Річ Посполита у другій половині XVII—XVIII ст.
- 27-03-2022, 15:36
- 1 381
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк 2021
Зверніть увагу!!!
§ 19. Річ Посполита у другій половині XVII—XVIII ст.
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: про кризу шляхетської демократії та становлення магнатської олігархії; про участь Речі Посполитої у війнах другої половини XVII — XVIII ст. та їхні наслідки.
ПРИГАДАЙТЕ: 1. Коли і як утворилася Річ Посполита? 2. Хто така шляхта? Коли і як сформувалася шляхетська демократія? 3. Хто такі гайдамаки?
1. Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. Війна Речі Посполитої з Московією. Останнє десятиліття правління короля Владислава IV Ваза (1632—1648 рр.) було періодом «золотого спокою» для Речі Посполитої. Проте в польському суспільстві наростала тривожність щодо майбутнього, і друга половина XVII ст. стала для держави часом випробувань на міцність. Першим із них стала Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького.
На тлі цих подій відбулися вибори нового польського короля. Ним став Ян II Казимир (1648—1668 рр.), який прагнув знайти спільну мову з козаками та укласти мир. Проте ні Зборівський договір (1649 р.), ні Білоцерківський договір (1651 р.) не розв’язували головного питання — визнання Української козацької держави. Затягування війни лише погіршувало становище обох сторін.
У 1654 р. до внутрішнього конфлікту в Речі Посполитій долучилася Московська держава. Між гетьманом і царем були підписані «Березневі статті». У результаті відвойовані козаками землі переходили під зверхність Московської держави, а українське населення склало царю присягу. Також московське військо розпочало загарбання території Смоленщини, Білорусії та Литви.
Які наслідки для Речі Посполитої мала Національно-визвольна війна українського народу?
Владислав IV. Художник Пітер Пауль Рубенс. 1624 р.
Уже з перших років перебування під зверхністю царя козацтво обтяжувала московська влада. Козацькі провідники розглядали Московію як союзника, а не як нового володаря. Усе це призвело до відкритого конфлікту, який за нового гетьмана Івана Виговського переріс у війну.
Приводом до війни стало втручання Московії у внутрішні справи Гетьманщини, а також укладення Гадяцької угоди між Гетьманщиною та Річчю Посполитою. За її умовами Гетьманщина мала увійти до складу Речі Посполитої як рівноправна частина держави. Незважаючи на гучну перемогу козаків і татар над московським військом під Конотопом, реалізувати умови Гадяцької угоди не вдалося через низку причин: розворот політики гетьманів у бік Польщі негативно сприйняла більшість населення, сам І. Виговський не був популярною та авторитетною постаттю серед українства. До того ж шляхта розглядала цю угоду як повернення до колишніх порядків.
Ян II Казимир. Художник Данієль Шульц. Близько 1658 р.
Що дало змогу Польщі вистояти у війні зі Швецією?
Під час війни Речі Посполитої і Швеції напередодні Різдва 1656 р. шведська армія зняла облогу й відступила від монастиря на Ясній Горі в Ченстохові. Шведська армія не змогла здобути монастир, де зберігалася святиня польського народу — ікона Ченстоховської Божої Матері. Ця подія додала релігійного забарвлення боротьбі поляків-католиків проти шведів-протестантів.
Після війн Речі Посполитої більшість магнатів, хоч і втратила частину доходів та маєтків, але зберегла своє становище. Натомість зникла середня шляхта, яка могла відстоювати власні погляди, була незалежною та становила основу шляхетської демократії. Збіднілі шляхтичі частіше наймалися на службу до війська магната або працювали на його дворі, брали в оренду землю. Так швидко формувалася система особистої залежності між магнатами й дрібною та середньою шляхтою. Більшість шляхти представляла інтереси окремих магнатських угруповань.
Річ Посполита після війни зі Швецією (1655—1660 рр.) була вкрай ослабленою. Після нової війни з Московією (1660—1667 рр.) та укладення Андрусівського перемир’я (1667 р.), а згодом «Вічного миру» (1686 р.) Річ Посполита остаточно втратила Смоленщину, Лівобережну Україну та Запорожжя.
2. «Шведський потоп». Тривала виснажлива війна Речі Посполитої з українським народом і Московією. Скориставшись династичними суперечками, Швеція прагнула реалізувати свої давні цілі — перетворити Балтійське море на «Шведське озеро». У 1655 р. шведська армія завдала поразки польському війську та окупувала майже всю територію Польщі, Лівонії, Литви. Литовський князь Януш Радзивілл навіть уклав договір зі шведським королем про входження Литви до складу Швеції. Польський король і його прихильники втекли до володінь Габсбургів.
Польщу охопила війна проти завойовників. Щоб надихнути людей на боротьбу, польський король Ян II Казимир пообіцяв покращити становище населення. Також він уклав Віленське перемир’я з Московією (1656 р.). За цією угодою Московія розпочинала війну проти Швеції. Однак шведи отримали допомогу. Проти Польщі розпочали війну її васал бранденбурзький курфюрст і прусський герцог Фрідріх Вільгельм, трансільванський (семиградський) князь Дєрдь II Ракоці та українські козаки на чолі з наказним гетьманом Антоном Ждановичем. До того ж Швеція із союзниками підписала в місті Раднот (Єрнут) договір про поділ володінь Польщі. Намагаючись вийти із ситуації, Польща уклала угоду з Пруссією про визнання її незалежності (1657 р.) та вмовила Данію взяти участь у війні проти Швеції. А військо Дєрдя II Ракоці було оточене й капітулювало.
Зрештою в 1660 р. в місті Оліва між Польщею та Швецією було укладено мир, за яким Ян II Казимир відмовлявся від більшої частини Лівонії та претензій на шведський престол. Швеція сягнула вершини своєї могутності.
На цьому війни для Польщі не скінчилися. Із новою силою спалахнули війни спочатку з Московією, а згодом з Османською імперією, що тривали до кінця століття.
3. Наслідки війн. Liberum veto. У результаті війн Річ Посполита втратила десяту частину території та понад 40 % населення. Було зруйновано й розорене господарство. Занепали села й міста. Скоротилася не тільки зовнішня, але і внутрішня торгівля. Не вистачало робочої сили, худоби. Різко погіршилася якість обробітку землі й відповідно — врожайність. Усе це позначалося на доходах шляхти.
У другій половині XVII ст. шляхетська демократія перетворилася на магнатську олігархію. Проявом цього в політичному житті стала поява в 1652 р. права liberum veto, тобто вільного вета. Так, голосу одного депутата — Владислава Сицинського, який виступив проти ухвалених рішень, було визнано достатнім, щоб припинити роботу сейму та скасувати всі рішення.
Поява liberum veto фактично зірвала реформи Яна ІІ Казимира, які мали відродити країну після «Шведського потопу». Король у 1668 р. зрікся влади, виїхав до Франції, де й помер. Так у Речі Посполитій завершилося правління шведської династії Ваза.
До кінця XVII ст. робота загальнодержавного сейму фактично припинилася, але зросла роль місцевих сеймиків.
4. Ян III Собеський. Наступним королем було обрано Міхала Корибута Вишневецького (Міхала І), сина Яреми Вишневецького, що відзначився в боротьбі проти козацтва. Проте його коротке правління виявилося не дуже вдалим. Королівська влада надалі послабилася. Також він фактично зазнав поразки в боротьбі за Правобережну Україну, де гетьманував Петро Дорошенко. Влітку 1672 р. на допомогу гетьману рушило османське військо, яке захопило головну фортецю Кам’янця та взяло в облогу Львів. Король був змушений підписати мир, за яким Польща втрачала Західне Поділля й визнавала зверхність Османської імперії над Українською козацькою державою.
У 1673 р. напередодні битви з османами під Хотином Міхал І несподівано помер. Хоча ця битва й завершилася перемогою Польщі, але її втрати були вкрай відчутними.
Боротьбу проти Османської імперії продовжив Ян Собеський, якого обрали королем під ім’ям Ян III Собеський (1674—1696 рр.). У сеймі він дав обіцянку повернути землі, захоплені османами. І така нагода випала, коли османське військо рушило у свій останній похід у Європу та в 1683 р. взяло в облогу Відень. Була утворена коаліція з Речі Посполитої, Габсбургів та окремих німецьких князівств. Об’єднане військо очолив Ян III Собеський. Польське військо, у складі якого були й українські козаки, завдало османам поразки під Віднем і Парканами.
Із метою розширення антиосманської коаліції в 1686 р. було укладено «Вічний мир» між Річчю Посполитою та Московією, за яким Польща відмовилася від Києва, отримавши за це грошову компенсацію. Договір означав закріплення поділу українських земель на дві частини.
Ян III Собеський намагався запровадити в Речі Посполитій спадкову монархію, але, як і його попередники, наразився на опір магнатів. Його правління стало останнім піднесенням держави. Основним досягненням короля було зупинення агресії Османської імперії в Європі, хоча Ян III Собеський не дожив до переможного завершення війни з нею. За Карловацьким миром 1699 р. Річ Посполита повернула втрачене Західне Поділля.
Чим було зумовлено піднесення Речі Посполитої за Яна III Собеського?
Ян III Собеський. Художник Данієль Шульц. 1680 р.
Кафедральний собор Святих Апостолів Петра і Павла в Кам’янці-Подільському. Сучасний вигляд. Символом перемоги над Османською імперією стало встановлення статуї Матері Божої на мінареті, який османи добудували під час свого панування
Завдяки чому в першій половині XVIII ст. в Речі Посполитій зберігалася стабільність?
Засідання сейму за правління Августа II. Гравюра з книги Б. О’Конора «Історія Польщі»
5. Правління Саксонської династії. Період правління Саксонської династії з 1697 до 1763 р. (королі Август II Сильний та Август III Сас) є суперечливим для розвитку Речі Посполитої. Країна відродилася після руйнівних війн другої половини XVII ст., у Європі зросли ціни на зерно, що пожвавило господарську діяльність шляхти.
Натомість у зовнішній політиці королі намагалися дотримуватися нейтралітету. Проте територія Речі Посполитої ставала ареною військового протистояння сусідніх держав. До того ж через значні зміни в європейській політиці вона опинилася в оточенні сильних держав, які претендували на її землі. Правляча еліта Польщі не вбачала в цьому небезпеки. Вона помилково вважала, що сильні сусіди зацікавлені в збереженні цілісності великої держави, розташованої між ними.
До такої думки підштовхували й події часів правління короля Августа II Сильного (1697—1704, 1709—1733 рр.), який одночасно був правителем Саксонії. Так, король втягнув Річ Посполиту в Північну війну між Московією та Швецією. Проте коли шведський король Карл ХII здійснив успішний контрудар і його війська вступили на територію Польщі, польська шляхта розділилася на два табори, що підтримували різні сторони конфлікту. Прихильники Швеції обрали королем Станіслава І Лещинського (1704—1709, 1733—1736 рр.) і примусили Августа II зректися корони. Проте перемога Московії повернула Августу II престол, а Річ Посполита фактично потрапила під протекторат Російської імперії.
Ситуація для Польщі ще більше ускладнилася під час Семилітньої війни 1756—1763 рр., коли її територію безконтрольно використовувала Російська імперія для ведення бойових дій. Так Річ Посполита стала залежною від Російської імперії державою.
6. Спроби реформ. Загибель держави. На середину XVIII ст. Річ Посполита втратила статус великої європейської держави й перетворилася на слабку країну, не здатну захистити власні кордони й вести самостійну політику.
Із часом стало зрозумілим, що держава потребує негайних змін, особливо скасування liberum veto. У польському суспільстві все частіше лунали заклики до реформ. Цьому сприяли зміни у світобаченні людей від впливом епохи Просвітництва (про неї ви дізнаєтеся в наступному параграфі).
Одним із проявів нового «розумового перевороту» були зміни в системі освіти й культури. Так, у 1773 р. була створена Комісія національної освіти, яку вважали першим у Європі міністерством освіти. Вона існувала на кошти ордену єзуїтів, ліквідованого Папою Римським. Завдяки цим ресурсам була створена мережа світських шкіл. Також було відкрито дві публічні бібліотеки: одна належала магнатам Анджею та Юзефу Залуським, інша — королю Станіславу Августу Понятовському (1764—1795 рр.).
Станіслав Август Понятовський у коронаційному вбранні. Художник Марчелло Баччареллі. 1792 р.
Чому спроби реформ державного управління Речі Посполитої не мали успіху?
Історія бібліотек Речі Посполитої символічно відображає долю держави. Бібліотека Залуських була вивезена до Санкт-Петербурга, де стала основою імператорської публічної бібліотеки. У 1921—1934 рр. незначну частину її фондів повернули відродженій Польській державі. Бібліотеку Станіслава Понятовського придбав освітній діяч Тадеуш Чацький, який передав її створеному ним Кременецькому ліцею. Ліцей став важливим осередком польської освіти і культури першої третини XIX ст. в умовах відсутності власної держави. Після ліквідації ліцею за наказом імперської влади його майно стало основою для створення в 1834 р. Київського університету Святого Володимира.
Крім обрання короля, сейм ухвалив постанову, за якою рішення щодо фінансових питань мали прийматися не одноголосно, а більшістю голосів. Це давало надію на можливість подолати кризу в Речі Посполитій.
У перші роки свого правління Станіслав Понятовський почав формувати польську дипломатичну службу, спробував обмежити владу гетьманів і скарбників, запровадив рицарську відзнаку за віддану службу королю, що забезпечило йому певну підтримку серед дрібної шляхти.
Успішні реформи Станіслава Понятовського викликали невдоволення російської імператриці Катерини II, яка вбачала в них небезпеку втрати впливу на Польщу. Тож коли король вирішив ліквідувати принцип одноголосного прийняття рішень, Росія під приводом боротьби за релігійну віротерпимість змусила його в 1767 р. ухвалити рішення про рівність прав католиків і представників інших конфесій. Натомість імператриця пообіцяла бути гарантом прав шляхти, що перекреслювало всі спроби реформ. Водночас у глиб Російської імперії вивезли деяких лідерів опозиції.
Дії Росії призвели до громадянської війни в Польщі. У місті Бар була утворена конфедерація шляхти під гаслом порятунку «Вітчизни, віри й вільності, національних прав і свобод, що хиляться до занепаду».
Дії конфедератів спровокували чергове повстання гайдамаків і виступ українських селян Правобережжя, що отримав назву Коліївщина. Усі ці події стали приводом до втручання сусідніх країн у внутрішні справи Речі Посполитої, що закінчилося першим поділом її території в 1772 р. Його затвердили сейм і король.
Це стало потрясінням для польського суспільства, яке схилялося до необхідності реформ. Проте малі кроки (ліквідація внутрішніх мит, будівництво доріг, каналів тощо) не вирішували ключового питання — зміцнення державного управління й повалення російського протекторату.
Під час роботи сейму, який отримав назву Великий сейм (1788—1792 рр.), різні політичні групи змогли дійти згоди та скасували liberum veto. Було ухвалено низку важливих законів про податки для шляхти й духовенства, створення 100-тисячної армії, розширення прав міщан тощо. Головним пунктом реформ стало прийняття Державного акта, або Конституції 3 травня 1791 р., яка закріпила всі здобутки. Цей документ поляки вважають першою Конституцією в Європі та другою у світі.
Такий розвиток подій не влаштовував Росію, війська якої вторглися до Польщі й завдали поразки польській армії, яка тільки-но почала формуватися.
Другий поділ Польщі викликав обурення польського населення. Боротьбу проти загарбників очолив Тадеуш Костюшко, герой війни за незалежність США.
4 квітня 1794 р. він завдав поразки російським військам під Рацлавицями, а згодом повсталі оволоділи Варшавою та Вільно. Проте повстання не підтримала шляхта. Росія та Пруссія перейшли в наступ. Російська армія під командуванням Олександра Суворова розгромила основні сили повсталих та взяла Варшаву. Т. Костюшка було ув’язнено, але після смерті імператриці Катерини II звільнено. Він виїхав у США, а в 1797 р. повернувся до Європи, де й провів решту життя.
У 1793 р. відбувся другий, а в 1795 р. — третій поділ Речі Посполитої, у результаті якого вона припинила своє існування. На її захист не виступила жодна європейська держава.
Працюємо з хронологією
1652 р. — поява liberum veto.
1655—1660 рр. — «Шведський потоп».
1686 р. — «Вічний мир» Речі Посполитої з Московією.
1699 р. — Карловацький мир.
1772, 1793, 1795 рр. — поділи Речі Посполитої.
3 травня 1791 р. — ухвалення Конституції Речі Посполитої.
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
- У другій половині XVII — XVIII ст. проявилися негативні риси шляхетської демократії. Зокрема, це liberum veto, що дозволяло одному депутату сейму зупинити прийняття будь-якого рішення.
- Ця система врешті-решт призвела до слабкості держави, що завершилося поділом Речі Посполитої та її остаточним зникненням із політичної карти.
Запитання і завдання
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Відгадайте героя/героїню».
Правила гри. Учитель/учителька записує на картці прізвище історичного діяча/діячки та кладе її до конверта. Учні та учениці мають за допомогою заздалегідь визначеної кількості запитань (наприклад, десяти) відгадати, про кого йдеться. Учитель/учителька може відповідати лише «так», «ні», «частково». Гру можна проводити в парах, малих групах або з усім класом.
2. Що зумовило появу liberum veto? 3. Чому наприкінці XVII ст. в Речі Посполитій шляхетська демократія змінилася магнатською олігархією? 4. Який вплив на розвиток Польщі мав «Шведський потоп»? 5. Чому стабільність Речі Посполитої першої половини XVIII ст. була оманливою? 6. Як ідеї Просвітництва вплинули на розвиток Речі Посполитої? Наведіть приклади. 7. Визначте причини встановлення російського протекторату над Річчю Посполитою.
8. За текстом параграфа складіть хронологічну таблицю подій історії Речі Посполитої другої половини XVII—XVIII ст. Визначте, яка подія була ключовою. Поясніть чому. 9. За додатковими джерелами підготуйте повідомлення з презентацією про одного з польських королів: Яна II Казимира, Яна III Собеського, Станіслава Понятовського (на вибір). Скористайтеся відповідним планом-схемою в електронному додатку до підручника.
10. Робота в малих групах. Обговоріть і поясніть зміст популярної за часів правління короля Августа III приказки: «За короля Саса їж, пий і попускай паса». 11. Чи можна вважати, що ігнорування прав українців стало однією з причин загибелі Речі Посполитої? Дайте розгорнуту відповідь. 12. Колективне обговорення. Чому в XVII ст. Річ Посполита змогла вистояти в умовах зовнішньої агресії, а у XVIII ст. — ні? У чому, на вашу думку, полягала головна причина кризи та загибелі Речі Посполитої? 13. Ірландський державний діяч Едмунд Берк назвав Конституцію 3 травня 1791 р. «найкращим із благ, що їх будь-коли будь-яка нація отримала». Чому передбачені Конституцією радикальні реформи політичного устрою Речі Посполитої не врятували державу?
Практичне заняття за розділом IV
Узагальнення за розділом IV
Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом IV
Даний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк 2021", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)