Піднесення Англії в XVI ст.

§ 15. Піднесення Англії в XVI ст.

Королівство Англія, розташоване на Британських островах, посідало особливе місце в історії Нового часу. У XVI—XVII ст. країна зробила рішучі кроки, щоб із часом гідно носити титули «володарка морів» та «майстерня світу».

Варто пригадати! 1. Коли виник англійський парламент? 2. Якими були результати Столітньої війни для Англії? 3. Хто такі «нові дворяни» (§ 3)?

Англія на початку XVI ст.

На межі XV—XVI ст. в Англії відчутно зміцнилася королівська влада. Цвіт англійської феодальної аристократії був знищений у результаті війни Червоної і Білої троянд (1455—1485 рр.). Генріх VII Тюдор (1485—1509) у своїй владі спирався на дрібне й середнє дворянство, а також на багатих купців і мануфактурників, щедро роздаючи їм дворянські титули. Поступово «нове дворянство» посіло провідні позиції при дворі та в державному апараті.

Посилення королівської влади не послабило позицій парламенту. Як і колись, парламент давав дозвіл на запровадження нових податків. Закони, прийняті в парламенті й підписані королем, набували чинності.

На початку Нового часу парламент в Англії виступав союзником короля й був опорою абсолютної монархії, що зміцнювалася.

Рис. 1. Лондон у XVI ст.

Рис. 2. Англія в XVI — першій половині XVII ст.

Рис. 3. Згін селян із землі. Гравюра XVII ст.

? Хто і яким чином зганяє селян із землі?

На початку століття Англія ще поступалася провідним європейським країнам за кількістю населення, багатством і розмірами міст (крім Лондона) (рис. 1, 2). Чому ж під кінець століття саме Англія посіла провідні позиції в Європі й випередила у своєму розвитку Францію, Німеччину та Іспанію?

В Англії швидкими темпами розвивалися мануфактури. У кілька разів виросли видобуток і виробництво металів: чавуну, заліза, олова, міді, свинцю. Англія повністю забезпечувала себе вугіллям і продавала його на континенті. Вуглевидобуток був організований на капіталістичній основі.

Суднобудування забезпечувало країну необхідною кількістю торговельних, рибальських і військових суден. Англія посідала дуже вигідне місце на світових торговельних шляхах, і активна зовнішня торгівля сприяла піднесенню економіки.

Проте головною галуззю господарства залишалося виробництво сукна. Вовняні тканини становили 82 % англійської іноземної торгівлі, із них шили одяг в усій Європі. Мануфактуристи-сукнороби стали основою англійської буржуазії, що міцнішала.

У XVI ст. в Англії були створені необхідні умови для швидкого розвитку капіталістичних відносин.

«Вівці з'їли людей».

Ми пам’ятаємо, що для середньовічного феодала-лорда основну цінність становила земля та селяни, які обробляли її та виплачували феодальну ренту й виконували повинності. Селяни-фригольдери були вільними людьми, для яких умови користування панською землею не змінювалися. Проте більшість селян були копігольдерами. Вони користувалися землею на основі договору (селянам видавалася його копія). Умови договору власник землі міг змінити на свій розсуд.

Попит на сукно спричинив дуже швидкий розвиток вівчарства й виробництва вовни. Тепер лорда цікавила земля, але вже без селян, оскільки на ній значно вигідніше було розводити овець і продавати вовну. Засліплені жадобою до наживи, англійські лорди стали відбирати в селян земельні наділи, огороджувати їх і перетворювати на пасовища (рис. 3, 4). Найчастіше мирних хліборобів примусово зганяли із землі, яку обробляли ще їхні діди й прадіди. Уже в перші десятиліття XVI ст. череди овець деяких лордів налічували понад 20 тис. голів.

Влада намагалася припинити огороджування, заборонити примусове виселення селян із землі, оскільки скорочення кількості вільних селян зменшувало надходження податків до скарбниці. Однак усі королівські укази проти огороджувань так і залишилися на папері.

Рис. 4. План помістя в Англії. Огороджування.

? За рахунок якої землі землевласники збільшували площу під пасовища?

Із книги Томаса Мора «Утопія»

Ваші вівці, зазвичай такі лагідні, задоволені майже всім, тепер... стали такими ненажерливими і неприборканими, що поїдають навіть людей, розоряють і спустошують поля, будинки й міста.

Огороджування призвели до масового розорення англійського селянства.

«Криваве законодавство».

Унаслідок огороджувань в Англії різко зросла кількість жебраків і розбійників, які заповнили міста й великі дороги королівства. Вони становили певну загрозу для громадського порядку. Захищаючи інтереси дворянства й буржуазії, королівська влада розпочала репресії проти знедолених людей. Королівські укази проти них назвали «кривавим законодавством». В одному з них пропонувалося бити батогом бурлак доти, «поки спина не покриється кров’ю». Наступного разу бідоласі відрізали вухо. Якщо людину схоплювали й звинувачували в бродяжництві втретє, то на неї чекала страта. Уздовж англійських доріг стояли шибениці, на яких вішали по кілька людей відразу. Англійські хроніки повідомляють, що в першій половині XVI ст. було страчено понад 70 тис. бурлак і жебраків.

Рис. 5. Генріх VIII Тюдор. За роки свого правління він зміцнив абсолютну королівську владу й розпочав Реформацію англійської церкви.

Указ 1547 р. закликав «без зайвого жалю» таврувати бурлак і віддавати їх як робочу силу кожному, хто побажає взяти. Людям платили принизливі гроші, що тільки відсували голодну смерть. Майже безкоштовна робоча сила давала можливість швидко збільшувати капітал.

Огороджування й «криваве законодавство» сприяли появі в Англії дешевої робочої сили й зростанню капіталів.

«Англійський папа».

Рис. 6. Англійський гуманіст Томас Мор. Художник Ганс Гольбейн (Молодший). XVI ст.

На початку Реформації в Європі англійський король Генріх VIII (1509—1547) виступив як завзятий захисник католицької церкви (рис. 5). Він навіть написав памфлет «На захист семи таїнств», спрямований проти Мартіна Лютера. Чому ж пізніше король різко змінив своє ставлення до Реформації?

Справа в тому, що присвоєння церковних багатств могло поповнити нестачу коштів у державній скарбниці, а контроль над духовною владою піднімав авторитет англійської корони в очах її підданих. Крім того, підтримка Габсбургів, боротьба проти Нідерландів і князів-протестантів у Німеччині не відповідали торговельним інтересам Англії. Генріх VIII зрозумів, що повинен використати Реформацію у своїх цілях.

Приводом для розриву з Папою Римським стало розлучення Генріха з Катериною Арагонською, тіткою імператора Карла V, оскільки вона не могла народити йому спадкоємця. Папа Римський не хотів псувати відносин із могутніми Габсбургами й не дав згоди на скасування шлюбу. Тоді король звернувся до слухняного парламенту, що «благословив» цей крок. Король одружився з красунею Анною Болейн. У 1534 р. «Акт про супрематію» проголосив монарха главою англіканської церкви — таким чином, король став «Англійським папою». Ніщо не могло зупинити Генріха VIII на шляху до своєї мети. Він навіть наказав стратити свого давнього друга й лорда-канцлера королівства Томаса Мора (1478—1535), який відмовився підписати Акт і визнати короля главою церкви (рис. 6).

Відтепер король призначав єпископів у себе в країні і, головне, отримував усі збори й платежі, які раніше відправляли до Рима. Згодом в Англії було закрито сотні монастирів, а їхні землі й багатства перейшли до скарбниці. Ченці поповнили лави бурлак і жебраків. Із торгів продали ікони, вівтарі, скло вітражів і навіть камені монастирських будівель. У результаті розгрому й пограбування монастирського майна з’явилися нові «капітали», а дворянство й купецтво згуртувалися навколо трону.

Реформація в Англії проводилася монархами, відповідала їхнім політичним інтересам і сприяла капіталістичному розвитку країни.

Марія «Кривава» і «Королівська Контрреформація» в Англії

Ревна католичка Марія Тюдор (1553—1558), дочка Генріха VIII і Катерини Арагонської, вирішила помститися за приниження своєї матері та повернути Англію до католицтва. Вона вийшла заміж за іспанського короля Філіппа II, який був на 12 років молодший за неї. Цей антианглійський шлюб викликав хвилю обурення в людей. Згодом по всій країні почалися переслідування протестантів, запалали багаття, поновилися страти, за що Марія дістала прізвисько «Кривава». Багато державних і громадських діячів, митців і вчених залишили Англію, сховавшись у протестантських країнах. Однак Марія не мала надійної опори в країні. Назрівав соціальний вибух. Смерть від важкої хвороби врятувала англійську королеву від заколоту і страти.

Єлизавета I Велика — «левиця на троні».

Рис. 7. Англійська королева Єлизавета I була дочкою Генріха VIII і Анни Болейн. Цей шлюб Папа Римський не визнав, тому католики вважали Єлизавету незаконнонародженою, і вона не мала права бути королевою.

Після смерті Марії «Кривавої» трон посіла її сестра Єлизавета I (1558—1603) (рис. 7). Вона була заповзятою прихильницею Реформації і відстоювала незалежність англійської церкви від Рима. Одним із перших її законів став указ «Про верховенство корони» у справах релігії. Англіканська церква втілила основні ідеї кальвінізму, але зберегла багато звичних для віруючих католицьких обрядів. Священики і єпископи підкорялися королеві як звичайні чиновники.

Папа Римський Пій V оголосив Єлизавету I єретичкою, відлучив її від церкви й заборонив підданим коритися їй. Однак Єлизавета I була гідним супротивником навіть для наймогутнішого правителя. Вона мала твердий характер, була розумним і далекоглядним політиком і завжди захищала інтереси Англії. Єлизавета І так і не вийшла заміж. «Я одружена з усією Англією», — стверджувала королева.

Правління Єлизавети I сприяло зростанню мануфактур і великих торговельних компаній. Назви компаній свідчать про основні напрямки торгівлі: Московська, Марокканська, Гвінейська. Ост-Індська компанія за 20 років спорядила до Індії 79 кораблів. Назад повернулися лише 39, але доходи компанії перевищили 200 %. І це не дивно, адже, наприклад, мускатний горіх коштував в Індії 3 пенси за фунт, а в Англії продавався за 78 пенсів. Без колоніальних володінь Англія не могла стати в один ряд із провідними державами світу (рис. 8). Для цього необхідно було підірвати морське панування іспанців.

Рис. 8. Єлизавета I біля глобуса. Зовнішня політика Єлизавети I дала поштовх до створення англійської колоніальної імперії.

Під прапором веселого Роджера

Першого удару іспанцям завдали англійські пірати. Із таємного благословення влади вони почали неоголошену війну проти іспанських кораблів. Корсари діяли за принципом «Грабуй награбоване». Вони захоплювали іспанські судна, завантажені колоніальними товарами й коштовними металами, зухвало й раптово нападали на іспанські колонії, а потім таємно ховалися в англійських портах. Славнозвісний корсар Френсіс Дрейк зруйнував і пограбував іспанські судна, міста й срібні копальні в Південній Америці, здійснивши при цьому друге навколосвітнє плавання. На знак подяки Єлизавета I подарувала ватажкам піратів дворянські титули.

Стрімке зміцнення Англії викликало занепокоєння в Європі. Проти Єлизавети I виступив іспанський король Філіпп II. Він претендував на англійський престол як чоловік покійної Марії «Кривавої». Прапором боротьби проти Єлизавети I стала шотландська королева Марія Стюарт, вигнана зі своєї країни кальвіністами. Вона втекла в Англію з надією отримати притулок у своєї двоюрідної сестри Єлизавети I, але опинилася під домашнім арештом в одному із замків. В очах католиків Марія Стюарт (правнучка Генріха VII) мала більше прав на англійську корону, ніж «незаконнонароджена» Єлизавета. У 1587 р. Марію звинуватили в змові проти англійської королеви й стратили (рис. 9). Війна з Іспанією стала неминучою. Над Англією нависла смертельна загроза.

Рис. 9. Страта Марії Стюарт. Гравюра XVI ст.

Рис. 10. Розгром «Непереможної армади». Малюнок XVI ст.

Загибель «Непереможної армади»

У 1588 р. Філіпп II виставив проти Англії небачений за силою флот, який назвали «Непереможною армадою» — 134 кораблі, 20 тис. добірних піхотинців і 2500 гармат. Англійський флот складався з 200 військових і торговельних суден, озброєних гарматами. Вони були значно менші за іспанські галеони, але перевершували їх за швидкістю й маневреністю. Англійці постійно атакували армаду. Їхні гармати стріляли набагато далі й точніше, ніж іспанські. Завдавши супротивнику відчутних втрат, англійці витіснили іспанців із протоки Ла-Манш (рис. 2). Страшна буря завершила повний розгром «Непереможної армади» (рис. 10). В Іспанію повернулися близько 50 суден. У 1596 р. англійці зненацька увірвалися до порту Кадіс і спалили іспанський флот, який там стояв. Пануванню Іспанії на морях було покладено край.

У період правління Єлизавети I Англія зробила перші кроки до завоювання титула «володарки морів» і «майстерні світу».

Запитання й завдання

1. Чим відрізнялося в XVI ст. становище в суспільстві англійського парламенту від становища Генеральних штатів у Франції? 2. Розкажіть про розвиток англійської економіки в першій половині XVI ст. 3*. У чиїх інтересах англійський уряд видав указ, що зобов'язував одягати всіх небіжчиків у сукняний одяг? 4. Поясніть вислів Томаса Мора: «Вівці з'їли людей». 5. Дайте визначення понять і термінів: копігольдери, огороджування, «криваве законодавство», англіканська церква, «Непереможна армада». 6*. Що відрізняло людей, які приблизно в один і той самий час дістали прізвиська «Женевський папа» і «Англійський папа»? 7*. Чи могла Марія «Кривава» повернути англійське суспільство до лона католицької церкви? 8. Охарактеризуйте правління англійської королеви Єлизавети I. Чому її називали «левицею на троні»? 9. Чому величезна Іспанська держава не змогла здолати невелике, розташоване на островах Англійське королівство? 10*. Користуючись додатковою літературою та ресурсами Інтернету, підготуйте реферат про похід англійських піратів до Південної Америки.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно