Народження нового європейського мистецтва та науки
- 28-03-2022, 01:59
- 633
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Ладиченко, Лукач, Подаляк 2021
Зверніть увагу!!!
§ 8. Народження нового європейського мистецтва та науки
Пригадайте!
Які галузі науки були найрозвинутіші в добу середньовіччя?
• 1. Доба бароко. Разючі зміни, що відбувалися у світосприйнятті людей на зламі ХVІ-ХVII ст., не могли не вплинути на мистецтво. На зміну врівноваженому й гармонійному мистецтву Відродження приходить новий художній стиль - бароко (з італ. - вигадливий, дивний). Він виник в Італії та стрімко поширився всією Європою. Бароковим творам притаманні особлива пишність і велич, підкреслена декоративність і насиченість (часом навіть надмірна) ліпниною. Їхня мета - справити на людину вкрай емоційне враження.
Справжній переворот у живописі здійснив італієць Мікеланджело да Караваджо (1573-1610). Він перший зобразив світ неприкрашеним, начебто зупинивши на своїх картинах мить реального життя. Надзвичайної достовірності персонажів художник досягав за допомогою улюбленого мистецького ефекту - світлового контрасту, гри світла й тіні.
Розгляньте репродукцію картини. Дізнайтеся з додаткових джерел, кого зображено на полотні.
Мікеланджело да Караваджо. Вечеря в Еммаусі. 1599-1602 рр.
Видатним представником мистецтва бароко був архітектор і скульптор Джованні Лоренцо Берніні (1598-1680). Найяскравіший твір майстра - ансамбль перед собором Святого Петра у Ватикані. Безліч різномовних прочан, які збиралися перед головним храмом католицького світу, повинні були відчувати тут свою духовну єдність. Для втілення цієї ідеї Берніні знайшов геніальне рішення. Перед собором він спорудив величну площу з обеліском і фонтанами й надав їй форму овалу, який обрамляли дві колонади. Загальний обрис ансамблю нагадує ключ, що мало символізувати слова Христа, звернені до першого єпископа Риму апостола Петра: «І дам тобі ключі Царства Небесного».
Неперевершеним «королем живописців» по праву вважається фламандець Пітер Пауль Рубенс (1577-1640). Він надав мистецтву бароко нового подиху, внісши в нього традиції античності та Відродження - зображення оголеного тіла й радості буття. Його картини нібито випромінюють життєву силу. Рубенс був прекрасним колористом і вмів напрочуд точно передавати всі відтінки кольору. Як нікому, йому вдавалося виписати фактуру тканин, блиск прикрас, пухнастість хутра. Великий фламандець створив також свій напрям у портретному живописі - парадний портрет - зображення видатної особи в ореолі слави й величі.
Вершиною іспанського живопису є творчість Дієго Веласкеса (1599-1660). У 24 роки він став придворним художником короля Філіппа IV і, залишаючись ним до кінця життя, переважно писав портрети. Веласкес створив галерею зображень членів королівської сім’ї та їхнього оточення, відзначену глибоким проникненням у внутрішній світ і психологію персонажів. Полотна Веласкеса вражають точністю передачі кожного характеру. Не випадково Папа Інокентій X, побачивши свій портрет, не зміг утриматися від слів: «Надто правдиво!».
Пітер Пауль Рубенс. Автопортрет з Ізабеллою Брант. 1609 р.
Дієго Веласкес. Інфанта Маргарита. 1660 р.
Рембрандт ван Рейн. Повернення блудного сина. 1668-1669 рр.
Дізнайтесь!
Який знаменитий твір Дієго Веласкеса зберігається в Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків у Києві?
У Голландії художники відмовилися від релігійних сюжетів. У пошуках нових тем вони звернулися до навколишньої дійсності: малювали портрети, сценки з повсякденного життя, пейзажі, натюрморти.
Найяскравішою постаттю голландської школи був Рембрандт ван Рейн (1606-1669). З глибокою любов’ю і теплом малював він портрети дружини й сина, інших близьких людей. Художник залишив понад 60 автопортретів, дивлячись на які, можна уявити світ його думок і почуттів у різні періоди життя. Творчий шлях Рембрандта завершує картина «Повернення блудного сина» - розповідь художника про любов, яка все прощає, і щире каяття. Два століття потому французький живописець Ежен Делакруа сказав про творчість Рембрандта: «Правда - найпрекрасніше й найрідкісніше явище у світі».
Подумайте!
У чому полягала своєрідність українського козацького бароко?
• 2. Нова картина Всесвіту. На зламі ХVІ-ХVІІ ст. під впливом буремних подій епохи важливих змін зазнала європейська наука. Її розвиток відбувався з безліччю суперечностей. З одного боку, розширилися знання європейців про світ, значних успіхів досягла освіта, справжнє піднесення переживала наука. З іншого - у полум’ї релігійних війн та атмосфері релігійної нетерпимості процвітали всілякі забобони, найбільш диким проявом яких стало «полювання на відьом».
У центрі уваги творців Відродження перебувала людина та гуманітарні науки. На зламі ХVІ-ХVІІ ст. інтереси змістилися в іншу площину: численні винаходи й вдосконалення дали величезний запас нових знань і забезпечили поштовх до розвитку природничих наук. У цій галузі почався справжній науковий переворот. Поява нових розробок у сфері природничих наук диктувалася потребами дедалі зростаючого виробництва й практичної діяльності людини. Далекі морські подорожі сприяли розвитку астрономії. Застосування компаса спричинило вивчення явищ магнетизму. Успіхи у фарбувальній справі, металургії, виготовленні ліків вели до накопичення нових знань з хімії. Потреба визначати відстань польоту ядра під час стрільби з гармати спонукала до вивчення законів падіння та руху тіл.
Розгляньте репродукції картин. Якими приладами користувалися вчені?
Ян Вермеєр. Географ. 1669 р.
Ян Вермеєр. Астроном. 1668 р.
Водночас піднесення матеріального виробництва озброїло вчених новими знаряддями й засобами наукової роботи, підштовхнуло до винайдення на зламі ХVІ-ХVІІ ст. конче потрібних для розвитку досліджень точних приладів. У цей час було виготовлено досконаліші годинники, з’явилися мікроскоп, телескоп, термометр та інші потрібні для астрономії та фізики прилади. Перші великі відкриття зробили астрономи.
Із часів античності в Західній Європі панувало уявлення про Землю як центр Всесвіту. Навколо неї в певній послідовності оберталися Місяць, Сонце й планети. Така точка зору повністю відповідала католицькому віровченню, тому заперечити її можна було, лише повставши проти авторитету церкви. Першим на цей сміливий крок відважився польський вчений Міколай Коперник (1473-1543). Він висловив думку, що Земля разом із планетами обертається навколо нерухомого Сонця. Свою теорію Коперник обґрунтував у роботі «Про обертання небесних сфер». Побоюючись інквізиції, астроном довгі роки не наважувався опублікувати свій трактат і перший надрукований примірник побачив лише в день своєї смерті.
Відкриття Коперника знайшло подальше обґрунтування в дослідженнях німця Йоганна Кеплера (1571-1630). Навчаючись професії богослова, обдарований юнак невдовзі захопився точними науками. Він зробив математичну обробку астрономічних даних і не тільки підтвердив, але й розвинув далі теорію Коперника. У 1627 р. Кеплер склав таблиці руху планет навколо Сонця. Він припустив, що орбіта планети має вигляд не кола, а еліпса. Про значення діяльності вченого свідчить той факт, що закони руху планет, які він відкрив, і сьогодні називають законами Кеплера.
Міколай Коперник. XVI ст.
Юстус Сустерманс. Галілей. Бл. 1640 р.
Спочатку ніхто й гадки не мав використовувати підзорні труби для наукових досліджень. Тільки великий Галілео Галілей (1564-1642), сконструювавши телескоп зі збільшенням у 32 рази, направив його в зоряне небо. Учений відкрив нові зірки та побачив на Місяці гори, залишив перші замальовки місячної поверхні. Він виявив плями на Сонці, а також підтвердив, що Земля, як й інші планети та Сонце, обертається навколо своєї осі. За це твердження проти Галілея повстала інквізиція. Рятуючись від спалення, він був змушений привселюдно зректися власних переконань, хоча й вважав свої висновки правильними. За легендою, залишаючи залу суду, великий учений тихо, але твердо вимовив: «І все-таки вона обертається!».
Рішучим прибічником учення Коперника став італійський монах-францисканець Джордано Бруно (1548-1600). Він пішов далі за свого попередника та, на відміну від Коперника, вважав, що Всесвіт не обмежений однією лише Сонячною системою. Бруно висловив думку про нескінченність Всесвіту та існування в ньому безлічі світів, зокрема й населених. Ці погляди надто розходилися із церковним ученням і стали підставою для звинувачення в єресі. Вісім років ув’язнення, допити й тортури інквізиторів не зламали Бруно й не змусили його відмовитися від своїх поглядів. Людину дивовижної освіченості, одного з найоригінальніших мислителів XVI ст., Джордано Бруно спалили в Римі.
Історія донесла до нас розповідь про те, що на початку XVII ст. в невеликому голландському місті Мідделбурзі жив майстер Ханс Ліпперсгей, який виготовляв і продавав окуляри. Якось його діти грались у крамниці й вирішили через два скельця роздивитися гарного півника на шпилі соборної дзвіниці. На превеликий подив півник збільшився в розмірах. Хлопчики розповіли про це батькові, і той виявив, що одне скло було опуклим, а друге - увігнутим. Він закріпив їх на кінцях двох трубок і помістив їх одна в одну. Так було створено першу підзорну трубу.
• 3. Великі перемоги допитливого розуму. Жорстокі розправи не могли зупинити розвитку нової науки та пошуку вчених з різних країн Європи нових способів пізнання світу. Англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626) був упевнений, що у своїй роботі вчений має спиратися на результати тривалих спостережень. Тільки багаторазові експерименти можуть дати підстави для узагальнювальних висновків, тільки дослід становить основу наукових знань, є єдиним джерелом істини та її єдиним підтвердженням. Переконання Бекона в тому, що наука повинна дати людині владу над природою та поліпшити її життя, знайшло вираження в його крилатому вислові «Знання - сила».
Різнобічність інтересів Бекона просто вражає: він був політиком і державним діячем, юристом і дипломатом, істориком і літератором. Світ, перетворений всемогутньою наукою, філософ описав у своєму утопічному романі «Нова Атлантида», де змалював захопливу картину життя в ідеальній державі. До її уряду входять тільки вчені, завдяки їхнім досягненням перед країною відкривається прекрасне майбутнє, а на її жителів чекає загальне процвітання.
Френсіс Бекон
Документ
XVII ст. З «Нової Атлантиди» Френсіса Бекона
Читайте не для того, щоб заперечувати й спростовувати, не для того, щоб сприймати на віру, і не для того, щоб знайти предмет для бесіди, але щоб мислити та розмірковувати...
...Я лише сурмач і не беру участі в битві... Наша сурма закликає людей не до взаємних чвар або битв, а, навпаки, до того, щоб вони, уклавши між собою мир, об’єднаними силами встали на боротьбу з природою, захопили штурмом її неприступні укріплення та розсунули межі людської могутності.
Що автор вважав головним у читанні книжок? Що він мав на увазі, коли називав себе сурмачем?
На відміну від Бекона, видатний французький філософ і математик Рене Декарт (1596-1650) відводив досліду другорядну роль. Джерелом справжнього знання він вважав розум. Свою безмежну віру в розум великий філософ закарбував у словах: «Я мислю, отже, я існую». Учення Декарта - картезіанство (від його латинізованого імені - Картезій) - знайшло численних прибічників і послідовників. Воно заклало основи раціоналізму ХVІІ ст. - переконаності в тому, що мірилом істини є розум.
Піднесення наукової думки й потреби природничих наук сприяли швидкому розвитку математики. Відкриття в ній здійснювалися майже одне за одним: було винайдено логарифми, стали використовувати літери та знаки додавання і віднімання, рівності, дужки тощо. Відтепер у вжиток увійшли чіткі алгебраїчні формули, що значно полегшило складні обчислення.
Початок нової епохи в розвитку математики й фізики пов’язано з іменем видатного англійського вченого Ісаака Ньютона (1643-1727). Він вивчав природу світла, рух планет по орбіті, принципи взаємодії фізичних тіл. У кожній із цих галузей Ньютону належать геніальні відкриття, що дозволило йому сформулювати закон всесвітнього тяжіння та зробити величезний внесок у створення наукової картини світу.
• 4. «Полювання на відьом». Доба наукового перевороту збіглася з розпалом «полювання на відьом», коли небачені хвилі жорстоких переслідувань захлеснули Європу.
Розгляньте портрет. З допомогою старших родичів чи знайомих дізнайтеся, у якому музеї він зберігається.
Невідомий художник. Портрет Декарта. До 1785 р.
Готфрід Кнеллер. Ісаак Ньютон. 1702 р.
Віра в «темні сили» існувала здавна. Часті епідемії, тривалі війни, важкі голодні роки виснажували людей. Це породжувало страхи й бажання покарати винуватців. Ворога знаходили в подобі відьми. За повір’ям, чаклунськими знаннями, або відьомством, було наділено тих, хто вступив у союз із дияволом. Отримавши від нього надзвичайну могутність, такі люди начебто могли надприродним шляхом впливати на навколишній світ, інших людей, тварин. Відьмами називали також тих, хто знав цілющі властивості лікарських рослин і вмів лікувати травами.
