Гуманізм та Високе Відродження
- 28-03-2022, 01:28
- 658
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Сорочинська 2021
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Сорочинська 2021
Пригадайте:
1. Високе Відродження
Із середини XIV ст. серед митців і мислителів італійських міст розпочався рух за відродження культури античних Греції та Риму. Ці пошуки засновувались на ідеях гуманізму — визнання самоцінності людини, її права на вільне мислення і розвиток своїх здібностей. Так виникла культура Відродження, або, французькою мовою, Ренесансу. Діячі цієї епохи мали різнобічні зацікавлення: вони поєднували заняття живописом, скульптурою, архітектурою, літературою, музикою, точними науками, філософією. Їхня творчість стала основою для розвитку європейської ранньомодерної культури.
Відродження — філософсько-культурний рух, що зародився в Італії XIV ст. на основі ідей гуманізму та мистецтва античності.
Гуманізм — (від. латин. humanus — людяний, людський) — визнання цінності людини як унікальної особистості, її права на вільне мислення та розвиток своїх здібностей.
Секуляризація — (від лат. saecularis — світський) — в історичній науці вилучення будь-чого із церковного, духовного відання і передача його під світське начало.
Період найвищого розквіту культури Відродження називають Високим Відродженням (кінець XV — перші десятиліття XVI ст.) — «золотого віку» італійської літератури, образотворчого мистецтва, філософії та науки. Це були часи «титанів Відродження», які змінили розуміння світу та місця людини в ньому.
2. Леонардо да Вінчі (1452-1519)
Леонардо да Вінчі «Портрет пані Лізи дель Джокондо», 1503-1505 рр.
Чи не найобдарованішою людиною Відродження вважається флорентієць Леонардо да Вінчі. Все життя він наполегливо вивчав різні науки. Цікавився математикою, анатомією, різними галузями техніки, передбачив винайдення вертольота, танка, підводного човна, парашута.
Леонардо був і чудовим художником. Загалом він написав близько півтора десятка картин. Леонардо постійно шукав чогось нового, експериментуючи.
Він вдивлявся в обличчя людей, прагнучи зрозуміти їхній внутрішній світ і перенести на свої картини.
Живопис був для нього засобом пізнання світу.
Леонардо створив фреску на біблійну тему «Таємна вечеря» (1495-1497). У її основі лежить євангельський сюжет про те, як під час вечері перед стратою Христос повідомив учням, що один із них зрадить його. Постаті та обличчя учнів Христа передають всю гаму емоцій, вражених такою несподіваною звісткою.
Мабуть, найвідомішим твором Леонардо є «Джоконда» («Мона Ліза»). Це портрет дружини купця дель Джокондо. Цей твір вважають першим у західноєвропейському живописі психологічним портретом. Художник зумів зосередити увагу глядача не на зовнішній привабливості Мони Лізи, а на її внутрішньому світі. Неповторною вважається усмішка Джоконди.
Робота з історичними джерелами
Із записів Леонардо да Вінчі
3. Мікеланджело Буонарроті (1475-1564)
Мікеланджело зробив людину головним персонажем своїх творів. Пейзажі його не цікавили — лише зображення прекрасного людського тіла. У своєму величному мармуровому «Давиді» він, усупереч біблійному сюжету, зобразив не хлопчика, а юнака у розквіті сил, сповненого титанічної сили. Ця статуя стала водночас і символом повернення до мистецтва античного бачення краси, й ідеалом нової людини, втіленням непохитної волі та могутності.
Даніеле да Вольтерра «Портрет Мікеланджело»
Мікеланджело Буонарроті «Мойсей», 1513-1515 рр.
Працюючи у Сікстинській капелі, Мікеланджело самостійно з 1508 по 1512 р. розписав фресками на біблійні сюжети 600 м2 стелі на висоті 18 м. Проте його композиції були далекими від традиційного релігійного змісту, а радше — вони звучали гімном людській величі та красі. Таку ж силу й натхнення вклав він у виконання мармурової статуї Мойсея для надгробка папи Юлія II.
4. Рафаель Санті (1483-1520) і Тиціан Вечелліо (1477-1576)
Рафаеля Санті називають світлим генієм італійського Відродження, який поєднав дух античності з духом християнства. За своє коротке життя він зумів зробити дуже багато. Декілька років він керував будівництвом собору Св. Петра в Римі, вкрив фресками стіни багатьох залів папського палацу у Ватикані, створив чудові портрети своїх сучасників. У його роботах відтворено найтонші відтінки людських почуттів, духовну та фізичну красу персонажів. Новий ідеал людини він передавав у портретах і численних зображеннях Мадонн.
Вершиною творчості Рафаеля вважають створену у 1513 р. «Сікстинську Мадонну». Перед нами не просто Мадонна, а жінка, матір. У створенні узагальненого образу ідеальної, але все ж таки людини — головний сенс творчості Рафаеля.
Тиціан Вечелліо вважається неперевершеним майстром портрета. Тиціан ще не досяг тридцятиліття, коли його було визнано найкращим художником Венеції. Він приділяв увагу як біблійним сюжетам («Христос і Магдалина», «Покладання в труну»), так і античним («Тарквіній та Лукреція», «Викрадення Європи»).
У своїй творчості Тиціану вдавалося відтворювати різні риси характеру героїв: велич, скупість, лицемірство, хитрість тощо. Найвідомішими його роботами є портрети кардинала Іпполіто Медічі та кінний портрет Карла V Габсбурга, який уважається взірцем парадного портрета. Творчість Тиціана мала великий вплив на майстрів нової мистецької епохи — бароко.
Рафаель Санті «Сікстинська Мадонна», 1512-1514 рр.
Тиціан «Марія Магдалина, що кається», 1565 р.
Вілла Фарнезе, XV ст. Сучасний вигляд
• Які ознаки ренесансної архітектури ви можете простежити на зображенні вілли?
Собор Святого Петра у Римі. Сучасний вигляд
5. Архітектура доби Відродження
Культура італійського Відродження сприяла й змінам в архітектурі. Споруди тих часів вирізняються симетричністю пропорцій, досягнутим завдяки тому, що архітектори доби Відродження спиралися на зразки Античності, а також на технічні вдосконалення своєї епохи.
У часи Ренесансу в Італії було збудовано чимало вілл, які стали символом епохи в архітектурі.
Розвиток архітектури Італії доби Високого Відродження пов’язаний із Донато Браманте (1444-1514), який визначив напрями її розвитку у XVI ст. Його творчість пов’язана з Римом. Туди Браманте як головного архітектора міста запросив сам папа Юлій II. Глава Католицької церкви вирішив перебудовувати Рим. За проєктом Браманте у 1506 р. розпочалося спорудження собору Святого Петра в Римі — головного храму католицького світу. Проте збудувати собор Браманте не встиг. За дорученням папи Павла III Мікеланджело доопрацював проєкт, за яким будівництво було завершено 1590 р.
6. Франсуа Рабле (бл. 1493-1494)
Гуманізм віднайшов свої прояви і в літературі. Традиційна народна культура та ідеали Відродження поєднались у книзі французького письменника Франсуа Рабле (1493-1553) «Гаргантюа і Пантагрюель». Це — книга-казка, головними героями якої є велетень Гаргантюа та його син Пантагрюель. Велетні — звичні персонажі французьких казок, проте в давні казки та легенди Рабле вклав новий зміст. Він безжально, з використанням народного гумору, висміяв звичаї та життя феодалів, Католицької церкви, схоластів і Папи Римського.
Невідомий художник «Портрет Франсуа Рабле», XVI ст.
На противагу суспільству, в якому жив, письменник вигадав монастир Телем, де був єдиний закон — «Роби те, що хочеш». У цьому монастирі кожен мав можливість духовно вдосконалюватися та творити добрі діла. Рабле описав вигадані краї, у яких сучасники, однак, вгадували знайомі їм реалії.
Після появи цієї книги проти Рабле виступила Католицька церква, і видання заборонили. Усе ж таки це не завадило популярності згаданого твору.
7. Нікколо Макіавеллі (1469-1527)
Санті ді Тіто «Портрет Нікколо Макіавеллі», 1537 р.
Одним із найбільш суперечливих мислителів доби Відродження є Нікколо Макіавеллі (14691527). Дискусії довкола того, як розуміти його трактат «Державець», не вщухають і досі.
Одні вважають мислителя безпринципним негідником, інші — реалістом, який насмілився зобразити світ таким, яким він був насправді.
У творі «Державець» Макіавеллі порушив питання про те, як саме правитель має керувати державою та як співвідносяться мораль і влада. Він уважав, що влада належить тому, хто зуміє її взяти. Державець — поєднання таланту і хитрощів — має постійно зважати на реальний стан речей і забути про будь-які докори сумління. Сумління може лише заважати правителеві в його діяльності.
Макіавеллі одним із перших висунув ідею, що держава створюється не Богом, а людьми. У своєму творі мислитель радив правителю піклуватися про підтримку народу, оскільки в іншому разі, з настанням небезпеки, в нього не буде прихильників. Він розумів і те, що для убезпечення своєї влади правитель мусить вдаватися до непопулярних заходів. Тому Макіавеллі радив переможцеві, який захопив державу, одразу вжити таких заходів, щоб не повертатися до цього згодом.
На природу людської натури Макіавеллі дивився дуже тверезо. Він твердив, що люди хтиві, боязливі, схильні до зради. Для того щоб успішно керувати, правитель має використовувати ці людські риси у своїх інтересах: залучати до себе людей обіцянками й подарунками, зіштовхувати противників, аби не дати їм об’єднатися.
Католицька церква рішуче засудила його твір, як і більшість правителів європейських країн, при тому, що самі вони діяли так, як описано в цій книзі.
8. Гуманізм Мігеля Сервантеса де Сааведри
Пам’ятник Мігелю Сервантесу. Мадрид, Іспанія, 1835 р.
Творчість Мігеля Сервантеса де Сааведри (1547-1616) вважають вершиною іспанської літератури XVII ст. Це той автор, який заслужив визнання і любов читачів свого світу лише однією своєю книгою: «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський». Головний герой — дворянин Алонсо Кіхано (Дон Кіхот), що уявив себе мандрівним лицарем, мріяв відродити лицарство тоді, коли його часи вже давно минули. Дон Кіхот намагався справедливо жити у реальному світі: він прагнув захищати нещасних і карати їхніх кривдників. Мета його вчинків була сповнена шляхетності. Проте Дон Кіхот зазнавав лише невдач.
Сервантес був гуманістом, і це знайшло відображення в образі Дон Кіхота: «Нехай сльози бідняка, — казав Дон Кіхот, — викличуть у тебе за однаково сильного відчуття справедливості більше співчуття, ніж скарги багатія». У цих словах — відлуння думок, що були занадто сміливими, навіть небезпечними в Іспанії XVII ст. У романі поруч із Дон Кіхотом його вірний товариш — селянин Санчо Панса. Він часто буває незграбним, смішним, але водночас є носієм народної мудрості. Роман «Дон Кіхот» став великою книгою великого письменника, який усім своїм серцем любив людей.
9. Еразм Роттердамський
Під впливом італійських міст мистецтво Відродження та ідеї гуманізму поширилися в країнах Північної Європи. Проте тут на становлення нової культури вирішальний вплив мала не антична спадщина, а християнство. Нові ідеї прокладали собі шлях у боротьбі з офіційним релігійним вченням Католицької церкви, готуючи ті зміни у духовному житті людей, що відбудуться в роки Реформації.
Видатним гуманістом і представником Північного Відродження став Еразм Роттердамський (1466 або 1469-1536). Його діяльність пов’язана з багатьма європейськими країнами — Англією, Нідерландами, німецькими, італійськими й швейцарськими містами. У своїх літературних творах він розглядав християнство як вищий етап морального розвитку людства, підготований попереднім періодом античної культури й науки. Саме античність, на його думку, надала важливого значення людяності й людській гідності у загальному процесі морального самовдосконалення.
У своїх сатирах «Похвала глупоті», «Просто розмови» Еразм Роттердамський викривав паскудність, формалізм, догматизм і відсутність будь-якого розумного початку — «глупоту» в усіх сферах життя — політичній, церковній, культурній. Як один з найвищих проявів глупоти він засуджував війну.
10. Північне Відродження у живописі
Північним Відродженням називають культуру Ренесансу в країнах, розташованих на північ від Італії: Нідерландах, Франції, Англії, німецьких землях. Ви вже ознайомилися з мислителями та літераторами Північного Відродження — Еразмом Роттердамським та Франсуа Рабле.
У північноєвропейському мистецтві поєдналися впливи італійського Відродження, фольклору та християнства. У другій половині XV ст. розквітло образотворче мистецтво Нідерландів, а кінець XV — перша половина XVI ст. стали «золотою добою» для німецьких земель.
Ян ван Ейк (1385-1441) був одним з перших художників, хто почав малювати олійними фарбами. Його картини вражають деталізованістю, але при цьому вони не захаращені дрібницями. Основою його творчості були картини на релігійні сюжети, але також він майстерно виконував портрети. Однією з найвідоміших його картин є «Портрет подружжя Арнольфіні». На ній зображено подружжя заможних міщан, що стоять на порозі кімнати.
Ієронімус Босх «Сад земних насолод». Фрагмент триптиха, 1500-1510 рр.
Ян ван Ейк «Портрет подружжя Арнольфіні», 1434 р.
Одним з найвідоміших і найдивовижніших нідерландських художників є Ієронімус Босх (бл. 1460-1516). Його творчість є вкрай неоднозначною, і дослідники вже давно намагаються зрозуміти той глибинний зміст, який вкладав він у свої творіння. У триптиху «Сад земних насолод» він зобразив біблійний Рай, де все живе перебуває у злагоді й радості, а в «Спокусах Святого Антонія» — момент його життя, коли злі сили намагалися збити Св. Антонія з обраного шляху. У своїй творчості Босх порушував як «вічні проблеми», так і злободенні.
Пітер Брейгель Старший «Мисливці на снігу», 1565 р.
Ганс Гольбейн Молодший (1497(1498)-1543) досяг небаченої доти майстерності та реалізму у створенні портретів. Він був придворним художником англійського короля Генрі VIII.
На картинах Пітера Брейгеля Старшого (1525 (1530)-1569) зображено сцени з народного життя та фольклору. Чи не тому на них красиве існує поряд із потворним, а радість — із трагедією. Незвичайним є його полотно «Нідерландські приказки», де зображено буквальне розуміння народних висловів. Сценка, де чоловік намагається зістригти шерсть зі свині, як з вівці, ілюструє приказку «багато галасу, мало шерсті» (багато слів, мало роботи), над ними чоловік в обладунку з ножем в зубах (приказка «озброєний до зубів») надягає на шию кота великого дзвоника («чіпляти на кота дзвоника» — робити справу, яка не принесе користі).
Альбрехт Дюрер «Автопортрет», 1498 р.
Чільне місце в німецькому мистецтві цієї доби посідає Альбрехт Дюрер (1471-1528). Він вирізнявся характерною для майстрів Відродження різноманітністю вподобань: цікавився анатомією, математикою, інженерною справою, живописом і виготовленням гравюр.
Дюрер написав багато портретів відомих сучасників, що жили і діяли в ті буремні роки в Німеччині.
Гравюра Альбрехта Дюрера «Заєць», 1502 р.
Особливої майстерності Дюрер досяг у мистецтві гравюри. Він, використовуючи відомі біблійні сюжети, вкладав у них новий зміст. Відома серія його гравюр, присвячена біблійному Апокаліпсису.
Висновки
Майстри італійського Високого Відродження своєю творчістю сприяли поширенню в європейському суспільстві нових ідеалів, нових поглядів на людину та її місце в навколишньому світі. Для Північного Відродження було притаманне звернення до проблем, що хвилювали тогочасну людину, умов її повсякденного життя, непевності в сьогоденні.
Запитання та завдання
І
ІІ
А тим часом в Україні...
1450-1494 рр. — життя та діяльність Юрія Дрогобича (Юрія Котермака, Георгія з Русі).
скачать dle 11.0фильмы бесплатно
Коментарі (0)