Англійська революція
- 23-03-2022, 01:15
- 620
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Сорочинська, Мартинюк, Гісем
§ 15. Англійська революція
За цим параграфом ви зможете:
- визначати причини революції в Англії;
- розповідати про перебіг основних подій революції;
- давати оцінку діяльності О. Кромвеля;
- розкрити зміст «Славної революції».
Пригадайте:
1. Яку роль у житті Англії відігравав парламент?
2. Коли виникло пуританство?
3. Якими були основні погляди пуритан?
1. Соціально-економічний розвиток Англії напередодні революції
На початку XVII ст. в Англії швидко формувались нові капіталістичні відносини, Проявами цього стало створення мануфактурного виробництва, розвиток торгівлі, піднесення міст, поширення товарного сільськогосподарського виробництва,
Англія стала основним постачальником нефарбованих тканин на європейський ринок. У середині XVII ст. вона забезпечувала 80% загальноєвропейського видобутку вугілля (близько 3 млн т). За перші 40 років XVII ст. подвоїлися обсяги торгівлі. Цьому сприяли торговельні компанії, які користувалися монопольним правом на торгівлю в певному регіоні. Найбільшою була Ост-Індська компанія.
У сільському господарстві розвивалися тенденції, започатковані ще в XVI ст. Воно активно втягувалося в ринкові відносини. Але це було притаманно в основному південним і центральним графствам. Проте на півночі ще зберігалися натуральна рента (оброк) і відробіток (панщина).
Зміни в економіці позначилися на соціальній структурі англійського суспільства, Хоча воно за формою залишалося становим зі складною системою нерівності прав та обов'язків, у поведінці, звичаях, роді занять деяких верств суспільства сталися значні зміни. Так, серед землевласників виокремилося нове дворянство, яке, на відміну від старого, активно вело господарство: розводило овець, не цуралося торгівлі та мануфактурного виробництва,
Швидко збільшувався прошарок найманих робітників, що працювали на мануфактурах, у копальнях, портах, на вантажних суднах.
► Які особливості соціально-економічного розвитку Англії?
Шахтарі (гравюра)
2. Політичні передумови революції. Початок революції
У 1603 р. завершилося майже півстолітнє правління королеви Єлизавети. Через відсутність інших близьких родичів Єлизавета заповіла престол синові страченої нею Марії Стюарт — Якову І (1603-1625 рр.). В Англії запанувала династія Стюартів. Вони прагнули встановити в країні абсолютну монархію. Стародавні права парламенту вони вважали поступками з боку монархів, які можна й забрати назад. Католицькі симпатії Стюартів призводили і до гострих релігійних конфліктів із протестантами та англіканською державною церквою. Така політика Якова І викликала невдоволення більшості громадян.
Після Якова І престол посів його син Карл І (1625-1649 рр.), який за особистими якостями був кращим за батька, але продовжував його політику.
Карл І потребував коштів для продовження розпочатих війн проти Іспанії та Франції. За перші три роки свого правління він тричі скликав і розпускав парламент: перший дав йому незначну суму, другий узагалі відмовив, а третій погоджувався надати кошти за умови, якщо король підтримає «Петицію про права», яка мала відновити всі здобуті англійцями права.
Підписавши цей документ, Карл І, однак, не збирався його виконувати. Отримавши кошти, він проігнорував умови договору і протягом 11 років узагалі не скликав парламенту. Для покриття своїх витрат він поширив на всю Англію корабельний податок (щитові гроші — обов'язок прибережних областей утримувати флот). Для придушення невдоволених було розширено діяльність надзвичайних судів.
З Англії почалася масова еміграція до Північної Америки. Занепокоєний цим Карл І заборонив її під загрозою жорстоких покарань.
Приводом до відкритого виступу проти короля стала спроба поширити в Шотландії англіканську церкву. Шотландці виступили зі зброєю в руках. Війна набула затяжного характеру. Ресурси Карла І швидко вичерпались, і він змушений був у 1640 р. скликати парламент, щоб отримати згоду на збирання нових податків. Цей парламент увійшов до історії під назвою Довгий (діяв до 1653 р,), оскільки його члени домоглися від короля згоди, що не розійдуться до тих пір, поки самі не визнають це за потрібне.
Карл І
Засідання парламенту
Парламент висунув королю ряд вимог, викладених у «Великій ремонстрації» (протесті), які Карлу І довелося виконати. Надзвичайні суди й корабельний податок було скасовано. Король зобов’язувався скликати парламент не менш ніж через три роки. Також законодавчий орган відмовив королю в праві очолювати армію, яка вирушала на придушення повстання в Ірландії, остерігаючись, щоб ці війська не було використано проти нього. Парламентарі домоглись ув’язнення архієпископа Лода і страти найвпливовішого радника короля графа Стаффорда. На думку істориків, початок діяльності Довгого парламенту є початком Англійської революції.
► Що стало поштовхом до Англійської революції?
3. Громадянські війни
У січні 1642 р. Карл І залишив Лондон і вирушив на північ, де в нього було найбільше прихильників. 22 серпня 1642 р. король оголосив війну парламенту. У країні спалахнула перша громадянська війна (1642-1646 рр.).
Військо короля складаюся з дворян (кавалерів) і прихильників англіканської церкви. Парламентське військо (яке дістало назву «круглоголові» за форму зачіски) складалося здебільшого з пуритан і прихильників парламенту.
Спочатку воно зазнавало поразок, але завдяки рішучим діям Олівера Кромвеля (1599-1658), який очолив його, ситуація змінилася.
Постать в історії
Олівер Кромвель
Олівер Кромвель був дрібнопомісним дворянином і належав до секти індепендентів (незалежних), що виступали за цілковиту незалежність церкви від держави, а в політичному плані обстоювали республіканську форму правління. Він відзначився тим, що в парламенті дуже різко виступав проти короля. Коли розпочалася громадянська війна, Кромвель за згодою парламенту на власні кошти спорядив два кавалерійські полки, до яких добирав людей зі стійкими релігійними переконаннями (індепендентів). Зразково дисципліновані, хоробрі, віддані вождеві, об’єднані спільними релігійними й політичними переконаннями полки Кромвеля започаткували нову парламентську армію, котру стали називати армією «нового зразка», а її солдатів — «залізнобокими».
Битва біля Нейзбі (невідомий художник XVIII ст.)
Кромвель розпускав Довгий парламент (гравюра)
Нова армія завдала королівським військам поразок у битвах при Марстон-Мурі (1644 р.) і Нейзбі (1645 р.), Утративши будь-яку підтримку, Карл І утік до Шотландії; але шотландці видати короля парламенту за 400 тис. фунтів.
Після ув’язнення монарха парламент прийняв низку законів. Усю землю було проголошено приватною власністю її володарів (окрім селян); торговельно-промислові верстви суспільства домоглися повної свободи підприємницької діяльності та знищення монополій; землі короля, його прихильників та церкви було розпродано або віддано солдатам як плату за службу.
Наприкінці 1648 р. король утік із полону і почав другу громадянську війну (1648- 1649 рр.), у якій теж зазнав поразки.
Кромвель, будучи палким прихильником республіканських ідеалів, відіграв вирішальну роль у долі короля. Парламент схилявся до збереження королівської влади; Кромвель із відданими йому військами вступив до Лондона та усунув із парламенту прихильників монархії. Згодом було створено трибунат, який засудив короля до страти. 30 січня 1649 р. Карлу І відрубати голову. Після цього в парламенті було скасовано палату лордів, Англію проголошено республікою. Законодавчу владу передали Довгому парламенту, виконавчу — Державній раді. Але фактичним правителем країни став Кромвель.
Робота з історичними джерелами
а) Зі звинувачувального акта проти короля Англії Карла І
«Названий Карл Стюарт, зробившись королем Англії, у такий спосіб перебрав відповідальний обов'язок керувати країною в згоді з її законами, а не будь-яким іншим чином; з огляду на це, він мав використовувати владу, яку отримав, для користі й добробуту свого народу і для охорони його прав і свобод. Однак унаслідок злочинних намірів установити й тримати у своїх руках необмежену тиранічну владу для управління країною, знищити права й свободи народу, знищити І зробити непотрібними всі основи цих прав... названий Карл Стюарт оголосив зрадницьку й злочинну війну проти чинного парламенту і народу... Названий Карл Стюарт був натхненником і причиною того, що було вбито тисячі вільних людей нашого народу в багатьох місцях нашої країни внаслідок вторгнень інших держав. Усі злочинні плани і дії названого Карла Стюарта провадилися для здійснення його особистих інтересів.
Страта короля Карла І (гравюра XVII ст.)
Зі сказаного вище випливає, що названий Карл Стюарт був і є натхненником, автором і продовжувачем жорстоких і кривавих війн; і тому він є винуватцем усіх зрад, убивств, грабунків, пожеж, збитків і нещасть нашого народу, що були здійснені під час названих вище війн та були спричинені ними».
б) Відповідь Карла І на висунуті звинувачення.
«Не може бути судових справ проти будь-якої людини інакше, ніж на основі Божих і суспільних законів країни, у якій вона живе. Я переконаний, що цей процес не може бути виправданий Божими законами, або навпаки, підкорення королю дуже ясно визначається Старим і Новим Заповітом... Що стосується законів нашої країни, то я переконаний, що жоден учений юрист не буде твердити, що може бути висунуто звинувачення королю, бо такі звинувачення можуть іти лише від його імені, а один із принципів права каже, що король не може бути неправим... Навіть
припускаючи, хоч і не погоджуючись із тим, що народ Англії уповноважив вас на ту владу, на яку ви претендуєте, я не бачу нічого, що ви могли б навести на доказ цього. Тому що, безперечно, ви ніколи не ставили такого запитання навіть десятій частині цього королівства. Ви явно чините несправедливість стосовно навіть найбіднішого селянина, якщо не питаєте його згоди на це».
• Поміркуйте:
Порівняйте обидва документи. Вис ловіть власне ставлення до аргументів, що містяться в них. Дайте історичну оцінку страти короля.
4. Англійська республіка
Після страти короля і проголошення республіки до влади в країні прийшли індепенденти. Будучи фанатично віруючими, вони розпочали будівництво держави відповідно до свого тлумачення Святого Письма.
Республіка — форма державного правління. за якої джерелом влади визнається народ, органи державної влади обираються на певний термін, а державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судову гілки.
Держава, на їхню думку, має будуватися на тих самих засадах, що й громади віруючих, тобто на основі ідеї суспільного договору, який передбачав взаємне визнання прав та обов'язків членів колективу чи громадян.
Крім того, індепенденти не терпіли іншого тлумачення Святого Письма й тому одразу розпочали репресії проти інших релігійних сект, Найбільше постраждали дигери (від англ. «копачі», називались також «істинними левеллерами»), які обробляли пустища, гадаючи, що ті не можуть бути чиєюсь власністю, а отже, є спільними. Дигери вважали, щоб суспільстві всі мають працювати на спільне благо на чолі з вибраними наглядачами, У держави не має бути грошей, а за купівлю-продаж слід страчувати.
Ілюстрований маніфест «істинних левеллерів», або дигерів
Джон Лілберн, лідер левеллерів
Кромвель поглядів дигерів не поділяв. Він був твердо переконаний, що приватна власність є невід’ємним правом кожної людини, а встановлення майнової рівності — це порушення англійських традицій.
Інша секта — левеллери («урівнювачі») — стверджувала: оскільки перед Богом усі рівні, то слід для всіх установити рівні права. Із цього твердження випливали їхні вимоги: встановлення загального виборчого права для чоловіків, ліквідація палати лордів, скасування «гнилих містечок» (міста, які в минулому здобули право посипати своїх депутатів до парламенту, але згодом занепали) та ін. Урівнювачі оголошували народ джерелом влади. Левелпери свого часу відіграли вирішальну роль у страті короля і в реформі парламенту. Але й вони зазнали гонінь і переслідувань.
Перемігши в громадянській війні, О. Кромвель здійснив каральні походи в Шотландію, яка визнала своїм королем Карла II, сина страченого Карла І. Наступною жертвою стала Ірландія, католики якої допомагати англійському королю в боротьбі проти парламенту. Походи в Шотландію та Ірландію суттєво відрізнялися від династичних війн Середньовіччя. Вони започаткувати майбутню англійську колоніальну імперію.
Важливим для колоніальної експансії та морської першості став виданий 1651 р. Навігаційний акт, за яким усі товари, що потрапляли до Англії, могли перевозитися лише англійськими суднами або ж суднами країни-виробника. Цей документ, спрямований проти голландців, які вели посередницьку торгівлю, призвів до війни проти Нідерландів, у якій останні зазнати поразки.
► Чому республіку в Англії називають індепендентською?
► Коли було ухвалено Навігаційний акт?
6. Протекторат Олівера Кромвеля (1653-1658 рр.)
Із моменту проголошення республіки верховна влада в країні належала Довгому парламенту, у якому були виключно індепенденти. Другою важливою силою в державі вважалась армія, яка підпорядковувалась особисто О. Кромвелю. Її багнети забезпечили проведення всіх тогочасних реформ.
Тривале правління Довгого парламенту викликало обурення населення, особливо армії, яка протягом значного часу не отримувала платні. Кромвель розігнав Довгий парламент і скликав конвент (Установчі збори), де були лише індепенденти. Цей орган назвати «парламентом святих» (через побожність депутатів). «Святі» прийняли низку важливих реформ: оголосили свободу совісті (віросповідань); запровадити цивільний шлюб, вибори священиків мирянами; скасувати церковну десятину; вирішили замінити стару (прецедентну) систему судочинства, що спиралася на закони різних часів, новою, заснованою на єдиному судовому статуті (кодексі), прийнятому у 1653 р.
Підпис Кромвеля
Етапи Англійської революції
Проти таких реформ виступили священики, юристи, а також армія. О. Кромвель розпустив «парламент святих». За згодою армії було прийнято нову конституцію («знаряддя управління»). Схвалена 16 грудня 1653 р. Державною радою, вона передавала всю владу О. Кромвелю — лорду-протектору Англії, Шотландії та Ірландії. Кромвель зосередив у своїх руках усю виконавчу владу, отримав право затверджувати членів Державної ради, а також збирати податки в розмірах, достатніх для утримання армії. Після цього в нього було більше влади, ніж у короля напередодні революції.
Законодавчу владу, за конституцією, було передано однопалатному парламенту, який складався з депутатів від найважливіших міст країни.
Парламент, обраний за новою конституцією, виявив непокору лорд-протектору і був розпущений. Кромвель переділив країну на 14 військових округів, у яких усю повноту влади передав призначеним ним генерал-майорам. Прихильників короля було обкладено спеціальним податком. Святкування Великодня і Трійці було заборонено, як і недільні гуляння, спортивні змагання. Головними заняттями визначалися праця і молитва.
Отже, протекторат Кромвеля за своєю суттю був військово-релігійною диктатурою, що трималася на авторитеті сили, пуританських уявленнях про життя, а також на успіхах протектора у зовнішній політиці.
Сатиричний образ Кромвеля як узурпатора влади
Чому Кромвель був зображений саме так?
Так, англійська армія оволоділа містом Дюнкерком у Бельгії, що перебувало під владою Іспанії, Англійський флот захопив острів Ямайку й розгромив іспанську армаду біля Канарських островів, відкривши дорогу англійській торгівлі в Карибському і Середземному морях,
► Коли О. Кромвеля проголосили лордом-протектором країни?
6. Реставрація Стюартів
У 1658 р. Кромвель помер, залишивши своїм наступником сина Річарда. На відміну від батька, він не мав ані політичного, ані воєнного таланту, а головне — підтримки армії та парламенту. Річард швидко перетворився на маріонетку генералітету і, зрештою, змушений був відмовитися від звання протектора. Торгово-промислова та аристократична верхівка, занепокоєна можливими виступами населення, вирішила запросити сина страченого короля — Карла II. Командувач англійських військ у Шотландії генерал Монк, дійшовши згоди з Карлом II, запросив його на престол. У 1660 р. в Англії було здійснено політичну реставрацію — відновлено правління династії Стюартів.
Політична реставрація — відновлення старого, поваленого суспільного устрою, династії чи релігії.
Карл II
Карл II був здібним і тямущим, але віддавав перевагу розвагам і насолодам. Королівську владу розглядав як абсолютну.
Насамперед король наказав учинити прилюдну розправу над убивцями батька. Останки О. Кромвеля було викопано з могили, спалено, попіл заряджено в гармату і вистрілено. Було відновлено правління англіканської церкви, незначну частку земель повернуто колишнім власникам. Проте правити країною, як раніше, уже було неможливо. Парламент суворо стояв на охороні завойованих під час революції прав.
Він стежив за тим, щоб король не видавав будь-яких законодавчих актів. Скоро в парламенті утворилися дві політичні партії: торі та віги. Торі відзначалися прихильністю до королівської влади, обстоювали непорушність королівських прав, існуючих порядків. Віти в усіх суперечках захищали парламент і виступали за реформи економіки, державного устрою, церкви. Але обидві партії були проти абсолютної влади монарха.
► Хто став королем Англії після реставрації Стюартів?
А. Фразер. Коронація Карла II
7. Яків II. Декларація про віротерпимість. «Славна революція» (1688-1689 рр.)
У лютому 1685 р. Карл II помер. Новим королем став Яків II. Він продовжив політику свого попередника щодо відновлення абсолютної влади. Підтримку в боротьбі проти парламенту він сподівався знайти за кордоном, зокрема у французького короля Людовіка XIV Будучи ревним католиком, він призначав своїх одновірців на державні посади. Після прийняття Декларації про віротерпимість розпустив парламент і став правити одноосібно. Обурювала англійців і профранцузька зовнішня політика короля. Тоді парламентарі таємно запросили на англійський престол правителя Нідерландів Вільгельма Оранського.
Восени 1688 р. Вільгельм висадився на англійському узбережжі та рушив до Лондона. Народ зустрічав його з радістю. Яків утік до Франції. Так в Англії відбувся палацовий переворот, що дістав назву «Славної революції» (1688- 1689 рр.). Вона завершила тривалу боротьбу парламенту й короля. В Англії встановилась парламентська монархія.
Під час вступу на престол парламентарі вручили Вільгельму III Декларацію прав (Білль про права), у якій було викладено права та обов'язки законодавчої (парламенту) та виконавчої (короля та його міністрів) влади. Декларація забороняла монарху видавати закони, збирати податки з народу, скликати армію без згоди парламенту, У ній підкреслювалося, що народ має право усунути невгодного короля і на його місце посадити іншого, а також змінити порядок престолонаслідування.
Яків II
У період правління Вільгельма III було закладено головні принципи існування англійської політичної системи. Депутати парламенту переобиралися через три роки. Король формував уряд із представників тієї партії, яка мата більшість у парламенті. Отже, король став правити державою через парламент. Змагання за владу партій заклали основу двопартійної системи в Англії.
В. Меґір. Вільгельм Оранський вступав у Лондон
► Який державний лад встановився в Англії після «Славної революції»?
Висновки
Унаслідок революції в Англії встановився новий економічний і суспільно-політичний лад, який забезпечив її першість у світі.
Англійська революція XVII ст. відіграла визначну роль у розвитку не тільки Європи, а й усього світу, що дає привід розглядати її як подію всесвітньої історії. Під впливом ідеалів Англійської революції розпочалася боротьба північноамериканських колоній, яка спричинила утворення США.
Закріпимо знання
1. За правління якого короля розпочалася Англійська революція? Схарактеризуйте політичні передумови, привід і початок революції.
2. Як відбувалися в Англії громадянські війни? Чиєю перемогою завершилася битва при Нейзбі?
3. До кого перейшла влада в Англії після страти короля і проголошення республіки?
4. Наведіть факти, які свідчать, що протекторат О. Кромвеля за своєю суттю був військово-релігійною диктатурою.
5. Складіть хронологічну таблицю подій Англійської революції.
6. Чи можна вважати події 1688-1689 рр. революцією? Чому?
7. Яку роль відігравав релігійний фактор у подіях Англійської революції? Поясніть свою точку зору.
• Запам’ятайте дати:
1640 р. — початок революції в Англії.
1649 р. — страта короля Карла І і проголошення Англії республікою.
1653-1658 рр. — протекторат Кромвеля.
1688 р. —«Славна революція»; встановлення в Англії конституційної монархії.
А тим часом в Україні...
1648-1657 рр. — Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького.
1659 р. — Конотопська битва.
1663 р. — розкол Гетьманщини на Правобережну і Лівобережну.
1665-1676 рр. — гетьманство П. Дорошенка.
1687 р. — початок правління гетьмана І. Мазепи.
Коментарі (0)