Північне Відродження. Виникнення нової європейської науки

§ 11. Північне Відродження. Виникнення нової європейської науки

Культура Відродження, яка виникла в сонячних італійських долинах, значно змінилася в суворих умовах Північної Європи. Північноєвропейські майстри створили оригінальні твори мистецтва, деякі з них були зовсім несхожі на витвори італійців. Поширення ідей гуманізму поступово дозволяло науковцям долати вузькі межі середньовічних забобонів.

Варто пригадати! 1. Де могла здобути освіту людина в часи Середньовіччя? 2. Як католицька церква впливала на розвиток науки? 3. Чому були присвячені літературні твори епохи Середньовіччя?

Рис. 1. Родина Арнольфіні. Художник Ян ван Ейк.

Рис. 2. Сліпі. Художник Пітер Брейгель.

Північне Відродження.

Започатковане в Італії Відродження поступово охопило більшість країн Західної Європи. У XV ст. у Франції, Німеччині, Нідерландах, Англії з’являлися витвори мистецтва в дусі ідей Ренесансу — це й було початком Північного Відродження. Великий вплив на нього мала Реформація, а пізніше й Контрреформація. У невеликих Нідерландах зростання багатства міського населення привело до збільшення попиту на витвори мистецтва.

Розвиток живопису в Нідерландах починається із творчості великого майстра Яна ван Ейка (1390—1441), який дещо випередив ідеї італійського Відродження. У його картинах набув розвитку реалізм, хоча були присутні й середньовічні готичні мотиви (рис. 1).

Рис. 3. Рицар, смерть та диявол. Художник Альбрехт Дюрер.

Рис. 4. Чотири вершники. Художник Альбрехт Дюрер.

Небагато віри у світле майбутнє і в картинах Пітера Брейгеля (близько 1525—1569). У всесвітньовідомому творі «Сліпі» він зміг передати слабкість людини, нездійсненність її мрій та сподівань (рис. 2). Брейгель одним із перших у Європі у своїх творах почав зображувати звичайних селян.

Серед митців епохи Відродження в Німеччині виокремлюється постать Альбрехта Дюрера (1471—1528), якого вважають найвидатнішим майстром гравюри. Хоча Дюрер працював і в інших напрямках живопису, саме його гравюри вважають шедеврами німецького Ренесансу. Символом боротьби людини зі злом стала картина «Рицар, смерть та диявол» (рис. 3). Використовуючи тільки чорний колір, Дюрер міг показати стрімкий рух, передати об’єм, донести до глядача емоційну атмосферу зображеного, підтвердженням чого є гравюра «Чотири вершники» (рис. 4). Деякі свої роботи митець присвятив реальним подіям у німецьких землях, а саме Селянській війні в Німеччині.

Значний вплив на мистецтво Франції періоду Відродження мали італійські майстри, але поступово з’явилися і власні французькі митці. І якщо в Італії замовниками творів мистецтва найчастіше були церква та міська верхівка, то у Франції більшість робіт створювалася за кошти королівського двору. Символом Ренесансу у Франції стала грандіозна забудова країни за часів короля Франциска I. У цей період були споруджені або перебудовані палаци та замки, найбільш відомими з яких є замки Шамбор, Фонтенбло, королівський палац Лувр у Парижі.

Культура Північного Відродження, незважаючи на вплив італійської культури, у кожній країні розвивалася власним шляхом.

Рис. 5. Сад земних насолод. Художник Ієронім Босх.

Жахи Ієроніма Босха

Найбільш оригінальним митцем Північного Відродження є Ієронім Босх (близько 1460—1516), живопис якого не можна ні переплутати, ні забути. На відміну від більшості гуманістів, Босх не намагався створити оптимістичні райдужні образи. На його полотнах зображені переважно фантастичні постаті як покарання за людські гріхи. Найяскравішим за художньою образністю є триптих (картина із трьох частин) Босха «Сад земних насолод» (рис. 5).

Рис. 6. Вівтар Святої Терези в церкві Санта-Марія-делла-Вітторіа в Римі (стиль бароко).

Рис. 6. Зародження культури бароко.

Перемога Контрреформації у Франції, Австрії сприяла подальшому розвитку нового стилю в мистецтві — бароко (від італ. barocco — дивний, вигадливий). Протестантський погляд на життя вимагав простоти й раціональності від усього, у тому числі й від творів мистецтва. Тому протестантські церкви були невеликими, зі скромним оздобленням. Купці й власники мануфактур замовляли художникам неяскраві пейзажі й натюрморти. Протестантське мистецтво не повинно було відволікати від головного призначення людини — праці. Проте потяг людей до прекрасного потребував більшого, аніж могли запропонувати протестантські архітектори й художники. Цим і скористалися католицькі правителі, які підтримували стиль бароко. Новий стиль, який виник в Італії, швидко поширився в католицьких країнах, згодом з’явився в багатьох протестантських державах і православній Росії. Для стилю бароко в архітектурі характерні урочистість і розкіш, безліч дрібних деталей, які підкреслюють пишність будинку. Зразком архітектури бароко вважають собор Святого Петра в Римі, Зимовий палац у Санкт-Петербурзі, палац Цвінгер у Дрездені (рис. 7) тощо.

Рис. 7. Палацово-парковий комплекс Цвінгеру Дрездені (Німеччина). Сучасний вигляд.

Рис. 8. Суд Паріса. Художник Пітер Рубенс.

Рис. 9. Автопортрет з Ізабеллою Брант. Художник Пітер Рубенс.

У живописі, як і в архітектурі, розвивалися стиль бароко й класицизм. Для бароко в живописі були характерні емоційне зображення персонажів, пишні інтер’єри, що підкреслюють урочистість обстановки. Зразком живопису бароко можна вважати твори великого фламандського живописця Пітера Пауля Рубенса (1577—1640). У майстерні Рубенса були створені такі відомі полотна, як «Зняття із хреста», «Персей і Андромеда», «Камеристка», «Суд Паріса» та інші (рис. 8, 9). Картини вражають глядача урочистістю атмосфери, різноманіттям кольорів, невичерпною фантазією живописця. Більшість європейських монархів вважала за необхідність мати у своєму палаці полотна Рубенса та його учнів. Проте великий майстер не міг обмежитися вимогами офіційного парадного живопису, на багатьох його картинах із великою майстерністю зображені реальні сцени життя простих людей.

Рис. 10. Дама з віялом. Художник Рембрандт ван Рейн.

Рис. 11. Автопортрет. Художник Рембрандт ван Рейн.

Знаменитими є парадні портрети Антоніса ван Дейка (1599—1641), який тривалий час жив при англійському дворі. У своїх творах майстру вдалося не тільки домогтися життєвості зображення, але й показати внутрішній світ героїв. Однак офіційний характер багатьох портретів змушував художника надавати своїм полотнам урочистого й парадного вигляду.

Значно менше урочистості й пишності в полотнах великого голландського художника Рембрандта ван Рейна (1606— 1669). Живописця цікавила в першу чергу сутність людини, її емоції й думки. Навіть використовуючи біблійні сюжети, Рембрандт зображував живих людей, а не міфічних богів і героїв (рис. 10, 11). Майстер відмовився від статичного зображення персонажів, намагався надати їм руху.

Розвиток освіти.

Незважаючи на спротив церкви, у Європі поступово поширювалися ідеї гуманістів про покращення освіти. На їхню думку, школа повинна давати учням різноманітні знання, виховувати вільну особистість. До вже звичних наук пропонувалося додати вивчення історії, міфології та грецької мови. Під впливом поглядів гуманістів в Італії, а потім і в інших країнах Європи в школах почали запроваджувати викладання нових предметів. Значно зросла кількість шкіл, у яких мали змогу навчатися діти з бідних родин. Послабився вплив церкви на шкільну освіту.

Реформування університетської освіти відбувалося повільніше, оскільки професура за допомогою церкви опиралася новим ідеям. Проте із часом гуманістів почали запрошувати читати лекції в університетах, значно більше уваги приділяли вивченню давніх мов та історії. Першими стали звертатися до ідей гуманістів італійські університети — Флорентійський, Міланський, Болонський. Під впливом заможних городян в університетах відкривали нові кафедри, залучали до співпраці відомих гуманістів. Значно зросла кількість предметів у відомих англійських університетах Оксфорді та Кембриджі. Навіть у консервативній паризькій Сорбонні читав лекції відомий гуманіст Еразм Роттердамський. Змінився і склад студентів, до навчання подалися вихідці з дворянських родів, діти купців та заможних ремісників.

Із початком Реформації почали створюватися протестантські навчальні заклади, у яких навчалися діти різних станів, а в католицьких країнах — єзуїтські колегії із досить високим рівнем освіти. Єзуїти намагалися використовувати деякі ідеї гуманістів для покращення викладання предметів у цих школах.

В епоху Відродження починається швидкий розвиток освіти в Європі.

Наукові знання.

Інтерес діячів Відродження до людини та природи сприяв розвитку наукових знань. Церковне пояснення будови світу вже не могло задовольнити гуманістів. Стрімко розвивалися медицина, математика, поширювалося вивчення історії та давніх мов.

Справжній переворот відбувся в астрономії. У часи Середньовіччя панівною була теорія грецького вченого Птолемея, який стверджував, що планети та Сонце обертаються навколо нерухомої Землі. Церква захищала цю теорію, тому що вона відповідала тексту Біблії. Навіть видатні вчені не виступали проти системи Птолемея, оскільки для звичайного спостерігача Земля дійсно стоїть на місці, а Сонце та планети рухаються по небу. Однак польський вчений Миколай Коперник (1473—1543) (рис. 12) звернув увагу на те, що за теорією Птолемея неможливо точно визначити рух планет (рис. 13). Згодом він довів, що саме Земля, як й інші планети, обертається навколо Сонця (рис. 14). Вчений тривалий час не наважувався оприлюднити своє відкриття, і його книга «Про обертання небесних сфер» вийшла лише в 1543 р. На жаль, великий вчений помер незадовго до того, як було надруковано перші примірники його книги.

