Франція за часів Людовіка XIV

§ 13. Франція за часів Людовіка XIV

Історія Франції другої половини XVII в. являє собою яскраву ілюстрацію того, як свідома діяльність однієї людини може вплинути на розвиток великої країни. Король Людовік XIV і його перший міністр Ж.-Б. Кольбер представляли інтереси різних верств королівства. Хто з них насправді сприяв зміцненню і розвитку країни?

Варто пригадати! 1. Якими були наслідки релігійних війн у Франції? 2. Чи можна стверджувати, що в XVI ст. у Франції встановилася абсолютна монархія?

Франція в середині XVII ст.

Тривала участь Франції у війнах призвела до значного зростання податків. У відповідь на це в країні спалахували селянські повстання та поширювалися протести заможних городян. Після смерті короля Людовіка XIII в 1643 р. влада перейшла до його п’ятирічного сина Людовіка XIV (1643—1715). Ситуація в країні ще більше ускладнилася. Невдоволення зростаючими податками та іншими поборами вилилося в 1648 р. в потужний виступ проти абсолютної влади короля — Фронду («праща»). Паризька буржуазія і «дворянство мантії» вимагали собі прав контролю над податками й призначенням королівських чиновників. Їхні вимоги підтримали прості парижани, і в столиці почали споруджуватися барикади. Фронда охопила деякі провінції Франції. Королівський двір утік із міста, до Парижа підійшли вірні королю війська. Проте в 1649 р. лідери Фронди, налякані розмахом народного руху, уклали угоду з владою, і кількість виступів зменшилася (рис. 1, 2).

«Фронда принців»

Виступом проти королівської влади скористалася феодальна аристократія, практично розгромлена за часів Рішельє. У 1650 р. почалася «Фронда принців» — виступ знаті під керівництвом родичів короля — принців крові. Аристократи також прагнули домогтися обмеження королівської влади, але тільки у власних інтересах. Їх цікавили вигідні посади, збільшення володінь та доходів. Однак королівська влада була достатньо сильною, і згодом «Фронда принців» була повністю придушена.

Чому ж французькому королю вкотре вдалося утримати владу? Річ у тім, що боротьбу з королівською владою не підтримала більшість французьких дворян. Фронда не мала вирішального впливу в країні. У Франції не було і потужного протестантського руху. Тому влада короля витримала випробування Фрондою.

Рис. 1. Париж у XVII ст.

? Які деталі гравюри свідчать про те, що місто було багатим і густонаселеним?

Рис. 2. Протистояння лідерів Фронди в Парижі.

Поразка Фронди у Франції продемонструвала силу абсолютної монархії.

Абсолютна монархія Людовіка XIV.

У 1661 р. король Людовік XIV оголосив, що управлятиме державою самостійно (рис. 3). За часів його правління абсолютна монархія у Франції досягла найвищого розквіту. Король відверто заявляв: «Держава — це я». Владі короля підкорялося все населення країни: від селянина до герцога.

Людовік XIV управляв країною за допомогою великої кількості чиновників і сильної армії, що придушувала будь-які заколоти. Проте основою влади короля залишалося дворянство, чиї інтереси Людовік XIV дбайливо оберігав і створював умови для його збагачення. Французькі дворяни майже не турбувалися про покращення господарства, і їхні доходи від землі постійно знижувалися. Тому провінційні дворяни йшли на службу в армію — часті війни давали їм великі прибутки. Часто король влаштовував дворян на різні посади при дворі. Більшість цих посад не мали жодного значення, але з їхньою допомогою Людовік XIV забезпечував дохід багатьом дворянам. Посади були найнеймовірнішими: одні придворні будили короля, інші одягали його, треті супроводжували на сніданок. Придворні, очікуючи на дорогі подарунки, улесливо називали Людовіка XIV «королем-сонцем», світло якого затьмарювало все навколо. Людовік XIV заохочував марнотратство своїх придворних — королівський двір блищав від розкішного вбрання і коштовностей та вважався найбагатшим у Європі.

Рис. 3. Король Франції Людовік XIV.

Рис. 4. Комплекс Версаля у Франції. Сучасний вигляд.

Версаль

Символом могутності королівської влади у Франції став новий палац Людовіка XIV — Версаль (рис. 4). Гігантський палацовий комплекс був побудований за 18 км від Парижа — король хотів убезпечити себе від частих проявів невдоволення жителів столиці. Будувався палац майже 50 років, і його вартість була більшою, ніж річний дохід невеликої європейської держави. На будівництві працювали десятки тисяч робітників і солдатів. Сучасників захоплювало розкішне оздоблення кімнат. Проте найбільше враження справляли парк і 1400 версальських фонтанів, що являли собою єдиний комплекс.

Отримуючи дохід від королівської служби, французьке дворянство опинилося в повній залежності від абсолютної монархії.

У Франції в XVII ст. зароджується новий стиль — класицизм, заснований на наслідуванні зразків античної культури. В архітектурі класицизм характеризувався чіткістю й суворою витонченістю форм, логічністю планування будинків, невеликою кількістю дрібних деталей. Будинки класичного стилю мали демонструвати велич і могутність влади, непорушність існуючого порядку. Прикладом архітектури класицизму є палацовий комплекс Версаля у Франції, палац Сан-Сусі в Потсдамі (Німеччина) тощо.

Реформи Кольбера.

У 1665—1683 рр. внутрішньою політикою держави керував генеральний контролер фінансів королівства Жан-Батист Кольбер (1619—1683) (рис. 5).

Чесний і талановитий чиновник, Кольбер піклувався про розвиток країни, запроваджував реформи, які мали покращити становище Франції. Податки, які сплачував третій стан — городяни і селяни, — були чітко визначені й навіть зменшені. Держава підтримувала розвиток мануфактурного виробництва, допомагала буржуазії створювати нові підприємства.

За Кольбера зросла кількість нових великих мануфактур: сукняних, килимових, скляних. Для захисту французької буржуазії проводилася політика протекціонізму — ввезення іноземних товарів у Францію обкладалося великим митом, а вивезення французьких товарів заохочувалося. Така політика захищала французькі мануфактури від конкуренції і збільшувала доходи держави.

Генеральний контролер фінансів сприяв розвитку торгівлі в країні: скасував численні внутрішні митниці, за його наказом були побудовані нові зручні дороги. Кольбер опікувався справами й зовнішньої торгівлі, підтримував французькі торговельні компанії: Ост-Індську, Вест-Індську, Левантійську.

Рис. 5. Жан-Батист Кольбер. Із картини Клода Лефевра. XVII ст.

Флот і культура

Кольбер поставив собі за мету зробити Францію морською державою. До середини XVІІ ст. у французьких королів майже не було воєнного флоту, а в 1667 р. під французькими прапорами ходили понад 330 вітрильників і галер, які захищали інтереси країни на заморських територіях.

Дбаючи про процвітання країни, Кольбер заснував французьку академію словесності, академію наук, академію архітектури, обсерваторію. Він запрошував на роботу у Франції найкращих митців. Франція впевнено утримувала першість серед найбільш культурно розвинених країн Європи.

Ефективні реформи Кольбера сприяли подальшому розвитку країни, але не були завершені. Витрати короля й королівського двору, які весь час зростали, спустошували скарбницю.

Рис. 6. Карикатура, яка зображує примусове навернення гугенотів до католицтва.

Рис. 7. Французькі солдати.

? Яку зброю мали воїни ХVII ст.?

Внутрішня політика Людовіка XIV.

Після смерті генерального контролера фінансів Людовік XIV почав втручатися у внутрішню політику, і ситуація у Франції погіршилася. Король самостійно запроваджував нові податки й інші побори. Для підтримки королівської влади у Франції була створена постійна поліція, яка уважно стежила за проявами невдоволення в суспільстві. Будь-які спроби висловити обурення жорстоко придушувалися. Особливо активно влада переслідувала гугенотів, які виступали проти будь-якої абсолютної влади. У 1685 р. Людовік XIV скасував Нантський едикт і почав відкрито навертати гугенотів до католицтва (рис. 6). Десятки тисяч протестантів опинилися у в’язницях, ще більше їх втекло з країни. Дії французького монарха обурили навіть Папу Римського, але «король-сонце» не зважав на це.

За блиск Версаля й величезну армію розплачувався третій стан. Особливо тяжким було життя селян, які крім феодальних повинностей мали сплачувати до скарбниці податки, що постійно зростали. Для збору податків іноді доводилося використовувати регулярну армію. Будь-які селянські виступи жорстоко придушувалися.

Становище городян, особливо буржуазії, було трохи кращим. Проте постійна нестача коштів змушувала короля збільшувати побори і з буржуазії, що стримувало економічний розвиток країни. Багато власників мануфактур і простих ремісників розорялися, розвиток промисловості у Франції сповільнився.

Внутрішня політика Людовіка XIV загальмувала розвиток країни.

Рис. 8. Король Людовік XIV та його радники.

Зовнішня політика.

Абсолютний монарх Людовік XIV мріяв про те, щоб стати абсолютним правителем усієї Європи. Більшу частину правління «короля-сонця» Франція провела у кровопролитних війнах. До цього короля підштовхувало численне дворянство, яке збагачувалося за рахунок військової здобичі і грабежів.

Основу французького війська становила постійна (регулярна) армія, набрана із селян і озброєна найсучаснішою технікою (рис. 7).

У перші десятиліття правління Людовіка XIV Франція досягла значних успіхів

у війнах з Іспанією та Голландією. Територія Французької держави була збільшена за рахунок земель на півночі країни. Перемоги Франції пояснювалися тим, що французька армія була значно сильнішою, ніж армія противників. Крім того, у конфліктах не брала участі інша сильна держава — Англія. У цей період збільшилися заморські володіння Франції. Були загарбані землі в Африці, Індії. Французькою колонією була оголошена Канада, а в 1682 р. величезні території по обидва береги річки Міссісіпі перетворилися на французьку колонію Луїзіана.

Королівський хабар

Людовік XIV знайшов цікавий спосіб домогтися дружньої політики Англії. У цей час в Англії правив король Карл II Стюарт, який мав велику потребу в грошах. Людовік XIV просто підкупив англійського короля, надавши Карлу II фінансову допомогу. Проте після «Славної революції» в Англії ставлення до Франції різко змінилося.

Французький король зміцнював свої позиції в Європі, намагаючись послабити австрійських Габсбургів. Для цього католицька Франція активно підтримувала просування мусульманської Туреччини в Європу. Самопевненість у своїх силах підштовхнула Людовіка XIV до нової війни в 1688 р. Однак воювати французам довелося з провідними країнами Європи, у тому числі й з Англією. Війна закінчилася в 1697 р., і Людовік XIV уперше не зміг збільшити свої володіння.

Тривалі війни виснажували країну. Довелося знову збільшити податки. Однак «король-сонце» не звертав уваги на труднощі своїх підданих. На початку XVIII ст. розпочалася виснажлива

Війна за іспанську спадщину (1701—1714 рр.). Знову Франція воювала з більшістю країн Європи, і знову дії французів не мали успіху. Франція втратила частину Канади, яку захопили англійці. Спроба Людовіка XIV встановити панування в Європі закінчилася невдачею.

Багаторічні війни за часів Людовіка XIV виснажили Францію, і вона вже не могла боротися за панування в Європі.

Таким чином, у XVII ст. абсолютна монархія у Франції створила умови для успішного розвитку країни. Королі та їхні міністри остаточно зламали опір великих феодалів та завершили об’єднання країни. Влада намагалася покращити торгівлю в державі та за її межами, налагодити промислове виробництво товарів.

Проте вже на початку ХVIII ст. абсолютна монархія почала стримувати розвиток Франції. Залежність внутрішньої та зовнішньої політики від волі та примх однієї людини негативно впливала на долю країни, гальмувала розширення промисловості та торгівлі.

Запитання й завдання

1. Чи можна вважати Фронду народним повстанням проти королівської влади? 2. Яке значення для королівської влади мала поразка Фронди? 3. Що, на ваш погляд, було основою абсолютної влади Людовіка XIV? 4. Охарактеризуйте політику Ж.-Б. Кольбера. 5*. Укажіть спільні та відмінні риси у політиці Рішельє і Кольбера. 6. Знайдіть у тексті параграфа й випишіть до зошита визначення термінів і понять: «Фронда принців», «король-сонце», Версаль, генеральний контролер фінансів, протекціонізм, Луїзіана. 7. Установіть місце та роль третього стану у Франції в період правління Людовіка XIV. 8. Охарактеризуйте основні напрямки зовнішньої політики Людовіка XIV. Чи можна назвати цю політику вдалою? 9*. Чи можна вважати епоху «короля-сонця» часом процвітання Франції?

Із листа Ф. Фенелона, який був вихователем онука «короля-сонця», до Людовіка XIV

...Ваш народ, який ви мали б любити, як дітей своїх, і який дотепер був так гаряче відданий вам, вмирає з голоду. Обробіток земель майже припинено; міста й села порожніють; ремесла ледь животіють і не годують більше робітників. Уся торгівля знищена. У такий спосіб ви зруйнували половину здорових сил усередині вашої держави, щоб здійснити й утримати за собою марні перемоги за її межами.

? Чи згодні ви з обвинуваченнями, висунутими автором листа? Обґрунтуйте свою відповідь.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно