§ 10. Реформація в Німеччині

За цим параграфом ви зможете:

- характеризувати процес Реформації в Німеччині, визначати його особливості;

- порівнювати погляди М. Лютера та Т. Мюнцера;

- розповідати про події Селянської війни в Німеччині.

Пригадайте:

1. Якими були особливості політичного розвитку Німеччини в XIV-XV ст.?

2. Які з'явлення про побудову суспільства та поведінку людини в ньому проголошувала католицька церква?

3. Які риси були притаманні розвитку науки з' Середньовіччі?

1. Поняття Реформація

Реформація — слово, що перекладається з латинської мови як перебудова, стало символом цілої епохи в історії країн Європи. Це була доба, коли в суспільстві розгорнувся рух за переосмислення ролі католицької церкви. Дуже швидко ця боротьба, що починалася з диспутів в університетських залах, перекинулася на поля битв. Люди XVI ст. були приголомшені силою ненависті, з якою точилася боротьба між прихильниками старої католицької церкви і реформаторами. Мине багато часу, поки людство зрозуміє, що неможливо винищити всіх, хто хоче жити інакше. Треба навчитися співіснувати разом, на одній планеті. Шлях до цього буде дуже довгим. Події, які спричинили розкол Європи на два великі табори — католиків і прихильників Реформації, — розпочалися на початку XVI ст. в Німеччині.

Реформація — спрямований проти Католицької Церкви церковно-релігійний і суспільно-політичний рух, що виник у XVI ст. у країнах Західної і Центральної Європи.

► Що таке Реформація?

2. Німеччина напередодні Реформації

Наприкінці XV — на початку XVI ст. Німеччина була складовою частиною Священної Римської імперії, до назви якої тоді додали слова «німецької нації». Окрім Німеччини, до складу імперії входили землі сучасних Нідерландів, Бельгії, Австрії, Чехії, Французької Бургундії, частина Італії та інші території.

Священна Римська імперія була політично роздробленою державою, що складалася з багатьох великих і малих, світських і церковних володінь. Очолював Німеччину виборний монарх, котрий коронувався як імператор. Він обирався на зборах курфюрстів. Із 1438 і аж до 1806 р. імператорів обирали з родини Габсбургів. У 1519 р. молодий іспанський король Карл І Габсбург став новим імператором під іменем Карла V (1519-1556).

Карл V

Курфюрсти — церковні та світські князі у Священній Римській імперії німецької нації, які мали право обирати імператора.

Уявлення про ступінь роздробленості країни може дати список запрошених для ради на засідання рейхстагу — з’їзду представників станів імперії в 1521 р. Серед них були 7 курфюрстів, 50 архієпископів і єпископів, 83 абати найбільших монастирів, 24 світські князі, 145 графів, представники від 65 міст, а ще — численні володарі імперських рицарських маєтків, які не мали права голосу в рейхстазі.

Князі відігравали важливу роль у житті Німеччини. У перші десятиліття XVI ст. їх було близько 70 — архієпископів, єпископів та світських осіб. Сім князів-курфюрстів, що обирали імператора, усіляко протидіяли посиленню його влади та залишали за собою право самостійно вирішувати найважливіші справи.

На початку XVI ст. вся територія Німеччини була вкрита мережею з великих, середніх і дрібних міст, загальна кількість яких була близько трьох тисяч. Міста поділялися на «імперські» — підпорядковані безпосередньо імператору та «вільні» — які користувалися самоуправлінням, здобутим унаслідок звільнення від своїх сеньйорів. У XVI ст. відмінності між «імперськими» і «вільними» містами майже зникли. Бони мали великі права і часто правили навколишніми територіями як невеликим князівством. Найбільшими містами були Нюрнберг, Аугсбург, Кельн.

У Німеччині існував рейхстаг — імперське зібрання, яке включало три курії — курфюрстів, духовних і світських князів та представників міст. У князівствах існували ландтаги — станово-представницькі органи місцевого дворянства, духовенства і князівських міст. У деякі ландтаги входили також представники сільських громад. Рейхстаг і ландтаги обговорювали близькі за змістом питання — збереження миру, закони, грошові збори, але на різному рівні — усієї імперії чи окремих князівств. Кожна курія приймала рішення окремо, а потім вони порівнювалися. Велику роль у роботі ландтагів відігравали міста.

Новою рисою в розвитку Німеччини XVI ст. стало формування ще одного виду управління — не з центру або місць, а регіонального — за округами. У політично роздробленій країні ці округи були створені перш за все для того, щоб полегшити боротьбу з грабіжниками і порушниками миру.

На початку XVI ст. в Німеччині панували феодальні відносини, більшість населення становило залежне селянство, яке сплачувало податки землевласникам і церкві. Проте поступово в країні поширювалися ринкові відносини. Особливо багато нових підприємств було створено в гірничій промисловості. Появі нових підприємств сприяв великий попит на їхню продукцію.

Якоб Фуггер

Католицькі єпископи

Дух наживи та енергія підприємництва стали символом того часу. У багатьох країнах були відомі імена німецьких багатіїв Фуггерів, Гохштеттерів, Імгофів, Вельзерів. Фуггери, наприклад, вкладали кошти в торгівлю прянощами, яка давала неймовірні прибутки, у лихварські операції з високими відсотками, гірничу промисловість, скуповували землі. Якоб Фуггер, що був для сучасників уособленням заможного підприємця, залишив статок у 2,5 млн гульденів.

Католицька церква претендувала на першорядну роль у житті політично роздробленої Німеччини.

Вона мала тут набагато ширше поле діяльності, ніж у країнах із сильною центральною владою. Усю Німеччину заполонити продавці індульгенцій, святих реліквій та різні збирачі коштів на користь церкви.

Католицькій церкві належали величезні земельні володіння й навіть міста. Найбільші прибутки зі своїх володінь Папа Римський отримував саме з Німеччини. Водночас він не надто переймався порядками в німецьких монастирях, що підривало авторитет церкви в очах населення.

У 1510 р. імператор Максиміліан І здійснив спробу домовитися з Папою Римським. Він, зокрема, розраховував на обмеження платежів на користь Рима. За його дорученням було підготовлено «Скарги німецької нації», де було зібрано основні претензії. Проте ця спроба зазнала цілковитого провалу.

► Які особливості розвитку Німеччини напередодні Реформації?

3. Німецький гуманізм

Критика католицької церкви була пов’язана з поширенням у Німеччині ідей гуманізму.

На початку XVI ст. в Німеччині існували 16 університетів, у більшості з яких викладали вчені-гуманісти. Найвищого розквіту гуманізм досяг у Німеччині напередодні Реформації. Саме тоді сягнула своєї кульмінації гуманістична сатира, утверджувалися нові суспільні ідеали, розгорталися пошуки нових форм розвитку релігійного життя. У Німеччині з’явилися «Листи темних людей» — дотепна, гостра й талановита сатира, яка викривала безкультурність і моральний занепад духовенства, його захоплення нескінченними схоластичними суперечками з будь-якої дрібниці. Європейської слави набула діяльність молодшого сучасника Еразма Роттердамського — рицаря-гуманіста Ульріха фон Гуттена (1488-1523).

Ульріх фон Гуттен

«Листи темних людей»

Ульріх фон Гуттен був одним з авторів «Листів темних людей», писав епіграми на папу Юлія II, викриваючи в них розпусність понтифіка та висміюючи продаж ним індульгенцій. Гуттен із притаманним йому темпераментом і палким патріотизмом різкіше, ніж Еразм Роттердамський, таврував католицьке духовенство, виступав за «свободу Батьківщини». Він прославляв гуманістичні науки, які допомагають «прозріти Німеччині», вбачав у розумі «керівника життя» людини і рішуче засуджував «варварство» та «благочестиве обдурювання» в церкві.

Робота з історичними джерелами

Із памфлета Ульріха фон Гуттена «Вадиск, або Римська тріада»

«Трьома речами підкорює собі Рим усе: насиллям, хитрістю й лицемірством. Три речі винайдено, щоб вичавлювати золото з чужих країн: торгівля індульгенціями, вигадана війна з турками і влада папських легатів у варварських землях. Трьома речами постійно опікуються в Римі, хоча ніколи не доводять їх до кінця: спасінням душ, реставрацією храмів, що розвалились, і турецькими походами. Про три речі неможливо казати правду: про папу, про індульгенцію і про безбожжя. Три речі знехотя роблять у Римі: дотримуються слова, допомагають іншому і поступаються дорогою... Трьох речей бажає кожен у Римі: коротких молитов, доброго золота та життя, сповненого насолоди. Три речі складають рису, що вирізняє Рим: папа, старі споруди і користолюбство...».

• Поміркуйте:

1. Проти кого спрямовано памфлет Ульріха фон Гуттена?

2. Які його основні ідеї?

4. Мартін Лютер і початок Реформації

На чолі реформаційного руху в Німеччині став німецький богослов Мартін Лютер (1483-1546).

31 жовтня 1517 р. він вивісив на брамі церкви у Віттенберзі свої «95 тез» проти зловживань продажем індульгенцій. У тезах Лютера в загальних рисах визначилися основи нового вчення. Чільне місце в ньому належало трьом положенням:

1) Людина рятується лише своєю вірою.

2) Спасіння отримується лише Божою милістю і не залежить від будь-яких «заслуг» людини, бо не люди, а лише Бог знає справжню вартість «добрих справ».

3) Єдиним авторитетом у справах віри є Святе Письмо, Слово Боже.

Це вчення Лютера, яке можна стисло схарактеризувати як «спасіння вірою», спонукало до подальших роздумів. Якщо спасіння залежить лише від Божого милосердя, то для чого взагалі потрібне посередництво католицької церкви, усієї величезної церковної ієрархії на чолі з папою? Ймовірно, Лютер не замислювався над можливими наслідками такої логіки, витоки якої він помітив у деяких текстах Святого Письма. Нове вчення перекреслювало обов’язковий для католика авторитет, поряд зі Святим Письмом, рішень папи й церковних соборів. На думку Лютера, про це немає згадки у Святому Письмі, а тому такі речі можна відкинути як «людські вигадки».

Двері Замкової церкви, до яких М. Лютер прикріпив свої тези проти продажу індульгенцій

Мартін Лютер спалює буллу (гравюра на дереві, 1557 р.)

Лютер у Вормсі

Розгляньте малюнки. Складіть за ними розповідь про події початку Реформації.

Виступ Лютера підтримала значна частина населення Німеччини. Багато людей стали перекладати тези Лютера з латини німецькою мовою й поширювати їх по всій країні. Католицька церква засудила виступ Лютера, папа Лев X відлучив його від церкви. Однак німецькі князі на з’їзді у Вормсі вирішили підтримати Лютера. Він дістав можливість переховуватися в князя Саксонії в замку Вартбург.

У Німеччині почалася Реформація, яка охопила всі верстви населення країни.

► Коли в Німеччині розпочалася Реформація?

► Яка подія вважається її початком?

► Які основні положення поглядів Лютера?

5. Народна Реформація. Томас Мюнцер

У кожному місті й селі, у кожній оселі люди сперечалися про те, якою має бути церква. Не чекаючи дозволу, люди проганяли священиків, ліквідовували монастирі. Користуючись ситуацією, князі захоплювали монастирські землі, а міська верхівка відмовлялася сплачувати церкві податки. Владу Папи Римського більше не визнавати.

Томас Мюнцер

А втім, ці зміни задовольнили далеко не всіх. Міська біднота, селяни прагнули більшого. З’являлися проповідники, які розповідали про наближення Царства Божого на Землі, коли усе буде спільним і всі люди стануть рівними. Такої Народної Реформації вони жадали та ладні були боротися за неї. У багатьох містах і селах розпочалися стихійні виступи. Реформація, що починалася як рух поміркованих верств суспільства, натхненних гуманістичними ідеалами проти католицької церкви, набула рис, притаманних боротьбі народних мас за поліпшення свого становища.

У містах Німеччини з’явилися проповідники, які закликали людей жити так, як написано у Євангелії: «І всі віруючі були разом, і мали все спільне: і продавали свої володіння та будь-яку власність, і роздавали всім, за їхніми потребами». Прихильниками майнової та соціальної рівності були анабаптисти. Вступаючи до їхньої громади, хрещення треба було прийняти вдруге, звідки й виникла назва. Одним із найвідоміших проповідників ідеалів анабаптистів став друг Лютера, а згодом його ворог Томас Мюнцер (бл. 1490-1525). Він закликав народ підняти меч проти феодалів і силою встановити на землі Царство Боже. За його переконаннями, боротьбу належало розгорнути не лише проти католицької церкви, а й проти всіх тих, хто жив, порушуючи християнські заповіді, — князів, рицарів, лихварів. Усі мають бути рівними перед Богом, монастирі й замки слід знищити, а панам — звільнити палаци, оселитися у простих хатинах і працювати. Тих дворян, які виконають цю вимогу, буде прийнято до нової ідеальної спільноти людей, а тих, хто чинитиме опір установленню справедливих порядків, доведеться примушувати або страчувати. Це був заклик до повстання для встановлення Царства Божого, і анабаптисти чекали повстання та готували його.

Ідеї Мюнцера та анабаптистів у Німеччині підтримали більшість найбідніших верств населення. Лютера такі ідеї налякали. Як засвідчили подальші події, зокрема, Селянська війна, що охопила Німеччину в 1524-1525 рр., шляхи прихильників побудови на Землі Царства Божого силою та Лютера розійшлися.

Улітку 1524 р. в країні розпочалися окремі виступи селян, якими влада спочатку знехтувала. Але заворушення не припинялися і навіть поширювалися.

Восени повстання охопило південь Німеччини й набуло характеру селянської війни. Бунтарі розправлялися з феодалами і створювали озброєні загони. Вони спалювали замки, руйнували монастирі, а захоплене майно розподіляли порівну; до повстанців приєднувалися міщани й дрібні рицарі. Із їхньою допомогою було розроблено найпопулярнішу серед німецьких селян у роки війни програму під назвою «12 статей». У ній висувалися вимоги скасування особистої залежності селян і десятини, зменшення оброку й панщини. Покарання селян мали відбуватися за рішеннями суду, а не панами. Священика для кожного села мала обирати сільська громада. У роки Селянської війни ця програма перевидавалася 25 разів.

Анабаптисти (від грец. «знову хрещені») — протестантський напрям, що виник у Саксонії в період Реформації. Виступали проти хрещення дітей і вимагали повторного хрещення у свідомому віці.

Селянська війна 1524-1525 рр. в Німеччині — збройна боротьба селян, підтримана частиною міщан, викликана посиленням соціального гноблення і породжена Реформацією.

«12 статей» (сторінка з брошури 1525 р.)

Представники бюргерства та рицарства висунули «Гейльброннську програму». У ній висловлювалися вимоги посилення імперської влади, скасування митних зборів усередині країни, запровадження єдиних монет і мір. Селяни мали звільнятися від особистої залежності за викуп у розмірі 20-кратної вартості сплачуваних податків. У здійсненні вимог цієї програми були зацікавлені насамперед підприємці, оскільки вони створювали умови для розвитку ринкових відносин.

Селянська війна охопила всю Німеччину. Загони селян зазвичай вели боротьбу в рідних землях. Звільнивши їх від ненависних панів, вони розходилися по домівках. Коли поспіхом зібрані загони дворянської кінноти перейшли в наступ, селяни не змогли виступити проти них разом. Розгубленість серед селян посилилася після того, як Лютер гнівно засудив повсталих і закликав їх скласти зброю. Лютер проголосив, що особиста залежність селян не суперечить Святому Письму, а тому виступати проти неї — гріх. Мюнцер від початку боротьби був разом із повсталими. Він особисто очолив повстання в Тюрингії (Центральна Німеччина).

Для придушення виступів німецькі князі зібрали велике, добре озброєне військо з дворянської кінноти і найманців. У травні 1525 р. біля міста Франкенгаузен повстанців було розгромлено. Із 8-тисячного селянського війська 5 тис. загинули. Поранений Т. Мюнцер потрапив у полон і після жорстоких тортур був страчений разом із 92 прибічниками. Приблизно тоді ж було придушено повстання і в Південній Німеччині. Коли селяни дізналися про цю поразку, багато з них відмовилися боротися далі. Ці події 1524-1525 рр. отримали назву Селянської війни.

Напад селян на рицаря (мініатюра)

По всій Німеччині чинилися розправи з повсталими, і дарма М. Лютер нагадував переможцям про християнське милосердя, засуджував «...лютих, несамовитих, таких, які не усвідомлюють, що роблять, тиранів, які навіть і по закінченні битви не можуть угамувати свою жагу крові...». Кількість загиблих і страчених у Селянській війні в Німеччині перевищила 100 тис. осіб.

► Як пов’язані між собою народна Реформація і Селянська війна?

Висновки

На початку XVI ст. на німецьких землях склалася ситуація, яка стала причиною того, що саме тут розпочався реформаційний рух, спрямований проти діяльності католицької церкви в Європі.

У Німеччині діяльність гуманістів підготувала суспільство до розуміння необхідності реформування католицької церкви й розгортання боротьби за об’єднання країни.

Виступ М. Лютера започаткував Реформацію в Німеччині, яка звідти поширилася в інші країни Європи.

Народна Реформація, прихильниками якої була більшість незаможних верств населення, зазнала поразки в роки Селянської війни.

Закріпимо знання

1. До складу якої держави входили німецькі землі на початку XVI ст.?

2. Чи можна вважати випадковістю, що Реформація розпочалася саме в Німеччині?

3. Яку роль у підготовці суспільства до Реформації відіграли німецькі гуманісти?

4. Кого називали анабаптистами?

5. Яких форм Реформація набула в Німеччині?

6. Порівняйте реформаційні погляди Мартіна Лютера і Томаса Мюнцера.

7. Чим завершилася Селянська війна в Німеччині?

• Запам'ятайте дати:

1517 р. — виступ Мартіна Лютера проти продажу індульгенцій; початок Реформації в Німеччині.

1524-1525 рр. — Селянська війна в Німеччині.

А тим часом в Україні...

1508 р. — придушення повстання Глинського, останнього антилитовського виступу руської знаті.

1529 р. — ухвалення І Литовського статуту.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно