Повсякденне життя населення Західної Європи
- 27-03-2022, 00:31
- 4 115
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк 2021
Зверніть увагу!!!
§ 4. Повсякденне життя населення Західної Європи
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: як змінювалося населення Європи в Ранній Новий час; що було характерним для розвитку тогочасних європейських міст; які нові явища з’явилися в побуті європейців; про шлюбно-сімейні відносини, становище жінки та освіту; чому сприйняття суспільством моди вважають однією з його важливих характеристик.
ПРИГАДАЙТЕ: 1. Як у середньовічній Європі змінювалися склад і кількість населення? 2. Назвіть зміни в житті населення Європи за часів Середньовіччя. 3. Який вигляд мали середньовічні міста? 4. Чим харчувалися європейці в Середні віки? 5. Якими були шлюбно-сімейні відносини, становище жінки та освіта в середньовічній Європі?
1. Населення. Упродовж XVI — першої половини XVII ст. кількість населення Європи постійно зростала. Так, у XVI ст. цей показник збільшився з 85 млн до 98 млн осіб. До кінця XVII ст. вже налічувалося понад 128 млн осіб, а до кінця XVIII ст. — понад 195 млн осіб. Причинами цього явища стали зростання народжуваності, покращення умов життя, зміни в раціоні харчування.
Середня тривалість життя європейців Раннього Нового часу складала 30—35 років, лише небагатьом людям вдавалося зустріти старість. Чоловіки зазвичай жили довше за жінок. Як і раніше, високою залишалася смертність дітей: лише половина з них досягала десятирічного віку. Це було пов’язано з відсутністю медичної допомоги, нехтуванням елементарними правилами гігієни. Лікарень у сучасному розумінні в той час не існувало, були лише притулки для невиліковно хворих, калік і старих.
Антисанітарія в містах робила їх осередками поширення хвороб. Під час спалаху чуми в 1629—1631 рр., що охопила майже все Середземномор’я, померло більше половини населення. Значними були людські втрати також від епідемій віспи, холери, тифу.
Населення Європи помирало не лише від епідемій, а ще й від голоду в неврожайні роки, пожеж, війн. Особливо відчутними були втрати, пов’язані з початком використання вогнепальної зброї. Багато людей загинуло під час релігійних війн у Франції та першої загальноєвропейської Тридцятилітньої війни (про них ви дізнаєтеся в наступних параграфах). За приблизними оцінками, лише в XVII ст. Європа втратила у війнах 3 млн осіб.
Значний вплив на населення як самої Європи, так і інших частин світу мали масові міграції європейців після Великих географічних відкриттів на землі Америки й Австралії, що відбувалися в XVI—XVII ст.
У результаті міграцій у Ранній Новий час було заселено величезні простори відкритих земель і докорінно змінено склад їхнього населення.
У XVII ст. в різних регіонах Європи виникали епідемії чуми. У 1622 р. епідемія спалахнула в Греції та Османській імперії, у 1651 р. — на українських землях. У 1665 р. «Велика чума» в Лондоні забрала 68 тис. життів. У 1676 р. у Відні від неї померло 77 тис., у 1681 р. в Празі — 83 тис. осіб.
Сільська вулиця з подорожніми на відпочинку. Художник Ян Брейгель (Старший). 1614 р.
Міграція населення — переміщення людей через кордони тих чи інших країн зі зміною місця проживання назавжди або тимчасово.
Чи дійсно в Ранній Новий час у містах відбулися значні зміни? Які саме?
Основні причини міграцій європейців після Великих географічних відкриттів:
- політичні (порятунок від переслідувань);
- релігійні (утиски на ґрунті віросповідання й переслідування певних народів);
- соціально-економічні (прагнення досягти добробуту для себе та своєї родини на нових землях).
2. Міста. Більшість населення тогочасної Європи складали селяни, городяни налічували тільки 10—20%. Винятком були лише Нідерланди, де на невеликій території існувало близько 300 міст, а їхні жителі становили 60 % від загальної кількості населення. Переважна частина міст зберігала середньовічний вигляд. Вони залишалися невеликими (3—5 тис. жителів), від навколишнього світу їх відокремлювали стародавні мури.
