Англійська революція
- 27-03-2022, 15:31
- 673
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк 2021
Зверніть увагу!!!
§ 13. Англійська революція
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: якими були причини, передумови, перебіг і наслідки Англійської революції; про діяльність О. Кромвеля; про проголошення республіки в Англії.
ПРИГАДАЙТЕ: 1. Яку роль у житті Англії відігравав парламент? 2. Коли виник рух пуритан? Якими були їхні основні погляди?
1. Соціально-економічний розвиток Англії напередодні революції. Починаючи із XVII ст. Англія поступово перетворювалася на основного постачальника нефарбованих тканин на європейський ринок. Уже в середині XVII ст. вона забезпечувала 80 % загальноєвропейського видобутку вугілля (близько 3 млн тонн). За перші 40 років XVII ст. подвоїлися обсяги торгівлі Англії. Цьому сприяли торговельні компанії, які користувалися монопольним правом на торгівлю в певному регіоні. Найбільшою була Англійська Ост-Індська компанія. У сільському господарстві південних і центральних графств активно поширювалися ринкові відносини. Проте на півночі ще зберігалися натуральна рента (оброк) і відробіток (панщина).
Яка галузь господарства стала провідною в економічному житті Англії? Чим це було зумовлено?
Зміни в економіці позначилися на соціальній структурі англійського суспільства. Хоча воно за формою залишалося становим, у поведінці, звичаях, роді занять деяких верств суспільства відбулися значні зміни. Так, серед землевласників виокремилося нове дворянство, яке, на відміну від старого, активно займалося господарством: розводило овець, не цуралося торгівлі та організації мануфактурного виробництва. Швидко зростав прошарок найманих працівників.
2. Політичні передумови Англійської революції. Початок революції. У 1603 р. в Англії почала правити династія Стюартів. Її представники прагнули встановити в країні абсолютну монархію. Давні права парламенту вони вважали поступками з боку монархів, які можна й скасувати, а їхні симпатії до католицької церкви спричиняли гострі релігійні конфлікти із протестантами та державною англіканською церквою. Таку політику започаткував син страченої Мері І Стюарт Джеймс І.
Хоча ця політика була непопулярною, його син Чарльз I (1625—1649 рр.) її продовжував. Він розпочав війни проти Іспанії та Франції, для ведення яких були потрібні кошти. За перші три роки правління Чарльз І тричі скликав і розпускав парламент: перший дав йому незначну суму, другий взагалі відмовив, а третій погоджувався надати кошти за умови, що король підпише петицію, яка відновить усі здобуті англійцями права. Отримавши кошти, Чарльз I проігнорував умови договору та протягом 11 років не скликав парламент. Для покриття своїх витрат він поширив на всю Англію давній корабельний податок (щитові гроші — обов’язок прибережних областей утримувати флот). Для придушення невдоволених було розширено діяльність надзвичайних судів. У країні почалася масова еміграція до Північної Америки. Занепокоєний цим Чарльз I заборонив її під загрозою жорстоких покарань.
Революція — радикальна, докорінна якісна зміна, стрибок у розвитку природи, суспільства, пізнання. У політичному розумінні термін «революція» почали використовувати лише в XVII ст. Першою подією, яку визначили як революцію, стала «Славна революція» 1688—1689 рр. в Англії. Згодом так почали називати й події, що відбувалися як раніше, так і пізніше.
Чи можна стверджувати, що прагнення королів установити абсолютизм в Англії стало однією з причин революції?
АНГЛІЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ середини XVII ст.
Приводом до відкритого виступу проти короля стала спроба поширити в Шотландії англіканську церкву. Шотландці взялися за зброю. Війна набула затяжного характеру. Чарльз I змушений був у 1640 р. скликати парламент, щоб затвердити збирання нових податків. Цей парламент увійшов в історію під назвою «Довгий парламент» (діяв до 1653 р.), оскільки його члени домоглися від короля згоди, що розійдуться тільки тоді, коли самі визнають це за потрібне. Парламент висунув королю вимоги, викладені у «Великій ремонстрації» (протесті) (1641 р.), які Чарльзу I довелося виконати. Надзвичайні суди й корабельний податок було скасовано. Король зобов’язувався скликати парламент не рідше ніж кожні три роки.
На думку істориків, початок діяльності «Довгого парламенту» є початком Англійської революції.
3. Громадянські війни. У січні 1642 р. Чарльз I залишив Лондон і вирушив на північ, де мав найбільше прихильників. 22 серпня 1642 р. король оголосив війну парламенту. У країні спалахнула перша громадянська війна (1642—1646 рр.). Військо короля складалося з дворян (кавалерів) і прихильників англіканської церкви. Парламентське військо (отримало назву «круглоголові» за форму зачіски воїнів) складалося переважно з пуритан і прихильників парламенту. Спочатку армія парламенту зазнавала поразок, але ситуація змінилася після появи Олівера Кромвеля. Він реформував армію.
Чому король програв війну парламенту?
Громадянська війна — форма політичної боротьби, що є збройною сутичкою між соціальними групами задля здобуття державної влади або досягнення (відстоювання) певних прав, привілеїв.
Чарльз I. Художник Деніел Мейтенс (Старший). 1631 р.
Армія парламенту завдала королівським військам рішучих поразок у битвах під Марстон-Муром (1644 р.) і Несбі (1645 р.). Король потрапив у полон і був ув’язнений.
Наприкінці 1648 р. Чарльз I утік із полону й розпочав другу громадянську війну (1648—1649 рр.), однак знову програв.
Хоча більшість депутатів схилялася до збереження королівської влади, О. Кромвель із відданими йому військами вступив у Лондон та усунув їх із парламенту. Також було створено суд, за рішенням якого в 1649 р. короля Чарльза І стратили. У парламенті було скасовано палату лордів. Англію було проголошено республікою. Законодавчу владу передали «Довгому парламенту», виконавчу — Державній раді. Однак фактичним правителем країни став О. Кромвель.
4. Англійська республіка. Після проголошення республіки до влади в країні прийшли індепенденти. На їхню думку, держава мала будуватися на тих самих засадах, що й громади вірян, тобто на основі ідеї суспільного договору, який передбачав взаємне визнання прав та обов’язків членів колективу або громадян.
Індепенденти визнавали лише власне тлумачення Святого Письма й тому одразу розпочали тиск на інші релігійні громади. Найбільше постраждали дигери («справжні урівнювачі»), які обробляли громадські землі. Вони стверджували, що ці землі не можуть бути чиєюсь власністю, а отже, є спільними. Дигери вважали, що в суспільстві всі мусять працювати на загальне благо на чолі з вибраними наглядачами. На їхню думку, у держави не має бути грошей, а за купівлю-продаж слід карати на смерть.
Зазнала переслідувань і громада левеллерів («урівнювачі»). Вони стверджували: оскільки перед Богом усі рівні, то слід для всіх установити рівні права. Із цього випливали їхні вимоги: встановлення загального виборчого права для чоловіків, скасування «гнилих містечок» (міста, які в минулому здобули право посилати своїх депутатів до парламенту, але згодом занепали) тощо. Левеллери вважали народ джерелом влади. Свого часу вони відіграли вирішальну роль у страті короля та ліквідації палати лордів.
Однак О. Кромвель був переконаний, що приватна власність є невід’ємним правом кожної людини, а майнова рівність — це порушення англійських традицій. Перемігши в громадянській війні, О. Кромвель здійснив каральні походи в Шотландії, яка визнала своїм королем Чарльза II, сина страченого Чарльза I. Наступного удару зазнала Ірландія, католицьке населення якої допомагало королю в боротьбі проти парламенту. Походи в Шотландію та Ірландію започаткували становлення майбутньої Британської колоніальної імперії.
Після поразки другої громадянської війни та ув’язнення Чарльза І парламент прийняв низку законів: усю землю було проголошено приватною власністю її володарів (крім селян); торговельно-промислові верстви суспільства домоглися повної свободи підприємницької діяльності та знищення монополій; землі короля, його прихильників та церкви було розпродано або роздано воїнам як плату за службу.
Індепенденти (англ. independent — незалежний) — радикальна частина прихильників кальвінізму (пуритан).
Олівер Кромвель. Художник Семюел Купер. 1656 р.
Олівер Кромвель був дрібним дворянином і належав до протестантської громади індепендентів, що виступали за повну незалежність церкви від держави, а в політичному плані обстоювали республіканську форму правління. Коли розпочалася громадянська війна, О. Кромвель за згодою парламенту за власні кошти спорядив два кавалерійські полки, до яких добирав людей зі стійкими релігійними переконаннями (індепендентів). Зразково дисципліновані, хоробрі, віддані вождю, об’єднані спільними релігійними й політичними переконаннями, полки О. Кромвеля започаткували нову парламентську армію.
Важливим для колоніальних завоювань та першості на морі став виданий у 1651 р. в Англії навігаційний акт. Згідно з ним усі товари, що потрапляли до Англії, могли перевозити лише англійські судна або ж судна країни-виробника. Цей документ був спрямований проти голландців, які вели посередницьку торгівлю, і призвів до війни з Нідерландами, у якій Англія здобула перемогу.
5. Протекторат О. Кромвеля. Із моменту проголошення республіки верховна влада в країні належала «Довгому парламенту», який повністю складався з індепендентів. Другою важливою силою в державі була армія, підпорядкована особисто О. Кромвелю.
Тривале правління «Довгого парламенту» викликало обурення населення, особливо армії, яка протягом значного часу не отримувала платні. У 1653 р. О. Кромвель розігнав «Довгий парламент» і скликав конвент (Установчі збори), до якого також входили лише індепенденти. Цей конвент назвали «парламентом святих» (через побожність депутатів). «Святі» прийняли низку важливих реформ: оголосили свободу совісті (віросповідань); запровадили цивільний шлюб, вибори священників мирянами; скасували церковну десятину; замінили стару (прецедентну) систему судочинства, що спиралася на закони різних часів, на нову, в основі якої був єдиний судовий статут (кодекс).
Проти таких реформ виступили священники, юристи, а також армія. О. Кромвель розпустив «парламент святих». За згодою армії було прийнято нову Конституцію («знаряддя управління»), яка передавала всю владу О. Кромвелю — лорду-протектору Англії, Шотландії та Ірландії. У його руках було зосереджено більше влади, ніж у короля напередодні революції. За новою Конституцією законодавчу владу було передано однопалатному парламенту, який складався з депутатів від найважливіших міст країни.
Новий парламент також виявив непокору. О. Кромвель розпустив його та поділив країну на 14 військових округів. Усю владу в них він передав генерал-майорам, яких сам і призначив. Для прихильників короля було встановлено спеціальний податок. Святкування Великодня й Трійці було заборонено, як і недільні гуляння та спортивні змагання. Головними заняттями визначалися праця й молитва.
Отже, протекторат О. Кромвеля за своєю суттю був військово-релігійною диктатурою, яка трималася на авторитеті сили, пуританських уявленнях про життя та успіхах діяча в зовнішній політиці.
Протекторат (латин. protector — покровитель) — форма залежності однієї держави від іншої або суспільства від якоїсь особи (або іншої держави), коли основні питання суспільно-політичного життя регулює протектор.
6. Реставрація Стюартів. «Славна революція». У 1658 р. О. Кромвель помер, залишивши своїм наступником сина Річарда. Проте той швидко перетворився на маріонетку генералів і зрештою змушений був відмовитися від звання лорда-протектора. Торгово-промислові та аристократичні верстви, занепокоєні можливими виступами населення, запросили на англійський престол Чарльза II (1660—1685 рр.). У 1660 р. в Англії в результаті змови генерала Джорджа Монка було здійснено політичну реставрацію й відновлено правління династії Стюартів.
Королівську владу Чарльз II, як і його попередники, розглядав як абсолютну. Перш за все він наказав вчинити привселюдну розправу над винними у страті його батька. Було відновлено панування англіканської церкви, частину земель повернули колишнім власникам.
Проте правити країною, як раніше, уже було неможливо. Парламент суворо охороняв завойовані під час революції права. Згодом у парламенті виникли дві політичні партії: торі та віги. Торі були прихильниками королівської влади, обстоювали непорушність прав короля та існуючих порядків. Віги в усіх суперечках захищали парламент і виступали за реформи економіки, державного устрою, церкви. Однак обидві партії були проти абсолютної влади монарха.
У 1685 р. новим королем став брат Чарльза II Джеймс II (1685—1688 рр.). Він продовжив політику відновлення абсолютної влади. Як ревний католик, він призначав на державні посади своїх одновірців. Після прийняття Декларації про віротерпимість Джеймс II розпустив парламент і став правити одноосібно. Англійське населення також обурювала профранцузька зовнішня політика короля. Члени парламенту вирішили таємно запросити на англійський престол правителя Нідерландів Віллема фан Ораньє. Восени 1688 р. він висадився на англійському узбережжі та рушив до Лондона. Народ зустрічав його з радістю. Джеймс II утік до Франції.
В. фан Ораньє був проголошений королем Англії під ім’ям Вільям III (1689—1702 рр.). Йому вручили Декларацію прав (Білль про права), у якій було викладено права та обов’язки законодавчої (парламенту) і виконавчої (короля та його міністрів) влади. Декларація забороняла королю видавати закони, збирати податки, скликати армію без згоди парламенту. У ній підкреслювалося, що народ за потреби має право усунути короля і на його місце обрати іншого, а також змінити порядок престолонаслідування.
Так в Англії відбувся палацовий переворот, який отримав назву «Славна революція» (1688—1689 рр.). Вона завершила тривалу боротьбу парламенту й короля. В Англії встановилася парламентська монархія.
У період правління Вільяма III було закладено головні принципи існування англійської політичної системи. Депутатів до парламенту обирали кожні три роки. Король формував уряд із представників тієї партії, яка мала більшість у парламенті. Отже, король правив державою через парламент. Змагання партій за владу заклали основу двопартійної системи в Англії.
Чому події 1688—1689 рр. назвали «Славною революцією»?
Політична реставрація — відновлення старого, поваленого суспільного устрою або династії.
Декларація — документ, офіційна заява, де проголошуються основні принципи зовнішньої і внутрішньої політики держави або програмні положення партій та організацій.
Парламентська монархія — державний лад, за яким глава держави — монарх — не може безпосередньо впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом і підзвітний лише йому.
Працюємо з хронологією
1640 р. — початок революції в Англії.
1649 р. — страта короля Чарльза I та проголошення Англії республікою.
1653—1658 рр. — протекторат О. Кромвеля.
1688—1689 рр. — «Славна революція»; утвердження в Англії парламентської монархії.
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
- У першій половині XVII ст. в Англії виник конфлікт між парламентом і королями, які прагнули абсолютної влади. Зрештою це призвело до громадянських війн, страти короля Чарльза І та встановлення республіки.
- Важливу роль у революції в Англії відіграло релігійне питання. Саме протестантські громади стали рушіями докорінних змін у суспільстві.
- Встановлення одноосібної влади (протектора, монарха) не сприяло стабільності в державі. Зрештою була вироблена політична модель, яка діє й зараз.
- Унаслідок революції в Англії встановилася парламентська монархія та утвердилися ринкові відносини.
Запитання і завдання
Вручення Вільяму III Білля про права. Художник Семюел Вейл. Гравюра 1783 р.
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Відгадайте героя/героїню».
Правила гри. Учитель/учителька записує на картці прізвище історичного діяча/діячки та кладе її до конверта. Учні та учениці мають за допомогою заздалегідь визначеної кількості запитань (наприклад, десяти) відгадати, про кого йдеться. Учитель/учителька може відповідати лише «так», «ні», «частково». Гру можна проводити в парах, малих групах або з усім класом.
2. Охарактеризуйте становище Англії напередодні революції. 3. Як відбувалася боротьба між королем і парламентом? 4. Які риси були притаманні Англійській республіці? 5. Чому конвент республіки отримав назву «парламент святих»? 6. Які факти свідчать про те, що лорд-протектор мав більше влади, ніж король напередодні революції? 7. Колективне обговорення. Чи правильне твердження, що протекторат О. Кромвеля за своєю суттю був військово-релігійною диктатурою? Поясніть свою точку зору.
8. Простежте за картою (с. 69), які колоніальні загарбання здійснила Англія в період республіки. 9. Продовжте роботу із синхронізованою хронологічною таблицею «Європа в Ранньомодерну добу» (с. 5).
10. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, чому стала можливою реставрація Стюартів. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що їх нерозважлива політика призвела до нової зміни династії? 11. За додатковими джерелами підтвердьте або спростуйте твердження, що події 1688—1689 рр. були революцією. 12. Робота в парах. Обговоріть і визначте, яку роль відігравав релігійний чинник у подіях Англійської революції.
скачать dle 11.0фильмы бесплатноДаний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк 2021", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)