Рис. 12. Миколай Коперник.

Однак відкриття Коперника, яке докорінно змінювало уявлення людей про Всесвіт, ще дуже довго не могли визнати в Європі. Тільки з часом італійські вчені Джордано Бруно (1548—1600) та Галілео Галілей (1564—1642) (рис. 15) переконали європейців у правдивості тверджень Коперника. Католицька церква намагалася зупинити поширення нових знань. Бруно було спалено на вогнищі, Галілея інквізиція примусила відмовитися від своїх поглядів, а книга Коперника була заборонена. Проте незважаючи на спротив церкви, вчення про обертання Землі навколо Сонця поступово набуло світового визнання.

Рис. 13. Модель Сонячної системи за Птолемеєм.

Рис. 14. Модель Сонячної системи за М. Коперником.

Рис. 15. Галілео Галілей. Інквізиція примусила Галілея відмовитися від підтримки поглядів Коперника. Однак стверджують, що після зречення Галілей промовив: «Все ж таки вона обертається».

Рис. 16. Йоганн Кеплер.

У 1609 р. Галілео Галілей сконструював перший телескоп і зміг побачити гори на Місяці й супутники Юпітера. Спостереження Галілея повністю спростовували вчення церкви про обертання всіх небесних тіл навколо Землі й остаточно підтвердили правильність теоріїКоперника про обертання нашої планети навколо Сонця.

Німецький астроном Йоганн Кеплер (1571—1630) відкрив закони руху планет навколо Сонця (рис. 16). Дослідження Кеплера дали змогу з погляду точної науки пояснити рух планет і, отже, відмовитися від думки про участь у цьому процесі надприродних сил.

Поступово відбувся справжній переворот у розвитку фізики й математики. Поштовхом до змін стали досліди Галілея з вивчення швидкості тіл при падінні. Ідеї Галілея розвинув французький вчений Рене Декарт (1596— 1650), який сформулював закон інерції.

У XVI ст. в Італії набули поширення ідеї натурфілософії («філософії природи»), які згодом знайшли прихильників у багатьох країнах Європи. Натурфілософи вважали, що природа є тим самим, що й Бог. Об’єднуючи природу з Богом, вони відмовлялися визнавати християнські уявлення про Бога і вимагали більш ретельного вивчення законів природи.

Важливі відкриття були здійснені й в інших галузях знань — хімії, медицині, біології. В очах багатьох людей світ змінився, він став зрозумілим і досліджуваним; церковна пропаганда, розрахована на малоосвічених людей, уже не знаходила підтримки.

Поширення наукових знань в епоху Відродження послабило вплив церкви. У XVII ст. наука змогла здолати вузькі межі релігії.

Запитання й завдання

1. Назвіть особливості Північного Відродження. 2. Складіть повідомлення про творчість одного з великих живописців XVII ст. 3. Які зміни відбувалися в освіті в епоху Відродження? 4*. Доведіть, що в часи Відродження відбувався стрімкий розвиток науки. 5. Чому відкриттяКоперника привело до значних змін у наукових знаннях? 6. Зробіть висновок до пункту 2 параграфа «Зародження культури бароко». 7*. Укажіть спільні риси в долі європейських астрономів XVI—XVII ст. Користуючись додатковою літературою та ресурсами Інтернету, підготуйте реферат про одного з них (на вибір).

Із рішення католицької церкви про заборону книги М. Коперника

До відома конгрегації дійшло, що неправдива, суперечна божественному писанню... доктрина про рух Землі й нерухомість Сонця, яку викладав Миколай Коперник у своїй книзі. починає поширюватися й сприйматися багатьма. Тому. конгрегація вирішила, що вказані [твори] Миколая Коперника. повинні бути вилучені з обігу, доки не будуть виправлені.

? Чому церква намагалася перешкодити поширенню відкриття Коперника?

ПІДБИВАЄМО ПІДСУМКИ. Долаючи середньовічні традиції, європейська цивілізація пройшла складний, суперечливий і кровопролитний шлях Реформації. Католицька церква втратила монополію на ідеологічний вплив у суспільстві, відбувся новий розкол у християнстві.

Реформаційний рух привів до рішучих політичних потрясінь у житті Європи, докорінно змінив повсякденне й духовне життя значної частини населення континенту.

У XVI ст. в Європі почала поширюватися культура Відродження, яка охопила всі напрямки мистецтва. Протягом XVI — першої половини XVII ст. були створені чи не найвідоміші у світі літературні, художні та архітектурні шедеври. Гуманісти, великі митці Ренесансу стверджували, що становище людини в суспільстві залежить не від походження, а від її моральних якостей і здобутих знань. Їх обурювало намагання церкви суворо контролювати розвиток освіти і науки. Набагато важливішим за служіння Богу деякі гуманісти вважали вивчення людини і природи та поширення нових знань.

Значного розвитку досягла європейська наука. Відкриття М. Коперником будови Сонячної системи стало початком справжнього наукового перевороту. Під впливом ідей гуманістів почав змінюватися світогляд людей, зменшувався вплив церкви.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно