав сцену, сповнену руху. Він зупинився на моменті, коли за сигналом тривоги, поспіхом та безладно виходять на площу стрільці, у русі поправляючи зброю. Попереду групи урочисто виступають капітан та його помічник. Нерівне світло осяює групу, посилюючи враження рухливого натовпу. Зрештою вийшов не звичний груповий портрет, а сповнена життєвої переконаності сцена. Саме цього й не збагнули замовники, вкрай невдоволені тим, що одні обличчя можна побачити добре, а от інші майже приховані від глядача...
Робота в парах. Обговоріть і визначте, які особливості композиції вирізняли картину Рембрандта «Нічна варта».
Урок анатомії доктора Тульпа. Художник Рембрандт ван Рейн. 1632 р.
Нічна варта. Художник Рембрандт ван Рейн. 1642 р.
Які особливості творчості Рембрандта відображають наведені репродукції його картин?
Вінцем життя й творчості художника стала картина «Повернення блудного сина», в основу якої покладено біблійну притчу про гультяя, який, втративши в житті все, повернувся в рідний дім, де його прийняв старий сліпий батько.
Смерті Рембрандта ніхто й не помітив. Лише через кілька століть його ім’я стало всесвітньовідомим, а картини прикрасили найкращі музеї та приватні колекції.
3. ПІТЕР ПАУЛЬ РУБЕНС. Спільною рисою, що об’єднувала фламандське та голландське мистецтво, стала любов до життя в усіх його проявах. Однак якщо на картинах голландських майстрів переважали побутові сцени, портрети бюргерів і міщан, то фламандські художники віддавали перевагу тому, що хотіли побачити католицьке духовенство та дворянство.
Центральною постаттю фламандського мистецтва XVII ст. вважається Пітер Пауль Рубенс. У його творчості ці особливості проявилися найбільш яскраво. Як придворний художник іспанського намісника у Фландрії, він постійно був перевантажений замовленнями від дворян, церкви, але знаходив час виконувати дипломатичні доручення. Майстер та його учні створили сотні картин, уславлюючи в яскравих барвах силу, мужність, красу людських почуттів і вчинків.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Мистецтвознавець ХХ ст. М. Алпатов про творчість П. П. Рубенса
Він збагатив мистецтво своїм рідкісним умінням відтворення всієї різноманітності кожного явища природи... Живопис Рубенса справляє враження винятково барвистого багатства та щедрої розкоші. У людських обличчях та оголених тілах передаються рум’янець і повнота, ледь не самий рух крові; біляве волосся жінок і сиве — старих блищить, як золото і срібло, шовкові тканини мерехтять і виблискують найтоншими напівтонами, оксамит густо наливається в сутінках. Рубенс досконало володів даром приведення багатообразних і складних засобів живопису в струнку єдність цілісного образу.
Робота в парах. Обговоріть і визначте, які риси були притаманні творчості П. П. Рубенса. Наведіть приклади їхнього втілення на картинах, зображених у підручнику (с. 59).
Коронація Марії Медічі. Художник Пітер Пауль Рубенс. 1615 р.
Поклоніння волхвів. Художник Пітер Пауль Рубенс. 1618 р.
Яке враження справляють на вас твори П. П. Рубенса? Якими засобами художник досягав впливу на глядача? Поясніть свою думку.
У П. П. Рубенса було багато картин на історичні теми. Одна з найвідоміших серій — «Життя Марії Медічі» — складається з 21 твору, де художник зобразив і реальних історичних осіб, і міфологічних персонажів, відтворив події тогочасної історичної епохи. Творчість П. П. Рубенса мала величезний вплив на становлення фламандської школи живопису, а його роботи відомі в усьому світі.
4. ДІЄГО ВЕЛАСКЕС. Іспанського майстра Дієго Веласкеса сучасники називали «живописцем істини». Із 24 років і до кінця життя він був придворним художником іспанського короля Феліпе IV. Провідне місце у творчості Д. Веласкеса посідали портрети. Він писав портрети членів королівської родини, іспанських дворян і їхніх дружин. Іспанська аристократія не вимагала, щоб її малювали гарнішою, ніж вона була насправді, — вона пишалася своїм походженням, а не мінливою красою. Тому митець ніколи не відмовлявся від зображення правди, малював людину такою, якою вона була. Д. Велескес зазначав: «Волію бути найкращим у зображенні потворного, ніж другим у зображенні прекрасного». Папа Римський Інокентій X, побачивши свій портрет, виконаний Д. Веласкесом, промовив: «Занадто схожий».
Портрет інфанти Маргарити. Художник Дієго Веласкес. 1659 р.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Дослідниця ХХ ст. І. Левіна про мистецтво портрета Д. Веласкеса
Вершина портретної творчості Веласкеса — «Портрет Папи Інокентія X». Папа сидить у кріслі. Його багрове, з грубими рисами обличчя звернено до глядача; пронизливо й недовірливо, впритул дивляться його чорні очі з-під набряклих повік; великий м’ясистий ніс, міцно стулений рот, велике вухо, рідка щетиниста борода, яка не приховує важкого підборіддя, намальовані з такою досконалістю, що людина, яка сидить у кріслі, здається живою. Веласкес зумів показати за зовнішньою грубуватістю Папи його залізну волю, приховані пристрасті, енергію...
Робота в парах. Обговоріть і визначте особливості мистецтва портрета, притаманні Д. Веласкесу, які визначила дослідниця.
Портрет Папи Інокентія X. Художник Дієго Веласкес. 1650 р.
Чому Д. Веласкеса називали «живописцем істини»? Висловіть свою думку.
Прялі (Міф про Арахну). Художник Дієго Веласкес. 1658 р.
Наприкінці життя митець створив картину «Прялі», де зобразив простих робітниць, які ткали килим, а поряд із ними — придворних дам, що розглядали готову роботу. Це було останнє велике полотно Д. Веласкеса.
5. ТВОРЧІСТЬ МІГЕЛЯ ДЕ СЕРВАНТЕСА. Твори Мігеля де Сервантеса Сааведри вважають вершиною тогочасної іспанської літератури. Головним у творчості письменника став роман «Премудрий ідальго Дон Кіхот із Ламанчі», який чимало дослідників називають першим сучасним романом та одним із найкращих творів світової художньої літератури.
Головний герой роману дворянин Алонсо Кіхано мріяв відродити рицарські часи, хоча вони вже давно минули. Він один не розумів цього та як останній «рицар сумного образу» був досить кумедною постаттю. Герой називав себе мандрівним рицарем на ім’я Дон Кіхот і намагався самотужки змінити існуючі порядки, захистити вдів і сиріт, покарати винуватців їхніх страждань. Насправді ж він створював тільки безладдя. Проте мотиви його вчинків — людяні та шляхетні.
Роман з’явився як сатира на численні рицарські романи, які набули значного поширення в тогочасній Іспанії. У них змальовувалися ідеальні, але нереальні персонажі. На противагу їм М. де Сервантес зобразив притаманні людині дві складові її природи — благородний ідеалізм та реалістичну практичність. Поділяючи ідеали гуманізму, автор одночасно показав, що людина набагато складніша за той образ, який створили гуманісти.
Мігель де Сервантес Сааведра. Художник Хуан де Хаурегі. 1600 р.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із твору М. де Сервантеса «Премудрий ідальго Дон Кіхот із Ламанчі» (1604 р.)
(Поради Дон Кіхота Санчо Пансі)
...Подивися всередину себе і спробуй пізнати себе, це пізнання є найважчим з усіх, які можуть бути. Коли ти пізнаєш себе, то перестанеш надиматися неначе жаба, яка захотіла дорівнятися до вола...
...Людям незнатного походження, які обіймають високі посади, належить бути м’якими й поблажливими до інших. Це, вкупі з розумною обережністю, дозволить уникнути злосливих наклепів, а інакше від них ні на якій посаді не захистишся...
Пам’ятай, Санчо, якщо ти підеш шляхом чесноти й намагатимешся робити добрі справи, тобі не доведеться заздрити справам князів і сеньйорів, тому що шляхетність успадковується, а чеснота набувається, і вона має власну вартість, на відміну від шляхетності, яка такої вартості не має. У жодному разі не керуйся у своїх діях законами особистого свавілля: цей закон завжди поширений серед невігласів, які вважають себе розумними.
За однаково сильного відчуття справедливості нехай сльози бідняка викличуть у тебе більше співчуття, ніж скарги багатія. Всіляко намагайся з’ясувати істину, хоч би що обіцяв і давав багатій і хоч би як плакав і благав бідняк. У тих випадках, коли можливо бути поблажливим, не карай винного найвищою мірою покарання, тому що кара судді суворого нічим не краща, ніж кара судді милосердного.
Якщо коли-небудь жезл правосуддя зігнеться у твоїй руці, то нехай це станеться не під вагою подарунків, а під тиском співчуття. Якщо тобі коли-небудь доведеться розбирати скаргу свого ворога, то прожени від себе будь-яку думку про вчинену тобі кривду і думай лише про те, на чиєму боці правда.
Якщо ти покараєш кого-небудь дією, то не карай його ще й словом, тому що з винного досить муки тілесного покарання, і додавати до цього суворі промови немає необхідності.
Якщо ти, Санчо, дотримуватимешся всіх цих настанов і правил, то життя твоє буде довгим, слава твоя тривалою, нагороду ти отримаєш велику.
Робота в парах. Обговоріть і визначте: 1. Які риси, на погляд М. де Сервантеса, мають бути притаманні досконалому правителю? 2. Порівняйте погляди Н. Макіавеллі та М. де Сервантеса на роль правителя в державі.
Ілюстрація до роману «Дон Кіхот». Художник Гюстав Доре. 60-ті рр. ХІХ ст.
ЦІКАВІ ФАКТИ
Головний герой твору М. де Сервантеса «Премудрий ідальго Дон Кіхот із Ламанчі» не сприймає несправедливість світу. Він казав: «За однаково сильного відчуття справедливості нехай сльози бідняка викличуть у тебе більше співчуття, ніж скарги багатія». У цих словах — відлуння думок, що були досить сміливими та навіть небезпечними в Іспанії XVII ст. У романі Дон Кіхота супроводжує його вірний товариш — селянин Санчо Панса. Він часто буває незграбним, кумедним, але водночас є носієм народного гумору, характеру й мудрості.
6. РОЗВИТОК МЕДИЦИНИ Й МАТЕМАТИКИ. Розвиток наукових знань у XVI—XVII ст. відіграв важливу роль у становленні нового суспільства в європейських країнах. У цей час відбулися вирішальні кроки в пізнанні людини й законів Всесвіту, що заклали основи нового природознавства.
Чи є правильним судження, що в епоху Бароко відбулася наукова революція? Поясніть свою думку.
Андреас Везалій за дослідженням м’язів руки. Художник Джованні да Калькар. 1543 р.
Антоні ван Левенгук. Художник Ян Веркольє. 1860 р.
Рене Декарт. Художник Франц Хальс. Близько 1649 р.
Значних успіхів було досягнуто в розвитку анатомії. Почали проводити систематичні анатомічні розтини, що дало змогу висунути нові теорії про природу людського організму та винайти нові методи лікування хвороб.
Італійський лікар Андреас Везалій у 1543 р. видав фундаментальну працю «Про будову людського тіла». Незважаючи на переслідування церковної та світської влади, А. Везалій робив розтини тіл, вивчаючи анатомію людини. Він назавжди залишився в історії медицини як людина, що зруйнувала вікові забобони про будову людського тіла й започаткувала сучасну анатомію.
Іспанський вчений Мігель Сервет відкрив та описав систему кровообігу людини, існування якого підтвердилося під час анатомічних досліджень А. Везалія. Англійський лікар та анатом Вільям Гарвей створив теорію кровообігу людини. Згодом він почав досліджувати, як зароджується людське життя. Сутність своїх дослідів лікар підсумував у вислові: «Усе живе — із яйця». Однак у тогочасній Європі не сприйняли його відкриття. Сучасники зрозуміли й визнали заслуги вченого лише наприкінці його життя.
Нідерландський вчений-аматор Антоні ван Левенгук винайшов мікроскоп, який дозволив йому зробити чимало важливих відкриттів. Найбільше їх було здійснено в 1674 р., коли він першим дослідив і довів існування мікробів. У краплині води А. ван Левенгук відкрив цілий новий світ.
Із кінця XVI ст. почала активно розвиватися математика. Набула сучасного вигляду алгебра. Французький математик Франсуа Вієт запровадив буквені позначення й започаткував загальну теорію рівнянь, завдяки чому його вважають засновником нової алгебри. Рене Декарт установив взаємозв’язок між теорією рівнянь і геометрією та відкрив нову дисципліну — аналітичну геометрію. Основи своєї теорії він виклав у праці «Міркування про метод».
Нові методи обчислення нескінченно малих величин запропонував професор Болонського університету Бонавентура Кавальєрі у праці «Геометрія неподільних». У розробці цього методу значну роль відіграли також німецький математик Йоганн Кеплер і вже згадуваний Р. Декарт, який увів у науковий обіг поняття змінної величини.
7. РОЗВИТОК АСТРОНОМІЇ. Бурхливий розвиток мореплавства в Ранній Новий час сприяв становленню наукової астрономії. Саме в цій галузі вдалося здійснити відкриття, що завдали нищівного удару старій системі поглядів на будову Всесвіту. Вона базувалася на поглядах Арістотеля і Птолемея, які вважали, що в центрі Всесвіту перебуває нерухома Земля, навколо якої обертаються Місяць, Сонце та зорі.
Чи є правильним твердження, що відкриття астрономів Раннього Нового часу спричинили зміну поглядів на будову Всесвіту? Поясніть свою думку.
Астрономія (від грец. — зоря і закон) — наука про будову та розвиток космічних тіл і Всесвіту загалом.
Хибність старої теорії довів польський вчений Миколай Коперник. Шляхом досліджень він дійшов висновку, що Земля разом з іншими планетами обертається навколо Сонця та навколо своєї осі, і розробив теорію про геліоцентричну систему (із Сонцем у центрі). Свої погляди він виклав у праці «Про обертання небесних тіл». М. Коперник створював її впродовж 40 років, але, розуміючи, яку реакцію вона викличе, боявся видавати. Книгу надрукували після смерті вченого. Вона супроводжувалася обережною передмовою видавця, у якій він розповідав про викладену в книзі теорію. У 1616 р. католицька церква засудила працю й розмістила її в «Індексі заборонених книг».
Наступний крок у розвитку астрономії здійснив італійський вчений Джордано Бруно. На відміну від М. Коперника, який центром Всесвіту вважав Сонце, Дж. Бруно обґрунтував ідею нескінченності Всесвіту, де існує безліч світів з окремими «сонцями». За свої захоплення релігійними містичними практиками він був заарештований, провів вісім років у в’язниці, але так і не зрікся переконань. За вироком суду інквізиції вченого звинуватили в єресі та спалили на вогнищі. Усі твори Дж. Бруно було внесено до «Індексу заборонених книг», де вони залишалися до 1948 р.
Італійський вчений Галілео Галілей зробив телескоп зі збільшенням у 32 рази і за його допомогою розпочав регулярні спостереження. Він переконався в безмежності зоряного простору, відкрив гори на Місяці, плями на Сонці та супутники Юпітера. Усе це підтверджувало правильність теорій М. Коперника та Дж. Бруно. У 1632 р. Г. Галілей видав працю «Діалоги про дві найвідоміші системи світу — Птолемеєву та Коперникову», де навів незаперечні докази правильності теорії М. Коперника. За цю книгу церква влаштувала суд над 70-річним астрономом. Після п’яти місяців принижень і допитів Г. Галілей зрікся своїх поглядів. За легендою, після цього він вигукнув: «А все-таки вона обертається!».
Джордано Бруно. Гравюра початку XVIII ст.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із книги М. Коперника «Про обертання небесних тіл» (1543 р.)
Порівняно з небом Земля — не більш ніж крапка, чи ніби визначена кількість порівняно з нескінченним. Неможливо, щоб Земля являла собою центр Всесвіту. Як невимірне обертатиметься 24 години навколо мізерності?
Беручи до уваги величезну віддаленість небесних тіл, важко собі уявити, щоб вони могли пройти таке неосяжне коло протягом 24 годин. І для чого: чому саме безмежний Всесвіт має обертатися навколо нікчемно малої Землі?
Робота в парах. Обговоріть і визначте, у чому полягала теорія будови Всесвіту, висунута М. Коперником.
Миколай Коперник. Невідомий художник. XVI ст.
УКРАЇНА І СВІТ
Серед усіх східнослов’янських православних земель найбільшого розвитку епоха Бароко набула на українських землях. У другій половині XVII ст. Київ став центром барокової культури, звідки її вплив поширювався в північно-східному напрямку — у Московську державу та в південнозахідному — на Балкани. Саме тоді для української культури дедалі більшого значення набували зв’язки з польською та західноєвропейською культурою. На думку сучасних дослідників, основними особливостями українського Бароко було те, що воно мало церковний характер і йому не передувала розвинена культура Ренесансу.
Геоцентрична система К. Птолемея. Атлас Андреаса Целларія. 1708 р.
Геліоцентрична система М. Коперника. Атлас Андреаса Целларія. 1708 р.
Як наведені карти відображають відмінності геоцентричної та геліоцентричної систем будови Всесвіту?
До кінця життя Г. Галілей перебував під наглядом інквізиції, йому заборонили писати й видавати праці. Незважаючи на це, він досяг значних успіхів у фізиці — відкрив закони сучасної механіки.
Лише у 80—90-х рр. XX ст. католицька церква визнала помилковість своїх вироків щодо вчених і погодилася з їхніми поглядами на будову Всесвіту.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із вироку кардиналів щодо Г. Галілея (1633 р.)
Ти, Галілею, був звинувачений на цьому суді в тому, що вважаєш за істину й поширюєш у народі брехливе вчення про те, що Сонце перебуває в центрі світу нерухомо, а Земля рухається на осі добовим обертанням; у тому, що ти мав багато учнів, яким викладав це вчення. Нарешті з’явився твій твір, лист до одного твого колишнього учня, де ти, наслідуючи дурниці Коперника, розвинув деякі положення, що суперечать здоровому глузду і Святому Письму. Тому, бажаючи захистити людей від шкоди та спокуси, які виходили з твоєї поведінки й загрожували чистоті віри... вчені-богослови постановили:
1. Положення, що Сонце — центр Всесвіту і є нерухомим, є думка безглузда, філософськи неправильна та вкрай єретична, тому що вона суперечить Святому Письму.
2. Положення, що Земля не центр Всесвіту і не є нерухомою, суперечить духу віри...
Робота в парах. Обговоріть і визначте, за що церква засудила Г. Галілея. Які докази вона наводила?
Галілео Галілей. Художник Доменіко Тінторетто. 1602—1607 рр.
ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО. ЧОМУ?
- Епоха Бароко збагатила європейське мистецтво творами, що поєднували пишність, вигадливість і виразні художні елементи.
- Унаслідок наукових відкриттів XVI—XVII ст. сформувалися основи нового природознавства, виникла наукова теорія будови Всесвіту, що відкрило шлях до пізнання нових законів природи.
ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ
Кінець XVI ст. — початок доби Бароко в Європі.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Я запитую — ви відповідаєте».
Правила гри. Учні та учениці складають на аркушах запитання за матеріалом параграфа. Учитель/учителька збирає аркуші, перемішує та роздає в довільному порядку. Учні та учениці мають дати відповіді на зазначені запитання своїх однокласників.
2. Чим відрізнялися стилі епохи Відродження та Бароко? 3. Що нового додали в розвиток живопису художники епохи Бароко? 4. Чим уславився М. де Сервантес? 5. Яким був вплив на розвиток європейського суспільства відкриттів, здійснених у цей період у медицині й математиці? 6. Чи можна стверджувати, що тогочасні відкриття європейських астрономів створили нову картину Всесвіту? Чому?
7. Продовжте роботу над складанням синхронізованої хронологічної таблиці «Європа в Ранньомодерну добу» (с. 6). 8. Складіть таблицю «Наукові відкриття XVI—XVII ст.».
9. Підготуйте опис однієї з картин митців епохи Бароко, розглянутих у параграфі. Скористайтеся відповідним планом-схемою в додатках до підручника (с. 227).
10. На прикладах життя та діяльності М. Коперника, Дж. Бруно та Г. Галілея висловіть свої думки про те, у чому проявлялася особиста мужність вченого в тогочасну добу. 11. З’ясуйте, які існують культурні пам’ятки епохи Бароко у вашій місцевості. Коротко опишіть одну з них (назва пам’ятки, ким і коли створена, у чому полягали її особливості). 12. Висловіть своє ставлення до мистецької спадщини Бароко (на прикладах двох-трьох творів). 13. Робота в парах. Ознайомтеся з основними науковими відкриттями XVI—XVII ст., обговоріть і висловіть свою думку про важливість розвитку науки для розвитку суспільства. Чи зберігає наука цю роль зараз? 14. За додатковими джерелами підготуйте повідомлення про життя й творчість М. де Сервантеса. Скористайтеся відповідним планом-схемою в додатках до підручника (с. 227).
Коментарі (0)