Тортури та страта відьом. Мініатюра. 1514 р.
У чаклунстві звинувачували переважно жінок. Адже у християнському світі, де головували чоловіки, жінки вважалися істотами нижчими й слабкими. Цього, за тогочасними уявленнями, вистачало, аби вони стали здобиччю диявола. Для притягнення до суду не потрібно було доказів, вистачало просто скарги сусідів. Хвороба або смерть, неврожай, пропажа молока в корови, навіть краса - усе це та безліч іншого могло спричинити наклеп. Коли ж нещасна жертва потрапляла до рук суддів, ті легко збивали з пантелику перелякану до смерті жінку й витягували з неї зізнання в неймовірних злочинах. Згодом до звинувачених почали потрапляти й чоловіки. Із ХVІ ст. головним засобом «обробки» підсудних на процесах стали тортури, доти заборонені.
«Полювання на відьом» було прибутковою справою. Донощик отримував частину майна своєї жертви, а судді й кати - високу платню. Із середини ХVІ - до середини ХVІІ ст. в Європі відбулося понад 50 тисяч відьомських процесів. З однаковим заповзяттям їх проводили й католики, і протестанти. Лише поодинокі люди наважувалися протистояти загальному безумству. «Полювання на відьом» - це масове вбивство невинуватих, одна з найдраматичніших сторінок європейської історії.
Документ
XVI ст. З «Історії міста Тріра» священника Йохана Лідена
Усі так повірили, що тривалі неврожаї викликані відьмами... що вся країна піднялася, аби знищити їх. Цей рух підтримали багато церковних діячів, які шукали багатства в попелі спалених відьом. ...По містах і селах... стрімко пересувалися спеціальні обвинувачі, інквізитори, судді тощо, які притягали до суду й піддавали тортурам осіб обох статей, спалювали їх у величезній кількості.
Мало хто із звинувачених уникав покарання. Навіть представників трірської влади не обійшла ця доля. Були спалені суддя, два бургомістри, декілька ратманів і помічників суддів. У цій катастрофі загинуло чимало священників... Безумство людської злоби й судів, які прагнули крові та здобичі, поширилося так далеко, що навряд чи залишився хтось, кого не зачепила підозра в цьому злочині... Було багато підстав для сумнівів, чи всі засуджені винні...
1. Як слід розуміти слова, що деякі церковні діячі «шукали багатства в попелі спалених відьом»? 2. Чи лише священники прагнули такої мети?
- 1. У чому полягає своєрідність стилю бароко? Які проблеми хвилювали митців тієї доби?
- 2. Які умови сприяли піднесенню саме природничих наук?
- 3. Як відкриття М. Коперника змінили уявлення про Сонце, Землю та інші планети?
- 4. Чому обурення церкви сприяло відкриттям в галузі астрономії?
- 5. Який метод, на думку Ф. Бекона, має першочергове значення для дослідника? Якою була позиція Р. Декарта?
- 6. Із чиїми іменами пов’язано початок нової доби в розвитку математики й фізики?
- 7. Чим можна пояснити той факт, що водночас із розвитком науки відбувалося «полювання на відьом»?
1. У зошитах заповніть таблицю «Визначні вчені XVI-XVII ст.».
2. Виконайте онлайн-вправу «Мистецтво доби Відродження та бароко»:
https://cutt.ly/4gNCzAr
Відвідайте «Дискусійне кафе». Між чотирма учнями розподіліть ролі Френсіса Бекона, Рене Декарта, Галілео Галілея та представника суду інквізиції. Решта учнів виконує роль публіки. Проведіть два диспути.
Під час першого диспуту «Галілей» має довести, що Земля обертається навколо Сонця, а «представник інквізиції» має обґрунтувати протилежну точку зору (кожен з учасників повинен сформулювати аргументи). «Публіка» слухає дискусію і ставить запитання обом учасникам. Переможцем стає той, хто отримує гучніші оплески публіки.
У другому диспуті беруть участь «Бекон» і «Декарт». Перший висловлює аргументи на користь дослідів, вважаючи, що пізнання складається з багаторазових дослідів, а другий висловлює аргументи на користь розуму, який єдиний є джерелом знання. «Публіка» оцінює аргументацію «вчених» і визначає переможця.
Запам’ятайте дати й зауважте, які події відбувалися у світі та на теренах України водночас.
Узагальніть вивчений матеріал розділу та за допомогою тестових завдань перевірте, як ви його засвоїли.
https://cutt.ly/ggNCvc6
Даний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 8 клас Ладиченко, Лукач, Подаляк 2021", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)