Найбільшим містом Європи вважався Париж із населенням 300 тис. осіб. Йому поступалися Неаполь (270 тис. осіб), Лондон і Амстердам (по 200 тис. осіб), Венеція та Антверпен (по 150 тис. осіб), Рим, Мілан, Генуя, Брюгге, Прага (по 100 тис. осіб). Ці міста щодня потребували великої кількості продуктів, вугілля тощо.
Дороги з’єднували їх із селами та містечками, звідки надходило все необхідне. На дорогах з’являлися заїжджі двори, склади для купців, які скуповували продукцію в селян та постачали її містам.
На відміну від передмість, центральна частина міста стала тим осередком, де жили заможні городяни, розміщувалися громадські споруди, собори, ратуша, банки, контори адвокатів. Через нестачу місця для забудови дорожчали земельні ділянки в центрі міста, що дало поштовх до зведення кількаповерхових будинків.
3. Житло, хатнє начиння. У XVI — першій половині XVII ст. більшість селян на півдні Європи будувала свої оселі з каменю, на півночі — із дерева. Дах будинку робили із соломи або очерету. Усередині будинку окремих кімнат зазвичай не було — усі члени сім’ї жили в спільному приміщенні. Для опалення помешкання та приготування їжі використовувалося вогнище. Меблів у селянській оселі було мало: простий стіл, лави, скриня для речей, один-два табурети та сінник замість ліжка. Їжу готували в казані, що висів над вогнищем, а їли переважно зі спільного посуду, бо мисок і кухлів на всіх не вистачало. Селянські житла впродовж тривалого часу не змінювалися, залишаючись такими, як у минулому.
А ось житло городян у цей час зазнало суттєвих змін. У містах з’являлося все більше кам’яних будинків. Прості городяни затягували вікна своїх будинків пергаментом або промасленим папером, а заможні вставляли у вікна скло й навіть робили вітражі. Підлогу в будинках заможні городяни вкривали кам’яною або керамічною плиткою, а найбагатші замовляли майстрам підлогу з паркету, викладеного орнаментом. Прості городяни обмежувалися дерев’яною підлогою. Із XVII ст. дах своїх будинків міська знать почала вкривати черепицею, яка коштувала дуже дорого. Саме в цей час у Європі з’явилися звичні для нас паперові шпалери. Спочатку вони прикрашали будинки простих городян, а згодом набули популярності й серед знаті. У будинках заможних городян з’явилися вітальні, де господар приймав гостей, спальні, їдальня, робоча кімната господаря та окремі приміщення для слуг.
Італійські будівничі першими в Європі розробили проєкти ідеальних міст, які складалися з розташованих колами або квадратами будинків, оточених деревами й фонтанами. Передбачалося також створення каналізації та водогонів, що мало покращити санітарні умови та зупинити поширення хвороб у містах. У XVI ст. ці проєкти почали втілюватися в життя. Саме тоді архітектура з ремісничої справи перетворилася на мистецтво. Через деякий час за прикладом італійських міст змінили свій вигляд Париж і Лондон, а потім й інші міста Європи.
Заможні європейці в XVI ст. влаштовували у своїх оселях ванні кімнати, оскільки боялися відвідувати міські лазні. Це було пов’язано з поширенням сифілісу — хвороби, завезеної до Європи після відкриття Нового Світу. Проте рівень гігієни більшості населення залишався низьким.
Інтер’єр шинку. Художник Адріан ван Остаде. 1653 р.
Із XVI ст. в Європі набувало популярності вживання «палаючих вин» — міцних горілчаних напоїв. Проте зловживання ними різко засуджувалося.
У XVI — першій половині XVII ст. європейці почали споживати багато цукру, що надходив із колоній у Новому Світі. Для бідних людей цукор став ласощами, а для заможних — повсякденним продуктом. Важливе місце в раціоні європейців посідала риба, особливо в дні релігійних постів.
Якщо будинок належав реміснику або купцю, то на першому поверсі розміщувалася крамниця, де продавали товари, або торговельна контора.
Меблі та речі свідчили про заможність господаря. Коштовний посуд виставляли на спеціальних полицях. Різноманітні речі та одяг зберігали у скринях, прикрашених орнаментом і розписом. Італійські майстри першими почали ставити свої скрині вертикально. Так у XVI ст. з’явилася шафа. Був у будинку й звичайний стіл, оточений лавами. Біля нього для глави сім’ї ставили крісло.
4. Європейська кухня. У XVI — першій половині XVII ст. європейці ще не повністю звільнилися від страху голоду, який переслідував їх протягом Середньовіччя. Проте згодом життя стало легшим, а їжа — смачнішою.
Урочистий обід у заможного європейця справив би велике враження на нашого сучасника. Столи розташовували у вигляді літери «П». На чільному місці сідали господар і найбільш почесні гості.
На вкритих вишитими скатертинами столах стояли золоті й срібні сільниці, соусниці. Кожен гість мав свою тарілку, ложку й ніж. Звичної для нас виделки тогочасні європейці не знали. Велику двозубу виделку використовували лише для того, щоб узяти м’ясо зі спільної тарілки, а далі їли його руками. Лише в середині XVIII ст. виделка стала предметом загального вжитку.
Особливу увагу привертала величезна кількість м’яса на столі під час бенкетів заможних осіб. На обід подавали до десяти м’ясних страв. Усі вони готувалися з великою кількістю східних прянощів, які стали доступними європейцям. На десерт подавали зварені в цукрі фрукти або горіхи. Як і раніше, звичним напоєм європейців залишалося виноградне вино.
Селяни та бідні городяни харчувалися набагато скромніше, ніж знать, проте і їхнє меню стало більш різноманітним. На обід у них найчастіше були каша, сир, яйця, хліб, олія і масло, а у свята з’являлися окости й ковбаси. Добрим додатком до столу були овочі, фрукти, ягоди та горіхи.
5. Шлюб, сім’я. Становище жінки. Освіта. У Європі на початку Раннього Нового часу єдиною визнаною суспільством формою шлюбу залишався церковний, який укладали один раз на все життя. Розлучення католицька церква забороняла. Розірвати шлюб можна було в особливому випадку (наприклад, через нездатність жінки народити дитину) і лише за дозволом вищої церковної влади.
Сімейна трапеза. Художник Антуан Ленон. 1642 р.
Чи можна стверджувати, що сім’я в житті європейців Раннього Нового часу посідала важливе місце? Чому?
Ставлення до дітей у Ранній Новий час змінилося порівняно з попереднім періодом.
У Середньовіччі жінки з простих сімей зазвичай щороку народжували (більшість дітей помирала). Дітей вважали необхідною робочою силою.
У Ранній Новий час, незважаючи на високу дитячу смертність, до дитини ставилися перш за все як до наступника, що продовжить сімейну справу. Селянин, що володів будинком, певною власністю та був особисто вільною людиною, міг заповісти майно своїм дітям.
Як і в попередні часи, сім’я залишалася патріархальною, із повною батьківською владою над дітьми. Главою сім’ї вважався чоловік-годувальник. Жінка матеріально повністю залежала від чоловіка й була мало захищена законами.
Сім’я для європейців Раннього Нового часу складалася перш за все з найближчих родичів — чоловіка, дружини, їхніх батьків і дітей. Дітей у забезпечених сім’ях часто навчали вдома, запрошуючи вчителів, і готували до продовження сімейної справи. У простих сім’ях діти найчастіше не отримували освіту через відсутність коштів для цього. Світські школи та університети існували для дорослих людей. Узагалі знать особливо не обтяжувала своїх дітей освіченістю, навчаючи їх лише читати та писати — не вміти цього вважалося неприпустимим.
Для задоволення власних потреб у знаннях, а також навчання дітей заможні європейці наймали освічених секретарів, знавців грецької мови, латини та «семи вільних наук». Чимало випускників шкіл та академій вважали за честь працювати секретарями при дворах великих вельмож. Серед них було багато поетів, письменників і мислителів, які своїми працями уславили європейську культуру цієї доби.
6. Примхлива мода. Зміни, що розпочалися в усіх сферах життя європейців, охопили й світ одягу. Поширилося правило наслідувати моду, змінюючи щорічно фасони суконь і костюмів.
Проте бідняки й селяни найчастіше мали один незмінний робочий одяг і святкове вбрання, що переходило від батьків до дітей.
Заможні європейці стали тією суспільною верствою, завдяки якій у XVI — першій половині XVII ст. запанувала мода. Так, основним правилом моди в Європі стала можливість змінювати гардероб відповідно до обставин. Остаточно ця звичка закріпилася наприкінці XVII ст. Відтоді мода поширювалася у світі в новому значенні: не відставати від сучасності. Європейський дослідник ХХ ст. Фернан Бродель визначив цю особливість так: «Майбутнє належало... суспільствам, які навчилися відкидати давні традиції».
Наприкінці XV — на початку XVI ст. законодавцями моди вважали італійців. Пишний костюм доби італійського Відродження із широкими рукавами, золотим і срібним шитвом, парчею та оксамитом був взірцем для значної частини жителів європейських країн.
У XVI ст. серед вищих верств суспільства набув популярності суворий, застебнутий до підборіддя чорний костюм, який носили іспанці. На початку XVII ст. поширився голландський стиль — комір із мережива та високий капелюх. Він уособлював економічне зростання нової європейської держави — Нідерландів. Проте й цей стиль не протримався довго. Його замінив французький костюм вільного крою з яскравого шовку.
Поясніть, у чому полягає розуміння моди як здатності суспільства до оновлення. Чи згодні ви з такою характеристикою? Чому?
Мода — нетривале панування певних смаків в одязі та інших сферах життя великих груп людей.
Портрет пані (Лукреції Борджа). Художник Лоренцо Лотто. 1533 р.
Працюємо з хронологією
XVI—XVII ст. — масові міграції європейців на континенти, відкриті внаслідок Великих географічних відкриттів.
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
- Кількість населення країн Європи в XVI — першій половині XVII ст. постійно зростала. Проте ще великими залишалися втрати через епідемії різних хвороб та війни.
- У Ранній Новий час змінився вигляд європейських міст: почали з’являтися кількаповерхові будинки, широкі прямі вулиці, що поділяли місто на окремі квартали.
- Харчування більшості європейців покращилося. Часи Середньовіччя, коли голод був звичним супутником людей, залишилися в минулому.
- Наслідування моди поступово перетворилося з примхи на стимул розвитку суспільства. Завдяки їй виникали нові підприємства й виробництва, розвивалася торгівля.
Запитання і завдання
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Продовжте розповідь».
Правила гри. У грі беруть участь пари учнів та учениць. Вони мають викласти зміст певного пункту параграфа, відповідаючи по черзі одним реченням. Перемагає учень/учениця, чиє речення буде останнім.
2. Як змінювалося населення Європи впродовж Раннього Нового часу? 3. Чим тогочасні європейські міста відрізнялися від середньовічних? 4. Укажіть особливості житла та хатнього начиння в тогочасній Європі. 5. Назвіть зміни, що відбулися в правилах поведінки за столом. 6. Порівняйте шлюбно-сімейні відносини, становище жінки й освіту в Європі за Середньовіччя та Раннього Нового часу. 7. Якими були місце й роль моди в країнах тогочасної Європи?
8. Покажіть на карті атласу найбільші міста тогочасної Європи. 9. Складіть таблицю «Повсякденне життя населення Західної Європи в Ранній Новий час».
10. Робота в малих групах. Розподіліть ролі та за додатковими джерелами підготуйте невелику театралізовану інсценівку «У гостях у городянина європейського міста Раннього Нового часу». 11. Підготуйте повідомлення з презентацією за темами «Європейська мода XVI — першої половини XVII ст.», «Уявлення про здоров’я й безпеку людини в Європі в Ранній Новий час» (на вибір). Скористайтеся відповідним планом-схемою в електронному додатку до підручника. 12. Укажіть риси, які були притаманні італійській та іспанській моді XVI ст. в жіночому одязі.
Практичне заняття за розділом І
Узагальнення за розділом І
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом І
Даний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк 2021", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)