Реформація в Західній Європі
- 28-03-2022, 22:32
- 1 008
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Васильків, Островський 2021
§ 6. Реформація в Західній Європі
Чи знаєте ви, що...
... відомий руський (український) мислитель Станіслав Оріховський-Роксолан (*1513-1566) проживав у домі реформатора католицької церкви Мартіна Лютера та поділяв його релігійні погляди;
... до середини XVII ст. на правобережних українських землях лютерани створили не менше 10, социніани — близько 80, кальвіністи і чеські брати — понад 120 релігійних громад.
Терміни та поняття, які варто знати й розуміти:
Кальвінізм — (від прізвища засновника); одна з течій протестантизму, що виникла в XVI ст. з ініціативи Жана Кальвіна в Швейцарії.
Лютеранство — (від прізвища засновника); одна з течій протестантизму, що виникла в XVI ст. з ініціативи Мартіна Лютера в Німеччині.
Протестантизм — (від латинського слова «протестаціо» — «протест», «проголошення»); один із трьох (поряд із католицизмом та православ’ям) головних напрямів у християнстві, що сформувався в XVI ст. у процесі Реформації.
Реформація — (від латинського слова «реформаціо» — «виправлення», «перетворення»); впродовж XVI — середини XVII ст. у країнах Європи — суспільний і релігійний рух, спрямований проти всевладдя католицької церкви, її посадових осіб, за оновлення церковних порядків, повернення до істинного християнства.
Секуляризація — (від латинського слова «секуляріс» — «світський»); 1) перетворення церковної, монастирської власності на світську; 2) вилучення чого-небудь із церковного відання і передання в цивільне; 3) звільнення від упливу церкви.
Додаткова інформація з теми
https://is.gd/amLmSd
QR 6.1. Цвінгліанство — течія швейцарської Реформації.
6.1. У якому становищі перебувала католицька церква напередодні Реформації?
У XIV-XV ст. католицька церква опинилася в кризовій ситуації. Влада монархів у країнах Західної Європи міцніла, і вони націлилися на права духівництва. Так, від 1519 р. у Франції король контролював призначення єпископів. Дедалі рідше оглядалися на Рим інші можновладці. Непохитними позиції церковної верхівки лишалися хіба що в деяких князівствах Священної Римської імперії, де володарі виявляли слабкість. Натомість впливові князі поводилися незалежно і «римські» вказівки виконували неохоче. Тим паче, понтифіки поводилися негоже. На початку XVI ст. їхня «слава» стала геть лихою! Папа Олександр IV дбав про збагачення та порушував узвичаєні правила. Його наступник, Юлій II, носив обладунки і брав участь у битвах задля розширення Папської області. Потребуючи коштів для ведення воєн та великого будівництва, він вирішив продавати індульгенції — грамоти, які відпускали б їхнім покупцям гріхи.
«Папа Римський приймає гроші за продані індульгенції», гравер Лукас Кранах Старший, 1521 р.
Єпископи теж займалися грошовими справами, часто навіть не з’являлися в єпархіях і сперечались із можновладцями. Ченці не зважали на мораль. Міські та сільські священники погано знали латину (ви, мабуть пам’ятаєте, що саме вона була мовою служінь у той час), а тому обряди вчиняли без розуміння їхнього значення. Позаяк зростала кількість освічених людей, вони цілком слушно обурювалися негідною поведінкою та невіглаством пастирів.
Вищому духівництву нечасто, але все ж випадали шанси покращити стан справ. Кожні десять років належало скликати церковні собори. Але протягом XV ст. не відбувся жоден! Тож, як розумієте, репутацію католицької церкви могли врятувати лише суттєві зміни.
Міркуємо і діємо!
1. Чому католицька церква втрачала вплив у суспільстві? 2. Як ви вважаєте, змінювати церковні порядки належало «згори» чи «знизу»? 3. Спрогнозуйте, у яких країнах Західної Європи виступлять проти католицької церкви передусім.
6.2. Як Мартін Лютер ініціював Реформацію?
На початку XVI ст. Європу сколихнув рух проти католицької церкви. Згодом його найменують Реформацією. Вона почалася зі Священної Римської імперії. Як мовилося, влада в ній була розрізненою, подекуди слабшою, ніж деінде, тому саме на німецьких ринках найжвавіше збували грамоти про відпущення гріхів. Герцога Саксонії обурило, що простолюд наповнює папську скарбницю, і він вигнав продавців індульгенцій.
«Мартін Лютер спалює буллу», гравюра на дереві, автор невідомий, 1557 р.
Таке рішення підтримав монах, священник, професор теології в університеті міста Віттенберг Мартін Лютер (*1483-1546). 31 жовтня 1517 р. він оприлюднив «95 тез проти індульгенцій». Такий учинок зробив його відомим у багатьох німецьких землях. Головна думка тез полягала в тому, що спасіння душі досягається лише вірою в Бога. Отже, посередництво служителів культу не обов’язкове. З цього випливало, що церква могла б обійтися без папської адміністрації і підлеглих їй чиновників, чиє майно належало секуляризувати, тобто зробити суспільним. Послідовників таких поглядів звали лютеранами. Вони виступали за розпуск чернечих орденів, закриття монастирів і надання духівництву дозволу одружуватися. Єдиним джерелом християнської віри вважали Біблію, чим заперечували важливість папських булл та рішень соборів. Щоб зробити Святе Письмо доступним, Мартін Лютер переклав його німецькою мовою. Чисельні надруковані примірники миттєво «знаходили» читачів — за життя перекладача здійснили 430 перевидань! Виступи лютеран спричинили зародження особливого напряму в християнстві — протестантизму, що дуже занепокоїло Рим. Уже в 1520 р. провідника «відступників» відлучили від церкви. Це означало неминучу страту. Наступного року імператор Карл V (1519-1556), ревний католик, викликав Мартіна Лютера на засідання рейхстагу, вимагаючи, щоб той публічно відмовився від своїх переконань. Але він відкинув усі звинувачення та сміливо боронився: «На цьому я стою! Я не можу інакше!».
Саксонський герцог, розуміючи небезпеку, яка нависла над упертюхом, наказав «викрасти» його і цим врятував тому життя. Відтоді державці та знать Священної Римської імперії розкололися на ворожі табори — католицький і лютеранський. Лютерани захоплювали церковні, монастирські землі, маєтки тощо. Католики затято боронилися. В кількох країнах протистояння переросло у воєнне. Понад те, ідеї Мартіна Лютера, якими він сколихнув Європу, виявилися визначальними для світу.
Мовою історичного джерела
Уривок із «95 тез...» Мартіна Лютера: «...Кожний християнин, якщо тільки він справді розкаюється, дістає повне відпущення провини і без індульгенції. Проте на цій підставі не треба нехтувати відпущенням, яке дає Папа, бо воно є виявом божественного прощення... Сказати, що хрест відпущення, оздоблений гербами Папи і поставлений у храмах, має однакову цінність з розп’яттям, — святотатство...»
Міркуємо і діємо!
1. Чому дедалі частіше католики виявляли невдоволення церковними догмами та поведінкою духівництва? 2. Сучасні вчені вважають, що Мартін Лютер не почепив свої «95 тез...» на дверях міської церкви, а розіслав їх друзям-теологам. Чому? Поясніть значення його слів: «На цьому я стою! Я не можу інакше!». 3. У чому сутність лютеранства? Розкажіть, цитуючи уривок із «95 тез...».
6.3. У чому сутність релігійного вчення Жана Кальвіна?
У середині 30-х рр. XVI ст. осередок реформаційного руху змістився до гірської Швейцарії. Ідеологом і керівником тамтешніх протестантів став Жан Кальвін (*1509-1564). Він народився у Франції, у 14 років вступив до університету. Після гонінь на противників католицизму утік до міста Женева. Його, на відміну від Мартіна Лютера, підтримали не світські володарі, а міські ремісники та купці-негоціанти.
Свої погляди французький богослов описав у праці «Настанови у християнській вірі». Основна їхня теза — доля людини заздалегідь визначена Богом. Ще від народження одним присуджено потрапити до раю, іншим — до пекла. Змінити це не можна, але, гартуючи характер, долаючи труднощі, досягти спасіння можливо. Кожен у цьому світі, незалежно від походження, мусить старанно працювати, щоб стати успішним. Лінощі, марнотратство — безжальні вороги, що чатують на шляху до порятунку душі. Такі скромні вимоги подобалися багатьом трударям, тому невдовзі вийшли за межі Швейцарії. Кальвіністи відмовлялися від деяких книжок, яскравого одягу, танців, пісень і навіть... від різких рухів і жестів.
Також Жан Кальвін упорядкував устрій нової церкви, що відрізнялася від католицької. Релігійні громади обирали собі керівника — пресвітера. Він мав право наглядати за сімейним життям вірян, в особливих випадках карати їх. Проповіді виголошував пастор — красномовний і освічений. Для розв’язання суперечок, вирішення наболілих питань пресвітери й пастори скликали громадські збори — консисторії. Демократичність кальвіністського віровчення приваблювала. Чимало християн в Англії, Німеччині, Франції, а пізніше і в Америці приєдналися до цієї течії.
Міркуємо і діємо!
1. Чим кальвінізм приваблював християн? 2. Як відомо, Жана Кальвіна прозвали «женевським папою». Чому? 3. Із протестантських течій на українських теренах чи не найбільшу підтримку здобув саме кальвінізм. Чому так сталося?
- 1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі.
- 2. Як ви розумієте значення слова «реформація»? Чому зародились ідеї про реформування католицької церкви?
- 3. Обчисліть та запишіть у зошит, через скільки років після розколу християнської церкви на західну і східну Мартін Лютер оприлюднив «95 тез...».
- 4. Назвіть причини Реформації. Згрупуйте їх згідно із галузями суспільної діяльності: політика, господарство (економіка), релігія, культура.
- 5. Оцініть наслідки Реформації для церкви, людини, суспільства.
- 6. Об’єднайтесь у дві групи (команди). Подискутуйте про основні ідеї вчень Мартіна Лютера і Жана Кальвіна, застосовуючи інтерактивну вправу «Письмовий діалог». Яка її послідовність проведення, дізнайтесь у вчительки / вчителя.
Коментарі (0)