§12. США (1815—1870)

1. Територіальне зростання США

Колонізація

Перша половина XIX ст. характеризувалася розширенням території США. Розвиток промисловості та потреби господарств плантаторів-рабовласників у нових землях визначили характер зовнішньої політики держави. Весь Північноамериканський континент був відкритий для колонізації, корінне населення не могло чинити належного опору. Напрямок завоювань визначався інтересами різних верств населення: буржуазія та фермери намагалися колонізувати західні землі й Канаду; плантатори мріяли про землі на півдні та південному заході.

Фермери - категорія підприємців у сільському господарстві; власники або орендарі земельних угідь, які ведуть своє господарство сімейними засобами або з використанням найманої робочої сили.

У результаті експансії територія США збільшилася від 1000 км2 (1776) до 9369 км2 (1867). Було приєднано Луїзіану (1803), Флориду (1819), території верхів’я р. Міссурі (1818), Техас (1845), Орегон (1846), Нову Мексику (1848). Розширення території держави відбувалося шляхом купівлі нових земель у інших держав (так, наприклад, було придбано Луїзіану у Франції) або внаслідок воєнних дій.

Населення країни на середину XIX ст. становило 31 млн осіб (на Півночі проживало 22 млн, на Півдні - 9 млн, з них 3,5 млн чорношкірих). Більша його частина працювала в сільському господарстві. У першій половині XIX ст. США залишались аграрною країною.

Як ви вважаєте, чому в першій половині XIX ст. відбувається збільшення території США?

Освоєння «Дикого Заходу»

«Дикий Захід» - назва територій, що становлять сучасний захід США. Спочатку складався з територій сучасних штатів Північна Дакота, Південна Дакота, Монтана, Вайомінг, Канзас, Небраска та Техас. Поступово розширювався й переміщувався на захід аж до Тихоокеанського узбережжя.

Фронтир (від англ. - «кордон», «порубіжжя») - територія на межі двох різних суспільств. Є перехідною зоною, яка, як правило, слабо інтегрована в державні структури, характеризується високою взаємодією різних культур.

Золотошукачі в Дакоті

У 1848 р. в Каліфорнії та 1860 р. у Дакоті було виявлено золото, що спричинило «золоту лихоманку» і збільшило потік переселенців. Для низки релігійних груп переселення на малозаселені західні території надавало можливість уникнути зовнішнього впливу і конфліктів з представниками основних конфесій та владою. Прикладом цього є мормони, які оселилися в штаті Юта.

Документи та матеріали

У XIX ст. на тих, хто вирушав на «Дикий Захід», дивилися крізь призму романтики і героїзму. Типовими сюжетами оповідань про «Дикий Захід» були зіткнення з індіанцями, ковбої, полювання на бізонів, промисел золотошукачів, поєдинки шерифів і бандитів. З приходом кінематографа сюжет «Дикого Заходу» знайшов своє відображення в жанрі вестерн.

За традицією їх уявляли героїчними сміливцями, які вирушили на Захід у пошуках свободи і незалежності. Цих людей вабили неосяжні простори, незліченні природні багатства родючих ґрунтів і повноводних річок, які вони підкорили власною хоробрістю і силою духу. Певною мірою ця легенда відповідала дійсності, оскільки потрібна була неабияка сміливість, щоб залишити обжиті поселення і вирушити в небезпечну подорож, не маючи практично жодних гарантій. Помилково припускали, що переселенці вирушали в дорогу поодинці, але, як правило, вони подорожували цілими сім’ями і нерідко осідали в областях, уже освоєних їхніми земляками.

Переселенці вирушали на Захід не для того, щоб утекти від сучасного світу, а, навпаки, для того, щоб надійніше закріпитися в ньому й побудувати суспільне життя на нових землях. І будували вони швидко, вправно і не тільки маленькі села, а й великі міста, такі як Цинциннаті, Сент-Луїс і Чикаго.

Використовуючи додаткову літературу, підготуйте повідомлення про освоєння «Дикого Заходу».

2. Економічне піднесення

На початку XIX ст. північно-східні штати переживали справжнє економічне піднесення, викликане розвитком великої машинної індустрії. Широкого застосування набуло використання парових двигунів. Тільки в текстильній промисловості на кінець 1850-х років нараховувалось 1700 фабрик, де застосовувалися парові двигуни. Швидкими темпами розвивалися транспорт (спочатку річковий, а згодом і залізничний), металургійна та текстильна галузі промисловості. Вони характеризувались вищим порівняно з Європою рівнем використання технічних і наукових досягнень, машин і кваліфікованої робочої сили. Важливим джерелом поповнення лав робітників для американської промисловості та транспорту стали емігранти з Європи.

Доберіть факти, що свідчать про індустріалізацію США.

У цілому економічний розвиток країни відбувався швидкими темпами. Частка США у світовому промисловому виробництві зросла із 6 % у 1820 р. до 15 % у 1860 р. На початок 1860-х років США посідали четверте місце у світі за обсягами промислового виробництва.

На відміну від промислового виробництва, яке могло розвиватися за рахунок удосконалення машин і зростання найму робітників, плантаційне рабство мало екстенсивний характер і повинно було переміщуватися на нові землі, оскільки бавовна дуже виснажувала ґрунт. Поширення його за межі колишніх кордонів стало основною умовою існування рабовласницьких штатів. У заселенні вільних земель було зацікавлене все американське суспільство, але плантатори відзначалися агресивністю й непримиренністю у відстоюванні «особливих інтересів» Півдня.

Вирощування бавовни стало вигідною справою, що стимулювало работоргівлю (хоча офіційно її було скасовано в 1808 р., але рабів завозили контрабандою) і призвело до витіснення бавовником інших сільськогосподарських культур, а використання винайденої бавовноочищувальної машини (Вітні, 1793) значно збільшило продуктивність плантацій. Промисловий переворот забезпечив таке зростання британської та американської (північно-східні штати) текстильної промисловості, що бавовняні плантації південних штатів мали необмежений ринок збуту сировини.

Розкажіть про особливості економічного розвитку США в першій половині XIX cт.

3. «Доктрина Монро»

Документи та матеріали

«Дядечко Сем» - жартівлива, іронічна назва США. Існує припущення, що назва ця походить під прізвиська одного із жителів Нью-Йорка, Семюела Вільсона, який наприкінці XVIII ст. переселився до м. Трой на річці Гудзон. Місцеві жителі звали його «дядечко Сем» (або «Сам»). Під час другої англо-американської війни (1812-1814) Вільсон, що мав велику популярність, обіймав посаду інспектора провіантів в органах постачання армії. На ящиках з продуктами, які відправлялись у діючу армію, Вільсон ставив літери «U. S.», тобто United States.

«Доктрина Монро» - політична доктрина тогочасного президента США Джеймса Монро (1817-1825), проголошена 2 грудня 1823 р. У ній було визначено довготривалі цілі зовнішньої політики США.

Доктрина зводилася до трьох принципів:

- поділ на сфери впливу Америки та Європи;

- неколонізація (non-colonisation),

- неінтервенція (non-intervention).

Визначною рисою доктрини було проголошення того, що спроби подальшої колонізації або втручання у внутрішні справи держав, розташованих на Американських континентах, розглядатимуться США як акт агресії безпосередньо проти США та призведуть до військового втручання з їхнього боку. У той самий час доктрина містила положення про те, що Сполучені Штати не втручатимуться у внутрішні справи існуючих колоній або європейських країн.

Назвіть основні положення «доктрини Монро».

4. Громадянська війна (1861-1865)

Північ і Південь

За політичним устроєм США були республікою на чолі з президентом. Характерною рисою суспільного життя країни був політичний компроміс між підприємцями Півночі та плантаторами Півдня. Із 16 президентів США 11 були плантаторами; у Конгресі 12 штатів Півдня представляли 100 депутатів, тоді як 14 штатів Півночі (де населення було вдвічі більшим) - 142 депутати.

Компроміс став порушуватися в 1850-х роках, коли швидкий розвиток промисловості та фермерського господарства призвів до наростання протиріч між Північчю та Півднем. Плантатори перешкоджали введенню високого мита на ввіз європейських товарів. Підприємці Півночі, як наслідок, опинилися в скрутному становищі: стало важко збувати місцеву продукцію. Крім того, різко посилювалася ворожнеча між рабовласниками та фермерами через землю. Багато збіднілих фермерів домагалися заборонити рабство в нових штатах, що створювалися на західних землях. Плантаторське господарство звужувало внутрішній ринок. На консервативному і замкнутому Півдні не проводилися заходи з емансипації жінок та зрівняння чорношкірих у правах з білими.

За цих умов рабовласники створили велику програму поширення рабства на нові землі. При цьому вони керувалися причинами не тільки економічного, а й політичного характеру: якщо більшість штатів будуть рабовласницькими, тоді й політичне панування в країні їм буде гарантовано. Таким чином, проблема рабства та поширення його на нові землі дедалі частіше опинялася в центрі політичної боротьби в країні. Розпадалися традиційні політичні партії, утворювалися нові. Серед них - Республіканська партія (1854), що являла союз промислової буржуазії та фермерів. Її підтримувала й частина робітників. Республіканська партія висунула вимоги заборонити поширення рабства на західних землях, роздати ці землі безкоштовно всім бажаючим, а також встановити високі мита на ввіз промислових товарів з Європи.

На виборах 1860 р. вона висунула своїм кандидатом адвоката Авраама Лінкольна, який був відомий політичною діяльністю, спрямованою проти рабства. Перемога Лінкольна на президентських виборах у листопаді 1860 р. означала втрату політичного завоювання плантаторами усієї повноти влади і стала приводом до початку заколоту південних штатів.

Персоналії

АВРААМ ЛІНКОЛЬН (1809-1865)

Народився в родині фермера. У своєму житті всього досягав власними зусиллями. Великі знання здобув самоосвітою. Екстерном склав іспити і став адвокатом. Один із засновників Республіканської партії. Національний герой США Оцінюючи заслуги Лінкольна, російський письменник Л. Толстой писав: «Він був тим, ким Бетховен у музиці, Данте - у поезії, Рафаель - у живописі, Христос - у філософії життя».

У грудні 1860 р. Південна Кароліна перша здійснила сецесію (відокремлення), а впродовж наступного місяця із Союзу вийшли ще шість південних штатів (Міссісіпі, Флорида, Алабама, Джорджія, Луїзіана, Техас). 4 лютого представники шести із семи штатів, що відокремилися, оголосили про об’єднання в Конфедерацію, президентом якої було проголошено Джефферсона Девіса (1808-1889). Столицею Конфедерації стало місто Річмонд. Плантатори сформували армію Півдня i 11 березня 1861 р. прийняли Конституцію, яка «узаконила» рабство на Півдні. Заколотники заявили, що керуватимуться переконанням: «Рабство - нормальний стан для чорношкірих».

Джеферсон Девіс

Після вступу Лінкольна на посаду президента війська Конфедерації 12-13 квітня 1861 р. обстріляли та захопили форт Самтер біля Чарльстона. 15 квітня Лінкольн оголосив конфедератів заколотниками і звернувся до всіх «лояльних громадян» із закликом стати на захист країни. До лав армії північних штатів було зараховано 75 тис. волонтерів. У квітні 1861 р. розпочалася громадянська війна між Північчю та Півднем.

Чому громадянська війна в США була неминучою?

На першому етапі громадянської війни (1861-1862) стратегічна ініціатива належала конфедератам, тоді як федералісти зазнавали поразок (у липні 1861 р., навесні 1862 р.). Незважаючи на територіальну перевагу, значну кількість населення і досить розвинуту промисловість, Північ не була готова до війни. Воєнні дії велися нерішуче. Чорношкірих до армії не брали. Багато офіцерів співчувало заколотникам. Крім того, федералісти прийняли невдалий план воєнних дій - план «удавного оточення» (оточити Південь зусібіч, подібно до того, як удав стискає свою жертву). План передбачав морську блокаду південних штатів і тиск на заколотників уздовж усього сухопутного кордону. Південь був сильнішим з воєнного боку, він мав більше кадрових офіцерів, значні запаси зброї. Його населення розуміло необхідність швидкої перемоги - основи успіху у війні.

Перелам у громадянській війні настав на середину 1862 р., коли А. Лінкольн ухвалив низку важливих рішень.

Ухвалення двох законів («Про гомстеди» та «Прокламації про визволення чорношкірих рабів») у ході війни президентом Лінкольном мало вирішальне значення для перемоги Півночі та подальшого розвитку США. Так, згідно з першим законом, кожен мав право за 10 доларів отримати земельний наділ площею 65 га, що сприяло поповненню армії Півночі тисячами нових бійців. Закон про гомстеди («місце для дому», тобто для поселення) також заклав основи сучасного американського фермерського господарства. Другий закон ліквідовував рабство у штатах - учасниках заколоту. Але вже наприкінці війни з ініціативи Лінкольна було прийнято 13-ту поправку до Конституції США про остаточну ліквідацію рабства.

Схарактеризуйте А. Лінкольна. Які риси, потрібні для політичного діяча, він мав?

Складну проблему для Півночі - формування сильної армії - президент Лінкольн розв’язав, призначивши головнокомандувачем талановитого генерала Улліса Гранта (1822-1885). У липні 1863 р. федералісти здобули перші значні перемоги: під Геттісбергом та Віксбергом. Разом з іншими генералами - Шерманом, Томасом, Шериданом - Грант зумів організувати та здійснити великий наступ на південні штати. На початку вересня 1864 р. армія Півночі захопила Атланту - центр військової промисловості Півдня; у грудні - Саванну, важливий морський порт Півдня.

Улліс Грант

У цей час на виборах 1864 р. президентом США було переобрано Лінкольна. Тим часом армія федералістів просувалася далі в глиб Півдня. 3 квітня 1865 р. було взято столицю конфедератів - Річмонд. 9 квітня армія Півдня на чолі з генералом Лі капітулювала перед армією Півночі. Другий етап війни (1863-1865) закінчився перемогою федералістів.

Перемога Півночі над Півднем - подія закономірна чи випадкова, як ви вважаєте?

Громадянська війна закінчилась, але останньою її жертвою став президент США. 14 квітня 1865 р. під час святкувань на честь перемоги у Вашингтоні в ложі театру Форда президента А. Лінкольна вбив пострілом у голову актор Джон Бут (1838-1865). Він вибіг на сцену і вигукнув: «Так гинуть тирани! Помста за Південь!».

Убивство президента Авраама Лінкольна. Малюнок 1900 р.

5. Реконструкція Півдня

Період повоєнного розвитку США увійшов в історію як період Реконструкції (1865-1877) - відбудови державної єдності та перебудови південних штатів. У 1866 р. було прийнято 14-ту поправку, яка наділяла чорношкірих громадянськими правами. Проведено амністію для заколотників Півдня. Але водночас, навіть після перемоги Півночі у громадянській війні, у США продовжували діяти расистські закони, які обмежували права чорношкірих. Так, у 1865 р. утворено Ку-клукс-клан - терористичну організацію, що діяла проти чорношкірого населення та демократичних інститутів.

Які завдання було вирішено під час Реконструкції?

Перемога Півночі у громадянській війні відкрила можливості для розвитку індустріального суспільства, сприяла консолідації американської нації, великою мірою вплинула на суспільне життя в Європі.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

1 Що було раніше: початок Реконструкції чи громадянської війни в США?

2. Дайте загальну характеристику території Конфедерації.

3. Поясніть значення понять: «громадянська війна»; «реконструкція».

4. А. Лінкольн і Дж. Девіс були сучасниками. А чи були вони однодумцями?

5. Оцініть наслідки громадянської війни у США.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно