Московське царство
- 28-03-2022, 01:36
- 696
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Сорочинська 2021
Зверніть увагу!!!
§ 15. Московське царство
Пригадайте:
- 1. Як утворилося Московське царство?
- 2. Що таке абсолютизм?
1. Правління Івана IV Грозного
Віддалік од важливих торговельних шляхів далеко на північному сході Європи розкинулося Московське князівство (згодом царство), правителі якого прагнули не лише підкорити собі землі Русі, а й захопити нові території.
Тривалий час московські князі боролися за владу з родовою знаттю — боярами. У цій боротьбі князь спирався на дворян — людей, які отримували землю та привілеї за служіння йому. Ще однією опорою влади князів була Православна церква, яка проповідувала ідею божественного походження монаршої влади.
У 1547 р. московський князь Іван IV Грозний (1533-1584) оголосив себе царем, а свою державу — Московським царством. Відтоді він зайнявся встановленням самодержавства — нічим не обмеженої влади монарха.
Цікаво знати
У європейських мовах, наприклад англійській, французькій, Івана IV називають словом, яке перекладається як «жахливий».
У 1549 р. Іван IV вперше скликав Земський Собор — зібрання бояр та духівництва, яке мало вирішувати різноманітні питання, у тому числі зовнішньої політики та економіки.
У 1550 р. було затверджено новий звід законів — Судебник. Документ ліквідовував привілеї удільних князів та посилював роль державних центральних органів управління. Також він підтвердив право переходу селян від одного до іншого володаря один раз на рік — у Юріїв день, але збільшив суму, яку селяни мали сплачувати попередньому власникові.
Судебник передбачав створення близько 80 центральних органів державної влади — приказів. У них зосереджувалось управління окремими галузями економіки й політики. Керівників приказів призначав цар.
У 1556 р. було створено стрілецьке військо, завдяки якому цар не залежав від ополчення, котре скликали бояри. Стрільці були озброєні вогнепальною зброєю — пищалями та холодною — бердишами. Крім того, цього ж року було видано «Уложення про службу», яке визначало порядок військової служби серед дворян. Згідно з цим документом кожен дворянин за кожні 150 десятин землі, яку він мав, мусив виставити встановлену кількість повністю споряджених кінних воїнів до царського війська.
Загалом реформи Івана IV Грозного 50-х рр. XVI ст. зміцнили владу царя, впорядкували централізовану систему управління Московським царством та його військо.
В. Васнецов «Іван Грозний», 1897 р.
Трон Івана IV Грозного
З 1558 р. Іван IV вів Лівонську війну за вихід до Балтійського моря, яку фактично програв. Проти царя виступили бояри, а один з них — командувач західного війська Андрій Курбський у 1564 р. перейшов на бік Великого князівства Литовського. Вражений цією подією, цар вдався до заходів, які б посилювали його владу. Іван IV виділив окремі землі — опричнину, які мали підпорядковуватись безпосередньо йому. У них було окреме військо, а податки з цих земель надходили до державної скарбниці. Упродовж 1565-1572 рр. на опричних землях цар розгорнув масові репресії, страти, конфіскації угідь, спрямовані перш за все проти боярства та всіх, хто здавався потенційним зрадником. Це явище також називають опричниною. Лише в Москві Іван Грозний стратив, буцімто за зраду, 120 бояр і навіть митрополита, а в Новгороді було вбито щонайменше 1500 знатних людей. Так цар знищив системний опір бояр та їхніх послідовників царській владі й зміцнив самодержавство.
А. Каращук «Московські стрільці наприкінці XV ст.»
Сучасне зображення опричника
Опричнину здійснювали опричники — різношерсте воїнство із дворян, бояр та «служилих людей». Опричники носили чорний одяг, мали прив’язану до сідла собачу голову та мітлу, що означали рішучість «вигризти й вимести зраду».
Загалом Лівонська війна тривала 25 років і закінчилася повною поразкою Московії.
Земський собор — представницький орган, до якого входили бояри та духівництво, що вирішував різні питання внутрішнього і зовнішнього життя Московського царства.
Опричнина (від рос. «опричь», тобто «окрім») — система заходів часів правління Івана IV Грозного, яку було розгорнуто на безпосередньо підпорядкованих царю територіях — опричнині, суть яких полягала у масових репресіях та конфіскаціях майна людей, що вважались зрадниками царя. У такий спосіб цар намагався встановити самодержавну владу.
Розширення Московського царства
Цікаво знати
Сучасники-іноземці вважали, що понад 10 тис. осіб стали жертвами опричнини. Важливим свідченням про страти тих часів стали «синодики» (списки на поминання), що їх Іван IV розсилав до монастирів на поминання душ страчених. За підрахунками істориків, кількість осіб, згаданих у тих «синодиках» побожним Іваном IV, перевищувала 4 тис.
- З якою метою Іван IV Грозний проводив реформи у 50-х роках?
- Якими були наслідки опричнини?
2. «Смутні часи»
На початку XVI ст. Московську державу охопила криза, що увійшла в історію як Смутні часи (1598-1613 рр.). Тоді Московія перебувала на межі загибелі.
«Смутні часи» (також «Смута») — період в історії Московського царства 1598-1613 рр. між завершенням династії Рюриковичів та початком правління династії Романових. У цей час влада у царстві неодноразово переходила з рук в руки. Воно зазнало вторгнень сусідніх держав.
Пам’ятник Мініну і Пожарському в Москві
Після смерті Івана IV престол посів його син Федір (1584-1598), але уся влада зосередилася в руках боярина Бориса Годунова. Зі смертю Федора Івановича припинилася династія Рюриковичів. Так розпочалася династична криза. До цього додався голод. У 1605 р. з’явилась людина, яка оголосила себе врятованим від смерті сином Івана IV Дмитрієм. Новий цар правив майже рік і встиг здійснити кілька кроків, які мали б європеїзувати Московію. Наприклад, він заборонив брати хабарі та вимагав від бояр, аби вони відправляли своїх дітей вчитися за кордон. Невдоволені правлінням нового царя бояри змовилися і вбили його. Оскільки, на думку більшості, Дмитрій був самозванцем, за ним закріпилося ім’я Лжедмитрія І, хоча до кінця це питання й досі вважається нез’ясованим. Після його смерті розпочалася боротьба за владу між різними боярськими угрупованнями.
Шимон Богушович «Коронаційний портрет Лжедмитрія І», 1606 р.
У 1607 р. з’явився молодик, який назвав себе царем Дмитрієм, що дивом урятувався від змовників у Москві. Він увійшов в історію під іменем Лжедмитрія ІІ. Лжедмитрій ІІ із прибічниками невдало намагався взяти Москву і тому осів у її передмісті Тушино. У 1610 р. його вбили, а військо — розбіглося.
Тим часом на землі Московії вторгся польський король Сигізмунд III разом зі своїм військом та 40 тис. козаків. Вони увійшли у Москву. Цього вже не змогло стерпіти місцеве населення. Московити створювали загони народного ополчення, які йшли визволяти свою столицю від поляків. Перше ополчення зазнало поразки. Наступне скликали нижньогородський староста Кузьма Мінін і воєвода Дмитрій Пожарський. Загони під їхнім керівництвом 1612 р. увійшли в Москву, вигнавши звідти польське військо.
- Чим уславилися Мінін та Пожарський?
3. Правління Олексія Михайловича. Церковний розкол
«Смутні часи» закінчилися у 1613 р. з обранням на Земському соборі нового царя — 16-річного Михайла Федоровича Романова (16131645), сина митрополита Філарета Романова. Він започаткував династію Романових, яка правила більш як 300 років.
Його син Олексій Михайлович (1645-1676) продовжив формування самодержавства в Московії. У 1649 р. вийшло «Соборне уложення» — збірник законів, дві глави якого спеціально присвятили захистові царської влади та покаранням за образу царя. Зменшилася роль Земських соборів — останній повний такий собор скликався у 1653 р. Земські собори почали поступатися Боярській думі, в якій дедалі більшу роль відігравали дворяни.
У 1640-х рр. цар зібрав церковнослужителів для того, щоб вони виправили різночитання та помилки, які за довгий час накопичилися у церковних книгах. Церковники, які цим займались, розділилися на дві групи: одні казали, що зразком для виправлення помилок мають бути книги ХІ-ХІІ ст., інші — що відносно сучасні грецькі, оновлені у XV ст.
Невідомий художник «Портрет Олексія Михайловича», 1680 р.
Самодержавство — вид деспотичного правління монарха, що притаманний правителям Московського царства, а пізніше — Російської імперії.
У 1653 р. патріарх Никон розпочав реформу Православної церкви в Московії. Він прагнув оновити її так, як це на той час прийнято у Константинопольському патріархаті. На те були свої причини: щойно приєднавши Україну, московський цар у майбутньому розраховував об’єднати під своєю владою всі православні народи Східної Європи та Балкан. Основою такого об’єднання мала стати єдина православна віра — на противагу католицизму на Заході та ісламу на Сході.
На той час московські обряди значно відрізнялися від тих, котрими тоді користувалися в решті православного світу. Патріарх Никон наказав дотримуватися «нових» грецьких обрядів: хреститися трьома пальцями, а не двома, як раніше, скоротити час літургії та змінити деякі її елементи.
А. Васнецов «Красна площа у другій пол. XVII ст.», 1925 р. Удалині видніється нещодавно збудований собор Василія Блаженного, а справа — укріплення Кремля, які на той час були білими
Никон запроваджував зміни поспіхом, самовладно, вимагав від усіх негайно відмовитися від старих обрядів. Це дуже ображало багатьох церковнослужителів і пересічних вірян. Людей, які продовжували дотримуватися старих обрядів, так і називали — «старообрядцями». Їхнім лідером став протопоп Авакум. За його закликами тисячі людей тікали до сибірських лісів, утворювали там свої громади, аби мати змогу сповідувати старі обряди.
Тим часом патріарх Никон став робити те, що викликало дедалі більше невдоволення царя: він стверджував, що світська влада, тобто цар, мала коритися духовній, тобто патріархові; наказав називати себе «великим государем». Занепокоєний цар у 1666 р. домігся, аби Никона відправили простим ченцем до далекого монастиря. Головним захисником церковної реформи проголосили Олексія Михайловича, а всіх противників реформи піддали анафемі й віддали під суд. У 1682 р. протопопа Авакума спалили на багатті.
Так у Московії відбувся церковний розкол — православна церква Московського патріархату поділилася на тих, хто підтримав зміни, і на «старообрядців». Крім того, Олексій Михайлович утвердив першість царської влади над владою Церкви.
- Чому цар Олексій Михайлович мав конфлікт з патріархом Никоном? Хто програв у цьому протистоянні? Про що це свідчить?
Церковний розкол — тут: відокремлення частини вірян Православної церкви Московського патріархату, які не були згодними з реформами патріарха Никона.
Висновки
XVI-XVII ст. стали важливими в історії Московської держави. Правління царя Івана IV Грозного заклало підвалини самодержавства. Після його смерті на території Московії настали «Смутні часи», які завершилися приходом до влади династії Романових, правління яких сприяло подальшому утвердженню самодержавства.
Запитання та завдання
І
- 1. Представником якої династії був Іван IV Грозний?
- 2. Дайте визначення поняттю «Смутні часи».
- 3. Поясніть значення терміну «опричнина».
- 4. Яка династія почала правити Московським царством після завершення «Смутних часів»?
- 5. Які події спровокували церковний розкол у Московському патріархаті?
- 6. Як змінилася територія Московського царства у XVI — поч. XVIII ст.?
ІІ
- 1. Дидактична гра «Знайди зайве». У запропонованому переліку: самодержавство, старообрядці, «Смута», 1659 р., Олексій Михайлович, 1589 р., «епоха тюльпанів», Судебник, шляхетська демократія, 1683 р. — кілька елементів відповідають темі «Московське царство», а ще декілька підібрані випадково. Завдання учнів — вилучити зайве.
- 2. У яких формах Московія вела колонізацію? Чи відрізнялася ця колонізація від тієї, що вели західноєвропейські держави?
- 3. Обговоріть у малих групах. Якою була зовнішня та внутрішня політика Івана IV? Висловіть власні судження, чому його назвали «Грозним».
- 4. Розкрийте значення терміну «Смутні часи».
- 5. Чому, на вашу думку, у Московії за правління Олексія Михайловича відбувся церковний розкол?
- 6. Як ви розумієте термін «самодержавство»? Як проявилося прагнення самодержавної влади у правлінні Івана IV Грозного та його наступників з династії Романових?
Запам’ятайте дати:
1552 р. — приєднання Казанського ханства.
1556 р. — приєднання Астраханського ханства.
1558-1583 рр. — Лівонська війна.
1582 р. — приєднання Західного Сибіру.
1589 р. — проголошення Московського патріархату.
1598-1613 рр. — «Смутні часи».
1613 р. — обрання царем Михайла Романова; початок династії Романових у Московській державі.
скачать dle 11.0фильмы бесплатноДаний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 8 клас Сорочинська 2021", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)